Рішення № 140868494, 23.10.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2026 рокуСправа № 903/538/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши матеріали по справі

за позовом Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, м. Луцьк, Волинська обл.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, м. Луцьк, Волинська обл.,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ніщика Сергія Анатолійовича, с. Раків Ліс Камінь-Каширського району, Волинської області

про стягнення 49975,00 грн,

В засіданні приймали участь:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.06.2026 до господарського суду надійшла позовна заява Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області до Фізичної особи-підприємця Ніщика Сергія Анатолійовича про стягнення матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 49975 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при визначенні договірної ціни будівельних робіт відповідачем були допущені порушення умов укладеного договору підряду №157 від 24.08.2023 та вимог законодавства, що підтверджується актом ревізії Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області №130307-22/03 від 16.02.2026. Відповідно до вказаного акту вартість виконаних робіт була безпідставно завищена, внаслідок чого позивачу було завдано майнової шкоди у розмірі (збитків) 49975,00 грн.

Ухвалою суду від 09.06.2026 позовну заяву Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області залишено без руху; встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання суду впродовж 10-ти календарних днів з дня одержання цієї ухвали: відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України) Ніщика Сергія Анатолійовича, якщо такі відомості відомі позивачу; зазначити інформацію щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; надати документ, що підтверджує наявність рахунку Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області в банку, небанківському надавачі платіжних послуг, зазначеного у позовній заяві.

Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 09.06.2026 була надіслана та доставлена до електронного кабінету позивача 09.06.2026.

17.06.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій останній повідомив, що оригінали письмових доказів, копії яких були додані до позовної заяви знаходяться у Головному управлінні. Водночас позивачу не відомі відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи-підприємця Ніщика Сергія Анатолійовича, Головному управлінню відомі лише паспортні дані, зазначені в розділі 18 договору, а саме: паспорт серії НОМЕР_1 , при цьому копія паспорта Ніщика Сергія Анатолійовича у Головного управління відсутня. Також позивачем надано перелік рахунків Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, які знаходяться в ГУ Державної казначейської служби України у Волинській області, зокрема, зазначеного у позовній заяві.

Ухвалою суду від 22.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 22.07.2026 о 10:30 год. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області (43005, Волинська обл., м. Луцьк, просп. Грушевського, буд. 3, корпус А, код ЄДРПОУ 40913671).

Відповідач ухвалу суду отримав 25.06.2026, строк для подання відзиву до 10.07.2026.

06.07.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що акт ревізії не може бути підставою для стягнення з його коштів, добровільно сплачених позивачем за якісно та своєчасно виконані роботи. Виявлені порушення не можуть впливати на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Також, 06.07.2026 третя особа надіслала суду пояснення щодо позову, в якому просить задовольнити позов повністю.

13.07.2026 від ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області надійшла відповідь на відзив, в якому вважає, що доводи відповідача, наведені у відзиві, не спростовують обставин справи та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Крім того, позивачем подано суду заяву про розгляд справи без участі представника ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області. Позов просить задовольнити повністю.

21.07.2026 від відповідача надійшло заперечення на пояснення третьої особи, в яких просить відхилити доводи, викладені у поясненні та відмовити у задоволенні позовних вимог.

22.07.2026 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання, в якому останній зазначив, що отримав відповідь на відзив, а тому бажає надати заперечення на нього. Повідомляє, що не може прибути у судове засідання 22.07.2026 та просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

З огляду на зазначене, строки підготовчого провадження, клопотання відповідача, з метою забезпечення можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, принципу змагальності в судочинстві, повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 22.07.2026 відклав підготовче засідання на 12.08.2026 на 12:00 год.

28.07.2026 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі у зв`язку із поданням позивачем відповіді на відзив. Відповідач зазначив, що акт ревізії не містить посилань на конкретні норми права, які порушено відповідачем та не є нормативно-правовим актом. Також зазначає про пропуск позивачем строку на подання відповіді на відзив. Просить суд залишити відповідь на відзив без розгляду та відмовити у задоволенні позовної заяви.

10.08.2026 третьою особою подано суду заяву про розгляд справи у всіх судових засіданнях за відсутності представника Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області.

Також, 11.08.2026 від позивача надійшла заява, в якому він просить розглянути справу без участі представника Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, позовні вимоги задовольнити повністю.

Враховуючи відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 12.08.2026 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 22.09.2026 на 11:00 год.

З метою забезпечення можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, принципу змагальності в судочинстві, повного та всебічного розгляду справи, надання учасникам справи можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 22.09.2026 відклав розгляд справи по суті на 14.10.2026 на 14:30 год.

13.10.2026 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Відповідач зазначив, що він був присутній у всіх судових засіданнях та висловлював свою позицію у спорі, позовну заяву не визнає та просить суд відмовити у її задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

У 2023 році за результатами процедури закупівлі UA-2023-08-001511-а між Головним управлінням Держпродспоживслужби у Волинській області (замовником) та ФОП Ніщиком Сергієм Анатолійовичем (підрядником) укладено договір підряду №157 від 24.08.2023 (далі - Договір).

Згідно умов п.1.1 Договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи (капітальний ремонт) по об`єкту: капітальний ремонт покрівлі адмінприміщення на вул. Хотешівська, 1 в м. Камінь-Каширський Волинської області згідно коду ДК 021:2015: 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи (45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація), надалі по тексту Договору об`єкт, за переліком, обсягами робіт згідно робочого проекту з використанням власних матеріалів, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити якісно виконані роботи на умовах, визначених цим Договором.

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені кошторисом на Капітальний ремонт покрівлі адмінприміщення на вул. Хотешівська, 1 в м. Камінь-Каширський Волинської області, що здійснюється у 2023 році (Додаток № 1), який є невід`ємною частиною Договору (п.1.2 ).

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Договору, передбачені Договором роботи повинні відповідати робочому проекту, будівельним нормам, технічним умовам, державним стандартам і правилам, а матеріальні ресурси, що використовуються для їх виконання, повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів у галузі будівництва, робочому проекту та Договору. Адреса розташування об`єкта: вул. Хотешівська, 1 в м. Камінь-Каширський, Волинської області, 44500.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що загальна вартість робіт за Договором, яка підлягає оплаті визначається на підставі договірної ціни, яка є твердою і становить 1 354 467,00 (без ПДВ). Строк виконання робіт за договорами - до 30.11.2023.

Ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.3).

Згідно з пунктом 4.2. Договору підрядник гарантує нормальну експлуатацію об`єкта при умові його правильної експлуатації, протягом не менше 3 років з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

До Договору були підписані додаток № 1 Кошторис, додаток №2 Календарний план виконання робіт та додаток № 3 Договірна ціна.

27.12.2023 між сторонами укладена додаткова угода №1, якою внесено зміни до пункту 3.1 Договору - загальна вартість робіт за Договором, яка підлягає оплаті, становить 1 025 747,00 грн (без ПДВ).

Договір з додатками та додаткова угода підписані сторонами без зауважень.

Технічний нагляд за будівельними роботами здійснював інженер з технічного нагляду ФОП Токарчук Ю.Б.

За фактом виконання передбачених Договором робіт відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) між сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт №1 від 25.10.2023 на суму 242 673,00; №2 від 20.11.2023 па суму 418 607,00 грн; №3 від 30.11.2023 на суму 26 285,00 грн; №4 від 30.11.2023 на суму 338 218,00 гривень.

Як зазначає позивач, останнім виконані роботи за Договором оплачено на суму 1025747,00 гривень.

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області (надалі - Держаудптслужба) у період з 22 січня 2026 по 16 лютого 2026 проведено планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області за період 01.01.2023 по 30.06.2025.

Під час виїзної ревізії Держаудитслужбою проведено дослідження актів форми КБ-2в, складених за договором № 157 від 24.08.2023. За результатами ревізії складено акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області від 16 лютого 2026 № 130307-22/03, яким було встановлено порушення законодавства.

Актом ревізії, зокрема, встановлено, що ФОП Ніщик Сергій Анатолійович перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи, в договірну ціну та в подальшому а акти форми КБ-2в, в порушення п. 5.34 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281, було включено єдиний податок за ставкою 5 % у сумі 49 975,00 грн, які не є витратами Підрядника в процесі виконання будівельних робіт. Порушення допущено ФОП Ніщиком С.А., яким безпідставно в договірну ціну та в акти ф. КБ-2в включено єдиний податок за ставкою 5% та ФОП Токарчуком Ю.Б., який здійснював технічний нагляд. Порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 49 975,00 гривень.

26 березня 2026 року до Головного управління надійшла вимога Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області «Про усунення порушень законодавства, виявлених ревізією» від 26.03.2026 № 130307-14/770-2026. Відповідно до пункту 2 вимоги Держаудитслужба зобов`язала Головне управління забезпечити відображення дебіторської заборгованості за розрахунками з ФОП Ніщиком Сергієм Анатолійовичем у сумі 49 975,00 грн. Також, Держаудитслужба зобов`язала Головне управління провести роботу з ФОП Ніщиком Сергієм Анатолійовичем щодо добровільного усунення завданих збитків у сумі 49 975,00 грн, та у разі відмови від добровільного усунення завданих збитків забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків) шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

31 березня 2026 року на виконання зазначеної вимоги позивачем на адресу відповідача було направлено лист №06.01-18/2316 «Про усунення порушень законодавства, виявлених ревізією».

У листі Головне управління повідомило відповідача про необхідність виконання вимог Управління Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області та запропонувало у добровільному порядку відшкодувати збитки у сумі 49 975,00 грн, завдані внаслідок завищення вартості будівельних робіт, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача.

У відповіді вих. № 3 від 05.05.2026 на зазначений лист позивача ФОП Ніщик Сергій Анатолійович зазначив, що оскільки послуги надані та оплачені за погодженою твердою ціною, акти приймання-передачі виконаних робіт по договору підписані без зауважень, відтак правові підстави для перегляду вартості договору, внесення змін до договору в частині зміни твердої ціни в договорі на динамічну чи повернення коштів відсутні.

У зв`язку із зазначеним позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача, внаслідок безпідставного завищення вартості виконаних робіт, майнової шкоди (збитків) у розмірі 49975,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно статі 627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Пунктом 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу. Договір підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з передаванням її результату замовникові.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами виконаних робіт по Договору між сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт №1 від 25.10.2023 на суму 242 673,00; №2 від 20.11.2023 па суму 418 607,00 грн; №3 від 30.11.2023 на суму 26 285,00 грн; №4 від 30.11.2023 на суму 338 218,00 гривень.

Акти підписані уповноваженими представниками сторін та містять узгоджені сторонами переліки виконаних робіт.

Суд зазначає, що підписаний сторонами акт є належним та чинним двостороннім правочином, який підтверджує факт належного виконання ФОП Ніщиком С.А. своїх зобов`язань за договором підряду. Роботи були прийняті позивачем без будь-яких зауважень та застережень. Інженером з технічного нагляду ФОП Токарчуком Ю.Б. було перевірено об`єми, види та якість виконаних робіт.

Також сторонами було підписано довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) за жовтень, листопад та грудень 2023 року.

Таким чином, виконані відповідачем роботи були прийняті замовником без будь-яких застережень.

Позивач (замовник) прийняв виконані роботи, не заявивши при цьому про допущення підрядником будь-яких порушень умов договору.

За змістом частин 1,2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 189 ГК України, чинного на час укладення Договору, ціна є істотною умовою господарського договору і її зміна у відповідності до частини 3 статті 632 ЦК України, після виконання договору не допускається.

Судом також встановлено, що укладений між сторонам даного спору Договір не визнано недійсними повністю або частково, у зв`язку з чим, в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність цих правочинів в цілому, в тому числі і в частині такої істотної умови як ціна договору.

У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.

В даному випадку оплата робіт проведена на основі визначеної сторонами вартості робіт з урахуванням вимог діючого законодавства, без зауважень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, як замовник, підписуючи акти приймання виконаних будівельних робіт, підтвердив належне виконання відповідачем договірних зобов`язань, прийняв результат робіт та погодився з їх обсягом, якістю і вартістю.

Матеріали справи не містять мотивованої відмови замовника від приймання виконаних відповідачем робіт з підстав їх вартості (завищення вартості виконаних робіт), обсягу (невиконання або часткового виконання робіт), якості виконаних робіт погоджений сторонами. Натомість виконі роботи були повністю оплачені замовником.

Будь-яких доказів того, що зазначені акти приймання виконаних будівельних робіт були оскаржені, визнані недійсними, підписані під впливом помилки, обману чи без належних повноважень, матеріали справи не містять.

Відтак, загальна сума коштів, отримана відповідачем від позивача за виконані роботи, не перевищувала погодженої сторонами твердої договірної ціни. Доказів того, що відповідач отримав оплату понад суму, визначену договором, матеріали справи не містять.

При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення підрядником своїх зобов`язань за Договором, окрім обґрунтувань позивача проведеною з у період з 22.01.2026 по 16.02.2026 Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області ревізією Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області окремих питань фінансово-господарської діяльності за період 01.01.2023 по 30.06.2025, за результатами якої складено акт Західного офісу Держаудитслужби від 16.02.2026 №130307-22/03 з вимогою, який і став підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди збитків.

Отже, заявлені позовні вимоги обґрунтовано виключно даними, які встановлені проведеною Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області ревізією Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності управління.

Згідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

У даному випадку на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Слід зазначити, що наявність акту перевірки Держаудитслужби не визнається тією підставою, що звільняє сторону від доказування обставин, на які сторона посилається.

У постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16 викладено висновок, що акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 16.10.2018 у справі №910/23357/17, від 18.10.2018 у справі №917/1064/17, від 18.02.2020 у справі №910/7984/16.

При цьому, обставини, вказані в такому акті перевірки, в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до статей 73, 74, 76-79 ГПК України.

Акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України.

Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі.

Отже, акт ревізії може бути носієм інформації, водночас не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається, оскільки не є допустимим доказом порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань (частина перша статті 74 ГПК України).

Такі висновки підтверджені постановою Об`єднаної палати Касаційного Господарського суду від 19.12.2025 у справі № 915/222/24.

Аудиторський звіт оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати, у тому числі змінювати, припиняти частково або повністю зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними первинними документами (актами виконаних робіт) (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13).

Отже, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Крім цього, як вбачається зі змісту вищезазначеного акту останній обґрунтовується не окремо визначеними нормами чинного законодавства, а виключно роз`ясненнями, що з`явилися майже через 2 роки після виконання умов договору підряду (лист Міністерства розвитку громад та територій України №1673 від 08.09.2025).

Таким чином, посилання позивача на результати ревізії Західного офісу Держаудитслужби від 16.02.2026 як на підставу для задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати.

Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку повернути відповідну суму завищення після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт.

Внутрішній аудит як система контролю за діяльністю підконтрольних суб`єктів створюється з метою ефективної оцінки та вдосконалення системи внутрішнього контролю та управління ризиками.

Отже, обставини, які встановлені під час проведення внутрішнього аудиту не можуть впливати на умови договірних відносин між позивачем та відповідачем. Акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору, і не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь - яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися.

Результати перевірки Державної аудиторської служби України можуть бути підставою для вжиття цим органом державного фінансового контролю в межах своєї компетенції відповідних заходів реагування, в тому числі, притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання юридичної особи приватного права відповідача щодо сплати коштів до бюджету, оскільки акт ревізії Державної аудиторської служби України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили.

Отже, виходячи із предмету даного спору, слід зазначити, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Таким чином, аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Крім того, враховуючи правову природу коштів, які заявляє до стягнення позивач, суд зазначає наступне.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України).

Як уже зазначалося, згідно 1, 2 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість, вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Звертаючись з даним позовом позивач посилається на встановлені ревізією Держаудитслужби обставини щодо включення відповідачем, який перебуває на спрощені системі оподаткування третьої групи, до договірної ціни за виконані роботи єдиного податку за ставкою 5% у сумі 49975,00 грн та вважає, що акт складений за результатами ревізії відповідного органу є доказом на підтвердження нанесення відповідачем збитків на суму 49975,00 грн, які за обставин, викладених у позовній заяві, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як замовника робіт.

Суд зазначає, що у контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки" заявлена до стягнення з відповідача сума не може бути кваліфікована збитками у розумінні статті 22 ЦК України.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Відповідно, позивач у контексті спірних правовідносин у встановленому порядку, належним та допустимими доказами повинен був довести факт невиконання (неналежного виконання) умов Договору підряду від 24.08.2023, протиправної поведінки, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між збитками замовника та діями відповідача.

Однак, виходячи з наведених норми законодавства, позивачем не доведено факт порушення зобов`язання відповідачем.

У даному випадку, судом не встановлено обставин, які свідчать про існування всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою для притягнення відповідача у справі до цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Суд відзначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За частинами першою та другою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що у позові належить відмовити.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що у позові відмовлено, то судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в позові.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 23.10.2026.

Суддя С. В. Бідюк