Рішення № 140870576, 13.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 Справа № 914/969/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Атмосфера-Центр-К, м. Львів

про: стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 871 536,78 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гузюк Н.І. представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Атмосфера-Центр-К про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 871 536,78 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026, справу № 914/969/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.04.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 07.05.2026.

21.04.2026 представником відповідача подано на адресу суду в систему Електронний суд відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 11238/26, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві.

24.04.2026 від представника позивача надійшла на адресу суду в систему Електронний суд відповідь на відзив з додатками за вх. № 11603/26.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.05.2026, підготовче судове засідання відкладено на 02.06.2026 з підстав, викладених в даній ухвалі.

Протокольною ухвалою суду від 02.06.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/969/26 на тридцять днів, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України, за клопотанням представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.06.2026, підготовче судове засідання призначено на 01.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.07.2026, підготовче судове засідання призначено на 11.08.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.08.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/969/26 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 09.09.2026.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.09.2026, розгляд справи по суті призначено на 13.10.2026.

Рух справи та причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

13.10.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 11603/26 від 24.04.2026 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

13.10.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/969/26.

Позиція позивача.

Львівська міська рада просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атмосфера-Центр-К» 871 536,78 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності площею 1,2351 га, кадастровий номер 4610136300:06:020:0286, на вул. Рудненській, 30 у м. Львові за період з 01.03.2024 по 31.01.2026, так як відповідач здійснював сплату орендної плати за користування даною земельною ділянкою за цей період із ставкою земельного податку у розмірі 1 %, а не 3 % та понесених витрат на сплату судового збору.

Позивач зазначає, що земельна ділянка сформована і зареєстрована у Державному земельному кадастрі 14.01.2022. Починаючи з 14.02.2024 відповідач є власником розташованих на ній об`єктів нерухомості, фактично використовує ділянку для їх обслуговування, проте права власності, постійного користування чи оренди землі не оформив. Фактичне використання ділянки, за твердженням позивача, підтверджують кадастрові та реєстраційні відомості, акт обстеження від 22.01.2026 № 11, план-схема і матеріали фотофіксації, що долучені до позовної заяви.

Розмір позовних вимог визначено за ставкою 3% від нормативної грошової оцінки відповідно до Порядку, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 25.05.2017 № 1995. За розрахунком позивача, плата за спірний період становить 1 228 736,85 грн. Із цієї суми враховано суму 357 200,07 грн здійснених відповідачем платежів за цей період і відповідно до стягнення заявлено різницю в розмірі 871 536,78 грн. (1 228 736,85 грн. 357 200,07 грн.).

У відповіді на відзив за вх. № 11603/26 від 24.04.2026 позивач наголошує, що вжиття відповідачем заходів для оформлення оренди, не надає права безоплатно користуватися землею. Доводи про користування лише площею під будівлями заперечує, посилаючись на матеріали обстеження, податкові декларації та звернення відповідача щодо оформлення користування ділянкою. Також, позивач просить врахувати обставини, встановлені судом у справі № 914/1496/24 за попередній період. Правовою підставою позовних вимог позивач визначає статтю 1212 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач у поданому відзиві проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні повністю. Набуття 14.02.2024 права власності на нерухомість за адресою: м. Львів, вул. Рудненська, 30 визнає. Стверджує, що для оформлення оренди звернувся до міської ради з необхідними документами, однак на сесіях 12.06.2025 та 18.12.2025 рішення про надання ділянки в оренду не прийнято. Відповідач вважає, що відсутність оформленого права зумовлена обставинами, які від нього не залежать, і не може бути підставою для стягнення коштів.

На думку відповідача, питання плати за землю під належною йому нерухомістю врегульоване Податковим кодексом України. Посилаючись, зокрема, на статтю 120 ЗК України та пункт 287.6 статті 287 ПК України, відповідач вважає себе платником земельного податку, який сплачував відповідно до поданих декларацій, і заперечує застосування статей 1212-1214 ЦК України.

Відповідач зазначає, що користується землею виключно в межах належних йому об`єктів нерухомості. Користування всією ділянкою площею 1,2351 га заперечує. Вважає акт обстеження та розрахунок неналежними доказами фактичної площі користування, а складення цих документів без комісії, передбаченої Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, порушенням процедури визначення збитків.

На обґрунтування заперечень посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 642/1839/18 та від 30.06.2021 у справі № 922/2765/20, а також на практику адміністративних судів щодо справляння земельного податку.

На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Спір стосується користування земельною ділянкою на вул. Рудненській, 30 у м. Львові площею 1,2351 га, кадастровий номер 4610136300:06:020:0286.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; код цільового призначення 11.02, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 29.04.2024 № НВ-0001075032024 державну реєстрацію земельної ділянки здійснено 14.01.2022 на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 16.09.2021. Отже, на початок заявленого періоду земельна ділянка мала визначені площу, межі та кадастровий номер.

Ухвалою Львівської міської ради від 22.03.2018 №3238 «Про надання ТзОВ «Газавтосервіс плюс» та ФОП Колодій Є. І. дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Рудненській, 30», із врахуванням із змінами внесеними ухвалою Львівської міської ради від 29.11.2018 № 4340, надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Газавтосервіс плюс» та Фізичній особі-підприємцю Колодій Євгенії Іванівні дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,2351 га на вул. Рудненській, 30 для обслуговування нежитлових будівель за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

14.02.2024 ТзОВ «Газавтосервіс Плюс» відчужило відповідачу об`єкти нерухомого майна на вул. Рудненській, 30.

Набуття відповідачем права власності з 14.02.2024 підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.02.2026 № 465908209 та не заперечується відповідачем.

На підставі листа Департаменту природних ресурсів та будівництва від 07.01.2026 № 4-24-789 та наказу управління державного контролю за використанням та охороною земель від 12.01.2026 № 7 проведено обстеження ділянки. За його результатами складено акт від 22.01.2026 № 11. В акті зазначено присутність керівника ТзОВ «Атмосфера-Центр-К» Бондаря Петра Степановича та зафіксовано фактичне використання товариством ділянки площею 1,2351 га для обслуговування нежитлових будівель і споруд без рішення про надання її в користування та без відповідного правочину.

Акт містить опис частин ділянки орієнтовною площею 0,1228 га та 0,0114 га, які використовуються для обслуговування будівель станції технічного обслуговування, а також іншої частини орієнтовною площею 1,1009 га для обслуговування виробничих, складських та інших будівель і приміщень.

За спірний період договір оренди цієї земельної ділянки з відповідачем не укладено. Доказів належності відповідачу права власності або постійного користування земельною ділянкою суду не надано.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.03.2025 у справі № 914/1496/24 задоволено позов Львівської міської ради до ТзОВ «Газавтосервіс Плюс», ТзОВ «Атмосфера-Центр-К» та ФОП Колодій Євгенії Іванівни про стягнення коштів за користування цією ж ділянкою за попередній період та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Газавтосервіс Плюс на користь Львівської міської ради 318830,65 грн безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610136300:06:020:0286) за період з 14.01.2022 - 14.02.2024 без правовстановлюючих документів та 4780, 74 грн судового збору; стягнути з Фізичної особи підприємця Колодій Євгенії Іванівни на користь Львівської міської ради 212215,34 грн безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610136300:06:020:0286) за період з 14.01.2022 -18.04.2023 без правовстановлюючих документів та 3187,17 грн судового збору; Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Атмосфера-Центр-К на користь Львівської міської ради 19413,58 грн безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610136300:06:020:0286) за період з 15.02.2024 - 01.03.2024 без правовстановлюючих документів та 288,99 грн судового збору.

У вказаному рішенні Господарського суду Львівської області від 13.03.2025 у справі № 914/1496/24 встановлено факт формування земельної ділянки та набуття відповідачем розташованої на ній нерухомості з 14.02.2024.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Колодій Євгенії Іванівни б/н від 09.05.2025 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2025 залишено без змін.

Позовні вимоги у даній справі охоплюють період використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.03.2024 по 31.01.2026.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, затверджено порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові. Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018.

Пунктом 3.4. Розділу 3 вказаного Порядку визначено, підставою для визначення розміру орендної плати за землю, є ухвала міської ради про надання земельної ділянки в оренду з обов`язковим визначенням категорії земель та цільового призначення земельної ділянки (відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель) та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за поточний рік.

Згідно п. п. 3.5.1. Розділу 3 Порядку встановлено, що річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про надання земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 3.6 - 3.19 цього Порядку.

Згідно з даними витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.04.2024 № НВ-9937825782024 нормативно грошова оцінка становить 19944526,36 грн.

Згідно з даними витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.02.2026 № НВ-9949534022026 нормативно грошова оцінка становить 24113382, 25 грн.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 16.01.2026 № 69/15-26 нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки у м. Львові на вул. Рудненська, 30 станом на 2025 рік становить 1807, 79 грн. А отже, загальна нормативна грошова оцінка земельної ділянки на вул. Рудненська,30, площею 1,2351 га становить 22328014,29 грн.

Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю, внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого Управлінням земельних ресурсів департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою площею 1,2351 га (кадастровий номер: 4610136300:06:020:0286) на вул. Рудненська, 30 у м. Львові, за період з 01.03.2024 - 31.01.2026 становить 1 228 736,85 грн.

Згідно листа Головного управління ДПС у Львівській області від 09.02.2026 № 1.8-3403-24 за період заявлених позовних вимог від ТзОВ « Атмосфера-Центр-К» надійшло 357 200,07 грн. орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 4610136300:06:020:0286 площею 1,2351 га за адресою: м. Львів, вул. Рудненська, 30.

Позивач зазначив, що відповідач здійснював сплату орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 4610136300:06:020:0286 за період з 01.03.2.024 - 31.01.2026 із ставкою земельного податку у розмірі 1%, а не 3%.

Отже загальна сума заборгованості відповідача з безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою за період з 01.03.2024 по 31.01.2026 без правовстановлюючих документів з урахуванням сплаченої відповідачем орендної плати становить: 871 536,78 грн. (1 228 736,85 грн. (нараховано за період з 01.03.2024 -31.01.2026) 357 200,07 грн. (сплачена відповідачем орендна плата)).

Отже, загальна сума безпідставно збережених коштів відповідача, у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610136300:06:020:0286) за період з 01.03.2024-31.01.2026 без правостановлюючих документів становить 871 536,78 грн, згідно долученого позивачем розрахунку.

Оцінка суду.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси і континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно з статтею 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Згідно з ст. ст. 26, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст.14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, законодавець розмежовує поняття земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в залежності від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України Про оренду землі.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Для кондиційних зобов`язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов`язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, за період 14.01.2022 - по 18.04.2023 фактичними землекористувачами спірної земельної ділянки були ТзОВ Газавтосервіс Плюс та ОСОБА_1 . За період 19.04.2024 - 14.02.2024 одноосібним землекористувачем спірної земельної ділянки був ТзОВ Газавтосервіс Плюс. З 14.02.2024 одноосібним землекористувачем спірної земельної ділянки є ТзОВ Атмосфера-Центр- К.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.02.2026 № 465908209 на вулиці Рудненській, 30 в приватній власності ТзОВ «Атмосфера-Центр-К» з 14.02.2024 року перебували об`єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі: літ."А-2" заг. пл. 412,8 кв. м.; літ. "Б-1" заг.пл. 963,4 кв.м ; літ."В-1" заг.пл. 665,8 кв. м.; літ.Г-1" заг.пл. 639,9 кв.м.; літ."Д-1" заг. пл. 214,2 кв.м.; Е-1 заг.пл 424,6 кв.м. (дата набуття права приватної власності 14.02.2024)

Відтак, відповідач ТзОВ «Атмосфера-Центр-К» є фактичним користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 4610136300:06:020:0286) за адресою: м. Львів, Рудненська, 30.

Таким чином, відповідач, як фактичний користувач сформованої земельної ділянки, площею 1,2351 га за адресою: м. Львів, Рудненська, 30 з кадастровим номером 4610136300:06:020:0286, без достатньої правової підстави зберіг в себе кошти, які повинен був оплатити за користування нею, її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів. Це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України.

Відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб, не створює для відповідачів жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Зважаючи на аргументи сторін, а також практику вирішення подібних спорів Верховним Судом, для вирішення спору суду необхідно встановити такі обставини справи: формування земельної ділянки, фактичне, без правових підстав користування відповідачем земельної ділянки, правильність нарахування.

Щодо формування земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі (постанова Верховного Суду від 05 серпня 2022 року у справі № 922/2060/20). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Згідно з матеріалами справи земельній ділянці - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення виробничих об`єктів по обслуговуванню кар`єру, площею 1,2351га з кадастровим номером 4610136300:06:020:0286, що свідчить про те, що відповідна ділянка є сформованою.

Щодо користування відповідачем земельної ділянки без правових підстав.

Як встановлено судом з 14.02.2024 фактичним землекористувачем спірної земельної ділянки є ТзОВ Атмосфера-Центр- К.

Докази наявності чинних договорів чи іншої правової підстави користування, які укладені з міською радою за період з 01.03.2024 по 31.01.2026, - у матеріалах справи відсутні.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів за період з 14.01.2022 до 01.03.2024.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового Кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 Податкового Кодексу України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено приписами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового Кодексу України.

Статтею 13 Закону України Про оцінку земель регламентовано, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (стаття 18 Закону України Про оцінку земель).

Відповідно до статті 20 Закону України Про оцінку земель за результатами … нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Частиною 2 статті 20 Закону України Про оцінку земель передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Згідно з положеннями частини 3 статті 23 цього Закону Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Суд враховує, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).

Верховний Суд у справі № 922/2060/20 вказує, що витяг може бути доказом проведення оцінки та визначати дані про акту оцінку як на момент його видачі, так за попередній період, за умови, що нормативно-грошова оцінка була сталою і не зазнала змін у цей період.

Згідно з даними витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.04.2024 № НВ-9937825782024, нормативно грошова оцінка становить 19944526,36 грн.

Згідно з даними витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.02.2026 № НВ-9949534022026 нормативно грошова оцінка становить 24113382, 25 грн.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 16.01.2026 № 69/15-26 нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки у м. Львові на вул. Рудненська, 30, станом на 2025 рік становить 1807,79 грн. А отже, загальна нормативна грошова оцінка земельної ділянки на вул. Рудненська,30, площею 1,2351 га, становить 22328014,29 грн.

Позовні вимоги охоплюють період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 01.03.2024 по 31.01.2026.

Період використання земельної ділянки до 01.03.2024 був предметом розгляду у справі № 914/1496/24 за позовом Львівської міської ради до ТзОВ «Газавтосервіс Плюс», ФОП Колодій Є.І. та ТзОВ «Атмосфера-Центр-К» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою. Позовні вимоги Львівської міської ради у вказаній справі задоволено в повному обсязі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі № 914/1496/24 рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2025 залишено без змін.

Відповідач не подав будь-якого контррозрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів позивача.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, затверджено порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові. Пунктом 5 ухвали встановлено, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018.

Пунктом 3.4. Розділу 3 вказаного Порядку визначено, підставою для визначення розміру орендної плати за землю, є ухвала міської ради про надання земельної ділянки в оренду з обов`язковим визначенням категорії земель та цільового призначення земельної ділянки (відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель) та витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за поточний рік.

Згідно п. п. 3.5.1. Розділу 3 Порядку встановлено, що річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про надання земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 3.6 - 3.19 цього Порядку.

Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого Управлінням земельних ресурсів департаменту природних ресурсів та будівництва Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою площею 1,2351 га (кадастровий номер: 4610136300:06:020:0286) на вул. Рудненська, 30 у м. Львові, за період з 01.03.2024 - 31.01.2026 становить 1 228 736,85 грн.

Згідно листа Головного управління ДПС у Львівській області від 09.02.2026 № 1.8-3403-24 за період позовних вимог від ТзОВ « Атмосфера-Центр-К» надійшло 357 200,07 грн. орендної плати за користування земельною ділянкою за кадастровим номером 4610136300:06:020:0286 площею 1,2351 га за адресою: м. Львів, вул. Рудненська, 30.

Отже загальна сума заборгованості відповідача з безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою за період з 01.03.2024 по 31.01.2026 без правовстановлюючих документів, з урахуванням сплаченої відповідачем орендної плати за цей період становить: 871 536,78 грн. (1 228 736,85 грн. (нараховано за період з 01.03.2024 -31.01.2026) 357 200,07 грн. (сплачена відповідачем орендна плата)).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок за період з 01.03.2024 по 31.01.2026 суд доходить висновку, що такий відповідає правовим приписам та позов підлягає задоволенню.

Суд відхиляє аргумент відповідача про звільнення від плати через неприйняття міською радою рішення про оренду. Навіть за умови вчинення відповідачем необхідних дій для оформлення користування це не створює підстав безоплатно зберігати вартість фактично одержаного користування. Частина друга статті 1212 ЦК України охоплює і випадки, коли збереження майна пов`язане з поведінкою потерпілого. Оцінка правомірності неприйняття радою рішення про оренду не є предметом цього позову. Неприйняття рішення міською радою не спростовує факту користування відповідачем земельною ділянкою та не замінює повної плати за неї.

Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц не підтверджує неможливості застосування статті 1212 ЦК України до землі під будівлями. Необхідність з`ясувати фактичну площу та перевірити суперечливі відомості про неї стосується доказування розміру вимоги, а не звільнення власника нерухомості від плати за землю. У даній справі суд перевірив як кадастрову площу, так і фактичне використання земельної ділянки на підставі сукупності доказів.

З цих же причин посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 642/1839/18 та від 30.06.2021 у справі № 922/2765/20 не є достатньою підставою для відмови в позові. Вимога довести фактичну площу користування підлягає виконанню у кожній справі. Тут висновок не обмежується одностороннім припущенням про площу та не ґрунтується на розподілі землі між кількома власниками лише пропорційно площам будівель. Він підтверджений кадастровими відомостями, конкретним описом використання території й документами відповідача.

Аргумент відповідача про обов`язкове визначення збитків комісією за Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, судом відхиляється з огляду на правову природу вимоги. Позивач у даній справі просить повернути безпідставно збережені кошти, а не відшкодувати деліктні збитки. Тому, процедура визначення збитків, не є самостійною умовою виникнення обов`язку, встановленого статтею 1212 ЦК України. Водночас, акт обстеження оцінюється, як письмовий доказ фактичного стану земельної ділянки, без надання йому наперед установленої сили.

Станом на день ухвалення рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено.

Отже, позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Атмосфера-Центр-К (79052, м. Львів, вул. Рудненська, 30; код ЄДРПОУ20818719) на користь позивача: Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ04055896) суму безпідставно збережених коштів у зв`язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 4610136300:06:020:0286) за період з 01.03.2024-31.01.2026 без правостановлюючих документів у розмірі 871 536,78 грн та 13 073,05 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 23.10.2026.

Суддя Долінська О.З.