Рішення № 140870646, 19.08.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/130/26

Господарський суд Миколаївської області у складі:

судді Л.М. Ільєвої

при секретарі судового засідання І.С. Степановій

за участю представників:

від позивача - Прохоров Є.І.,

від відповідача - Іноземцев Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Антимонопольного комітету України до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз про стягнення 25094378,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз про стягнення штрафу у розмірі 12547189,00 грн. та пені у розмірі 12547189,00 грн., посилаючись на наступне.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 № 810-р визнано, що група суб`єктів господарювання в особі АТ «Вінницягаз», АТ «Волиньгаз», АТ «Житомиргаз», АТ «Закарпатгаз», АТ «Запоріжгаз», АТ «Київоблгаз», АТ «Дніпрогаз», АТ «Дніпропетровськгаз», АТ «Криворіжгаз», АТ «Миколаївгаз», АТ «Рівнегаз», АТ «Сумигаз», АТ «Івано-Франківськгаз», АТ «Харківгаз», АТ «Харківміськгаз», АТ «Хмельницькгаз», АТ «Чернівцігаз», АТ «Чернігівгаз» протягом 2016-2018 років займала монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій міста Вінниця та Вінницької області, міста Гайворон Гайворонського району Кіровоградської області [з 19.06.2017 Вінницької області (крім сіл Якушенці, Зарванці Вінницького району, смт Браїлів, сіл Сьомаки, Біликівці, Тартак, Кармалюкове, Курилівці, Дубова, Новоселиця, Василівка, Слобода Почапинецька, Почапинці, Зоринці, Лисогірка, Людавка Жмеринського району, смт Кирнасівка, сіл Одая, Нестерварка, Федьківка, Дранка, Тиманівка, Клебань, Копіївка, хутора Маркове Тульчинського району, сіл Пилипи Борівські, Калинка Томашпільського району, сіл Сокіл, Моївка, Борівка, хутора Грабовець Чернівецького району, села Махаринці Козятинського району, сіл Бухни, Морозівка Погребищенського району), а також території міста Гайворон Кіровоградської області]; Волинської області; міста Житомир та Житомирської області (крім міста Коростишів та Коростишівського району), а також територій сіл Бухни та Морозівка Погребищанського району та села Махаринці Козятинського району Вінницької області; Закарпатської області; міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району); Київської області; міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сіл Любимівка, Перше травня, Балівка, Зоря, Маївка, Степове, Партизанське, Чумаки, радгоспу «Дзержинець») Дніпропетровської області; Дніпропетровської області (крім міст Дніпро і Кривий Ріг та Дніпровського і Криворізького районів), а також сіл Любимівка, Перше Травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське Дніпровського району, житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, села Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області та села Придніпрянське Кобиляцького району Полтавської області; міста Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області; міста Миколаїв та Миколаївської області; міста Рівне та Рівненської області; міста Суми та Сумської області; міста Івано-Франківськ та Івано-Франківської області (крім міст Тисмениця і Тисменицького району Івано-Франківської області), а також територій сіл Черніїв, Чукалівка, Підлісся, Загвіздя, Угринів, Павлівка, Ямниця, Підлужжя, Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області та вулиці Зелена, Ямна та Висока (будинки з № 23 по № 32) села Діброва Монастириського району Тернопільської області; Харківської області (крім міста Харкова, Харківського та Дергачівського районів Харківської області); міста Харкова, сіл Горбані, Заїки, Затишшя, Логачівка, Мищенки, Нестеренки, Горіхове, Павленки, Перемога, Ржавець, Санжари, Радгоспне, Ударне, Хроли, Циркуни, селищ міського типу Безлюдівка, Кулиничі, Манченки та садових товариств Акація, Казка Харківського району, а також територій сіл Лісне, Родичі, Сіряки, Чайковка, Черкаська Лозова-2, Черкаська Лозова та селища міського типу Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області; міста Хмельницький та Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району); Чернівецької області; міста Чернігів та Чернігівської області, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації, із часткою 100 %.

Як зазначає позивач, дії групи суб`єктів господарювання в особі АТ «Вінницягаз», АТ «Волиньгаз», АТ «Житомиргаз», АТ «Закарпатгаз», АТ «Запоріжгаз», АТ «Київоблгаз», АТ «Дніпрогаз», АТ «Дніпропетровськгаз», АТ «Криворіжгаз», АТ «Миколаївгаз», АТ «Рівнегаз», АТ «Сумигаз», АТ «Івано-Франківськгаз», АТ «Харківгаз», АТ «Харківміськгаз», АТ «Хмельницькгаз», АТ «Чернівцігаз», АТ «Чернігівгаз»», що полягали у висуванні в період з 11.11.2016 по 10.07.2018 додаткових необґрунтованих вимог щодо обов`язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу з використанням електронної системи «ProZorro», що призвели до ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання та були б неможливими за умов існування значної конкуренції, є порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій міста Вінниця та Вінницької області, міста Гайворон Гайворонського району Кіровоградської області [з 19.06.2017 - Вінницької області (крім сіл Якушенці, Зарванці Вінницького району, смт Браїлів, сіл Сьомаки, Біликівці, Тартак, Кармалюкове, Курилівці, Дубова, Новоселиця, Василівка, Слобода Почапинецька, Почапинці, Зоринці, Лисогірка, Людавка Жмеринського району, смт Кирнасівка, сіл Одая, Нестерварка, Федьківка, Дранка, Тиманівка, Клебань, Копіївка, хутора Маркове Тульчинського району, сіл Пилипи Борівські, Калинка Томашпільського району, сіл Сокіл, Моївка, Борівка, хутора Грабовець Чернівецького району, села Махаринці Козятинського району, сіл Бухни, Морозівка Погребищенського району), а також території міста Гайворон Кіровоградської області]; Волинської області; міста Житомир та Житомирської області (крім міста Коростишів та Коростишівського району), а також територій сіл Бухни та Морозівка Погребищанського району та села Махаринці Козятинського району Вінницької області; Закарпатської області; міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району); Київської області; міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сіл Любимівка, Перше травня, Балівка, Зоря, Маївка, Степове, Партизанське, Чумаки, радгоспу «Дзержинець») Дніпропетровської області; Дніпропетровської області (крім міст Дніпро і Кривий Ріг та Дніпровського і Криворізького районів), а також сіл Любимівка, Перше Травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське Дніпровського району, житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, села Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області та села Придніпрянське Кобиляцького району Полтавської області; міста Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області; міста Миколаїв та Миколаївської області; міста Рівне та Рівненської області; міста Суми та Сумської області; міста Івано-Франківськ та Івано-Франківської області (крім міст Тисмениця і Тисменицького району Івано-Франківської області), а також територій сіл Черніїв, Чукалівка, Підлісся, Загвіздя, Угринів, Павлівка, Ямниця, Підлужжя, Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області та вулиці Зелена, Ямна та Висока (будинки з № 23 по № 32) села Діброва Монастириського району Тернопільської області; Харківської області (крім міста Харкова, Харківського та Дергачівського районів Харківської області); міста Харкова, сіл Горбані, Заїки, Затишшя, Логачівка, Мищенки, Нестеренки, Горіхове, Павленки, Перемога, Ржавець, Санжари, Радгоспне, Ударне, Хроли, Циркуни, селищ міського типу Безлюдівка, Кулиничі, Манченки та садових товариств Акація, Казка Харківського району, а також територій сіл Лісне, Родичі, Сіряки, Чайковка, Черкаська Лозова-2, Черкаська Лозова та селища міського типу Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області; міста Хмельницький та Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району); Чернівецької області; міста Чернігів та Чернігівської області, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації.

Позивач з посиланням на п. 1, 5, 12 вказаного рішення Комітету зазначає, що за зазначене порушення, на відповідача накладено штраф у розмірі 12547189 грн.

Так, позивач зазначає, що копія рішення Комітету була надіслана Комітетом разом із супровідним листом від 12.01.2021 № 128-26.13/08-320 та отримана відповідачем 18.01.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303504562649.

Як стверджує позивач, строк для добровільної сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, закінчився 18.03.2021 р.

Наразі позивач зазначає, що відповідач оскаржив рішення Антимонопольного комітету України до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/3435/21 за позовом АТ «ОГС «Миколаївгаз» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Комітету. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі № 910/3435/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 та постановою Верховного Суду від 28.10.2025 р., в задоволенні позовних вимог АТ «ОГС «Миколаївгаз» відмовлено повністю.

Відтак, на підставі викладеного позивач зазначає, що рішення Комітету є законним та відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», є обов`язковим до виконання.

