Рішення № 140870312, 21.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026Справа № 910/7626/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до за участю проМіністерства юстиції України (01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ АРХІТЕКТОРА ГОРОДЕЦЬКОГО, будинок 13, Ідентифікаційний код юридичної особи 00015622) Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача: 1. Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (01034, місто Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 33, Ідентифікаційний код юридичної особи 00034074), 2. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнову Аллу Сергіївну (01033, м.Київ, вул. Володимирська, буд. 89, прим. 108) 3. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 1/5, К.206, Ідентифікаційний код юридичної особи 41219535) визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційної дії та зобов`язання вчинити діїПредставники:

від Позивача: Максимов М.В. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Близнюк А.М.(представник в порядку самопредставництва);

від Третьої особи-1: Сучкова А.М. (представник в порядку самопредставництва);

від Третьої особи-2: Цимбал Г.П. (представник на підставі ордеру);

від Третьої особи-3: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі також - «Відповідач») про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційної дії та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №1562/5 від 02.05.2023 року, скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 02.05.2023 №1000749950009065970 «Скасування реєстраційної дії» проведену ОСОБА_2 , Міністерство юстиції України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ», зобов`язання Міністерства юстиції України поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 12.01.2023 №1000741070008065970 «Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41219535), проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 року відкрито провадження у справі № 910/7626/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.07.2025 року, залучено до участі у справі в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні Відповідача: Головне управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнову Аллу Сергіївну, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ».

23.06.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли документи по справі.

04.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 2 надійшли пояснення по справі.

04.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 1 надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання суду доказів та пояснень по справі.

07.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 3 надійшли пояснення по справі.

07.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 .

09.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 1 надійшли пояснення по справі.

09.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.

21.07.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на пояснення Третьої особи - 1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 року відкладено підготовче судове засідання, яке не відбулось 23.07.2025 року у зв`язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, на 06.08.2025.

05.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

06.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотань Третьої особи 2 та Третьої особи 3 про відкладення підготовчого судового засідання, залишено без розгляду клопотання Третьої особи 1 про продовження процесуального строку для подання доказів і пояснень, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з 07.06.2025 для надання заперечень, встановлено Третій особі 1 строк до 5 днів з 07.08.2025 року для надання заперечень на письмові пояснення Позивача, встановлено Третій особі 2 строк до 5 днів з дня отримання ухвали для надання заперечень на письмові пояснення Позивача, встановлено Третій особі 3 строк до 5 днів з дня отримання ухвали для надання заперечень на письмові пояснення Позивача, відмовлено у задоволенні клопотання Третьої особи 1 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Позивача ОСОБА_3 , продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 20.08.2025 року.

15.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2025 року виправити описку в ухвалах Господарського суду міста Києва від 20.06.2025 року, від 28.07.2025 року, від 06.08.2025 року по справі №910/7626/25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, зобов`язано відповідача надати суду письмові заперечення щодо клопотання про зупинення провадження у справі у строк не пізніше 5 днів з 21.08.2025 року, відкладено підготовче судове засідання на 25.09.2025 року.

26.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

22.09.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли доповнення до клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2025 року зупинено провадження у справі №910/7626/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційної дії та зобов`язання вчинити дії до розгляду Верховним Судом у складі палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів справи №910/10897/24.

26.01.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява по справі.

Як встановлено Судом, постановою Верховний Суд у складі палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 09.02.2026 року по справі №910/10897/24 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про передачу справи №910/10897/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі №910/10897/24 скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю " МЛП-Чайка " та Компанії " Марсфілд Лімітед " ( Marsfield Limited ) про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України "Про задоволення скарги" від 04.09.2024 № 2619/5 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2026 року поновлено провадження у справі № 910/7626/25, підготовче судове засідання у справі №910/7626/25 призначено 03.06.2026 року.

01.06.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про зупинення провадження у справі №910/7626/25, задоволено клопотання Позивача та Третьої особи 3 про відкладення підготовчого судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 17.06.2026 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2026 року.

08.07.2026 року через систему «Електронний суд» від Третьої особи - 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Третьої особи 2 про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи на 12.08.2026 року.

11.08.2026 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на 02.09.2026 року.

01.09.2026 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на 02.09.2026 року.

09.09.2026 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

09.09.2026 року через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2026 року задоволено заяву Міністерства юстиції України про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в судовому засіданні до 21.10.2026 року.

