Ухвала суду № 140870474, 23.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"23" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3177/26

Господарський суд Київської області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши

заяву Фізичної особи-підприємця Турченка Василя Івановича

про забезпечення позову

в межах справи №911/3177/26

за позовом Фізичної особа-підприємеця Турченка Василя Івановича ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО-ПРОМИСЛОВА ГРУПАЮГЕНЕРГОПРОМТРАНС (08400, Київська обл., м. Переяслав вул. Героїв Дніпра, буд. 38-А ЄДРПОУ: 33742752)

про стягнення заборгованості у розмірі 1096500,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

21.10.2026 до Господарського суду Київської області передано позовні вимоги Фізичної особа-підприємеця Турченка Василя Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО-ПРОМИСЛОВА ГРУПАЮГЕНЕРГОПРОМТРАНС про стягнення заборгованості у розмірі 1096500,00 грн, яка виникла у зв`язку з несплатою вартості фактично наданих послуг/товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Фізичною особою-підприємцем Турченком Василем Івановичем (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО-ПРОМИСЛОВА ГРУПАЮГЕНЕРГОПРОМТРАНС (замовник, відповідач) фактично склалися договірні відносини щодо надання навантажувача у оренду та інші послуги/товари за плату. За період з 04.06.2026 по 08.06.2026 позивачем було надано товар/послуги відповідачу, що підтверджується актами надання послуг, однак відповідачем неналежно виконане зобов`язання, в зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1096500,00 грн.

22.10.2026, через підсистему Електронний суд, надійшла заява (вх.№9789 від 22.10.2026) від Фізичної особи-підприємця Турченка Василя Івановича про забезпечення позову, в якій останній просить суд: накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Товариству з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО-ПРОМИСЛОВА ГРУПАЮГЕНЕРГОПРОМТРАНС(08400, Київська обл., м. Переяслав вул. Героїв Дніпра, буд. 38-А ЄДРПОУ:33742752) та знаходяться на його рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах загальної суми 1096500,00 грн, з метою забезпечення позову про стягнення заборгованості.

В обґрунтування поданої заяви, заявник зазначає те, що відповідач тривалий час не погашає заборгованість перед позивачем у розмірі 1096500,00 грн, та в телефонному режимі постійно обіцяє сплатити борг з 2025 року. Враховуючи, що договір не був підписаний та строк сплати не було встановлено, позивач змушений звертатися з вимогою щоб настав строк виконання грошового зобов`язання, який настав 08.10.2026.

Додатково позивач зазначає те, що істотно посилює ризик невиконання майбутнього судового рішення у цій справі, те, що станом на дату подання даної заяви щодо відповідача відкрито три виконавчих проваджень, які залишаються невиконаними, а саме: №АСВП:82223240 (стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю МІДА ЕНЕРДЖИ), №АСВП: 82208555, №АСВП: 82208369 (стягувач - Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма МАЯК). Також заявник звертає увагу суду, що станом на день звернення до суду наявні ще три судових рішення про стягнення заборгованості з відповідача, які не набрали законної сили №911/1491/26, №911/1365/26, №911/2036/26.

Тому за відсутності заходів забезпечення позову відповідач матиме можливість і надалі розпоряджатися належними йому грошовими коштами, здійснювати платежі на користь інших осіб та виконувати інші зобов`язання до моменту набрання законної сили рішенням суду в цій справі. У такому випадку навіть ухвалення судом рішення на користь позивача не гарантуватиме фактичного отримання присуджених коштів, а реалізація права на судовий захист може потребувати тривалих та без результативних виконавчих дій.

Заявник зазначає те, що з огляду на наявність трьох невиконаних виконавчих проваджень та трьох судових рішень, які ще не набрали законної сили, тривале прострочення грошового зобов`язання перед позивачем та значний розмір заборгованості, арешт коштів у межах 1096500,00 грн є обґрунтованим превентивним заходом для забезпечення ефективного судового захисту. Невжиття заходів забезпечення позову за наведених обставин створює реальний ризик утруднення або неможливості виконання майбутнього судового рішення в разі задоволення позову. Застосування арешту грошових коштів у межах суми позовних вимог є належним і співмірним заходом забезпечення позову, який забезпечує баланс інтересів сторін і спрямований на запобігання втраті ефективності судового захисту.

До заяви додано: результат пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчого провадження; платіжна інструкція №89 про сплату судового збору; акти надання послуг (№59 від 04.06.2025 на суму 14970,00 грн; №62 від 06.06.2025 на суму 6000,00 грн; №65 від 12.06.2025 на суму 14345,00 грн; №67 від 13.06.2025 на суму 28800,00 грн; №73 від 30.06.2025 на суму 47000,00 грн; №83 від 15.06.2025 на суму 124000,00 грн; №89 від 31.07.2025 на суму 10000,00 грн; №107 від 15.08.2025 на суму 119000,00 грн; №128 від 30.09.2025 на суму 141000,00 грн; №134 від 15.10.2025 на суму 11700,00 грн; №145 від 31.10.2025 на суму 252000,00 грн; №157 від 30.11.2025 на суму 214000,00 грн; №162 від 11.12.2025 на суму 24000,00 грн;№165 від 31.12.2025 на суму 325000,00 грн; №13 від 31.01.2026 на суму 235000,00 грн; №22 від 25.02.2026 на суму 10200,00 грн; №25 від 28.02.2026 на суму 143000,00 грн; №29 від 25.03.2026 на суму 21500,00 грн; №31 від 31.03.2026 на суму 99000,00 грн; №40 від 15.04.2026 на суму 10000,00 грн; №46 від 30.04.2026 на суму 224000,00 грн; №57 від 31.05.2026 на суму 269000,00 грн; №59 від 08.06.2026 на суму 30000,00 грн); акт звірки звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2025 по 19.10.2026 між позивачем та відповідачем; виписка з Єдиного державного рееєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; лист вимога від 21.09.2026 №21/09 щодо виконання зобов`язання; ордер; докази надсилання.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову до подання позову, а також доданих до заяви матеріалів, суд виходить з наступного.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 у справі № 918/73/25 зазначив те, що необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування позивачем відомих останньому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову. Крім того, наведений зміст вказаної постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову (з таких мотивів виходила об`єднана палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, повертаючи справу № 917/1610/23 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду ухвалою від 01.03.2025).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 04.12.2025 у справі № 916/3385/25.

Оцінивши наведені заявником обставини та подані докази, суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності обставин, які свідчать про реальну загрозу утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду.

Разом із тим, заявником не доведено належними та допустимими доказами обставин ймовірності того, що грошові кошти відповідача, можуть зникнути внаслідок виведення активів з підприємства. При цьому будь-яких відомостей стосовно наміру відчуження таких активів (пошук покупців нерухомості, пошук покупців корпоративних прав, укладення договорів стосовно відчуження активів, тощо) - відсутні в матеріалах справи і заявником до заяви про вжиття заходів для забезпечення позову додано не було.

Також посилання заявника на те, що відповідач є боржником по трьом виконавчим провадженням, які були відкриті тільки в другій половині жовтня 2026 та відповідачем по трьом рішенням суду, які ще не набрали законної сили, не свідчить про те, що рішення суду у цій справі не буде виконано. Наявність судових рішень свідчить про порушення виконання відповідачем свої зобов язань, а не про повне невиконання рішень суду, приховування активів. Відкриті судові провадження проти відповідача не свідчать про те, що рішення у цій справі може бути не виконано. При тому, що з додатків до заяви вбачається, що стосовно відповідача вже були закриті виконавчі провадження, а саме: №АСВП:58086321 (стягувач - Адвокатське об`єднання Ліга права), №АСВП:65025057 (стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю КРОН Ч ТА К), №АСВП:67024555 (стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю КРОН Ч ТА К), №АСВП:70630844 (стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю КРОН Ч ТА К), №АСВП:76657189 (стягувач - Державна служба України з безпеки на транспорті), №АСВП:77599340 (стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю КРОН Ч ТА К), №АСВП:77601135 (стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю КРОН Ч ТА К), №АСВП:82072503 (стягувач - ОСОБА_1 ). Тобто вказані обставини свідчать про те, що рішення суду виконуються відповідачем у примусовому порядку.

Заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову. Доказів того, що відповідачі здійснюють дії спрямовані на зняття або витрачання коштів позивачем суду також не надано.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.

З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належить відповідачу у межах суми основного боргу, суд на даний час не вбачає, тому в задоволенні заяви відмовляє.

У зв`язку з відмовою в задоволенні заяви, сплачена заявником сума судового збору за її подання покладається на останнього та йому не відшкодовується.

Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136-140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви (вх.№9789 від 22.10.2026) Фізичної особи-підприємця Турченка Василя Івановича від 22.10.2026 про забезпечення позову про накладання арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Товариству з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "ЮГЕНЕРГОПРОМТРАНС" та знаходяться на його рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах загальної суми 1096500,00 грн.

Ухвала набирає законної сили у строк та в порядку передбачених ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодекс України та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга може бути подано учасниками справи у порядку та строки передбаченими ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.М. Огороднік