Рішення № 140870229, 13.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.10.2026Справа № 910/4705/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів";

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго";

про стягнення 2 952 632,45 грн.

Суддя Мандриченко О. В.

Секретар судового засідання Григоренко С. В.

Представники:

Від позивача: Якимчук Ю.В., адвокат, довіреність від 10.12.2025;

Від позивача: Дубина О.М., довіреність від 10.12.2025;

Від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення коштів на суму 2 952 632,45 грн, з яких: 585 920,69 грн - 3 % річних; 2 366 711,76 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором №0156-09021 від 25.07.2019 в частині своєчасної оплати наданих послуг, обставини чого було встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2026 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/4705/26; справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 27.05.2026.

15.05.2026 до господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшов відзив на позовну заяву.

19.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" до господарського суду надійшла відповідь на відзив Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на позовну заяву.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 № 01.3-16/101/26 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2026, справа № 910/4705/26 передана для розгляду судді Мандриченку О. В. у зв`язку зі звільненням судді Князькова В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду; справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 16.06.2026.

19.06.2026 до господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшли заперечення на відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/4705/26 до судового розгляду по суті.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 13.10.2026 представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

У судове засідання 13.10.2026 представник Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце його проведення був повідомлений судом належним чином.

Згідно з частиною 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пунктом 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

13.10.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про ринок електричної енергії" Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 № 429).

Відповідно до абзацу 4 пункту 13 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) упродовж семи років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (далі також - позивач) виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території (Чернігівська область), на якій до відокремлення провадило діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом АТ "Чернігівобленерго".

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі також - відповідач), у свою чергу, виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії. Крім того, виконує покладені на нього спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 та п. 23 ч. 1 ст. 33 Закон України "Про ринок електричної енергії").

Згідно частини 2 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" до спеціальних обов`язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, включаючи забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом ринкової премі.

Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на: гарантованого покупця; постачальників універсальних послуг; оператора системи передачі; виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яким встановлено "зелений" тариф, на строк застосування "зеленого" тарифу; виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку, - на строк дії підтримки таких виробників (ч. 2 ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до ч. 6 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 3.3.4 гл. 3.3. р. ІІІ Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), постачальник універсальних послуг одночасно з виконанням обов`язку щодо купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств, величина встановленої потужності генеруючих установок яких не перевищує 50 кВт, надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Така послуга надається постачальником універсальних послуг виходячи з фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом у приватних домогосподарств.

Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за "зеленим" тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором.

Згідно п. 2 ч. 7 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 5.3.1 гл. 5.3 р. V ПРРЕЕ крім прав, визначених статтею 57 цього Закону, постачальники універсальних послуг мають право отримувати компенсацію витрат на надання оператору системи передачі послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ринок електричної енергії" на ринку електричної енергії державному регулюванню підлягають "зелені" тарифи.

Згідно п. 72 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, придбання послуги за механізмом ринкової премії" затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (далі - Порядок), Методику формування кошторису гарантованого покупця, Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел тощо.

Пунктом 4.1 та 4.2 гл. 4 Порядку на гарантованого покупця, ПУП та ОСП на строк, визначений законодавством, покладаються спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. Для надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець або ПУП укладають з ОСП договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Стаття 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема інші договори, передбачені відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

25.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (далі - постачальник послуг) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (в подальшому змінено організаційно-правову форму на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") (далі - замовник) було укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 (далі - договір), згідно предмету якого за умовами пункту 1.1 для забезпечення покриття економічно обґрунтування витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.

За умовами пункту 3.1 договору постачальник послуг зобов`язаний: 1) здійснювати розрахунок вартості послуги виходячи з фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до порядку; 2) затверджувати вартість послуги у регулятора відповідно до глав 11 та 12 Порядку; 3) на запит замовника надавати розрахунок вартості послуги, проведений у розрахунковому періоді (додаток 1 до договору), та первинну документацію, на підставі якої його проведено; 4) повідомляти про зміни реквізитів, а також про припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію постачальника послуг; 5) повідомляти замовника про обставини, що зумовлюють проведення перерахунку вартості послуги, передбаченого пунктом 2.1 глави 2 цього договору; 6) повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді; 7) надавати послугу.

Постачальник послуг має право: 1) отримувати своєчасно та в повному обсязі оплату вартості послуги; 2) запитувати інформацію, необхідну для виконання своїх зобов`язань, передбачених цим договором (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору замовник зобов`язаний: 1) приймати послугу, яку надає постачальник послуг; 2) на запит постачальника послуг надати достовірну інформацію, яка необхідна для виконання умов цього договору; 3) повідомляти про зміни реквізитів, припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію; 4) у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором; 5) повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до цього договору) протягом 5 днів з дня їх отримання; 6) проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі; 7) складати та надавати постачальнику послуг податкову накладну згідно з вимогами чинного законодавства України.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що замовник має право: 1) тимчасово припинити купівлю послуги у разі отримання даних від постачальника послуг щодо тимчасового припинення постачальником послуг купівлі виробленої електричної енергії генеруючою електроустановкою; 2) тимчасово припинити купівлю послуги у разі відсутності даних вимірювання на час, необхідний для їх зчитування (поновлення); 3) ініціювати проведення обстеження установок приватних домогосподарств відповідним постачальником послуг комерційного обліку та/або Держенергонаглядом та ініціювати участь представника замовника (за необхідності); 4) вимагати перегляду проведених розрахунків у разі незгоди; 5) додатково запитувати матеріали щодо проведених розрахунків для ознайомлення; 6) повернути непідписаними акти приймання-передачі наданих послуг із зазначенням обґрунтованих причин їх непідписання.

Згідно пункту 4.1 договору сторони цього договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором відповідно до чинного законодавства.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії". Сторони погоджуються з тим, що до договору та його додатків, вносяться зміни у разі внесення змін до затвердженої форми типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (пункту 6.1, 6.2 договору).

Відповідно до пункту 6.6 договору сторони здійснюють обмін інформацією в рамках цього договору з використанням електронного документообігу та з метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також для підтвердження її авторства сторони забезпечують наявність кваліфікованого електронного цифрового підпису. Для цього сторонами шляхом переговорів обираються шляхи та інструменти з вибору відповідних інтерфейсів.

Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 ті діє до 31.12.2020 (пункт 7.1 договору).

25.07.2019 сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №1), за умовами пункту 1 якої сторони погодили, що постачальник послуг зобов`язаний зареєструвати відповідно до статті 201 Податкового кодексу України податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк, визначений чинним законодавством України. Постачальник послуг зобов`язаний відшкодувати замовнику суму ПДВ за податковою накладною, яка не зареєстрована постачальником послуг в Єдиному державному реєстрі податкових накладних протягом граничних строків згідно з вимогами статті 201 Податкового кодексу України.

02.09.2019 сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №2), за умовами пункту 1 якої сторони домовились доповнити договір від 25.07.2019 №0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел наступним пунктом 7.2: " 7.2. Умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами та на які розповсюджується дія цього договору, з 01.07.2019.".

10.03.2020 сторонами було підписано додаткову угоду №3 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №3), за умовами пункту 1 якої сторони домовились внести до договору від 25.07.2019 №0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел такі зміни: у пункті 3.3 глави 3: підпункт 5 викласти в такій редакції: " 5) повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг (що є додатком 1 до цього договору) та акти коригування до акта приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до цього договору) протягом двох днів з дня їх отримання;"; підпункт 7 виключити; додатки 1 та 2 викласти в новій редакції, що додаються; у главі 8: адресу постачальника послуг " 14020, м. Чернігів, вул. Малиновського, 55-A" змінити на " 14013, м. Чернігів, пр. Перемоги, 126-1".

Пунктом 2 додаткової угоди №3 встановлено, що ці зміни до договору від 25.07.2019 № 0156-09021 відповідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України застосовується до відносин між сторонами, які виникли до укладення цієї додаткової угоди, а саме: з 28.12.2019, крім зміни адреси постачальника послуг, що набирає чинності з моменту підписання додаткової угоди сторонами.

28.12.2020 сторонами було підписано додаткову угоду №4 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №4), за умовами пункту 1 якої сторони дійшли згоди внести до договору від 25.07.2019 №0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел такі зміни: у главі 7: підпункт 7.1 викласти в такій редакції: "Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2021".

28.01.2021 сторонами було підписано додаткову угоду №5 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №5), за умовами пункту 1 якої сторони вирішили внести до договору від 25.07.2019 року №0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел такі зміни: 1.1 у главі 3: у пункті 3.1: у підпункті 2 цифри та слово " 11 та 12" замінити цифрами та словом " 12 та 13"; у підпункті 3 слова та цифру "додаток 1 до договору" замінити словами, знаком та цифрою "додаток до акта приймання-передачі наданих послуг, що є додатком 1 до цього договору"; у підпункті 5 пункту 3.3 цифри " 2" та " 3" замінити цифрами " 1" та " 2" відповідно; 1.2 додаток 1 викласти в новій редакції, що додається.

20.12.2021 сторонами було підписано додаткову угоду №6 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №6), за умовами пункту 1 якої сторони вирішили внести до договору такі зміни: підпункт 7.1 глави 7 договору викласти в наступній редакції: " 7.1. Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2022". Крім того, сторони дійшли згоди главу 8 договору викласти у новій редакції.

19.12.2022 сторонами було підписано додаткову угоду №7 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №7), за умовами пункту 1 якої сторони домовились внести до договору такі зміни: підпункт 7.1 глави 7 договору викласти в наступній редакції: " 7.1. Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2023".

27.12.2023 сторонами було підписано додаткову угоду №8 до договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0156-09021 від 25.07.2019 (далі - додаткова угода №8), за умовами пункту 1 якої сторони домовились внести до договору такі зміни: підпункт 7.1 глави 7 договору викласти в наступній редакції: " 7.1. Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2024".

Між сторонами укладено додаткову угоду № 9 до договору від 25 липня 2019 № 0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел про наступне:

1. У зв`язку з набуттям чинності постанови НКРЕКП «Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 24.01.2024 № 178 (даліпостанова НКРЕКП від 24.01.2024 № 178), згідно з якою викладено в новій редакції Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затверджений постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною» (зі змінами), Сторони домовилися викласти Договір разом з додатками до нього у новій редакції, що додаються до цієї Додаткової угоди та є її невід`ємною частиною.

2. Відповідно до абзацу 4 частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України Сторони, не відступаючи від змісту типового договору в редакції постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178, домовились конкретизувати його умови та, враховуючи положення законодавства про ринок електричної енергії, встановили, що умови Договору та додатків до нього в частині надання Послуги гарантованим покупцем, в тому числі положення щодо включення до вартості Послуги витрат, пов`язаних з придбанням послуги за механізмом ринкової премії, до взаємовідносин Сторін не застосовуються.

3. Реквізити додатків до Договору (посада, ПІБ підписантів) конкретизуються під час виконання умов Договору згідно з чиним законодавством.

4. Викладення Сторонами умов Договору в новій редакції не є припиненням первісного зобов`язання між Сторонами шляхом заміни новим зобов`язанням відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України та не змінює дату набрання чинності Договором. Умови додаткових угод до Договору, які не суперечать Договору в редакції цієї Додаткової угоди, залишаються без змін і Сторони підтверджують свої зобов`язання за ними.

5. Згідно із частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України умови даної Додаткової угоди поширюються на взаємовідносини Сторін, які виникли з 26.01.2024.

6. Дана додаткова угода набирає чинності з дати її підписання двома Сторонами з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Між ПрАТ «НЕК «Укренерго» та ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» укладено Додаткову угоду № 10 до договору від 25 липня 2019 № 0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг про наступне:

1. У зв`язку із набуттям чинності постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641» від 26.07.2024 № 1381, згідно з якою затверджено Типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг, Сторони домовилися викласти Договір разом з додатками до нього в новій редакції, що додаються до цієї Додаткової угоди та є її невід`ємною частиною.

2. Реквізити додатків до Договору (посада, ПІБ підписантів) конкретизуються під час виконання умов Договору згідно з чинним законодавством.

3. Викладення Сторонами умов Договору в новій редакції не є припиненням первісного зобов`язання між Сторонами шляхом зміни новим зобов`язанням відповідно до статті 604 Цивільного кодексу України та не змінює дату набрання чинності Договором. Умови додаткових угод до Договору, які не суперечать Договору в редакції цієї Додаткової угоди, залишаються без змін і Сторони підтверджують свої зобов`язання перед ними.

4. Згідно із частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України умови даної Додаткової угоди поширюються на взаємовідносини Сторін, які виникли з 31.07.2024.

5. Дана Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання двома Сторонами з використанням кваліфікованого електронного підпису.

У відповідності до п. 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №10) для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат Постачальник послуг на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, надає Замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі-Послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №10) Замовник сплачує Постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього Договору. Згідно з п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №10) вартість та порядок оплати Послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом Постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 №2651.

За умовами п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №10) Постачальник послуг зобов`язаний: надавати послугу; здійснювати розрахунок вартості Послуги виходячи з фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом, відповідно до Порядку; подавати Регулятору для затвердження розмір вартості послуги, погоджений Замовником; надавати первинну документацію та іншу інформацію, необхідну для здійснення перевірки розрахунків розміру вартості Послуги; повідомляти про вартість Послуги, визначену в розрахунковому періоді; повідомляти Замовника про наявність підстав для проведення перерахунку вартості Послуги; складати та надавати Замовнику послуг податкову накладну згідно з вимогами чинного законодавства України; повідомляти про зміни реквізитів, а також про припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію Постачальника послуги. Постачальник послуг має право: отримувати своєчасно та в повному обсязі оплату вартості Послуги; запитувати інформацію, необхідну для виконання своїх зобов`язань, передбачених цим Договором (п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди №10).

Замовник зобов`язаний: приймати Послугу, яку надає Постачальник послуг за процедурою, визначеною Порядком; здійснювати перевірку розрахунків вартості послуги, яку надає Постачальник; повідомляти про зміни реквізитів, припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію; у повному обсязі здійснювати оплату вартості Послуги, розрахованої Постачальником послуги, погодженої Замовником та затвердженої Регулятором; повертати підписані та належним чином оформлені акти приймання-передачі наданих Послуг та акти коригування до акта приймання-передачі наданих Послуг протягом п`яти днів з дня їх отримання; проводити оплату вартості Послуги виключно у грошовій формі (п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди №10).

Замовник має право, зокрема: вимагати перегляду проведених розрахунків у разі незгоди та здійснювати коригування актів у випадках передбачених Порядком; додатково зчитувати матеріали щодо проведення розрахунків; у разі відмови від підписання актів приймання-передачі наданих Послуг, надіслати Постачальнику обґрунтовані зауваження щодо цього акта, відповідно до Порядку (п. 3.4 Договору в редакції Додаткової угоди №10).

Сторони цього Договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства. Сторони несуть відповідальність за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації, а також неподання копій документів, пояснень та іншої інформації, передбаченої умовами цього Договору. (п. 4.1, 4.2 Договору в редакції Додаткової угоди №10).

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони керуються чинним законодавством України, зокрема, але не виключно, Законом України "Про ринок електричної енергії". Сторони погоджуються з тим, що до цього Договору та додатків до нього, вносяться зміни у разі внесення змін до затвердженої форми Типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг. Сторони здійснюють обмін інформацією в рамках цього Договору з використанням електронного документообігу та з метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронній формі, а також для підтвердження її авторства Сторони забезпечують наявність кваліфікованого електронного підпису. Для цього Сторонами шляхом переговорів обираються шляхи та інструменти з вибору відповідних інтерфейсів. Підписання Актів приймання-передачі наданих Послуг та актів коригування до актів приймання-передачі наданих Послуг відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням кваліфікованого електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами, або у паперовій формі шляхом проставлення власноручного підпису уповноваженої особи (у разі неможливості підпису в електронній формі) (п.п. 7.1, 7.2, 7.3 Договору в редакції Додаткової угоди №10).

Договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2026 (п. 8.1 Договору з урахуванням Додаткової угоди №13).

Додатковою угодою № 12 до Договору від 25.07.2019 № 0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг сторони погодили наступне: «У зв`язку із набуттям чинності 05.06.2025 постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641» від 03.06.2025 № 839, згідно з якою викладено в новій редакції Додаток 2 до Типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг, Сторони домовилися викласти Додаток 2 до Договору у новій редакції, що додається до цієї Додаткової угоди та є її невід`ємною частиною; Реквізити Додатку 2 до Договору (посада, ПІБ підписантів) конкретизуються під час виконання умов Договору згідно з чинним законодавством; Всі інші умови Договору залишаються без змін та Сторони підтверджують свої зобов`язання за ним; Згідно із частиною третьою статті 631 Цивільного кодексу України умови даної Додаткової угоди поширюються на взаємовідносини Сторін, які виникли з 05.06.2025; Дана Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання двома Сторонами з використанням кваліфікованого електронного підпису та є невід`ємною частиною Договору.»

Пунктом 15.1 гл. 15 Порядку визначено формулу, за якою розраховується вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії ПУП, що надається за розрахунковий місяць.

Так, відповідно до пунктів 15.2 - 15.5 гл. 15 Порядку протягом перших 12 днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.

ОСП протягом п`яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.

Протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає Регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.

ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.

У разі надходження оновлених даних від учасників ринку після проведення розрахунків обсягів врегулювання сторони коригують акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Після підписання ОСП акта коригування ПУП надає Регулятору коригований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта коригування для затвердження.

Позивач вказує, що дії відповідача, а саме затримка останнім сплати заборгованості за зазначеними вище періодами, тобто за період як до, так і після набрання чинності рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/10183/24 від 17.10.2024, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/14024/24 від 26.06.2025, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/3356/25 від 20.05.2025 є підставою для здійснення захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що в спірний період був наявний фінансовий дисбаланс між зобов`язаннями оператором системи передачі щодо оплати ПУП вартості послуг та встановленим НКРЕКП тарифом, оскільки обсяги витрат на послугу, які включені до структури тарифу згідно з постановами НКРЕКП, встановлені на рівні, недостатньому для покриття потреби поточного року та унеможливлюють здійснювати своєчасні і повні розрахунки з постачальниками універсальних послуг.

Також відповідач зазначає, що значні суми боргів учасників ринку за договорами про надання послуг з передачі електричної енергії не давали і не дають можливості відповідачу вчасно здійснювати розрахунки з постачальниками універсальних послуг.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини сьомої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат гарантованого покупця на виконання спеціальних обов`язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною гарантований покупець надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Така послуга надається гарантованим покупцем протягом строку дії "зеленого" тарифу та строку дії підтримки виробників, які за результатами аукціону набули право на таку підтримку, відповідно до типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, форма якого затверджується Регулятором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

В силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пункту 2.1 договору вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.

Відповідно до пункту 15.4 гл. 15 Порядку ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.18. в справі № 910/9823/17.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Разом з тим, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.18. в справі № 917/1345/17.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 року в справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009 року, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008 року).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника заплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 5 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Як встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, рішенням Господарського суду м. Києва від 17.10.2024 по справі № 910/10183/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул. Симона Петлюри, 25, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» (пр. Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, код ЄДРПОУ 41823846) 8 321 085,56 грн основного боргу, 73 944,53 грн 3% річних, 189 883,08 грн інфляційних втрат та 103 018,96 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.06.2025 по справі № 910/14024/24 провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення основного боргу у розмірі 7250125 (сім мільйонів двісті п`ятдесят тисяч сто двадцять п`ять) грн 91 коп. закрито. В іншій частині позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (14013, Чернігівська обл., м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 126Б; ідентифікаційний код 41823846) основний борг у розмірі 9775550 (дев`ять мільйонів сімсот сімдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 98 коп., 3% річних у розмірі 55419 (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн 97 коп., інфляційні втрати у розмірі 295970 (двісті дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят) грн 57 коп. та судовий збір у розмірі 121523 (сто двадцять одна тисяча п`ятсот двадцять три) грн 31 коп.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.05.2025 по справі № 910/3356/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (14013, Чернігівська обл., м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 126Б; ідентифікаційний код 41823846) борг у розмірі 3 033 027 (три мільйони тридцять три тисячі двадцять сім) грн 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 72 043 (сімдесят дві тисячі сорок три) грн 75 коп., 3% річних у розмірі 23 102 (двадцять три тисячі сто дві) грн 64 коп. та судовий збір у розмірі 37 538 (тридцять сім тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн 08 коп. Видати наказ. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (14013, Чернігівська обл., м. Чернігів, проспект Перемоги, буд. 126Б; ідентифікаційний код 41823846) з Державного бюджету України судовий збір в частині 304 (триста чотири) грн 72 коп., сплачений за платіжною інструкцією в національній валюті №276 від 05.03.2025.

Суд вказує, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/10183/24 від 17.10.2024, рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/14024/24 від 26.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3356/25 від 20.05.2025 набрали законної сили.

Таким чином, в силу приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розмір заборгованості та період прострочення такої заборгованості не підлягають повторному доведенню.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, змісту пункту 2.1 договору та пункту 15.4 гл. 15 Порядку, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг за договором на момент розгляду справи настав, а відповідач такий обов`язок у вказаний строк не виконав.

У справі № 910/10183/24 ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» було заявлено до стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» 3 % річних та інфляційні нарахування на заборгованість за період травень 2024 року- червень 2024 року станом на 16.08.2024.

ПрАТ «НЕК «Укренерго» було в повному обсязі сплачено заборгованість (рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/10183/24 від 17.10.2024): травень 2024 - 28.11.2024, червень 2024 року-26.02.2025, тобто за період з 17.08.2024 по 27.11.2024 (травень 2024 року) та з 17.08.2024 по 25.02.2025 (червень 2024 року) заборгованість відповідачем сплачена не була, рішення суду не виконувалось відповідачем і таке прострочення є триваючим правопорушенням, а тому право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних у позивача виникло з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (виконання).

У справі № 910/14024/24 ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» було заявлено до стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» 3 % річних та інфляційні нарахування на заборгованість за період липень 2024 року- вересень 2024 року станом на 12.11.2024.

ПрАТ «НЕК «Укренерго» було в повному обсязі сплачено заборгованість (рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/14024/24 від 26.06.2025): липень 2024 року-23.04.2025; серпень 2024 року-01.12.2025; вересень 2024 року-01.12.2025, тобто за період з 13.11.2024 по 22.04.2025 (липень 2024 року), з 13.11.2024 по 30.11.2025 (серпень 2024 року), з 13.11.2024 по 30.11.2025 (вересень 2024 року) заборгованість відповідачем сплачена не була, рішення суду не виконувалось відповідачем і таке прострочення є триваючим правопорушенням, а тому право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних у позивача виникло з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (виконання).

У справі № 910/3356/25 ТОВ «ЕНЕРА ЧЕРНІГІВ» було заявлено до стягнення з ПрАТ «НЕК «Укренерго» 3 % річних та інфляційні нарахування на заборгованість за період жовтень 2024 року- листопад 2024 року станом на 05.03.2025.

ПрАТ «НЕК «Укренерго» було в повному обсязі сплачено заборгованість (рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/3356/25 від 20.05.2025): жовтень 2024 року -17.03.2026; листопад 2024 року-17.03.2026, тобто за період з 06.03.2025 по 16.03.2026 (жовтень 2024 року), з 06.03.2025 по 16.03.2026 (листопад 2024 року) заборгованість відповідачем сплачена не була, рішення суду не виконувалось відповідачем і таке прострочення є триваючим правопорушенням, а тому право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних у позивача виникло з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення (виконання).

Тоді як, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, дії відповідача, а саме затримка останнім сплати заборгованості за зазначеними вище періодами, тобто за період як до, так і після набрання чинності рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 910/10183/24 від 17.10.2024, рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 910/14024/24 від 26.06.2025, рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 910/3356/25 від 20.05.2025 є підставою для здійснення захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на наведене, у зв`язку з порушенням ПрАТ «НЕК «УКРЕНЕРГО» строків оплати, визначених в договорі від 25.07.2019 № 0156-09021 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та Порядку, а також враховуючи рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/10183/24 від 17.10.2024, рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/14024/24 від 26.06.2025, рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/3356/25 від 20.05.2025, які набрали законної сили, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні нарахування за період виникнення заборгованості до моменту повного виконання зобов`язань по оплаті за надані послуги, а саме: 3% річних в розмірі 585 920,69 грн, інфляційні нарахування у розмірі 2 366 711,76 грн.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за встановлений судом період прострочки відповідачем грошового зобов`язання вказує, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у розмірі 585 920,69 грн за визначений позивачем період прострочення.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу за період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за період прострочення, який визначений позивачем, вказує, що такі позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 2 366 711,76 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (14013, місто Чернігів, пр. Перемоги, будинок 126Б, ідентифікаційний код 41823846) 585 920 (п`ятсот вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять) грн 69 коп. 3% річних, 2 366 711 (два мільйона триста шістдесят шість тисяч сімсот одинадцять) грн 76 коп. інфляційних втрат та 35 431 (тридцять п`ять тисяч чотириста тридцять одна) грн 60 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.10.2026.

Суддя О.В. Мандриченко