Разом з цим, позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви Комітет не отримував від відповідача документів, що підтверджують сплату штрафу, накладеного рішенням Комітету.

Наразі позивачем на підставі ч. 5 ст. 56 Закону Про захист економічної конкуренції здійснено нарахування пені у розмірі півтора відсотка від суми штрафу за кожний день прострочення сплати штрафу; нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Так, згідно наданого розрахунку нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, зупинялось з 09.03.2021 до 23.01.2025 (розгляд справи № 910/3435/21 Судом першої інстанції), з 28.04.2025 до 17.06.2025 (розгляд справи № 910/3435/21 Судом апеляційної інстанції) та з 20.08.2025 до 28.10.2025 (розгляд справи № 910/3435/21 Судом касаційної інстанції). Відтак, згідно наданого розрахунку позивачем визначено наступні періоди нарахування пені за прострочення сплати штрафу: з 24.01.2025 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 910/3435/21) по 27.04.2025 включно (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/3435/21); з 18.06.2025 (наступний день після прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі № 910/3435/21) по 19.08.2025 включно (день, який передував винесенню ухвали судом касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження у справі № 910/3435/21); з 29.10.2025 (наступний день після прийняття судом касаційної інстанції постанови у справі № 910/3435/21) по 18.12.2025 включно (день, до якого розраховано пеню). Таким чином, позивачем нараховано пеню у розмірі 39147230,72 грн. (12547189 х 1,5% х 208 днів прострочення сплати штрафу).

Проте, оскільки за ч. 5 ст. 56 Закону Про захист економічної конкуренції розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, відповідно, з урахуванням розміру штрафу 12547189 грн., позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 12547189 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.02.2026 р. вказану позовну заяву Антимонопольного комітету України прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/130/26, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 09 березня 2026 року о 13:00.

26.02.2026 від представника відповідача Іноземцева Є.С. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2594/26), згідно якого відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, відповідач вказує, що станом на момент звернення до суду із позовною заявою у цій справі штраф Товариством не був сплачений, оскільки під час розгляду справи №910/3435/21, вірніше під час зупинення розгляду справи у зв`язку із проведенням комплексної судової експертизи, постановою НКРЕКП від 29.09.2023 № 1773 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої Акціонерному товариству «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (код ЄДРПОУ 05410263) з 01 жовтня 2023 року зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, у зв`язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб`єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію.

У зв`язку з наведеним відповідач зазначає, що з 01.10.2023 у нього відсутнє постійне джерело надходження коштів за рахунок встановленого НКРЕКП тарифу, які мали би бути отримані за рахунок надання послуг розподілу природного газу, передбачені структурою тарифу, і, відповідно, можливість сплатити штраф.

Так, відповідач вважає, що АМКУ фактично просить позбавити підприємство права приватної власності на кошти, які за правовою природою є пенею за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням АМКУ №810-р-тк на підставі чинного законодавства України. Відповідач наголошує на необхідності індивідуального підходу при розгляді справи до кожного суб`єкта господарювання, до якого були застосовані штрафні санкції органами державної влади. На думку відповідача, прийнятними /релевантними до застосування у цій справі є правові висновки Конституційного Суду України про те, що неустойка (штраф/пеня) не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для держави як кредитора. Разом з цим, у відзиві відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 99%.

04.03.2026 від представника позивача Прохорова Є.І. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. №2883/26), в якій позивач з посиланням на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/20661/16, зазначає, що до повноважень судів не належать право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу, накладеного органом Комітету на суб`єкта господарювання за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та/або пені за прострочення сплати цього штрафу чи звільняти від їх сплати (у разі їх правомірного нарахування).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.03.2026 р. у справі № 915/130/26 підготовче засідання відкладено на 01.04.2026 р. о 14 год. 00 хв.

10.03.2026 р. від представника позивача Прохорова Є.І. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про участь у підготовчому засіданні по справі № 915/130/26, що призначено на 01.04.2026р. о 14:00 год., а також в усіх наступних засіданнях суду у вказаній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 3156/26).