12.10.2026 року через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2026 року заяву Міністерства юстиції України про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

В судовому засіданні 21 жовтня 2026 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Представники Третіх осіб-1,2 надали усні пояснення по суті спору. Представник Третьої особи-3 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 16.09.2026 р.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Третя особа-3 про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Приймаючи до уваги, що Третя особа-3 була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Третьої особи-3 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 21 жовтня 2026 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

24.12.2021 року між Єрнаміо Консалтинг ЛТД (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ», відповідно до умов якого Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає та зобов`язується сплатити частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ». (т.1 а.с.35-36)

На виконання умов Договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ» від 24.12.2021 року Єрнаміо Консалтинг ЛТД передало, а ОСОБА_1 прийняв частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ» в розмірі 520 000 грн., що дорівнює 100% від загального розміру статутного капіталу Товариства, що підтверджується Актом приймання - передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ» від 24.12.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою А.С. за реєстровим №2100, 2101. (т.1 а.с.37)

12.01.2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою А.С. проведено державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ» за №10007410700008065970, а саме зміна кінцевого бенефіціарного власника або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. (т.1 а.с.42-45)

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ» є ОСОБА_1 , розмір частки статутного капіталу 520000 грн. 00 коп., кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_3 . (т.1 а.с.42-45)

Головне управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України звернулось зі скаргою №5/7/2-9056 від 10.04.2023 року до Міністерства юстиції України, в якій просило, зокрема, скасувати в ЄДР реєстраційні дії від 12.01.2023 року №10007410700008065970 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену в Єдиному державному реєстрі приватним нотаріусом Смірновою Аллою Сергіївною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ». (т.1 а.с.67-78)

13.04.2023 року на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення, що 01.05.2023 року відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, на якому будуть розглянуті скарги, перелік яких наведений нижче, зокрема, розгляд скарги Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10.04.2023 за № 5/7/1/2-9056, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.04.2023 за № СК-1300-23.

Наказом Міністерства юстиції України №1562/5 "Про задоволення скарги" від 02.05.2023 року скаргу Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10.04.2023 задоволено частково, скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 12.01.2023 року №10007410700008065970 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ». (т.1 а.с.52-54)

Підставою для прийняття вказаного наказу Міністерства юстиції України слугував висновок Центральної колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту від 01.05.2023 року, складеного за результатом розгляду скарги Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10.04.2023 року за №5/7/1/2-9056, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.04.2023 року за №СК-1300-23. (т.1 зворотна частина а.с.54-64)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що наказ Міністерства юстиції №1562/5 "Про задоволення скарги" від 02.05.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки Позивач про розгляд скарги не повідомлявся. Також вказаний наказ прийнято Відповідачем з істотним порушенням процедури його прийняття, наказ суперечить нормам матеріального та процесуального права, а викладені фактичні обставини, які були покладені в основу висновків Колегії Міністерства юстиції України, є такими, що не відповідають дійсності. За таких підстав, просить Суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1562/5 від 02.05.2023 року в частині пункту 2 щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 12.01.2023 №1000741070008065970 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ», проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною та пункту 6 в частині виконання вказаного пункту 2 наказу; скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 02.05.2023 №1000749950009065970 «Скасування реєстраційної дії» проведену Лугченко А.Г., Міністерство юстиції України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ»; зобов`язати Міністерство юстиції України поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 12.01.2023 №1000741070008065970 «Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 41219535), проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначає, що приймаючи спірний наказ, Мін`юст діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до п.8 ч.2 ст. 5 Закону до повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року №755-IV (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України або до суду. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.

Згідно із абзацом 1 ч. 3 статті 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Згідно з абзацами 3-6 ч. 3 статті 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) строк для подання скарги, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року такого строку.

Строк для подання скарги, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця такого строку. Якщо закінчення строку для подання скарги, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, що не має відповідного числа, такий строк закінчується в останній день цього місяця.

Якщо закінчення строку для подання скарги припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем такого строку є перший після вихідного, святкового чи іншого неробочого дня робочий день.

Строк для подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв`язку чи направлено іншими засобами зв`язку.

Відповідно до ч.4 статті 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацом другим частини третьої цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації має бути підписана скаржником. Така скарга може бути подана в електронній формі, за умови підписання її скаржником з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника.

До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що подається представником скаржника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена у встановленому порядку.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що подана особою, яка не має на це повноважень, або не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, дати, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав (якщо зазначення такої дати є обов`язковим), повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.

Повернення скарги не позбавляє скаржника права на повторне її подання у встановленому порядку.

Перебіг строку на оскарження зупиняється з дня подання скарги до дня її повернення скаржнику.

Відповідно до ч. 6 статті 34 Закону (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо:

1) встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання;

2) Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні;

3) наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації;

4) скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено;

5) скаргу подано особою, яка не має на це повноважень;

6) скаржником подано до Міністерства юстиції України, його територіального органу заяву про залишення скарги без розгляду.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яким врегульовано процедуру розгляду відповідачем скарг (у тому числі) на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора.

Відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Відповідно до абзаців четвертого та п`ятого пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Судом встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України №1562/5 "Про задоволення скарги" від 02.05.2023 року скаргу Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10.04.2023 задоволено частково, скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 12.01.2023 року №10007410700008065970 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ». (т.1 а.с.52-54)

Підставою для прийняття вказаного наказу Міністерства юстиції України слугував висновок Центральної колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту від 01.05.2023 року, складеного за результатом розгляду скарги Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10.04.2023 року за №5/7/1/2-9056, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.04.2023 року за №СК-1300-23. (т.1 зворотна частина а.с.54-64)

Частинами 1, 2 статті 1 Закону України "Про санкції" встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

У статті 4 Закону України "Про санкції" визначено, що видами санкцій є, зокрема, блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Згідно з пунктом 30 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком, зокрема, до ОСОБА_3 у вигляді: 1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);

9) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

10) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод;

11) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення;

12) заборона на набуття у власність земельних ділянок.

Строком на 5 років.

Указом Президента України від 1 грудня 2022 року № 820/2022 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року "Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання (частина 3 статті 5 Закону України "Про санкції").

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 6 Закону № 755-IV державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації.

Відповідно до пункту 34 частини другої статті 6 Закону № 755-IV державний реєстратор перевіряє наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону про санкції, які унеможливлюють проведення державної реєстрації.

Пунктом 33 частини першої статті 28 Закону № 755-IV врегульовано, що підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли встановлено факт застосування санкцій відповідно до Закону про санкції, які унеможливлюють проведення державної реєстрації.

З огляду на зазначене державний реєстратор повинен був відмовити у проведенні оскаржуваних реєстраційних дій щодо Товариств на підставі пункту 33 частини першої статті 28 Закону № 755-IV. ОСОБА_3 є кінцевим бенефіціарним власником Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ» згідно з п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України « Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», за яким кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. При цьому кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права. Таким чином, державний реєстратор провів державну реєстрацію, щодо зміни кінцевого бенефіціарного власника у Товаристві з порушенням вимог закону, а саме відповідно до пункту 34 частини другої статті 6 Закону № 755-IV державний реєстратор перевіряє наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону про санкції, які унеможливлюють проведення державної реєстрації.

У ч. 1 ст. 28 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на час вчинення реєстраційних дій) визначено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації.

Так, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли документи суперечать вимогам Конституції та законів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відмова у державній реєстрації з підстав, не передбачених цією статтею, а також відмова у державній реєстрації (легалізації) професійної спілки, її організації або об`єднання не допускається.

Суд звертає увагу на те, що 22.07.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення непорушності майнових прав» № 3103-IX від 03.05.2023 року, яким було внесено зміни в ч. 2 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а саме доповнено пунктом 3-4 ч. 2 ст. 6 Закону, яким введено додаткову перевірку державним реєстратором застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», а саме: державний реєстратор перевіряє наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації.

Станом на 05.01.2023 року чинною була редакція ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яка передбачала таку підставу для відмови у проведенні державної реєстрації, як «суперечність документів вимогам Конституції та законів України».

У зв`язку з тим, що станом на 05.01.2023 року у ч. 1 ст.28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не було передбачено такої підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, як встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції» (п. 3-3), державний реєстратор повинен був керуватися приписами п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону №755-IV (документи суперечать вимогам Конституції та законів України), оскільки з огляду на виключну мету застосування санкцій будь-який правочин, включаючи той, що вчинений на території іншої держави, спрямований на обхід санкцій, зокрема й шляхом відчуження заблокованих активів, має ознаки нікчемності з підстави порушення публічного порядку (ст. 228 ЦК України).

Зокрема, правову позицію про те, що підстави для відмови у проведенні державної реєстрації, визначені ч. 1 ст.28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», охоплювали в тому числі й таку підставу для відмови, як прийняття РНБО та введення в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, викладено у постановах Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі 910/2529/22, а також від 14.05.2025 справа №320/14459/24.

Додатково Суд зазначає, що обов`язок державного реєстратора перевіряти інформацію, що міститься у публічних державних реєстрах, включаючи автоматизовані інформаційні системи, держателями яких є державні органи, під час проведення реєстраційних дій прямо закріплений у ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та Порядку № 359/5.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено необхідність перевірки державним реєстратором низки документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, що передбачає також і необхідність звернення державного реєстратора до різних державних реєстрів.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі в результаті нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю), в результаті видачі свідоцтва про право на спадщину на частку засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю) проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, відразу після вчинення посвідчувального напису на документі або підписання документа, що ним видається, крім випадків нотаріального посвідчення правочину, правовий наслідок якого пов`язується з настанням певної обставини, та інших випадків, передбачених цією статтею.

Оскільки в силу положень ст. 5 Закону України «Про санкції» рішення РНБО про застосування санкції у вигляді блокування активів вводиться у дію Указом Президента України, відповідно, відомості про осіб, щодо яких застосовані санкції оприлюднюються на офіційних веб-ресурсах Президента України та Верховного Ради України. За таких умов державний реєстратор має обов`язок та реальну можливість (за умови оприлюднення рішення РНБО про застосування санкції на офіційних державних ресурсах) отримати інформацію про те, що кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи, щодо зміни якого подано заяву до державного реєстратора, перебуває під санкціями, а відтак мав упевнитися в наявності підстав для проведення державної реєстрації на підставі посвідчених іншим суб`єктом документів, виявити розумну обачність та здійснити перевірку відомостей, що містяться у державних реєстрах та інших офіційних ресурсах про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, щодо внесення змін про якого надійшла заява, зокрема, відомостей про рішення РНБО про застосування санкцій до цієї особи та, виявивши угоду, спрямовану можливо на обхід санкцій, а отже і на порушення публічного порядку, яка є нікчемною у силу закону, повинен був дійти висновку про невідповідність на цій підставі поданого для проведення державної реєстрації документа вимогам Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про санкції» санкції застосовуються з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

Виходячи із зазначеної мети, завданням блокування активів є не покарання суб`єкта, до якого застосовані санкції, а недопущення нанесення ним шкоди національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальної цілісності України. Блокування можливості розпорядження активом у вигляді акцій запобігає зміні власника, зокрема, й кінцевого бенефіціарного власника відповідної юридичної особи чи перерозподілу кількості голосів в управлінні такою юридичною особою, з метою попередити обхід санкцій.

Суд зазначає, що поняття «обходу санкцій» законодавчо не визначено, отже під обходом санкцій можна розуміти діяння, які безпосередньо не порушують санкції, проте спрямовані на сприяння та приховання таких порушень, зокрема, набуття заблокованих активів або вчинення дій щодо їх переміщення, перетворення, приховування чи маскування, доведення до банкрутства чи фіктивне банкрутство суб`єкта господарської діяльності, щодо якого чи щодо кінцевого бенефіціарного власника якого застосовано санкцію у виді блокування активів.

За висновками суду, відчуження фізичною особою, до якої застосовано санкції у формі блокування активів, акцій, часток в статутному капіталі є обходом санкції, у тому числі, якщо внаслідок такого відчуження відбувається зміна кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи з підсанкційної на іншу фізичну особу, тобто здійснюється перехід до останньої частки у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Якщо ж угода з відчуження активів проводилася за законодавством іноземної держави, відповідно вона набуде юридичної сили в Україні тільки після внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру, тобто здійснюючи внесення інформації про зміну кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи до Єдиного державного реєстру на підставі документа іноземної держави про відчуження активів особою, до якої застосовано санкції, та змінючи кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи з підсанкційної особи на іншу, Україна офіційно визнає цей юридичний факт, навіть попри існуюче рішення РНБОУ про застосування санкцій до попереднього кінцевого бенефіціарного власника, що, відповідно, впливає на подальші правомочності третіх осіб щодо заблокованих активів юридичної особи та нівелює таке рішення РНБОУ та Указ Президента України, метою яких є захист національних інтересів.

Наведене свідчить про те, що блокування активів, визначених Указом від 01.12.2022 року № 820/2022, є забороною на передачу активів, внаслідок якої відбувається зміна кінцевого бенефіціарного власника.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14.05.2025 року у справі № 320/14459/24.

Також висновки про те, що блокування активів стосується не тільки формальних власників, але і кінцевих бенефіціарних власників викладено Верховним Судом в постановах від 31.08.2022 року у справі № 569/19128/19, від 20.10.2021 року у справі № 335/8322/17, постанові від 22.12.2022 у справі № 824/138/21, постанові від 18.05.2021 року у справі № 924/774/18, постанові від 03.02.2023 року у справі № 991/6606/22.

Так, у справі № 910/2529/22 від 21.06.2023 року Верховний Суд дійшов висновку про те, що державний реєстратор при проведенні державної реєстрації має враховувати дійсні наміри сторін правочину, на підставі якого проводиться державна реєстрація, беручи до уваги вид та дату застосування персональних санкцій, чи не укладений він з метою уникнення введених санкцій, добросовісність сторін. Оскільки в Законі України «Про санкції» активи, якими особа володіє безпосередньо, і активи, якими особа володіє опосередковано - через інших осіб - вважаються однаково заблокованими, на них поширюється ідентичний правовий режим, то аналогічних висновків слід дійти і при оцінці реєстраційної дії щодо позивача: державний реєстратор був зобов`язаний перевірити, чи не укладено відповідні договори з метою уникнення введених санкцій, та добросовісність сторін.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 року у справі № 824/107/23, публічний порядок охоплює основоположні принципи та засади, які формують державний лад, незалежність, цілісність, недоторканість, а також конституційні права, свободи й гарантії. Це оціночне поняття, елементи якого визначаються публічно-правовими нормативними актами, зокрема, тими, що стосуються економічної та політичної безпеки держави.

Суд відзначає, що закон про санкції запроваджує механізми санкційного регулювання, яке стало невід`ємною частиною захисту публічного порядку в умовах збройної агресії проти України. У цьому контексті санкції є засобом забезпечення економічної та політичної безпеки держави, а також спрямовані на захист її цілісності та суверенітету. Правовий захист не може надаватися правам чи інтересам, які виникли з дій, що суперечать публічному порядку. Якщо в межах даного судового процесу буде встановлено, що позивач або третя особа здійснювали дії на обхід санкцій, встановлених відповідно до Закону про санкції, або іншим чином діяли всупереч публічному порядку України, їхні права не підлягають судовому захисту. Санкційне регулювання, визначене Законом про санкції, є механізмом забезпечення публічного порядку. Будь-які спроби обійти санкції, зокрема шляхом подання документів або вчинення інших дій, які на перший погляд є формально законними, фактично порушують публічний порядок. Такі дії не можуть бути підставою для захисту прав чи інтересів у судовому порядку. Якщо судом встановлено, що дії були спрямовані на порушення публічного порядку, суд не має підстав для задоволення їхніх позовних вимог. Таким чином, дії, спрямовані на порушення публічного порядку, зокрема шляхом обходу санкційного регулювання, позбавляють особу права на правовий захист.

Будь-які права чи інтереси, які виникли внаслідок дій, що суперечать публічному порядку України, не підлягають захисту.

В частині посилань позивача на порушення Міністерством юстиції України під час розгляду скарги порядку повідомлення Позивача Суд зазначає, що відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Судом встановлено, що 13.04.2023 року на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення, що 01.05.2023 року відбудеться засідання центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, на якому будуть розглянуті скарги, перелік яких наведений нижче, зокрема, розгляд скарги Головного управління контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10.04.2023 за № 5/7/1/2-9056, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.04.2023 за № СК-1300-23.

Відповідно до абзаців четвертого та п`ятого пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Таким чином, оскільки згідно положень абзацу першого пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації повідомлення засобами електронного зв`язку є додатковим і надсилається якщо адресу електронної пошти, зазначену у скарзі, доданих до неї документах, повідомлену заінтересованою особою або встановленою з інших офіційних джерел, відтак наведеним спростовуються доводи Позивача щодо наявності у відповідача прямого юридичного обов`язку персонально повідомити позивача засобами електронного зв`язку про розгляд скарги.

Окремо Суд зазначає, що Мін`юстом під час розгляду скарги на реєстраційні дії не розглядалось і не вирішувалось питання матеріального права позивача у даній справі чи підсанкційної особи, а лише перевірялась правомірність вчинення реєстраційної дії державним реєстратором за формально-юридичними ознаками на предмет порушень вимог законодавства, позаяк повноваження Мін`юсту при розгляді скарг на дії чи бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів реєстрації чи його територіальних органів за Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та Порядком № 1128 обмежуються контролем процедурних моментів (дотримання строків, належне оформлення та відповідність документів, наявність підписів тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.08.2019 року у справі № 911/714/18, від 15.07.2021 року у справі №924/48/19 тощо.

За змістом ст.ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.02.2022 року у справі №910/6939/20 зазначила, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 96-1 Цивільного кодексу України визначено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом:

1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку;

3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом;

6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом. Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.

Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Як вбачається з матеріалів справи, метою позову є відновлення становища, що існувало до прийняття відповідачем спірного наказу, тобто відновлення інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про кінцевих бенефіціарних власників позивача.

Згідно з п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" кінцевий бенефіціарний власник - це будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є:

для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Пунктом 4 ч. 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Таким чином, у контексті вищевикладеного Суд звертає увагу, що хоча позивач і оскаржує рішення та дію у сфері державної реєстрації щодо нього, однак позовні вимоги зумовлені необхідністю захисту саме корпоративних прав одноосібного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ», а також його опосередкованих власників, а рішення і дія, які оспорюються, випливають з таких прав безпосередньо третіх осіб.

Отже, позивач звернувся з позовними вимогами, які фактично впливають на корпоративні права учасника та його опосередкованих власників, а рішення і дія, які оспорюються, випливають з таких прав безпосередньо третіх осіб, які не заявляли будь-яких самостійних вимог у даній справі щодо предмета спору.

У даній конкретній справі Суд приймає до уваги, що позовні вимоги спрямовані на відновлення в ЄДР саме відомостей щодо кінцевих бенефіціарних власників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛС ПРОПЕРТІ».

Згідно зі статтею 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами (аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 у справі №753/17776/19).

З огляду на наведене, Суд зазначає, що корпоративні права Позивача не можуть бути порушеними оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України №1562/5 "Про задоволення скарги" від 02.05.2023 року, оскільки повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які за загальним правилом діяти від імені товариства не мають права. Товариство та його учасники є різними суб`єктами права, тому не можуть мати права на позов (у матеріальному значенні) з одним і тим самим предметом.

Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, в якій досліджувалась можливість учасника товариства від свого імені звертатися до суду з позовами з підстави вчинення товариством правочинів або інших дій чи бездіяльності.

Міністерство юстиції України, здійснюючи контроль за дотриманням законності у сфері державної реєстрації щодо корпоративних відносин, видало наказ, внаслідок чого була скасована державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо зміни кінцевих бенефіціарних власників позивача і тому такий наказ впливає на корпоративні права власників позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2025 року у справі №910/15462/23 зі спору, що виник з подібних правовідносин.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині наведеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Що ж стосується порушеного права, то таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дана норма кореспондується зі ст. 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положення ст. 162 ГПК України містять вимоги щодо необхідності зазначення у позовній заяві вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування. При цьому позовна заява, зокрема, повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Наведене свідчить про те, що при зверненні до суду позивачу необхідно обґрунтувати в чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів, а також довести наявність цих порушень.

Зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України випливає, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 роз`яснив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Відсутність порушення спірним наказом прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови в позові (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №916/3146/17, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 року у справі №910/6091/19), а тому Суд приходить до висновку про відсутність підстав для надання оцінки які стосуються суті спору, а саме надання оцінки щодо дотримання відповідачем Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 року тощо, при розгляді скарги Служби безпеки України та не потребує встановлення всіх наведених скаржниками обставин.

Судом розглянуті та відхилені посилання Позивача на свідоцтво Департаменту неплатоспроможності республіки Кіпр від 24.03.2025 року щодо ліквідації Єрнаміо Консалтинг ЛТД з 21.06.2023 року, оскільки воно не впливає на суть прийнятого рішення у даній справі. (т.1 а.с.80-81)

Таким чином, відсутність порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційної дії та зобов`язання вчинити дії є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційної дії та зобов`язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23 жовтня 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин