Рішення № 140866797, 22.10.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/3654/26

провадження у справі № 2/0285/2465/26

22 жовтня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі головуючої судді Сташків Т. Г.

за секретаря судового засідання Матвіюк Т. М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ТОВ Цефей-груп,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Звягелі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Цефей-груп про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості із орендної плати, 3 % річних, інфляційних втрат та моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

16.06.2026 позивач звернулася до суду із вказаним позовом та просила постановити рішення суду, яким розірвати договір оренди землі від 28.11.2017, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Цефей-груп», скасувати право оренди у Державному реєстрі речових прав від 14.12.2017; стягнути із відповідача ТОВ «Цефей-груп» заборгованість з орендної плати за 2024 та 2025 роки із урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат; стягнути із відповідача ТОВ «Цефей-груп» моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 28.11.2017 її мати (орендодавець) ОСОБА_2 , 1935 року народження, уклала із відповідачем договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки площею 1,35 га, розташованої поблизу с. Немильня Звягельського району Житомирської області. Згідно з договором орендар повинен сплачувати орендну плату у розмірі 7% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки до першого лютого кожного наступного року за попередній рік. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла та позивач після смерті матері успадкувала зазначену земельну ділянку, отримавши 11.07.2025 свідоцтво про право на спадщину на законом. Відповідач не сплачував орендну плату як матері за її життя, так і позивачу, як її спадкоємцю. 10.09.2025 та 05.05.2026 позивач рекомендованим листом із повідомленням на юридичну адресу ТОВ Цефей-груп звернулася до відповідача із вимогою виплати заборгованості за орендною платою, проте листи повернулися, як невручені. Оскільки відповідач не отримує листи за офіційною адресою реєстрації, таку поведінку відповідача ОСОБА_1 трактує як недобросовісну та ухилення від виконання зобов`язань за договором від 28.11.2017. Систематичну невиплату орендної плати позивач вважає істотним порушенням та просить розірвати зазначений договір оренди. Також просить стягнути заборгованість з орендної плати за 2024 та 2025 рік та пеню, 3 % річних та інфляційні втрати. Крім того, внаслідок тривалого невиконання відповідачем договірних зобов`язань позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних переживаннях з приводу неможливості розпоряджатися належною їй орендною платою, прикладенням додаткових зусиль для відновлення її майнових прав, яку вона оцінює у розмірі 2000,00 грн. Відповідач ухиляється від комунікації та вирішення спору у добровільному порядку, тому з метою захисту своїх прав змушена звернутись до суду.

Від відповідача відзиву, заперечень щодо розгляду справи у спрощеному провадженні не надійшло.

У заяві від 19.08.2026 позивач просила судове засідання провести без її участі, наполягала на задоволенні позову, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

У судові засідання 25.08.2026, 15.10.2026 учасники справи не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином (відповідач згідно з положеннями п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

Оскільки відповідач не повідомив про поважність причин повторної неявки в судове засідання та позивач у заяві не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, постановив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд виснує наступне.

28.11.2017 (орендодавець) ОСОБА_2 , 1935 року народження, уклала із ТОВ Цефей-груп договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки площею 1,35 га, розташованої поблизу с. Немильня Звягельського району Житомирської області, кадастровий номер 1824081800:07:000:0100.

Відповідно до пунктів 10-12 зазначеного договору орендар повинен сплачувати орендну плату у розмірі 7 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у строки до першого лютого кожного наступного року за попередній рік.

Пунктом 15 договору установлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,005 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

04.10.2024 ОСОБА_2 , 1935 року народження, померла та позивач успадкувала зазначену земельну ділянку, отримавши 11.07.2025 свідоцтво про право на спадщину на законом (а. с. 7).

10.09.2025 позивач звернулася до ТОВ Цефей-груп із повідомленням про зміну власника земельної ділянки, вимогою про сплату орендних платежів за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1824081800:07:000:0100 за 2024 рік, однак лист повернувся без вручення адресату (а. с. 10).

Також 05.05.2026 позивач рекомендованим листом із повідомленням на юридичну адресу відповідача направила претензію про сплату заборгованості із орендної плати та попередження про розірвання договору оренди землі.

При вирішенні справи по суті суд керується наступними нормами права.

Відповідно до положень ст. 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Також у п. 39 договору оренди землі від 28.11.2017 визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право оренди автоматично переходить до спадкоємців або новоутвореної юридичної особи.

Аналізуючи зазначені норми закону суд виснує, що договір оренди землі від 28.11.2017, укладений між ТОВ Цефей-груп та ОСОБА_2 є дійсним та позивач, як спадкоємець матері, є стороною зазначеного договору та має права та обов`язки, визначені договором.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі установлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень статей 24, 26 зазначеного закону орендодавець має право вимагати своєчасне внесення орендної плати, а орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі її сплачувати.

Пунктами 10-12 спірного договору оренди від 28.11.2017 установлено, що орендна плата за користування земельною ділянкою із кадастровим номером 1824081800:07:000:0100 становить 7 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та підлягає сплаті до першого лютого кожного наступного року за попередній рік.

Також п. 15 визначено порядок та розмір сплати пені за неналежне виконання умов договору.

Позивач стверджує, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2024 та 2025 рік та надано розрахунок заборгованості.

Відповідачем зазначені обставини у порядку, визначеному ЦПК України, не спростовані, альтернативного розрахунку не надано.

Зважаючи на зазначені обставини суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати за 2024 рік у розмірі 3064,66 грн (7 % від нормативної оцінки 43 780,82) із урахуванням пені 0,005% за кожен день прострочення у розмірі 74,32 грн та заборгованості з орендної плати за 2025 рік у розмірі 3064,66 грн (7 % від нормативної оцінки 43 780,82) із урахуванням пені 0,005% за кожен день прострочення у розмірі 18,39 грн, а всього 6 222,03 грн.

Відповідно ч. 2 до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У договорі оренди землі від 28.11.2017 визначено суму орендної плати, яка підлягає сплаті орендарем на користь орендодавця, тому суд виснує, що відповідачем ТОВ Цефей-груп прострочено виконання саме грошового зобов`язання, тому обґрунтованими є вимоги позивача відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України про сплату 3 % річних за 2024 та 2025 роки у розмірі 275,82 грн (91,94 + 183,88) та інфляційних втрат за вказаний період у розмірі 370,82 грн (245,17 + 125,65).

Також частиною 1 ст. 23 ЦК України установлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Суд погоджується із позицією позивача, що тривале невиконання умов договору відповідачем як по відношенню до матері позивача, так і до неї, призвело до душевних страждань позивача з приводу того, що вона тривалий час була позбавлена можливості розпоряджатися належною їй орендною платою, була змушена докладати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відтак позивачем доведено як наявність моральної шкоди, так і неправомірність поведінки відповідача орендаря, який завдав шкоди, свідомо тривалий час не виконуючи умови договору оренди, та прямий причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а також вину завдавача шкоди, тому виходячи із засад виваженості, розумності і справедливості достатнім і необхідним є відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними КЦС ВС у постанові від 01.03.2023 у справі № 496/1691/19, де виснувано, що стаття 23 ЦК України є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

Також відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із пунктом д) ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Судом установлено, що умовами спірного договору оренди передбачено внесення орендної плати до першого лютого кожного наступного року за попередній рік.

Також позивачем доведено/відповідачем не спростовано, що відповідачем ТОВ Цефей-груп не виконано зазначений обов`язок до першого лютого 2024 року та до першого лютого 2025 року (орендну плату у повному розмірі не сплачено два рази поспіль (систематично)), тому суд виснує про наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України.

Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, а саме: 176. Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.

177. Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.

Відтак судом установлено підстави для розірвання договору оренди від 28.11.2017 відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України.

Одночасно підстав для скасування державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інше речове право права оренди земельної ділянки площею 1,35 га із кадастровим номером 1824081800:07:000:0100, яка була здійснена 14.12.2017, судом не встановлено, оскільки зазначена вимога є неналежним способом захисту прав позивача у вказаному випадку.

Рішення суду про розірвання договору оренди, що набрало законної сили, є підставою для внесення у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди на спірну земельну ділянку, що повністю відновить порушені права позивача.

Відтак позивачем частково доведено порушення його прав відповідачем, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд ураховує, що предметом розгляду зазначеної справи було 5 позовних вимог, дві з яких є немайновими: розірвання договору оренди та скасування державної реєстрації права оренди, та три майнових: стягнення орендної плати із пенею за договором, стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнення моральної шкоди, а позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір за три позовні вимоги (а. с. 1, 22).

Керуючись ст.ст. 4, 10-12, 76-89, 141, 142, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Цефей-груп про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості із орендної плати, 3 % річних, інфляційних втрат та моральної шкоди задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі від 28.11.2017, укладений між ОСОБА_2 і Товариства з обмеженою відповідальністю Цефей-груп щодо земельної ділянки площею 1,35 га із кадастровим номером 1824081800:07:000:0100.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Цефей-груп на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2024 та 2025 роки із урахуванням пені у розмірі 6 222,03 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Цефей-груп на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 275,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 370,82 грн.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Цефей-груп на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Цефей-груп на користь ОСОБА_1 2662,40 грн сплаченого судового збору.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Цефей-груп у дохід держави 2662,40 грн судового збору.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодек сом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Звягельським міськрайонним судом Житомирської област і за заявою відповідача протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 22 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Цефей-груп (код ЄДРПОУ 37529380, вул. Дегтярівська, 25-Л, м. Київ, 04119).

Суддя Тетяна СТАШКІВ