Ухвала суду № 140869940, 22.10.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11732/25

Провадження № 2-зз/727/29/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі головуючого судді В.Г.Смотрицького

при секретарі Бурлаці А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Дубіцького Анатолія Валентиновича про скасування заходів забезпечення позову, -

УСТАНОВИВ:

22 вересня 2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладено заборону на відчуження транспортного засобу Renault Trafic, 2016 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , а також заборонено вивезення його за межі України.

17 березня 2026 року рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна, витребувано вказаний автомобіль з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь всіх спадкоємців ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) для відновлення становища, яке існувало до порушення прав.

10 червня 2026 року постановою Чернівецького апеляційного суду вищезазначене рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

Водночас, постановою суду апеляційної інстанції не вирішено питання про скасування вжитих заходів забезпечення позову, що є підставою для подання даного клопотання.

До суду від представника відповідача 25.09.2026 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2025 року оскільки рішення суду про відмову в задоволенні позову набрало законної сили, вжиті заходи забезпечення позову втратили свою необхідність.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи в його відсутність.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, про поважні причини неявки суд не повідомила.

3-я особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, звернулась до суду з заявою про розгляд справи в її відсутність.

Представник Служби у справах дітей Чернівецької міської ради звернулась до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність.

Дослідивши клопотання та докази по справі, суд вважає, що воно підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що 22 вересня 2025 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та накладено заборону на відчуження транспортного засобу Renault Trafic, 2016 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , (далі Автомобіль), а також заборонено вивезення його за межі України.

17 березня 2026 року рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна, витребувано вказаний автомобіль з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь всіх спадкоємців ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) для відновлення становища, яке існувало до порушення прав.

10 червня 2026 року постановою Чернівецького апеляційного суду вищезазначене рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

Водночас, постановою суду апеляційної інстанції не вирішено питання про скасування вжитих заходів забезпечення позову, що є підставою для подання даного клопотання.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Позивачу було надано реальну, і враховуючи скорочений строк для розгляду справи достатню можливість належним чином підготуватись. На її прохання судом один раз відкладалось судове засідання, було відскановано всю справу про скасування заходів забезпечення позову та приєднано до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд».

Внаслідок цих дій суду позивач отримала реальну і достатню можливість ефективно підготуватись до розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи розумні строки розгляду клопотання, усвідомленість учасників справи, які не з`явились до суду, обізнаність про розгляд справи, беручи до уваги, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, спір підлягає вирішенню по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тому розгляд судом справи за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання, за таких обставин, не є порушенням їхніх прав щодо забезпечення участі в судовому засіданні і доступі до правосуддя. Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у справі № 361/8331/18.

Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149 159 ЦПК України.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 705/4132/19, забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України.

Згідно з частинами першою, другою статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Згідно з частиною дев`ятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 10 статті 158 ЦПК України).

За змістом цих норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову.

Забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов`язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття спірних заходів забезпечення за їх безпідставністю.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що із ухваленням постанови Чернівецького апеляційного суду від 10 червня 2026 року підстави для забезпечення позову, які були застосовані, як гарантія, та обставини, які слугували підставою для застосування заходів забезпечення позову, наразі відсутні, вжиті заходи забезпечення позову втратили свою необхідність. У зв`язку із цим заявник скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 158 ЦПК України, на звернення із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

Європейський Суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але і щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Тобто, принцип правової визначеності передбачає зрозумілість, прогнозованість та усталений порядок застосування процесуальних норм.

Також суд зазначає, що питання про скасування заходів забезпечення позову розглядається за клопотанням представника відповідача, а не за власною ініціативою суду.

Судом також враховано норми статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основних свобод людини - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи вищенаведене, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується клопотання, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для її розгляду, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви представника заявника про скасування заходів забезпечення позову, враховуючи їх строковий характер, на момент розгляду цієї заяви відсутні підстави для подальшого їх застосування, потреба у забезпеченні позову відпала.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158, 260, 261 ЦПК України, суд, -

постановив:

Клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Дубіцького Анатолія Валентиновича про скасування заходів забезпечення позову задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, що накладені ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 вересня 2025 року у справі № 727/11732/25 у вигляді накладення заборони відчуження транспортного засобу Renault Trafic, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 (VIN-код: НОМЕР_1 ), який зареєстрований за ОСОБА_1 , та заборони вивезення цього транспортного засобу за межі України.

Ухвалу, після набрання нею законної сили, надіслати представнику заявника для подальшого звернення до виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя: