Рішення № 140870246, 21.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.10.2026Справа № 910/5007/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОСПЕЦСЕРВІС" (01601, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 32; код ЄДРПОУ 44075520)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815)

про стягнення 2 450 000,00 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Штабовенко Д.В.

Від відповідача: Лаврова М.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОСПЕЦСЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт № ПЗ/Е-25327/НЮ від 11.04.2025 у розмірі 2 450 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 відкрито провадження у справі № 910/5007/26, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 27.05.2026.

04.05.2026 через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОСПЕЦСЕРВІС" Штабовенка Дениса Всеволодовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

15.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

18.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли оригінали документів на виконання вимог ухвали суду.

Також 19.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, яку залучено до матеріалів справи.

Відповідач участь свого представника у засідання суду 27.05.2026 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Проте 26.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що представник відповідача, Лаврова Марія Анатоліївна, що забезпечує представництво у даній справі у цей день і час буде присутня у інших судових засіданнях, що призначені на 27.05.2026 о 10:15 у Києво-Святошинському суді Київської області у справі № 369/19749/25 та 27.05.2026 о 14:00 у Оболонському районному суді міста Києва у справі № 756/3967/26.

У засіданні суду 27.05.2026 представник позивача заперечив щодо задоволення даного клопотання представника відповідача.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд протокольною ухвалою задовольнив дане клопотання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 відкладено підготовче засідання на 15.07.2026.

15.07.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні, у зв`язку з тим, що відповідач звернувся до філії «Центр діагностики залізничної інфраструктури» АТ «Укрзалізниця» для надання роз`яснень щодо технічних показників, які виявлені при випробуванні силового трансформатора Т-1 до та після ремонту та зазначені у протоколах від 05.01.2024 № ЕО/181 та від 30.07.2025 № ЕО/292 та станом на 15.07.2026 відповідь на вказані запити не отримані.

У засіданні суду 15.07.2026 представник відповідача підтримав дане клопотання, просив його задовольнити.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання відповідача щодо оголошення перерви у підготовчому засіданні.

Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача щодо оголошення перерви у підготовчому засіданні.

У засіданні суду 15.07.2026 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2026.

У судовому засіданні 09.09.2026 судом на підставі ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву на 21.10.2026.

20.10.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про зупинення провадження. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що у провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 910/9809/26 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОСПЕЦСЕРВІС» про стягнення штрафу за неналежне виконання робіт за договором від 11.04.2025 № ПЗ/Е-25327/НЮ. На переконання заявника, обставини, які підлягають встановленню під час розгляду зазначеної справи, зокрема щодо якості, обсягу та належності виконаних підрядником робіт, мають преюдиціальне значення для вирішення спору у справі № 910/5007/26, у зв`язку з чим існують підстави для зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/9809/26.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд зазначає, що предметом розгляду у даній справі є виконання зобов`язання за договором від 11.04.2025 № ПЗ/Е-25327/НЮ.

При цьому, суд звертає увагу, що наявність між сторонами спору щодо якості виконаних робіт не позбавляє суд можливості самостійно встановити обставини їх виконання, оцінити доводи замовника щодо виявлених недоліків та перевірити обґрунтованість відмови від прийняття результату робіт.

Водночас, відповідачем не наведено, які саме обставини неможливо встановити в межах справи № 910/5007/26 на підставі наявних або поданих сторонами доказів та чому їх встановлення належить до виключної компетенції суду, який розглядає справу №910/9809/26.

Наведені заявником обставини свідчать про пов`язаність двох господарських спорів, однак не підтверджують існування передбаченої пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України об`єктивної неможливості розгляду цієї справи.

Суд зазначає, що необґрунтоване зупинення провадження призводить до збільшення строків судового розгляду та не узгоджується із завданням господарського судочинства щодо своєчасного вирішення спорів, закріпленим у статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, оскільки наявні у справі докази та передбачені процесуальним законом засоби доказування дозволяють суду самостійно встановити й оцінити обставини, необхідні для вирішення спору, підстави для зупинення провадження у справі № 910/5007/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/9809/26 відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2026 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.10.2026 проти заявлених позовних вимог заперечив.

21.10.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОСПЕЦСЕРВІС» (далі - підрядник, позивач) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі - замовник, відповідач) було укладено договір про виконання робіт № ПЗ/Е-25327/НЮ (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник прийняв на себе зобов`язання щодо виконання робіт з капітального ремонту трансформатора підстанції «Славута», а замовник зобов`язався прийняти та оплатити належним чином виконані роботи (п.1.1 договору)

Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник прийняв на себе зобов`язання щодо виконання робіт з капітального ремонту трансформатора підстанції «Славута», а замовник - прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що обсяг та вартість робіт визначені у додатку № 1 «Обсяги та вартість робіт по капітальному ремонту трансформатора підстанції «Славута», який є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору його загальна вартість становить 2 450 000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до пункту 2.1 договору підрядник повинен виконати роботи, якість яких відповідає чинним державним стандартам, галузевим нормативним актам та умовам договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено гарантування підрядником якості виконаних робіт відповідно до стандартів та керівних документів, які регламентують відповідний вид робіт.

Відповідно до пункту 2.5 договору гарантія на виконані роботи становить 36 місяців з моменту підписання акта приймання-передачі виконаних робіт.

За змістом пункту 2.6 договору підрядник відповідає за дефекти та недоліки, виявлені в межах гарантійного строку, а їх усунення здійснюється за рахунок підрядника.

Водночас пунктом 2.7 договору передбачено продовження гарантійного строку на час, протягом якого обладнання не могло експлуатуватися внаслідок дефектів, за які відповідає підрядник.

Згідно з пунктом 5.6 договору строк виконання робіт встановлено до 31.12.2025.

Відповідно до пункту 5.8 договору приймання робіт замовником здійснюється протягом п`яти календарних днів із дня письмового повідомлення підрядника про готовність до здачі виконаних робіт. Часткове приймання робіт договором не допускається.

Пунктом 5.9 договору передбачено, що підрядник після виконання робіт повертає у повному обсязі згідно з актом приймання-передачі елементи трансформатора та трансформаторне мастило, які були замінені під час виконання робіт.

Відповідно до пункту 5.10 договору після завершення виконання робіт підрядник передає замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт у двох примірниках.

За умовами пункту 5.11 договору замовник протягом десяти робочих днів із дня отримання акта приймання-передачі виконаних робіт зобов`язаний направити підряднику підписаний акт або мотивовану відмову від приймання робіт.

Пунктом 5.12 договору встановлено, що у випадку мотивованої відмови замовника від приймання виконаних робіт сторонами складається двосторонній акт виявлених недоліків із визначенням строків їх усунення, які не мають перевищувати десяти календарних днів.

Згідно з пунктом 5.13 договору, якщо підрядник не підписав акт про усунення недоліків протягом трьох робочих днів із дня його отримання від замовника або не надав у цей строк мотивованої відмови від його підписання, такий акт вважається підписаним.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника протягом 45 календарних днів із дати підписання акта приймання-передачі виконаних робіт.

Позивач стверджує, що підприємство позивача виконало ремонт трансформатора підстанції «Славута» згідно з календарним графіком та надало відповідачу:

- лист № Вих.№115/06 від 03.06.2025 про завершення виконання робот по капітального ремонту;

- акт приймання-передачі елементів трансформатору та трансформаторного мастила після ремонту,

- акт приймання передачі виконаних робіт по договору ПЗ/Е-25327/НЮ від 11.04.2025;

- рахунок-фактуру № СФ-00240 від 30 травня 2025.

Дані документи було направлено, за попереднім узгодженням, перевізником ТОВ «НОВА ПОШТА» на ім`я уповноваженої особи ВП «Козятинська дистанція електропостачання регіональної філії «Південно-Західна залізниця».

Листом від 03.06.2025 № 115/06 ТОВ «ДНІПРОСПЕЦСЕРВІС» повідомило АТ «Українська залізниця» про завершення виконання робіт з капітального ремонту трансформатора ТДТНГЕ-40500/110/27,5/10 кВ, заводський № 70356, тягової підстанції «Славута» та надало акт приймання виконаних робіт для підписання.

Водночас, як зазначає позивач у позовній заяві, акт приймання-передачі виконаних робіт №18 від 30.05.2025 відповідачем підписано не було, вартість робіт у розмірі 2 450 000,00 грн позивачу не сплачено, що й стало підставою для звернення останнього до суду з цим позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2025 сторонами складено акт приймання-передачі елементів трансформатора та трансформаторного мастила після ремонту.

Відповідно до зазначеного акта підрядником передано замовнику, зокрема, замінені високовольтні вводи, трансформатори струму, мембрану вихлопної труби, силікагель, пробовідбірник, ущільнювальну гуму, а також трансформаторну оливу Т-1500 у кількості 2000 кг.

Вказаний акт підтверджує передачу визначених у ньому матеріальних елементів та виконання окремих операцій, однак за своїм змістом не є безумовним підтвердженням завершення всього комплексу капітального ремонту та придатності трансформатора до подальшої експлуатації.

Листом від 03.06.2025 № 115/06 позивач повідомив відповідача про завершення робіт з капітального ремонту трансформатора та направив для підписання відповідний акт приймання-передачі.

Водночас, подальший розвиток подій свідчить про виникнення істотних технічних проблем під час введення відремонтованого обладнання в експлуатацію.

Так, згідно з протоколом наради при начальнику служби електропостачання від 23.07.2025, на трансформатор 26.06.2025 було подано напругу 27,5 кВ, після чого він пропрацював протягом чотирьох годин.

27.06.2025 після перевірки захистів на трансформатор було подано напругу 110 кВ.

Під час вимірювання втрат холостого ходу встановлено фактичний показник 382 кВт при паспортному значенні 81,2 кВт.

Таким чином, фактичний показник перевищував паспортний більш ніж у 4,7 рази.

Крім того, після приблизно однієї хвилини роботи трансформатора на холостому ходу спрацював газовий захист, внаслідок чого обладнання було відключено.

Наведені обставини підтверджуються протоколом наради від 23.07.2025 та не спростовуються направленням позивачем акта виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2025 представники ТОВ «ДНІПРОСПЕЦСЕРВІС» прибули на підстанцію «Славута» для встановлення причин спрацювання газового захисту.

За результатами проведених електричних вимірювань встановлено пошкодження обмотки фази «С», а саме - міжвиткове замикання.

У протоколі наради від 23.07.2025 зафіксовано пояснення представника позивача, відповідно до яких виявлений дефект є прихованим та міг бути встановлений лише під час повного розбирання трансформатора і внутрішнього огляду його активної частини.

Водночас, представник відповідача зазначив, що без проведення відповідного внутрішнього огляду неможливо достовірно підтвердити або спростувати наявність пошкоджень обмоток, ізоляції та механічних деформацій.

За результатами наради сторонами погоджено необхідність проведення додаткових контрольних вимірювань, діагностування активної частини трансформатора з підняттям «колокола», проведення аналізу твердої ізоляції та складення спільного акта після встановлення причин несправності.

Отже, станом на 23.07.2025 сторони не констатували належного завершення ремонту та придатності трансформатора до експлуатації, а визначили необхідність проведення додаткових заходів для встановлення причин його несправності.

Судом досліджено протокол № ЕО/181 випробування силового трансформатора Т-1 від 05.01.2024 та протокол № ЕО/292 від 30.07.2025, складені філією «Центр діагностики залізничної інфраструктури» АТ «Українська залізниця».

З протоколу № ЕО/181 вбачається, що ще під час контрольних випробувань 05.01.2024 було встановлено окремі відхилення технічних показників трансформатора від нормативних значень.

Зокрема, зафіксовано підвищені показники опору обмоток постійному струму в окремих положеннях перемикачів, а також відхилення, які потребували проведення капітального ремонту трансформатора.

За результатами випробувань фахівці рекомендували провести капітальний ремонт із підняттям «колокола», сушінням ізоляції обмоток та трансформаторної оливи, відрегулювати перемикачі пристроїв регулювання напруги та довести відповідні показники до нормативних значень.

Таким чином, до укладення спірного договору технічний стан трансформатора потребував комплексного ремонтного втручання.

Разом з тим, наведена обставина не звільняє підрядника від обов`язку належно виконати роботи, які він прийняв на себе відповідно до договору.

Суд звертає увагу, що саме технічна несправність обладнання та необхідність відновлення його працездатності становили об`єктивну причину звернення замовника до спеціалізованого підрядника.

Так, суд зазначає, що особа, яка звертається до професійного виконавця з метою проведення капітального ремонту технічно складного обладнання, обґрунтовано розраховує на те, що результатом такого ремонту буде приведення обладнання у технічно справний стан, який дозволяє використовувати його за функціональним призначенням у межах погодженого сторонами обсягу робіт.

Інше тлумачення фактично нівелювало б господарську мету договору капітального ремонту.

Підрядник як спеціалізований суб`єкт господарювання повинен діяти професійно, добросовісно, враховувати відомі йому технічні характеристики обладнання та повідомляти замовника про обставини, які можуть перешкоджати належному виконанню робіт або досягненню їх результату.

Протоколом № ЕО/292 від 30.07.2025 встановлено, що після проведення ремонтних робіт показники технічного стану трансформатора не відповідали нормативним значенням.

Зокрема, у висновку протоколу зазначено, що коефіцієнт абсорбції, втрати холостого ходу та вологість ізоляції обмоток відповідають нормам.

Водночас, коефіцієнти поляризації обмотки 110 кВ свідчили про погіршення стану ізоляції.

Крім того, виміряні втрати холостого ходу не відповідали нормам, а вимірювання перехідного опору обмотки 110 кВ не відповідали нормам також при вимірюванні перемикачем.

За результатами випробувань фахівці рекомендували проведення капітального ремонту трансформатора з підняттям «колокола» та сушінням ізоляції обмоток.

Отже, судом встановлено, що навіть після здійсненого позивачем ремонту трансформатор продовжував мати технічні відхилення, які перешкоджали його належній експлуатації та вимагали додаткового ремонтного втручання.

Разом з тим, позивач посилається на те, що вихід трансформатора з ладу був спричинений прихованими дефектами, які виникли внаслідок аварійного пошкодження обладнання у 2023 році.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав, зокрема, лист-висновок ТОВ «ТЕРМО ЛТД» від 24.10.2025 № 183 та послався на висновок судового експерта № 494/26 від 01.04.2026.

У листі-висновку ТОВ «ТЕРМО ЛТД» зазначено, що за результатами аналізу протоколів випробувань до та після проведення ремонту, а також фотоматеріалів можливими причинами виходу трансформатора з ладу є прихований дефект обмотки, який виник унаслідок попередньої аварії 2023 року, або потрапляння елементів руйнування всередину обмотки.

Водночас, у зазначеному документі використано формулювання щодо можливих причин несправності, а не категоричного встановлення єдиного механізму її виникнення.

Суд враховує, що висновок про можливе походження дефекту від попередньої аварії має значення для визначення причин технічної несправності обладнання.

Однак предметом доказування у цій справі є не лише встановлення безпосередньої причини виходу трансформатора з ладу, а й з`ясування того, чи виконав позивач належним чином передбачені договором роботи, чи був досягнутий погоджений результат ремонту та чи виник у відповідача обов`язок оплатити заявлену вартість робіт.

З огляду на наведене суд не вважає достатнім саме лише посилання позивача на попередню аварію трансформатора для підтвердження належного виконання всіх договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 847 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний своєчасно попередити замовника, зокрема, про інші обставини, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

Отже, професійний підрядник, який під час виконання ремонтних робіт виявляє технічні показники, що свідчать про можливу наявність прихованих дефектів або неможливість забезпечення належного результату ремонту, повинен вжити передбачених законом і договором заходів щодо повідомлення замовника.

У матеріалах справи відсутні належні докази того, що до повідомлення про завершення робіт позивач своєчасно попередив відповідача про конкретні обставини, які унеможливлювали приведення трансформатора у працездатний стан у межах погодженого ремонту, та поставив питання про необхідність зміни технічного завдання чи проведення додаткових робіт.

При цьому, посилання позивача на те, що окремі дефекти можна було виявити лише шляхом повного розбирання трансформатора, потребує оцінки у взаємозв`язку з фактичним обсягом виконаних діагностичних робіт, станом обладнання до ремонту та характером виявлених технічних відхилень.

Суд критично оцінює зміст висновку експерта від 01.04.2026 № 494/26, з огляду на таке.

Так, обґрунтовуючи причини пошкодження трансформаторного вводу 110 кВ, експерт посилається, зокрема, на обставини руйнування твердих частин ізоляції (фарфору) та металевих елементів конструкції внаслідок аварійної події, яка, за твердженням експерта, відбулася у 2023 році.

Водночас, судом встановлено, що зазначений тип вводу належить до конденсаторних вводів із паперово-масляною або паперово-смоляною ізоляцією (RIP або OIP), конструкція яких передбачає використання зовнішнього ізолятора з композитного полімерного матеріалу, а не твердого фарфору.

За таких обставин посилання експерта на розліт фарфорових частин ізоляції як на одну з обставин, що характеризують механізм пошкодження саме досліджуваного трансформаторного вводу, викликає обґрунтовані сумніви щодо відповідності наведених експертом висновків фактичним конструктивним характеристикам відповідного обладнання.

Крім того, експертом не здійснювався безпосередній огляд трансформаторного вводу, технічний стан якого є предметом спору.

Відтак, експерт не мав можливості особисто дослідити фактичний характер пошкоджень, стан ізоляційних елементів, наявність або відсутність механічних руйнувань, слідів термічного впливу, а також інших ознак, які могли мати істотне значення для встановлення причин несправності обладнання.

З огляду на викладене, оцінивши висновок експерта від 01.04.2026 № 494/26 відповідно до вимог статей 86, 98, 104 Господарського процесуального кодексу України, суд ставиться до нього критично та не приймає наведені в ньому висновки як належне і достатнє підтвердження причин виникнення пошкоджень трансформаторного вводу та їх безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку з аварійною подією 2023 року.

Суд також враховує доводи відповідача стосовно відсутності належного огляду активної частини трансформатора та недостатності заходів контролю технічного стану обладнання.

Як встановлено з матеріалів справи, необхідність проведення додаткового внутрішнього огляду трансформатора, зокрема, з підняттям «колокола», була предметом обговорення сторін після спрацювання газового захисту.

Саме відсутність такого огляду на відповідному етапі не дозволяла встановити фактичний стан обмоток, ізоляції та можливих механічних пошкоджень.

Крім того, з наданих матеріалів не вбачається належного документального підтвердження здійснення всіх необхідних заходів контролю стану трансформаторної оливи в обсязі, достатньому для встановлення причин погіршення технічних показників обладнання.

Суд зазначає, що передача замовнику трансформаторної оливи, відображена в акті від 16.05.2025, підтверджує проведення повного комплексу контролю її стану та не засвідчує належного технічного стану трансформатора загалом.

Позивач посилається на положення пункту 5.9 договору та статті 882 Цивільного кодексу України, стверджуючи, що відповідач не надав мотивованої відмови від підписання акта у встановлений договором строк.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї зі сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Разом з тим, наведена норма не встановлює безумовного обов`язку замовника оплатити будь-які роботи лише внаслідок оформлення підрядником акта в односторонньому порядку.

Застосування відповідного положення потребує встановлення факту реального виконання робіт, їх відповідності погодженому обсягу, належного повідомлення замовника про готовність до передання результату та оцінки причин відмови від прийняття робіт.

Судом встановлено, що акт № 18 містить підписи представників сторін, а також рукописне застереження щодо відмови від його підписання.

Суд бере до уваги, що після повідомлення позивача про завершення ремонту відповідач здійснював заходи з введення трансформатора в експлуатацію, під час яких були виявлені істотні технічні несправності.

Зокрема, спрацювання газового захисту та встановлення міжвиткового замикання обмотки фази «С» стали підставою для проведення додаткових діагностичних заходів та спільних нарад за участю представників обох сторін.

Таким чином, поведінка відповідача після отримання повідомлення про завершення робіт свідчила про наявність реального спору щодо якості та завершеності ремонту, а не лише про формальне ухилення від оплати.

Суд зазначає, що правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 882 Цивільного кодексу України, зокрема, викладені у постановах від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18 та від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, передбачають необхідність оцінки реальності виконання робіт та обґрунтованості причин відмови від їх прийняття.

За встановлених у цій справі обставин суд вважає, що формальне посилання позивача на відсутність мотивованої відмови у строк, передбачений договором, не спростовує доказів існування істотних технічних проблем із результатом ремонту.

При цьому, порушення замовником порядку оформлення відмови від підписання акта не може автоматично підтверджувати належне виконання підрядником робіт, якщо інші докази свідчать про недосягнення погодженого результату.

За змістом статті 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а за їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Результат роботи повинен мати властивості, визначені договором або звичайними вимогами, та бути придатним для використання відповідно до договору.

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, достроково.

За змістом статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Судом враховано, що предметом договору був капітальний ремонт силового трансформатора, а не виключно поставка окремих запасних частин чи проведення ізольованих технічних операцій.

Відповідно, належність виконання договірних зобов`язань повинна оцінюватися з урахуванням функціонального призначення результату робіт.

Судом встановлено, що після проведення ремонту трансформатор не зміг продовжити належну експлуатацію, а його технічні показники засвідчили необхідність додаткового ремонтного втручання.

При цьому, позивач не надав достатніх доказів того, що за таких обставин погоджений сторонами результат робіт був досягнутий, остаточно переданий замовнику та підлягав оплаті в повному обсязі.

Суд також враховує, що матеріали справи містять документи, які підтверджують проведення позивачем окремих робіт, однак не дозволяють беззаперечно встановити належне завершення комплексу робіт з капітального ремонту.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про недоведеність настання передбачених договором умов для стягнення з відповідача 2 450 000,00 грн.

Відповідно до статей 73, 74, 76- 79, 86 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наявні у справі докази підтверджують здійснення позивачем певного обсягу ремонтних робіт, однак водночас свідчать про наявність істотних технічних несправностей трансформатора після проведення ремонту.

Посилання позивача на можливе виникнення прихованого дефекту внаслідок аварії 2023 року не усуває необхідності доведення належного виконання саме тих робіт, які становили предмет договору.

Суд враховує також, що господарські зобов`язання повинні виконуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Замовник, укладаючи договір капітального ремонту технічно складного обладнання, має правомірне очікування отримати результат, придатний для використання відповідно до погодженого функціонального призначення.

У цій справі наявні матеріали не підтверджують досягнення такого результату в межах погодженого сторонами обсягу робіт.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для покладення на відповідача обов`язку сплатити позивачу 2 450 000,00 грн.

З огляду на викладене, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Інші доводи сторін не спростовують установлених судом обставин та наведених висновків, а тому не впливають на результат вирішення спору.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОСПЕЦСЕРВІС" (01601, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 32; код ЄДРПОУ 44075520)

Відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.10.2026

Суддя І.О. Андреїшина