10.03.2026 від представника відповідача Іноземцева Є.С. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №3141/26), в яких відповідач вказує, що відповідних наказів голови Антимонопольного комітету України або територіального відділення АМК про примусове виконання рішення органу АМК, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, на адресу відповідача не надходило, розмір та розрахунок пені, яка пред`являється до сплати, також не був доведений. Також відповідач не погоджується з надмірним нарахуванням штрафних санкцій та просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 99%.

12.03.2026 від представника позивача Прохорова Є.І. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли додаткові пояснення на заперечення відповідача (вх. №3272/26), в яких заявник вказує, що накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування, застосовані на підставі Закону України Про захист економічної конкуренції, не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошових зобов`язань. Таким чином, заявник вважає, що введення в Україні воєнного стану та скрутне фінансове становище відповідача не звільняє відповідача від обов`язку виконати рішення Комітету у встановлений строк (сплата штрафу), а також виконати вимоги ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції, а саме сплати пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету, оскільки рішення Комітету є обов`язковим до виконання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2026 р. у справі № 915/130/26 задоволено заяву представника Антимонопольного комітету України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції про участь в засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) (вх. № 3156/26 від 10.03.2026 р.).

Між тим, розгляд справи в підготовчому засіданні 01.04.2026 р. о 14:00 не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2026 у справі № 915/130/26 підготовче засідання призначено на 09 квітня 2026 року о 13:30.

09.04.2026 р. від представника відповідача - Іноземцева Є.С. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №5071/26), в якій заявник просив суд відкласти розгляд справи № 915/130/26 та призначити іншу дату судового засідання у зв`язку із необхідністю участі в іншому судовому засіданні у Господарському суді м. Києва у справі № 910/16488/25, яке було призначено на 09.04.2026 року о 11:20.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.04.2026 р. у справі № 915/130/26 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, при цьому підготовче засідання відкладено на 29 квітня 2026 року о 15:40.

Між тим, підготовче засідання 29.04.2026 р. о 15:40 не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.04.2026 р. у справі № 915/130/26 підготовче засідання призначено на 08 травня 2026 року о 10:00.

Між тим підготовче засідання у даній справі 08.05.2026 р. не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 04.05.2026 року по 08.05.2026 року.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.05.2026 р. у справі № 915/130/26 підготовче засідання призначено на 27 травня 2026 року о 09:30.

27.05.2026 від представника відповідача - Іноземцева Є.С. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява (вх. №7830/26), в якій заявник просив суд відкласти розгляд справи № 915/130/26 та призначити іншу дату судового засідання у зв`язку із необхідністю участі представника в іншому судовому засіданні в Південно-західному апеляційному господарському суді по справі № 915/526/24, що було призначено на 27.05.2026 року о 12:15.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.05.2026 р. у справі № 915/130/26 підготовче засідання відкладено на 17 червня 2026 року о 10:00 (з урахуванням виправлень, внесених ухвалою суду від 10.06.2026 р.).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2026 р. у справі № 915/130/26 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09 липня 2026 року о 12:40.

Так, у судовому засіданні господарського суду 09 липня 2026 року по справі № 915/130/26 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 10.08.2026 року о 15 год. 20 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні господарського суду 10 серпня 2026 року по справі № 915/130/26 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 19.08.2026 року о 14 год. 30 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

В судовому засіданні 19.08.2026 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як випливає з матеріалів справи, розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 06.09.2018 № 06/199-р було розпочато розгляд справи № 128-26.13/96-18 за ознаками вчинення АТ «Миколаївгаз» порушення, передбаченого пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з розподілу природного газу.

В подальшому, розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 27.09.2019 № 08/322-р було об`єднано справи № 128-26.13/60-18, № 128-26.13/79-18, № 128-26.13/80-18, № 128-26.13/81-18, № 128-26.13/82-18, № 128-26.13/83-13, №128-26.13/84-18; № 128-26.13/85-18, № 128-26.13/89-18, № 128-26.13/90-18, №128-26.13/91-18, №128-26.13/92-18, № 128-26.13/93-18, № 128-26.13/94-18, №128-26.13/95-18, № 128-26.13/96-18, № 128-26.13/97-18, № 128-26.13/98-18, № 128-26.13/99-18 в одну справу та присвоєно їй номер 128-26.13/104-19.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України Про Антимонопольний комітет України (тут і далі в редакції від 02.08.2017, чинній на момент розгляду позивачем справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно до ст. 3 цього Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; 5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; 6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Відповідно до п. 1, 2, 11 ч. 1 ст. 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно зі ст. 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України Про захист економічної конкуренції №2210-ІІІ від 11.01.2001р. (в редакції від 07.03.2018 р., чинній на момент розгляду позивачем справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції) розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до абз. 2, 7 ч. 1 ст. 48 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

24.12.2020 р. Антимонопольним комітетом України за результатом розгляду справи №128-26.104-19 прийнято рішення №810-р від 24.12.2020 р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано дії Групи суб`єктів господарювання в особі АТ «Вінницягаз», АТ «Волиньгаз», АТ «Житомиргаз», АТ «Закарпатгаз», АТ «Запоріжгаз», АТ «Київоблгаз», АТ «Дніпрогаз», АТ «Дніпропетровськгаз», АТ «Криворіжгаз», АТ «Миколаївгаз», АТ «Рівнегаз», АТ «Сумигаз», АТ «Івано-Франківськгаз», АТ «Харківгаз», АТ «Харківміськгаз», АТ «Хмельницькгаз», АТ «Чернівцігаз», АТ «Чернігівгаз» протягом 2016 - 2018 років займала монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій міста Вінниця та Вінницької області, міста Гайворон Гайворонського району Кіровоградської області [з 19.06.2017 Вінницької області (крім сіл Якушенці, Зарванці Вінницького району, смт Браїлів, сіл Сьомаки, Біликівці, Тартак, Кармалюкове, Курилівці, Дубова, Новоселиця, Василівка, Слобода Почапинецька, Почапинці, Зоринці, Лисогірка, Людавка Жмеринського району, смт Кирнасівка, сіл Одая, Нестерварка, Федьківка, Дранка, Тиманівка, Клебань, Копіївка, хутора Маркове Тульчинського району, сіл Пилипи Борівські, Калинка Томашпільського району, сіл Сокіл, Моївка, Борівка, хутора Грабовець Чернівецького району, села Махаринці Козятинського району, сіл Бухни, Морозівка Погребищенського району), а також території міста Гайворон Кіровоградської області]; Волинської області; міста Житомир та Житомирської області (крім міста Коростишів та Коростишівського району), а також територій сіл Бухни та Морозівка Погребищанського району та села Махаринці Козятинського району Вінницької області; Закарпатської області; міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району); Київської області; міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сіл Любимівка, Перше травня, Балівка, Зоря, Маївка, Степове, Партизанське, Чумаки, радгоспу «Дзержинець») Дніпропетровської області; Дніпропетровської області (крім міст Дніпро і Кривий Ріг та Дніпровського і Криворізького районів), а також сіл Любимівка, Перше Травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське Дніпровського району, житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, села Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області та села Придніпрянське Кобиляцького району Полтавської області; міста Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області; міста Миколаїв та Миколаївської області; міста Рівне та Рівненської області; міста Суми та Сумської області; міста Івано-Франківськ та Івано-Франківської області (крім міст Тисмениця і Тисменицького району Івано-Франківської області), а також територій сіл Черніїв, Чукалівка, Підлісся, Загвіздя, Угринів, Павлівка, Ямниця, Підлужжя, Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області та вулиці Зелена, Ямна та Висока (будинки з № 23 по № 32) села Діброва Монастириського району Тернопільської області; Харківської області (крім міста Харкова, Харківського та Дергачівського районів Харківської області); міста Харкова, сіл Горбані, Заїки, Затишшя, Логачівка, Мищенки, Нестеренки, Горіхове, Павленки, Перемога, Ржавець, Санжари, Радгоспне, Ударне, Хроли, Циркуни, селищ міського типу Безлюдівка, Кулиничі, Манченки та садових товариств Акація, Казка Харківського району, а також територій сіл Лісне, Родичі, Сіряки, Чайковка, Черкаська Лозова-2, Черкаська Лозова та селища міського типу Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області; міста Хмельницький та Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району); Чернівецької області; міста Чернігів та Чернігівської області, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації, із часткою 100 % (п. 1 резолютивної частини вказаного рішення).

Відповідно до п. 2 резолютивної частини вказаного рішення позивача дії групи суб`єктів господарювання в особі АТ «Вінницягаз», АТ «Волиньгаз», АТ «Житомиргаз», АТ «Закарпатгаз», АТ «Запоріжгаз», АТ «Київоблгаз», АТ «Дніпрогаз», АТ «Дніпропетровськгаз», АТ «Криворіжгаз», АТ «Миколаївгаз», АТ «Рівнегаз», АТ «Сумигаз», АТ «Івано-Франківськгаз», АТ «Харківгаз», АТ «Харківміськгаз», АТ «Хмельницькгаз», АТ «Чернівцігаз», АТ «Чернігівгаз»», що полягали у висуванні в період з 11.11.2016 по 10.07.2018 додаткових необґрунтованих вимог щодо обов`язкової наявності протоколу випробування з позитивними висновками за РМ 081/39.434-2014 для участі в закупівлях побутових лічильників газу з використанням електронної системи «ProZorro», що призвели до ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання та були б неможливими за умов існування значної конкуренції, є порушенням, передбаченим п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуги з розподілу природного газу в межах територій міста Вінниця та Вінницької області, міста Гайворон Гайворонського району Кіровоградської області [з 19.06.2017 - Вінницької області (крім сіл Якушенці, Зарванці Вінницького району, смт Браїлів, сіл Сьомаки, Біликівці, Тартак, Кармалюкове, Курилівці, Дубова, Новоселиця, Василівка, Слобода Почапинецька, Почапинці, Зоринці, Лисогірка, Людавка Жмеринського району, смт Кирнасівка, сіл Одая, Нестерварка, Федьківка, Дранка, Тиманівка, Клебань, Копіївка, хутора Маркове Тульчинського району, сіл Пилипи Борівські, Калинка Томашпільського району, сіл Сокіл, Моївка, Борівка, хутора Грабовець Чернівецького району, села Махаринці Козятинського району, сіл Бухни, Морозівка Погребищенського району), а також території міста Гайворон Кіровоградської області]; Волинської області; міста Житомир та Житомирської області (крім міста Коростишів та Коростишівського району), а також територій сіл Бухни та Морозівка Погребищанського району та села Махаринці Козятинського району Вінницької області; Закарпатської області; міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району); Київської області; міста Дніпро та Дніпропетровського району (крім сіл Любимівка, Перше травня, Балівка, Зоря, Маївка, Степове, Партизанське, Чумаки, радгоспу «Дзержинець») Дніпропетровської області; Дніпропетровської області (крім міст Дніпро і Кривий Ріг та Дніпровського і Криворізького районів), а також сіл Любимівка, Перше Травня, Степове, Чумаки, Маївка, Зоря, Балівка, Партизанське Дніпровського району, житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, села Темирівка Гуляйпільського району Запорізької області та села Придніпрянське Кобиляцького району Полтавської області; міста Кривий Ріг (крім житлового масиву Інгулець Інгулецького району в місті Кривий Ріг) та Криворізького району Дніпропетровської області; міста Миколаїв та Миколаївської області; міста Рівне та Рівненської області; міста Суми та Сумської області; міста Івано-Франківськ та Івано-Франківської області (крім міст Тисмениця і Тисменицького району Івано-Франківської області), а також територій сіл Черніїв, Чукалівка, Підлісся, Загвіздя, Угринів, Павлівка, Ямниця, Підлужжя, Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області та вулиці Зелена, Ямна та Висока (будинки з № 23 по № 32) села Діброва Монастириського району Тернопільської області; Харківської області (крім міста Харкова, Харківського та Дергачівського районів Харківської області); міста Харкова, сіл Горбані, Заїки, Затишшя, Логачівка, Мищенки, Нестеренки, Горіхове, Павленки, Перемога, Ржавець, Санжари, Радгоспне, Ударне, Хроли, Циркуни, селищ міського типу Безлюдівка, Кулиничі, Манченки та садових товариств Акація, Казка Харківського району, а також територій сіл Лісне, Родичі, Сіряки, Чайковка, Черкаська Лозова-2, Черкаська Лозова та селища міського типу Мала Данилівка Дергачівського району Харківської області; міста Хмельницький та Хмельницької області (крім міста Шепетівка та Шепетівського району); Чернівецької області; міста Чернігів та Чернігівської області, де розташовані газорозподільні системи, що перебувають у їх власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації.

Згідно з п. 12 резолютивної частини рішення позивача №810-р від 24.12.2020 р. за порушення, визначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накладено на акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (ідентифікаційний код 05410263) штраф у розмірі 12547189 (дванадцять мільйонів п`ятсот сорок сім тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції (в редакції від 13.02.2020 р.) рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 р. №810-р було направлено позивачем на адресу АТ «Миколаївгаз»: 54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159, разом з супровідним листом №128-26.13/08-320 від 12.01.2021 р.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0303504562649 вказане поштове відправлення було вручене отримувачу 18.01.2021 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з ч. 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, накладений на відповідача штраф підлягав оплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення, тобто кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу відповідно до ч. 3 статті 56 Закону №2210-ІІІ є 18.03.2021.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 60 Закону України Про захист економічної конкуренції заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Разом з цим, судом встановлено, що відповідач звертався до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення АМК від 24.12.2020 року № 810-р в частині.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 р. у справі №910/3435/21 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом останнього до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення від 24.12.2020 року № 810-р в частині.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 р. у справі №910/3435/21 у задоволенні позову Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 у справі №910/3435/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі №910/3435/21.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 у справі №910/3435/21 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.08.2025 р. у справі №910/3435/21 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 910/3435/21.

Постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2025 р. у справі №910/3435/21 касаційне провадження у справі № 910/3435/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" в частині підстави, касаційного оскарження передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрито; касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" в частині підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 910/3435/21 - без змін.

Відтак, вищевказане рішення Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 року № 810-р, згідно з яким на відповідача було накладено штраф, є чинним, а тому відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно з ч. 9 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Враховуючи те, що рішення Антимонопольного комітету України від № 810-р від 24.12.2020 р. у справі № 128-26.13/104-19 на час розгляду даної справи є чинним, обов`язковим до виконання, а також те, що до матеріалів справи відповідачем доказів сплати накладеного на нього штрафу не надано, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 12547189,00 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем, а тому підлягають задоволенню.

Разом з цим, позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 12547189,00 грн., нарахованої за кожний день прострочення сплати штрафу.

Підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначаються статтею 56 Закону України Про захист економічної конкуренції, яка встановлює як обов`язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.

Так, згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції ( в редакції від 13.02.2020 р.) за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Як випливає зі змісту позову, позивачем здійснено нарахування відповідачу пені за прострочення сплати штрафу (208 дн.) в розмірі 39147230,72 грн. (12547189,00 х 1,5% х 208 дн.), за наступні періоди:

- з 24.01.2025 (наступний день після прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 910/3435/21) по 27.04.2025 включно (день, який передував винесенню ухвали судом апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/3435/21);

- з 18.06.2025 (наступний день після прийняття судом апеляційної інстанції постанови у справі № 910/3435/21) по 19.08.2025 включно (день, який передував винесенню ухвали судом касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження у справі № 910/3435/21);

- з 29.10.2025 (наступний день після прийняття судом касаційної інстанції постанови у справі № 910/3435/21) по 18.12.2025 включно (день, до якого розраховано пеню).

Разом з цим, суд зауважує, що з огляду на приписи ч. 5 ст. 56 Закону Про захист економічної конкуренції розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, відповідно, з урахуванням розміру штрафу 12547189,00 грн., пеня не може перевищувати 12547189,00 грн.

Поряд з наведеним судом встановлено, що накладений на відповідача штраф останнім в у встановлений законом строк в добровільному порядку не було сплачено, відповідно відповідачем допущено прострочення сплати штрафу. Вказані обставини відповідачем не спростовано.

Наразі судом відхиляються доводи відповідача про те, що ним не було отримано відповідних наказів голови Антимонопольного комітету України або територіального відділення АМК про примусове виконання рішення органу АМК, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, у зв`язку з чим розрахунок пені не є доведеним, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України» від 09.08.2023 р. № 3295-IX (далі - Закон про внесення змін) внесені зміни до законодавчих актів, в тому числі до Закону України «Про захист економічної конкуренції», які набули чинності з 01.01.2024 р. Зокрема, статтю 56 викладено в новій редакції, яку доповнено частинами 8 та 9 щодо можливості видачі головою Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України наказу про примусове виконання рішення. Проте, зазначені зміни стосуються лише тих рішень органів Антимонопольного комітету, які прийняті ним після 01.01.2024 р.

Так, приписами п. 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про внесення змін встановлено, що рішення органів Антимонопольного комітету, прийняті до дня набрання чинності цим Законом, підлягають виконанню відповідно до законодавства, яке діяло на момент прийняття рішення. Справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом.

Відтак, оскільки зазначену норму було прийнято після того, як позивач прийняв рішення щодо відповідача, відповідно наведена норма не підлягає застосуванню відносно вказаного рішення позивача.

Разом з цим суд зазначає, що нарахування та стягнення пені, передбаченої ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов`язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування.

Щодо посилань відповідача на мораторій на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу та у сфері теплопостачання, зупинення дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз», що на думку останнього, є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на 99%, суд зазначає таке.

Наслідки несвоєчасної сплати штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 24.12.2020 р., чітко визначені положеннями Закону України "Про захист економічної конкуренції". При цьому у застосуванні приписів ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (щодо стягнення з суб`єктів господарювання штрафу та пені у зв`язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справи № 910/20661/16, від 22.01.2019 р .у справі № 915/304/18, від 16.06.2022 р. у справі № 917/530/21.

Стосовно посилань відповідача у запереченнях на відповідь на відзив (вх. №3141/26 від 10.03.2026 р.) на те, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року вих.№2024/02.0-7.1 військову агресію Російської Федерації проти України визнано форс-мажорними обставинами з 24.02.2022 року, суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21.

Отже, з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного зобов`язання/обов`язку. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Так, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р, № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Однак, слід зазначити, що матеріали справи не містять сертифіката, виданого Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, який би засвідчував наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на реальну можливість виконання відповідачем рішення Антимонопольного комітету України № 810-р від 24.12.2020 р.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Разом з цим, суд зауважує, що чинним законодавством України не передбачено можливості застосування інституту форс-мажорних обставин до відповідальності, встановленої за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

При цьому суд враховує, що спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами антиконкурентного законодавства, якими відповідних скасувань чи відтермінування сплати штрафних санкцій не передбачено, а пеня, відповідно до вищезазначених спеціальних норм, нарахована не за порушення будь-якого із зобов`язань відповідача, а за невчасну сплату штрафу, накладеного за наслідками вчинення відповідачем саме порушення антимонопольного законодавства. Так, законодавством не передбачено звільнення судом відповідача від відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства незалежно від можливості здійснення господарської діяльності з тих чи інших причин.

Також суд окремо звертає увагу, що Закон України «Про захист економічної конкуренції» не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені чи звільняти від їх сплати (у разі їх правомірного нарахування). Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/20661/16, від 30.09.2025 у справі № 910/12838/24 та від 31.03.2026 року у справі № 910/1762/25.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що наразі відсутні підстави для зменшення відповідачу розміру нарахованої пені за несплату штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам учасників спору, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Водночас, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Серявін проти України").

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Наразі слід зазначити, що судом надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі, та виникли при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до абз. 3 ст. 25 Закону України Про Антимонопольний комітет України з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Антимонопольного комітету України про стягнення з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз про стягнення штрафу у розмірі 12547189,00 грн. та пені у розмірі 12547189,00 грн. відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 301132,54 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Антимонопольного комітету України до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз про стягнення 25094378,00 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз (54003, м. Миколаїв, вул. Пригранична, буд. 159; код ЄДРПОУ 05410263) у дохід загального фонду Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві / Соломян. р-н, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100) штраф у розмірі 12547189/дванадцять мільйонів п`ятсот сорок сім тисяч сто вісімдесят дев`ять/грн. 00 коп. та пеню у розмірі 12547189/дванадцять мільйонів п`ятсот сорок сім тисяч сто вісімдесят дев`ять/грн. 00 коп.

3. СТЯГНУТИ з Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Миколаївгаз (54003, м. Миколаїв, вул. Пригранична, буд. 159; код ЄДРПОУ 05410263) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45; код ЄДРПОУ 00032767; рахунок UA438201720343120001000001719, отримувач Антимонопольний комітет України, код ЄДРПОУ 00032767, банк Державна казначейська служба України) витрати зі сплати судового збору у розмірі 301132/триста одна тисяча сто тридцять дві/грн. 54 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 22.10.2026 року, з урахуванням умов воєнного стану та завантаженості судді Ільєвої Л.М., а також у зв`язку з перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці з 24.08.2026 по 03.09.2026 року і 14.09.2026 року, та у відрядженні з 30.09.2026 по 03.10.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва