Рішення № 140870594, 13.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 Справа № 914/2196/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Державний земельний банк, м. Київ

до відповідача: Фермерського господарства Золоте Руно ФВ, смт. Стара Сіль, Самбірський р-н, Львівська обл.

про стягнення заборгованості

суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Тарас Ю.

Представники:

від позивача: Іванова Аліна Сергіївна (в режимі відеоконференції) представник;

від відповідача: Березюк Світлана Василівна - представник

На розгляд Господарського суду Львівської області через систему Електронний суд 14.07.2026 представником Ф Товариства з обмеженою відповідальністю Державний земельний банк, м. Київ подано позов до відповідача Фермерського господарства Золоте Руно ФВ, смт. Стара Сіль, Самбірський р-н, Львівська обл. про стягнення 381 468,26грн. заборгованості, з якої: 56 611,27грн. основний борг, 13 096,34грн. пеня, 291 029,76грн. штраф та 20 730,89грн. неустойка за частиною другою ст. 785 Цивільного кодексу України.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 4577,62грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8, докази сплати якого подано до суду 16.07.2026 року клопотанням за вх.№20286/26.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 05.08.2026 року на 10:30 год. Рух справи відображено в ухвалах суду.

В судовому засіданні 05.08.2026 року судом озвучено присутньому представнику позивача, засідання з яким проводиться в режимі відеоконференції, що від представника відповідача 04.08.2026 року через систему Електронний суд подано заяву про вступ у справу представника відповідача та надання доступу представнику до електронної справи для можливості відреагувати на позов, подавши відзив на позовну заяву, відтак враховуючи думку представника позивача, суд постановив: відповідачу надати контррозрахунок заявлених позовних вимог до стягнення; відкласти підготовче засідання на 10.09.2026 року о 11:40 год. та для представника позивача судове засідання в режимі відеоконференції.

18.08.2026 року представником відповідача подано через систему Електронний суд відзив на позовну заяву за вх.№23269/26, у якому визнаються позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, що становить 56 611,27грн. та представник просить зменшити розмір штрафу за прострочення сплати суборендної плати на 90%.

20.08.2026 року представником відповідача подано через систему Електронний суд клопотання за вх.№23579/26 про сплату основної заборгованості та зменшиння розміру штрафу на 90 відсотків.

24.08.2026 року представником позивача подано через систему Електронний суд відповідь на відзив за вх.№23861/26, у якому просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення на 90% штрафу, а позов задоволити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 10.09.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 24.09.2026 р. о 14:00 год. та для представника позивача судове засідання проводити в режимі відеоконференції.

24.09.2026 року представником позивача подано через систему Електронний суд клопотання за вх.№27030/26 про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 13.10.2026 року позивач явку представника забезпечив, засідання з яким проводилося в режимі відеоконференції, який підтримав позовні вимоги та просить позовні вимоги задоволити повністю.

В судове засідання 13.10.2026 року відповідач явку уповноваженого представника забезпечив, надав свої пояснення по суті справи та просить їх врахувати при прийнятті рішення у даній справі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд перейшов до стадії ухвалення рішення, вступна та резолютивна частина якого оголошена в цьому судовому засіданні.

Аргументи позивача.

Позивач просить стягнути з відповідача 381 468,26грн. заборгованості, з якої: 56 611,27грн. основний борг, 13 096,34грн. пеня, 291 029,76грн. штраф та 20 730,89грн. неустойка за частиною другою ст. 785 Цивільного кодексу України

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами земельних торгів у формі електронного аукціону, оформлених Протоколом про результати земельних торгів № LRE001-UA-20240916-89609 від 17.10.2024 року, 22.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Державний земельний банк, як Орендарем та Фермерським господарством «Золоте Руно ФВ», як Суборендарем укладено Договір суборенди землі № 21/24 строком на 14 (чотирнадцять) років, відповідно до умов якого, позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування зазначену земельну ділянку.

Позивач зазначає, що відповідач у зазначений строк суборендну плату не сплатив, а тому з 27.01.2026 року допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки не вніс жодної частини суборендної плати за 2026 рік станом на час подання позовної заяви до суду.

Відповідно до п. 4.9 Договору у разі невнесення суборендної плати у строки, передбачені п. 4.5 цього Договору, Суборендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 100 (ста) відсотків річної суборендної плати, встановленої цим Договором.

24.08.2026 року представником позивача подано через систему Електронний суд відповідь на відзив за вх.№23861/26, у якому не заперечує факту сплати відповідачем суми основного боргу та просить відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення на 90% штрафу, а позов задоволити в повному обсязі.

Аргументи відповідача.

18.08.2026 року представником відповідача подано через систему Електронний суд відзив на позовну заяву за вх.№23269/26, у якому визнаються позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, що становить 56 611,27грн. та представник просить зменшити розмір штрафу за прострочення сплати суборендної плати на 90%.

20.08.2026 року представником відповідача подано через систему Електронний суд клопотання за вх.№23579/26, яким просить долучити до справи доказ сплати основної заборгованості та просить зменшити розмір штрафу на 90 відсотків.

Фактичні обставини справи.

Предметом доказування є обставини неналежного виконання умов договору в частині сплати орендної плати, а відтак стягнення штрафних санкцій.

Об`єктом спірних правовідносин є земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8,8000 га, з яких рілля становить 8,8000 га, з кадастровим номером 4625184500:04:000:0689, цільове призначення 01.09 для дослідних і навчальних цілей, розташована на території Скелівської сільської ради Старосамбірського району Львівської області.

Земельна ділянка перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Державний земельний банк на підставі Договору оренди землі №6 від 11.09.2024 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та ТзОВ «Державний земельний банк». Право оренди Позивача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.09.2024 року, номер запису про інше речове право 56650427, строк оренди 50 років.

Пунктом 8.3.6 Договору оренди землі № 6 від 11.09.2024 року Позивачу надано право передавати земельну ділянку або її частину іншій особі у суборенду без зміни цільового призначення виключно на конкурентних засадах на земельних торгах у формі електронного аукціону. Зазначене право відображено також у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з ознакою «з правом передачі в піднайм (суборенду): Так».

За результатами земельних торгів у формі електронного аукціону, оформлених Протоколом про результати земельних торгів № LRE001-UA-20240916-89609 від 17.10.2024 року, 22.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Державний земельний банк, як Орендарем та Фермерським господарством «Золоте Руно ФВ», як Суборендарем укладено Договір суборенди землі № 21/24 строком на 14 (чотирнадцять) років, відповідно до умов якого, позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування зазначену земельну ділянку. Договір підписано уповноваженими представниками сторін із застосуванням кваліфікованих електронних підписів.

Відповідно до п. 15.1 Договору він набирає чинності з дати внесення Суборендарем річної суборендної плати за перший рік суборенди.

23.10.2024 року відповідач здійснив два окремі платежі: річну суборендну плату за перший рік суборенди у розмірі 240 600,00 грн. (банківська виписка № 124 від 23.10.2024 року) та відшкодування витрат на підготовку лота до земельних торгів у розмірі 772,80грн. (банківська виписка № 56 від 23.10.2024 року, акт реалізації послуг № 11 від 31.10.2024 року).

Позивачем зазначено, що платіж у сумі 772,80 грн. має самостійне призначення, не є суборендною платою та не враховується при визначенні розміру річної суборендної плати, штрафу або пені.

Право суборенди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 57432801, індексний номер витягу 402503178).

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що початковий розмір річної суборендної плати, визначений за результатами земельних торгів, становить 200 500,00 грн. без податку на додану вартість. Податок на додану вартість за ставкою 20 відсотків становить 40 100,00 грн, а загальний початковий розмір річної суборендної плати з податком на додану вартість 240 600,00 грн.

Згідно з п. 4.5 Договору, суборендна плата вноситься: за перший рік суборенди одноразово; за період суборенди з 01.01.2026 року і до завершення строку до 25 січня кожного року суборенди. Розмір плати за неповний рік суборенди визначається пропорційно кількості календарних днів фактичного перебування земельної ділянки у суборенді.

Пунктами 4.3, 4.4, 4.6 та 4.7 Договору передбачено щорічний перегляд суборендної плати з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки без укладення додаткової угоди. Обов`язок самостійно обчислити і сплатити проіндексований розмір суборендної плати покладено безпосередньо на Суборендаря.

За даними бухгалтерського обліку Позивача суборендна плата за фактичне користування земельною ділянкою у 2024 році (з 23.10.2024 по 31.12.2024) була нарахована за денною ставкою 657,3770 грн: за період з 23.10.2024 по 31.10.2024 5 916,39 грн, за листопад 19 721,32 грн, за грудень 20 378,69 грн, а загальний розмір нарахувань становив 46 016,40 грн.

Отже, станом на 01.01.2025 рік за відповідачем обліковувався залишок авансово сплаченої суборендної плати у розмірі 194 583,60 грн. (240 600,00 грн. - 46 016,40грн). Відшкодування витрат на підготовку лота у розмірі 772,80 грн. до цього розрахунку не включено.

З урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки за 2024 рік у розмірі 1,12 річний розмір суборендної плати за 2025 рік становив 269 472,00 грн. (240 600,00 грн. х 1,12).

23.10.2025 року відповідач сплатив 74 888,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 715 та банківською випискою № 317 від 23.10.2025 року. З урахуванням залишку авансового платежу станом на 01.01.2025 загальний розмір коштів, зарахованих у рахунок суборендної плати за 2025 рік, становив 269 472,00 грн. (194 583,60 грн + 74 888,40 грн). Таким чином, суборендна плата за 2025 рік була сплачена у повному обсязі, що сторонами не заперечується.

Відсутність заборгованості станом на 31.12.2025 рік підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період із жовтня 2024 року по грудень 2025 року, що сторонами не заперечується та даний акт знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п. п. 4.3, 4.6, 4.7 Договору розмір суборендної плати не є фіксованим та підлягає щорічному перегляду з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 4.6 Договору передбачено перегляд розміру суборендної плати щорічно, зокрема у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 4.7 Договору закріплено, що розмір суборендної плати переглядається щорічно без внесення змін та доповнень до Договору, а змінений розмір є обов`язковим для сторін з дати такої зміни та не потребує укладення додаткової угоди.

Законодавчою підставою механізму індексації є п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт індексації, що визначається за встановленим порядком.

Річний розмір суборендної плати за 2026 рік визначено шляхом послідовного застосування до початкового річного розміру плати коефіцієнтів індексації 1,12 за 2024 рік та 1,08 за 2025 рік і становить 291 029,76 грн. (240 600,00 грн х 1,12 х 1,08).

Таким чином, обов`язок Відповідача самостійно обчислити та сплатити проіндексовану суборендну плату за 2026 рік прямо випливає з умов Договору, є безумовним та не залежить від отримання окремого повідомлення Позивача.

Річний розмір суборендної плати за 2026 рік визначено шляхом послідовного застосування до початкового річного розміру плати коефіцієнтів індексації 1,12 за 2024 рік та 1,08 за 2025 рік: 240 600,00 грн. х 1,12 х 1,08 = 291 029,76 грн.

Відповідно до п. 4.5 Договору річна суборендна плата за 2026 рік підлягала внесенню до 25.01.2026 року. Оскільки 25.01.2026 року припало на неділю, останнім днем виконання зобов`язання було 26.01.2026 року.

Позивач зазначає, що відповідач у зазначений строк суборендну плату не сплатив, а тому з 27.01.2026 року допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки не вніс жодної частини суборендної плати за 2026 рік станом на час подання позовної заяви до суду.

Відповідно до п. 4.5 Договору суборендна плата за період суборенди з 01.01.2026 року і до завершення строку підлягала сплаті до 25 січня кожного року суборенди. Розмір річної суборендної плати за 2026 рік з урахуванням чергової індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до пп. 4.3, 4.4, 4.6, 4.7 Договору становить 291 029,76 грн.

Пунктом 4.9 Договору передбачено, що у разі невнесення суборендної плати у строки, встановлені п. 4.5 Договору, Суборендар сплачує штраф у розмірі 100 (ста) відсотків річної суборендної плати, встановленої Договором, та пеню у розмірі 0,1 відсотка несплаченої суми за кожен день прострочення.

06.02.2026 року позивач направив відповідачу Претензію №вих02/320, якою вимагав сплатити річну суборендну плату за 2026 рік у розмірі 291 029,76 грн., штраф у такому самому розмірі та пеню. Претензію направлено через сервіс електронного документообігу «Вчасно» (отримано відповідачем 06.02.2026 року), а також засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення. Вимоги, визначені претензії на час подання позовної заяви до суду, відповідач не виконав.

Підпунктом 3 пункту 11.4 Договору передбачено право Орендаря достроково розірвати Договір в односторонньому порядку у разі порушення Суборендарем строків сплати суборендної плати більш ніж на 20 робочих днів. Позивач зазначає, що прострочення відповідача перевищило зазначений строк, відтак 05.03.2026 року позивачем складено повідомлення № 02/525 про розірвання Договору, припинення використання земельної ділянки та її повернення у порядку, визначеному п. 6.1 Договору. Повідомлення направлено Відповідачу цінним листом з описом вкладення (поштове відправлення АТ «Укрпошта» №0505572324049) та доставлено 12.03.2026 року.

Відповідно до п. 11.4 Договору він вважається розірваним з моменту одержання Суборендарем повідомлення про розірвання, а тому Договір припинив дію з 12.03.2026 року.

19.03.2026 року проведено державну реєстрацію припинення права суборенди відповідача (заява, реєстраційний номер 72068714 від 19.03.2026 року), що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №469409668 від 23.03.2026 року.

Договір розірвано в односторонньому порядку з 12.03.2026 року, у зв`язку з чим після зазначеної дати суборендна плата не нараховується. Основний борг визначено за фактичний період правомірного користування земельною ділянкою у 2026 році з 01.01.2026 року по 12.03.2026 рік включно, що становить 71 календарний день.

Розмір основного боргу обчислено за правилом п. 4.5 Договору про пропорційне визначення плати за неповний рік суборенди виходячи з річної суборендної плати 291 029,76 грн., кількості календарних днів у 2026 році (365) та кількості днів фактичного користування (71): 291 029,76 грн / 365 х 71 = 56 611,27 грн. Помісячні нарахування становлять: за січень 2026 року 24 717,60 грн; за лютий 2026 року 22 325,57 грн; за період з 01.03.2026 по 12.03.2026 9 568,10 грн. (24 717,60 + 22 325,57 + 9 568,10 = 56 611,27 грн).

Зазначена сума відображена в акті звіряння взаємних розрахунків за Договором № 21/24 за період із жовтня 2024 року по березень 2026 року (станом на 31.03.2026) та підтверджується актами реалізації послуг за січеньберезень 2026 року. Розмір основного боргу зі сплати суборендної плати за 2026 рік станом на час подання позовної заяви становив 56 611,27 грн. та станом на дату звернення до суду Відповідачем не сплачений.

Відповідно до п. 6.1 Договору після припинення його дії Суборендар зобов`язаний протягом п`яти робочих днів повернути Орендарю земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав. Перебіг цього строку розпочався 13.03.2026 року і сплив 19.03.2026 року. Відповідач у встановлений строк земельну ділянку не повернув.

Фактичне повернення земельної ділянки відбулося 01.04.2026 року, що підтверджується актом повернення земельної ділянки площею 8,8000 га з кадастровим номером 4625184500:04:000:0689, підписаним представниками сторін.

Відповідно до п. 4.9 Договору у разі невнесення суборендної плати у строки, передбачені п. 4.5 Договору, Суборендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Базою нарахування пені є несплачена річна суборендна плата за 2026 рік у розмірі 291 029,76 грн., оскільки строк виконання зобов`язання щодо внесення всієї річної плати настав 26.01.2026 року, а Відповідач не сплатив жодної її частини. Період нарахування пені визначено з 27.01.2026 року першого дня прострочення по 12.03.2026 рік включно останній день дії Договору, що становить 45 календарних днів (291 029,76 грн х 0,1 % / 45 днів = 13 096,34 грн). Після припинення Договору 12.03.2026 року нарахування договірної пені припинено.

Відповідно до п. 4.9 Договору у разі невнесення суборендної плати у строки, передбачені п. 4.5 цього Договору, Суборендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 100 (ста) відсотків річної суборендної плати, встановленої цим Договором.

Штраф нараховується у розмірі 100 % річної суборендної плати за 2026 рік з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до п. п. 4.3, 4.4, 4.6, 4.7 Договору. Проіндексована річна суборендна плата за 2026 рік становить 291 029,76 грн. та є базою для обчислення штрафу (291 029,76 грн. 100 % = 291 029,76 грн).

Позивач зазначає, що право на штраф виникло 27.01.2026 року, у зв`язку із самим фактом прострочення виконання грошового зобов`язання, незалежно від подальшої тривалості порушення, часткового чи повного погашення боргу та дострокового припинення Договору.

Претензією № вих.02/320 від 06.02.2026 року, відповідача повідомлено про нарахування штрафу; вимоги претензії Відповідач не виконав, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Розмір штрафу за порушення строків сплати суборендної плати за 2026 рік становить 291 029,76 грн. та станом на дату подання позову такий не погашений.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок наймача у разі припинення договору негайно повернути наймодавцеві річ. Відповідно до частини другої цієї статті, якщо наймач не виконує обов`язку, щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Пункт 6.1 Договору конкретизує строк повернення земельної ділянки п`ять робочих днів після припинення Договору. Договір припинився 12.03.2026 року, строк повернення сплив 19.03.2026 року, а прострочення розпочалося 20.03.2026 року. Земельну ділянку фактично повернуто 01.04.2026 року. Період прострочення повернення становить 13 календарних днів з 20.03.2026 по 01.04.2026 включно. Неустойка визначається виходячи з річної суборендної плати за 2026 рік у розмірі 291 029,76 грн., кількості календарних днів у 2026 році (365) та подвійного денного розміру плати: 291 029,76 грн. / 365 х 2 х 13 днів = 20 730,89 грн.

Позивач стверджує, що зазначення в акті повернення від 01.04.2026 року про відсутність претензій сторін одна до одної стосується фактичного стану земельної ділянки під час її приймання-передання. Акт не містить прямо вираженої відмови Позивача від грошових вимог, умов про прощення боргу або припинення зобов`язань зі сплати основного боргу, штрафу, пені та неустойки. Розмір неустойки за прострочення повернення земельної ділянки становить 20 730,89 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

18.08.2026 року представником відповідача подано через систему Електронний суд відзив на позовну заяву за вх.№23269/26, у якому визнаються позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, що становить 56 611,27грн. та представник просить зменшити розмір штрафу за прострочення сплати суборендної плати на 90%. В судовому засіданні представник позивача не заперечив факт сплати основного боргу.

Норми права та мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» - відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У відповідності до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» - розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором, відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання договірних зобов`язань повинно здійснюватися відповідно до умов договору, загальних положень щодо виконання зобов`язань, визначених у главі 48 Цивільного кодексу України, та спеціальних правил стосовно виконання окремих видів договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 1 Закону України Про оренду землі, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до абзацу 1 пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно статті 15 Закону України Про оренду землі встановлено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди.

Положення статті 24 Закону України Про оренду землі передбачає, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до матеріалів справи, земельна ділянка перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Державний земельний банк на підставі Договору оренди землі №6 від 11.09.2024 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та ТзОВ «Державний земельний банк». Право оренди Позивача зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.09.2024 року, номер запису про інше речове право 56650427, строк оренди 50 років.

За результатами земельних торгів у формі електронного аукціону, оформлених Протоколом про результати земельних торгів № LRE001-UA-20240916-89609 від 17.10.2024 року, 22.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Державний земельний банк, як Орендарем та Фермерським господарством «Золоте Руно ФВ», як Суборендарем укладено Договір суборенди землі № 21/24 строком на 14 (чотирнадцять) років, відповідно до умов якого, позивач надав, а відповідач прийняв у строкове платне користування зазначену земельну ділянку. Договір підписано уповноваженими представниками сторін із застосуванням кваліфікованих електронних підписів.

Відповідно до п. 15.1 Договору він набирає чинності з дати внесення Суборендарем річної суборендної плати за перший рік суборенди.

23.10.2024 року відповідач здійснив два окремі платежі: річну суборендну плату за перший рік суборенди у розмірі 240 600,00 грн. (банківська виписка № 124 від 23.10.2024 року) та відшкодування витрат на підготовку лота до земельних торгів у розмірі 772,80грн. (банківська виписка № 56 від 23.10.2024 року, акт реалізації послуг № 11 від 31.10.2024 року).

Відповідно до п. п. 4.3, 4.6, 4.7 Договору розмір суборендної плати не є фіксованим та підлягає щорічному перегляду з урахуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 4.6 Договору передбачено перегляд розміру суборендної плати щорічно, зокрема у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 4.7 Договору закріплено, що розмір суборендної плати переглядається щорічно без внесення змін та доповнень до Договору, а змінений розмір є обов`язковим для сторін з дати такої зміни та не потребує укладення додаткової угоди.

Законодавчою підставою механізму індексації є п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт індексації, що визначається за встановленим порядком. Річний розмір суборендної плати за 2026 рік визначено шляхом послідовного застосування до початкового річного розміру плати коефіцієнтів індексації 1,12 за 2024 рік та 1,08 за 2025 рік і становить 291 029,76 грн. (240 600,00 грн х 1,12 х 1,08).

Таким чином, обов`язок Відповідача самостійно обчислити та сплатити проіндексовану суборендну плату за 2026 рік прямо випливає з умов Договору, є безумовним та не залежить від отримання окремого повідомлення Позивача.

Річний розмір суборендної плати за 2026 рік визначено шляхом послідовного застосування до початкового річного розміру плати коефіцієнтів індексації 1,12 за 2024 рік та 1,08 за 2025 рік: 240 600,00 грн. х 1,12 х 1,08 = 291 029,76 грн.

Відповідно до п. 4.5 Договору річна суборендна плата за 2026 рік підлягала внесенню до 25.01.2026 року. Оскільки 25.01.2026 року припало на неділю, останнім днем виконання зобов`язання було 26.01.2026 року.

Судом встановлено, що відповідач у зазначений строк суборендну плату не сплатив, а тому з 27.01.2026 року допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки не вніс жодної частини суборендної плати за 2026 рік станом на час подання позовної заяви до суду.

Відповідно до п. 4.5 Договору суборендна плата за період суборенди з 01.01.2026 року і до завершення строку підлягала сплаті до 25 січня кожного року суборенди. Розмір річної суборендної плати за 2026 рік з урахуванням чергової індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до пп. 4.3, 4.4, 4.6, 4.7 Договору становить 291 029,76 грн.

19.03.2026 року проведено державну реєстрацію припинення права суборенди відповідача (заява, реєстраційний номер 72068714 від 19.03.2026 року), що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №469409668 від 23.03.2026 року. Договір розірвано в односторонньому порядку з 12.03.2026 року, у зв`язку з чим після зазначеної дати суборендна плата не нараховується. Основний борг визначено за фактичний період правомірного користування земельною ділянкою у 2026 році з 01.01.2026 року по 12.03.2026 рік включно, що становить 71 календарний день.

Розмір основного боргу обчислено за правилом п. 4.5 Договору про пропорційне визначення плати за неповний рік суборенди виходячи з річної суборендної плати 291 029,76 грн., кількості календарних днів у 2026 році (365) та кількості днів фактичного користування (71): 291 029,76 грн / 365 х 71 = 56 611,27 грн.

Так, з вищевказаного розрахунку та вищезазначених обставин вбачається, що за договором оренди землі нараховано в якості суми орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2026 року по 12.03.2026 рік включно в розмірі 56 611,27грн., яка станом на момент подання позовної заяви не була погашена.

В процесі розгляду справи, позивач подав пояснення у даній справі, у яких повідомлено суд, що Відповідачем було сплачено основний борг за Договором постачання природного газу від 24.10.2025 року № 12-11686/25-БО-Т, шляхом направлення на адресу Позивача листа щодо зарахування платежу від 27.08.2026 року № 437, копія листа додано до матеріалів справи та представник позивача просить врахувати дані пояснення, щодо зарахування даного платежу в рахунок погашення основного боргу у даній справі.

18.08.2026 року представником відповідача подано через систему Електронний суд відзив на позовну заяву за вх.№23269/26, у якому визнаються позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, що становить 56 611,27грн. та представник просить зменшити розмір штрафу за прострочення сплати суборендної плати на 90%.

20.08.2026 року представником відповідача подано через систему Електронний суд клопотання за вх.№23579/26, яким просить долучити до справи доказ сплати основної заборгованості та просить зменшити розмір штрафу на 90 відсотків.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем було погашено суму основної заборгованості за договором, яку зараховано в рахунок погашення заборгованості за договором після звернення позивача із позовом до суду та відкриття провадження у цій справі, то провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 56 611,27грн. заборгованості підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо стягнення санкцій.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.9 Договору, у разі невнесення суборендної плати у строки, передбачені п. 4.5 Договору, Суборендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Базою нарахування пені є несплачена річна суборендна плата за 2026 рік у розмірі 291 029,76 грн., оскільки строк виконання зобов`язання щодо внесення всієї річної плати настав 26.01.2026 року, а Відповідач не сплатив жодної її частини. Період нарахування пені позивачем визначено з 27.01.2026 року першого дня прострочення по 12.03.2026 рік включно останній день дії Договору, що становить 13 096,34 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що згідно з розрахунком заборгованості, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 13 096,34 грн., яка обрахована із застосуванням 0,1 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що така обраховувалася від правильної суми та за правильний період, проте пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, відтак здійснивши перерахунок пені, взявши до уваги дану норму, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 10 788,03грн., а в задоволенні 2308,31грн. пені слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною другою цієї статті передбачено, що у разі невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Пункт 6.1 Договору конкретизує строк повернення земельної ділянки п`ять робочих днів після припинення Договору. Договір припинився 12.03.2026 року, строк повернення сплив 19.03.2026 року, а прострочення розпочалося 20.03.2026 року. Земельну ділянку фактично повернуто 01.04.2026 року. Період прострочення повернення становить 13 календарних днів з 20.03.2026 по 01.04.2026 включно. Неустойка визначається виходячи з річної суборендної плати за 2026 рік у розмірі 291 029,76 грн., кількості календарних днів у 2026 році (365) та подвійного денного розміру плати: 291 029,76 грн. / 365 х 2 х 13 днів = 20 730,89 грн.

Відтак, розмір неустойки за прострочення повернення земельної ділянки становить 20 730,89 грн., яка розрахована позивачем правильно та підлягає стягнення з відповідача.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у справах №917/194/18, №911/2813/17, № 910/6046/16, 923/760/16 (від 27.09.2019).

Відповідно до п. 4.9 Договору у разі невнесення суборендної плати у строки, передбачені п. 4.5 цього Договору, Суборендар зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 100 (ста) відсотків річної суборендної плати, встановленої цим Договором.

Штраф нараховується у розмірі 100 % річної суборендної плати за 2026 рік з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до п. п. 4.3, 4.4, 4.6, 4.7 Договору. Проіндексована річна суборендна плата за 2026 рік становить 291 029,76 грн. та є базою для обчислення штрафу (291 029,76 грн. 100 % = 291 029,76 грн).

Судом встановлено, що право на штраф виникло 27.01.2026 року, у зв`язку із самим фактом прострочення виконання грошового зобов`язання, незалежно від подальшої тривалості порушення, часткового чи повного погашення боргу та дострокового припинення Договору.

Претензією № вих.02/320 від 06.02.2026 року, відповідача повідомлено про нарахування штрафу; вимоги претензії Відповідач не виконав, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Розмір штрафу за порушення строків сплати суборендної плати за 2026 рік становить 291 029,76 грн.

Щодо поданого клопотання відповідача про зменшення штрафу на 90%, суд зазначає таке.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення штрафу суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафу. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу, підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення штрафу, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру штрафу та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Розмір штрафу, до якого суд його зменшує, у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується штраф), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору та на виконання його умов.

Отже, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, взявши до уваги: ступінь виконання основного зобов`язання згідно умов договору; наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання; відсутність доказів понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором; враховуючи, що стягнення штрафу не може безпосередньо впливати на фінансовий стан позивача, враховуючи факт оплати відповідачем повністю основної суми заборгованості, встановлення судом обставин, що порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором не призвело до безповоротних негативних наслідків для позивача, а також до бажання позивача застосувати до відповідача відповідальність у надмірному розмірі, оцінивши всі доводи сторін по даній справі, застосовуючи правові позиції, зазначені у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №920/437/22, враховуючи ту обставину, що відповідач добросовісно визнає, що ним порушено строк сплати суборендної плати за 2026 рік та те, що вид діяльності відповідача (фермерське господарство з визначеними видами економічної діяльності у відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) є важливою для держави в контексті продовольчої безпеки та наповнення бюджету, суд дійшов до висновку, що клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню шляхом зменшення штрафу на 50% та стягнення його з відповідача на користь позивача у розмірі 145 514,88грн.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовних вимог, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині стягнення 56 611,27грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю, а стягненню підлягає пеня у розмірі 10 788,03грн., неустойка у розмірі 20 730,89грн. та штраф у розмірі 145 514,88грн., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 4577,62грн., що підтверджується платіжною інструкцією №940 від 15.07.2026 року, який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 3870,58грн. який обраховано від суми, яка задоволена судом (з урахуванням суми штрафу без зменшення).

Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, судовий збір у сумі 679,34грн. у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині, підлягає поверненню позивачу у разі надходження відповідної заяви.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 185, 191, 192, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 56 611,27грн. основного боргу.

3. Стягнути з Фермерського господарства Золоте Руно ФВ (82066, Львівська обл., Самбірський р-н, селише міського типу Стара Сіль, вул. Шевченка, будинок 33а, код ЄДРПОУ 40367259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Державний земельний банк (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 1, код ЄДРПОУ 00692334) пеню у розмірі 10 788,03грн., неустойку у розмірі 20 730,89грн., 145 514,88грн. штрафу та судовий збір у розмірі 3870,58грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2026 року.

Суддя Коссак С.М.