Рішення № 140870350, 30.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.09.2026Справа № 910/13240/22 (910/14563/23)

За позовом Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському"

до 1) Державної корпорації з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт"

2) приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Крайчинського Сергія Станіславовича

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Боярчукова С.Г.

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ляшук Олени Вікторівни, Державного підприємства "Сетам"

про скасування акту, визнання недійсним свідоцтва та витребування майна

В межах справи № 910/13240/22

За заявою Прокторемо Інвестментс Лімітед

до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському"

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Помічник (за дорученням судді) Голишева У.І.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники учасників:

від позивача - Шевченко В.В. (поза межами приміщення суду),

від відповідача-1 - Данилова К.А. (поза межами приміщення суду),

від відповідача-2 - Попічко Р.Р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/13240/22 за заявою Прокторемо Інвестментс Лімітед про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.12.2022.

14.09.2023 до Господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Завод "Кузня на Рибальському" з позовом до Державної корпорації з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" та приватного виконавця виконавчого органу міста Київ Крайчинського Сергія Станіславовича в якому просив суд:

- скасувати акт приватного виконавця виконавчого органу міста Київ Крайчинського Сергія Станіславовича про передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 08.06.2023 у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_3 (ВП № НОМЕР_4) з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 01.08.2022 у справі № 910/8964/20 та наказу Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/8964/20;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 12.06.2023, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшук Оленою Вікторівною, зареєстрованого в реєстрі за № 899;

- витребувати у Державної корпорації з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" дитсадок-ясла № 14, загальною площею 1 129,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 58 (літ. В), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1869922580000.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 позов задоволено; скасовано акт приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Крайчинського Сергія Станіславовича про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 08.06.2023 у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_3 (ВП № НОМЕР_4) з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 01.08.2022 у справі № 910/8964/20 та наказу Господарського суду м. Києва від 16.05.2023 у справі № 910/8964/20; визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 12.06.2023, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшук Оленою Вікторівною, зареєстровано в реєстрі за № 899; витребувано у Державної корпорації з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код 21655998) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 26; ідентифікаційний код 14312364) дитсадок-ясла № 14, загальною площею 1 129, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 58 (літера В), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1869922580000; стягнуто з Державної корпорації з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код 21655998) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; ідентифікаційний код 14312364) 204 588 (двісті чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 50 коп. судового збору; стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Крайчинського Сергія Станіславовича (04070, м. Київ, вул. Спаська, 35, 9 поверх, оф. 84; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; ідентифікаційний код 14312364) 204 588 (двісті чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 50 коп. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року у справі №910/13240/22 (910/14563/23) задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2024 року у справі №910/13240/22(910/14563/23) скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; стягнуто з Державної корпорації з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код 21655998) в дохід Державного бюджету України 491 012,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26; ідентифікаційний код 14312364) на користь Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" (04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 36; ідентифікаційний код 21655998) 491 012,40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2025 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі № 910/13240/22(910/14563/23) в частині позовних вимог про витребування у Державної корпорації з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" дитсадка-ясел №14, загальною площею 1129,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 58 (літера В), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1869922580000 скасувати, а справу у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 у справі № 910/13240/22 (910/14563/23) залишено без змін.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025 справу у скасованій частині передано судді Івченко А.М. на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 суддею Івченко А.М. прийнято до свого провадження справу № 910/13240/22 (910/14563/23) у скасованій частині. Призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у задоволенні позовної заяви в частині позовних вимог про витребування у Державної корпорації з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" дитсадка-ясел №14, загальною площею 1129,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 58 (літера В), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1869922580000 відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 апеляційні скарги ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" та приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Крайчинського Сергія Станіславовича залишено без задоволення, а рішення господарського суду м.Києва від 30.07.2025р. по справі №910/13240/22(910/14563/23) - без змін. Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Крайчинського Сергія Станіславовича (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд.35, офіс 84, РНОКПП НОМЕР_1 ) в доход Державного бюджету України (ГУК у м.Києві/м.Київ/22030101, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України, UA668999980313121206082026001, код 22030101) 484 570,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Справу №910/17873/20(910/1205/25) повернути до господарського суду м.Києва, який зобов`язати видати наказ. Повернуто Приватному акціонерному товариству "Завод "Кузня на Рибальському" (платник: Дочірнє підприємство "Будинок культури" Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському", адреса платника: вул. Електриків, буд. 26, 43, м.Київ, 04176, код ЄДРПОУ 30307084, банк АТ "Міжнародний Інвестиційний Банк", IBAN НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 121 142 (сто двадцять одна тисяча сто сорок дві) грн. 70 копійок, сплаченого за платіжною інструкцією №1378 від 08.09.2025р.

Постановою Верховного Суду від 11.06.2026 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/13240/22 (910/14563/23) скасовано. Справу № 910/13240/22 (910/14563/23) у частині позовної вимоги про витребування у Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" дитсадка-ясел №14, загальною площею 1129,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 58, літера В, передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/13240/22(910/14563/23) передано для розгляду судді Мандичеву Д.В.

З огляду на викладене, суд вважає за доцільне прийняти справу №910/13240/22(910/14563/23) у частині позовної вимоги про витребування у Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" дитсадка-ясел №14, загальною площею 1129,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 58, літера В, до свого провадження та призначити її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 прийнято до свого провадження справу № 910/13240/22(910/14563/23) у частині позовної вимоги про витребування у Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" дитсадка-ясел №14, загальною площею 1129,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 58, літера В. Вирішено здійснювати розгляд заяви за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 19.08.2026.

17.08.2026 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів.

17.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" щодо позовних вимог про витребування майна з урахуванням постанови Верховного Суду від 11.06.2026 у справі № 910/13240/22 (910/14563/23).

18.08.2026 до суду від відопвідача-1 надійшли додаткові пояснення по справі.

19.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача на додаткові пояснення Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "Укрспецекспорт" по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2026 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 30.09.2026.

30.09.2026 до Господарського суду міста Києва від Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича надійшла заява про відшкодування судових витрат.

У судовому засіданні, призначеному на 30.09.2026, представник позивача підтримав вимоги позову.

Представники відповідачів-1, 2 проти задоволення позову заперечували.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце його проведення були повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На примусове виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 у справі №910/8964/20 Господарським судом міста Києва видано накази від 01.08.2022 про стягнення з ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" (позивач) на користь ДК "Укрспецекспорт" (відповідач-1) 91354915,76 грн грошових коштів, 5806368,09 грн комісійної плати, 735700,00 грн витрат по сплаті судового збору, 178176,39 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №69555087 та розпочато примусове виконання зазначених наказів.

У подальшому, 03.08.2022 Приватний виконавець виніс постанову про об`єднання виконавчих проваджень №69555087, №69555876 та №69555941 у зведене виконавче провадження №69556021.

У рамках виконавчого провадження №69556021 Приватний виконавець арештував, описав та виставив на електронні торги належний позивачу об`єкт нерухомого майна (оголошення від 13.12.2022, торги були заплановані на 12.01.2023, другі торги - 25.04.2023, треті торги - 26.05.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2022 у справі №910/13240/22, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство позивача.

27.12.2022 Приватний виконавець виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №69556021.

Постановою Приватного виконавця від 29.12.2022 внесено зміни до постанови від 27.12.2022 про зупинення вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні №69556021, а саме, доповнено мотивувальну частину постанови абзацами 7 та 8 такого змісту: "Відповідно до положень ч. 3 ст. 41 КУзПБ протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах. Враховуючи, що ухвала Господарського суду м. Києва у справі №910/13240/22 про відкриття провадження у справі №910/13240/22 про банкрутство ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" була постановлена 19.12.2022, а інформаційне повідомлення про проведення електронного аукціону за лотом №520798 опубліковано в системі електронних аукціонів з реалізації арештованого майна - 13.12.2022, дія постанови ВП №69555087 (ЗВП №69556021) від 27.12.2022 про зупинення вчинення виконавчих дій, не поширюється на процедуру з реалізації арештованого майна за лотом №520798".

29.12.2022 відповідач-1 направив приватному виконавцю заяву №USE-13-9387 щодо незгоди із прийнятою постановою про зупинення реалізації арештованого майна боржника від 27.12.2022.

12.01.2023 о 09:05:04 сформовано протокол №581414 проведення електронного аукціону (торгів), згідно з яким перший електронний аукціон (торги) з реалізації нерухового майна (оголошення від 13.12.2022, торги були заплановані на 12.01.2023) не відбувся у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Так, відповідач-1 звертався до Приватного виконавця із заявою №USE-13.3-3003 від 05.04.2023, в якій останній просив продовжити примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/8964/20 та продовжити виконавчі дії щодо майна позивача, яке перебувало на стадії продажу.

Згідно з протоколом №586900 проведення електронного аукціону (торгів), який сформовано 25.04.2023 о 09:05:02, повторний електронний аукціон (торги) з продажу нерухомого майна не відбувся через відсутність допущених учасників торгів.

Згідно з протоколом №588590 проведення електронного аукціону (торгів) від 26.05.2023 третій електронний аукціон (торги) з продажу нерухомого майна не відбувся через відсутність допущених учасників торгів.

Листом від 26.05.2023 №449 Приватний виконавець повідомив ДК "Укрспецекспорт" про те, що відповідно до протоколу №588590 від 26.05.2023 з проведення електронного аукціону (торгів) треті торги не відбулись та запропонував відповідачу-1 залишити за собою нереалізоване нерухоме майно.

У відповідь на вказаний лист ДК "Укрспецекспорт" листом від 07.06.2023 №И8Е-13.3-4981 повідомило Приватного виконавця про бажання залишити за собою нереалізоване майно позивача.

08.06.2023 Приватний виконавець виніс постанову у ЗВП №69556021 про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу.

08.06.2023 між відповідачами складено акт про реалізацію нерухомого майна, яким підтверджується передача нерухомого майна відповідачу-1 в рахунок часткового погашення суми боргу позивача в розмірі 26920600,00 грн.

12.06.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляшук О.В. на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складеного Приватним виконавцем 08.06.2023, видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та зареєстровано в реєстрі за №899.

Поряд із цим, позивач звертався зі скаргою до Міністерства юстиції України від 24.05.2023 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С., у зв`язку з тим, що приватний виконавець Крайчинський С.С., виставивши Спірне майно на повторні та треті електронні торги після відкриття провадження у справі про банкрутство, порушив вимоги статті 41 КУзПБ та статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідь Міністерство юстиції України листом від 30.08.2023 № 114599/81224-33 23/20.4.1 повідомило, що Міністерство юстиції України як орган державного регулювання не наділене повноваженнями втручатися у перебіг конкретного виконавчого провадження чи давати вказівки приватному виконавцю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/8964/20 відмовлено в задоволенні скарги ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" на дії приватного виконавця Крайчинського С.С. із визначення вартості Дитсадка-ясел під час здійснення його примусової реалізації в межах виконавчого провадження №69556021.

Так, при попередньому розгляді даної справи судами встановлено, що дії приватного виконавця щодо реалізації майна боржника суперечать закону та є неправомірними, оскільки дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на спірні правовідносини.

За змістом положень, які регламентують процедуру реалізації майна (на яке звернуто стягнення) у виконавчому провадженні з електронних торгів, електронні торги хоча і є єдиним процесом продажу майна, що складається, у разі наявності для цього підстав (ч. 5 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження"), з видів торгів (перші, повторні, треті), однак які в своєї суті є окремими самостійними етапами реалізації майна у виконавчому провадженні з електронних торгів, кожний з яких, в свою чергу, опосередковують відповідні, послідовно визначені законом, стадії.

Інформація про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги), що була оприлюднена раніше, у межах попереднього етапу реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні - на перших, повторних електронних торгах, якщо вони завершились, однак нерухоме майно не було реалізовано, з подальшим виставленням цього майна на повторні (треті) електронні торги, не береться до уваги при вирішенні питання, чи вважається такою, що розпочалась, стадія продажу майна з моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги) на відповідному етапі торгів.

Отже, кожний із визначених Законом видів електронних торгів з реалізації нерухомого майна у виконавчому провадженні має тотожну з іншими, однак самостійну стадійність, спрямовану на реалізацію майна боржника та укладення договору купівлі-продажу.

Відтак, при попередньому розгляді цієї справи встановлено, що дії Приватного виконавця з реалізації майна боржника є неправомірними, ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо відкриття виконавчого провадження та опису майна до відкриття провадження у справі про банкрутство; зупинення виконавчого провадження на підставі введеного мораторію на задоволення вимог кредиторів (ухвала від 19.12.2022 у справі №910/13240/22); оголошення про продаж майна 13.12.2022 та призначення їх на 12.01.2023; визнання перших торгів такими, що не відбулися; проведення подальших аукціонів з реалізації майна, які також визнані такими, що не відбулися, з урахуванням змісту "стадійності продажу майна" боржника вже після введення мораторію та передачу спірного майна стягувачу в рахунок погашення заборгованості.

При направленні даної справи на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 11.06.2026 зазначив, що оцінці господарського суду під час встановлення ступеня обізнаності відповідача-1 щодо обставин вибуття майна з володіння боржника підлягали дії відповідач-1 щодо відстеження ним перебігу виконавчого провадження, вчинення активних дій, спрямованих на подальшу реалізацію спірного майна та його набуття у власність.

Отже, за викладеними в постанові від 11.06.2026 Верховного Суду вказівками, при новому розгляді справи в частині позовних вимог про витребування нерухомого майна необхідно надати належну оцінку доводам і доказам сторін щодо обставин, які мають значення для встановлення добросовісності або недобросовісності відповідача-1 як набувача спірного майна, дослідження доказів у їх сукупності, встановлення фактичних обставин щодо обізнаності та поведінки відповідача-1, а також визначення їх правового значення для застосування ст.ст. 387, 388 ЦК України і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У частині 1 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що в разі якщо реалізація арештованого майна не відбулася, стягувач має право за своєю заявою залишити за собою нереалізоване майно боржника за ціною, визначеною відповідно до цього Закону.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.07.2023 у справі №127/28780/21, якщо спірне нерухоме майно не було примусово реалізовано на торгах, а на підставі заяви особи, яка не була учасником торгів (стягувачем) було залишено за нею у рахунок погашення боргу, то положення ч. 2 ст. 388 ЦК України на цю особу не поширюються.

Віндикаційний позов - вимога не володіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (ст. 387 ЦК України).

Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти (право власності) й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей. Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов`язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

При цьому у правовій конструкції витребування майна шляхом віндикації позивач повинен довести наявність таких обов`язкових елементів даного способу захисту права власності: 1) позивач є безсумнівним власником майна, що витребовується; 2) майно, що є предметом віндикації вибуло з володіння позивача поза його волею; 3) відсутні правові підстави для вибуття спірного майна з володіння позивача.

Обов`язок доводити наявність усіх елементів такої правової конструкції покладається саме на позивача.

Зазначене також підтверджується висновками Верховного Суду, який неодноразово звертав увагу на те, що можливість задоволення позовних вимог на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України пов`язана із встановленням двох основних обставин -відсутності волі власника (позивача, який витребує майно) на відчуження майна та обставин переходу права власності до останнього набувача (чи було таке набуття добросовісним чи не добросовісним).

Власник, за наявності підстав, передбачених ст. 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 22.01.2020 у справі №910/1809/18, 14.11.2018 у справі №183/1617/16).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 виснувала про важливе значення належної перевірки обставин, які свідчать про добросовісність або недобросовісність набувача як для застосування положень ст.ст. 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна як такого, що може вважатися відповідним нормам справедливого судового розгляду згідно зі ст. 6 Конвенції.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.12.2022 у справі №461/12525/15-ц також зазначила, що суди, розглядаючи справи щодо застосування положень ст. 388 ЦК України у поєднанні з положеннями ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Відповідно до приписів ст. 330 ЦК України добросовісність є умовою набуття права власності. Оскільки спір про віндикацію є титульним спором для обох сторін, саме на набувача покладено обов`язок довести свою добросовісність.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Вирішуючи питання про можливість витребування від останнього набувача майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування ст. 388 ЦК України, слід враховувати висновок Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26.06.2019 у справі №669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі №922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (постанови від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (пункт 5.66)).

Як вбачається зі встановлених судом обставин справи, відповідач-1 набув спірне нерухоме майно боржника (позивача) на підставі передбаченої законом процедури виконання судового рішення у справі № 910/8964/20.

Обґрунтовуючи недобросовісність відповідача-1, як набувача спірного майна, позивач посилався на те, що останній був не стороннім набувачем майна, а безпосереднім учасником виконавчого провадження, постійно відстежував перебіг виконавчого провадження, вчиняв активні дії, спрямовані на подальшу реалізацію спірного майна та його набуття у власність, а відтак знав про неправомірність реалізації майна боржника.

При направленні справи на новий розгляд у частині позовних вимог про витребування нерухомого майна, Верховний Суд у постанові від 11.06.2026 у цій справі вказав про необхідність надання належної оцінки доводам і доказам сторін щодо обставин, які мають значення для встановлення добросовісності або недобросовісності відповідача-1 як набувача спірного майна, дослідження доказів у їх сукупності, встановлення фактичних обставин щодо обізнаності та поведінки відповідача-1, а також визначення їх правового значення для застосування ст.ст. 387, 388 ЦК України і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Так, виконуючи вказівки Верховного Суду, судом досліджені надані сторонами докази на підтвердження своїх позицій, а також враховані доводи позивача про те, що відповідач-1 звертався до Приватного виконавця із заявами про продовження виконавчого провадження, тобто вчиняв активні дії, спрямовані на подальшу реалізацію спірного майна та його набуття у власність.

Із матеріалів справи вбачається, що 29.12.2022 відповідач-1 направив приватному виконавцю заяву №USE-13-9387 щодо незгоди із прийнятою постановою про зупинення реалізації арештованого майна боржника від 27.12.2022, а також заяву №USE-13.3-3003 від 05.04.2023, в якій відповідач-1 просив продовжити примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/8964/20 та продовжити виконавчі дії щодо майна ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському", яке перебувало на стадії продажу.

Разом із цим, питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №233/4365/18).

У постанові від 27.03.2025 у даній справі Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про те, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється на спірні правовідносини, а тому дії приватного виконавця щодо реалізації майна боржника суперечать закону та є неправомірними.

Так, передача майна стягувачу у рахунок погашення боргу є передбаченою законом стадією виконання судового рішення в разі не реалізації майна на третіх електронних торгах та виявлення стягувачем бажання залишити його за собою.

У той же час, будучи стягувачем у спірній процедурі примусової реалізації належного позивачу, як боржнику, нерухомого майна, відповідач-1 не може беззаперечно відповідати у зв`язку з допущеними в межах процедури порушеннями інших осіб, зокрема, приватного виконавця, який у силу вимог закону здійснював функції продавця.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України" зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Водночас визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Критеріями сумісності заходу втручання у право власності із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі обставини: - чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі. Тобто втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту зазначеної статті. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів; - чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що держави зобов`язані забезпечити судові процедури, які пропонують необхідні процесуальні гарантії, тобто, дозволяють національним судам і трибуналам ефективно та справедливо вирішувати спори між приватними особами (справи "Sovtransavto Holding v. Ukraine", 2002, § 96; "Anheuser-Busch Inc. v. Portugal" [ВП], 2007, § 83; "Freitag v. Germany", 2007, § 54; "Shesti Mai Engineering OOD and Others v. Bulgaria", 2011, § 79; "Plechanow v. Poland", 2009, § 100; "Ukraine-Tyumen v. Ukraine", 2007, § 51; "Antonopoulou v. Greece" (ріш.), 2021, § 57; "Nikolay Kostadinov v. Bulgaria", § 54).

Водночас у "горизонтальних" відносинах - відносинах між боржником у справі про банкрутство та набувачем майна, що витребовується до ліквідаційної маси боржника, положення Конвенції застосовуються лише у тій межі, що не суперечить суті правозахисних відносин, а не в усіх випадках витребування майна у набувача в процедурах банкрутства.

Таким чином, відповідач-1 не може нести індивідуальний та надмірний тягар за неправомірні дії приватного виконавця при проведенні аукціону (торгів), на підставі якого набув нерухоме майно позивача, передане в рахунок погашення боргу за чинним судовим рішенням.

Суд вважає за необхідне зауважити, що поведінка боржника також повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Одночасно, судом прийнято до уваги також те, що позивач звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії приватного виконавця лише за день перед третім електронним аукціоном (торгами) з продажу спірного нерухомого майна, та після отримання відповіді від Міністерства юстиції України про не віднесення до його компетенції відповідного питання позивач у подальшому не оспорював правомірність проведення аукціону після відкриття провадження у справі про банкрутство.

При цьому, подана позивачем до суду скарга на дії приватного виконавця, в задоволенні якої ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі №910/8964/20 відмовлено, стосувалася лише незгоди із визначення вартості належного йому майна, у зв`язку з чим останній просив визнати недійсним звіт про незалежну оцінку майна від 07.12.2022.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 суд зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Отже, здійснивши дослідження наданих обома сторонами доказів, ураховуючи в сукупності наведені ними обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для витребування в відповідача-1, як добросовісного набувача, спірного нерухомого майна.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.10.2026

Суддя Д.В. Мандичев