Рішення № 140869699, 23.10.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа №712/13897/26

Провадження № 2/712/6596/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі Чумак Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 104901054 від 20 липня 2025 року в розмірі 37 434,76 грн, а також судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 липня 2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 104901054, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 12 050 грн.

Відповідачка зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування ними та передбачену договором комісію.

17 лютого 2026 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/94, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за зазначеним кредитним договором.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою договірних зобов`язань утворилася заборгованість, яка, за розрахунком позивача, становить 37 434,76 грн, з яких: 12 047,22 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту, 24 664,54 грн. - заборгованість за процентами, 723 грн. - комісія за надання кредиту.

Позивач просить стягнути зазначену заборгованість, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

16 жовтня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому не заперечувала факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Зазначила, що певний час здійснювала платежі за договором, однак у зв`язку з погіршенням матеріального становища, недостатністю доходів та наявністю інших кредитних зобов`язань втратила можливість своєчасно виконувати взяті на себе зобов`язання.

Просила врахувати викладені обставини під час розгляду справи.

Клопотання про розстрочення або відстрочення виконання судового рішення відповідачкою не заявлено.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 20 липня 2025 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 104901054 в електронній формі.

Відповідно до пунктів 2.12.3 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у формі кредитної лінії, а позичальниця - повернути кредитні кошти та сплатити проценти й комісію на визначених договором умовах.

Розмір першого траншу становив 12 050 грн., дата його надання - 20 липня 2025 року.

Укладення договору здійснено з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Такий спосіб укладення договору відповідає положенням статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На підтвердження фактичного виконання первісним кредитодавцем своїх зобов`язань за договором позивачем надано довідку ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» про переказ коштів за місцем вимоги, відповідно до якої 20 липня 2025 року на виконання кредитного договору № 104901054 від 20 липня 2025 року ініційовано платіжну операцію з перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 12 050 грн. на належну їй платіжну картку № НОМЕР_1 . Згідно із зазначеною довідкою платіжну інструкцію ініційовано 20 липня 2025 року о 12 год. 26 хв. 08 сек., а платіжну операцію завершено цього ж дня о 12 год. 26 хв. 12 сек. Вказані відомості узгоджуються з умовами кредитного договору та поясненнями відповідачки, яка у поданому відзиві не заперечувала факту отримання кредитних коштів.

Відповідно до пункту 3.1 договору первісний дисконтний період кредитування становив 26 днів.

Пунктом 7.3 договору визначено кінцеву дату повернення кредиту - 19 серпня 2030 року.

Водночас договором передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту в разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань.

Згідно з пунктом 8.3 договору базова процентна ставка становить 0,98 % на день від залишку кредиту, що відповідає 357,70 % річних.

Пунктами 8.4, 8.5 договору передбачено одноразове нарахування комісії за надання першого траншу в розмірі 723 грн.

За змістом статей 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період користування кредитом відповідачкою здійснено платежі на загальну суму 15 247 грн, а саме: 18.08.2025 1 420 грн; 14.09.2025 - 3 189 грн; 14.10.2025 - 3 543 грн; 13.11.2025 - 3 543 грн; 13.12.2025 - 3 542 грн; 20.01.2026 - 5 грн; 27.01.2026 - 5 грн.

Зазначені платежі враховані кредитодавцем під час визначення залишку заборгованості.

Зокрема, згідно з розрахунком первісного кредитодавця, станом на 17 лютого 2026 року залишок заборгованості за основною сумою кредиту становив 12 047,22 грн., за процентами - 7 781,96 грн, за комісією - 723 грн.

Після набуття права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» продовжувало нарахування процентів за користування кредитом із застосуванням передбаченої договором базової процентної ставки.

Із розрахунку нового кредитора вбачається, що щоденний розмір процентів становив 118,06 грн, що відповідає застосуванню ставки 0,98 % до залишку кредиту 12 047,22 грн з урахуванням округлення.

За період із 17 лютого 2026 року до 10 липня 2026 року позивачем визначено загальну суму процентної заборгованості 24 664,54 грн.

При цьому позивач не заявляє до стягнення нараховану неустойку в розмірі 6 023,61 грн.

Суд враховує, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання за договором кредиту.

Разом із тим проценти, які є платою за правомірне користування кредитними коштами в межах погодженого строку кредитування, мають іншу правову природу та не ототожнюються з відповідальністю за порушення грошового зобов`язання.

Оцінюючи вимогу позивача про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 723 грн, суд виходить із того, що відповідно до пункту 8.5 кредитного договору № 104901054 від 20 липня 2025 року сторонами погоджено одноразову комісію за надання першого траншу кредиту, розмір якої становить 6 % від суми такого траншу, тобто 723 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 дійшов висновку про можливість встановлення кредитодавцем комісії за розрахунково-касове обслуговування, зокрема за здійснення операції з видачі кредиту, за умови погодження такого платежу сторонами та його включення до загальних витрат за споживчим кредитом.

Суд враховує, що передбачена спірним договором комісія має одноразовий характер, безпосередньо пов`язана з наданням першого траншу кредиту та визначена у фіксованому розмірі. Вона не є періодичною платою за обслуговування кредитної заборгованості чи надання інформації про стан кредиту, яка відповідно до закону повинна надаватися споживачу безоплатно.

Оскільки факт надання кредитних коштів підтверджується матеріалами справи, умова щодо сплати зазначеної комісії погоджена сторонами, а доказів її погашення не надано, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення комісії в розмірі 723 грн.

Згідно зі статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

17 лютого 2026 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/94, за яким позивач набув право вимоги за кредитним договором відповідачки.

Таким чином, ТОВ «Таліон Плюс» є належним кредитором за спірним зобов`язанням.

Матеріали справи містять сформоване ТОВ «Таліон Плюс» повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору № 104901054 від 20 липня 2025 року, датоване 11 липня 2026 року.

У зазначеному повідомленні кредитор послався на наявність простроченої понад один місяць заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, яка станом на 11 липня 2026 року, за твердженням кредитора, становила 31 411,15 грн. Посилаючись на пункт 9.1.1.7 кредитного договору та частину четверту статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», кредитор повідомив відповідачку про дострокове розірвання договору з 11 липня 2026 року та необхідність погашення заборгованості в загальному розмірі 43 458,37 грн. У повідомленні також зазначено, що відповідно до умов договору його розірвання пов`язується з моментом направлення повідомлення позичальнику, зокрема на електронну пошту.

Таким чином, позивач обґрунтовує вимогу про стягнення залишку кредитних коштів до настання визначеної договором кінцевої дати їх повернення реалізацією передбаченого договором права на дострокове припинення кредитних правовідносин у зв`язку з порушенням позичальницею зобов`язань щодо сплати процентів.

Відповідачка не надала доказів повного погашення кредитної заборгованості або інших обставин, які свідчили б про припинення зобов`язання.

Посилання відповідачки на складне матеріальне становище, недостатність доходів та наявність інших кредитних зобов`язань не спростовують факту отримання кредитних коштів і самі по собі не звільняють її від виконання договірних зобов`язань.

При цьому суд враховує, що відповідачка не заявляла клопотання про розстрочення виконання рішення та не надала доказів обставин, які істотно ускладнюють його виконання.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, умови кредитного договору та надані позивачем розрахунки, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у розмірі 37 434,76 грн.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено до стягнення 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат подано договір про надання правничої допомоги, додаткові документи щодо визначення вартості послуг та акт їх приймання-передачі.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, витраченим часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Оцінюючи заявлені витрати, суд бере до уваги, що справа належить до категорії типових спорів про стягнення заборгованості за кредитним договором, не характеризується особливою фактичною або правовою складністю, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань, а підготовлені представником документи за змістом та характером не свідчать про необхідність значного обсягу правничої роботи.

З огляду на критерії розумності, необхідності та пропорційності суд вважає співмірним розмір витрат на професійну правничу допомогу 2 500 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268, 280-289 ЦПК України; ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, заборгованість за договором кредитної лінії № 104901054 від 20 липня 2025 року в розмірі 37 434 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн., а всього стягнути 42 597 (сорок дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім) гривень 16 копійок.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 23. 10.2026 року.

Головуючий Т.Є.Троян