Рішення № 140864917, 23.10.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5123/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді - Гедз Б.М.

з участю секретаря - Міліщук А.О.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача Кость Я.Р.

представника відповідача - Поповича Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Житлово-будівельного кооперативу «Україна-4», про визнання права власності у порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Кость Я.Р. звернулась за допомогою підсистеми «Електронний Суд» із позовом до відповідачів, в якому просить визнати за позивачкою право на спадкування майна після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,8 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира за адресою: АДРЕСА_2 . Спадкодавець ОСОБА_2 , будучи членом Житлово-будівельно кооперативу Україна-4, повністю внесла свій пайовий внесок за квартиру, яка надана їй і членам її сім?ї в користування на підставі ордеру № 23072 від 11.08.1965. Позивачка є спадкоємцем першої черги за законом після смерті її матері, у зв?язку з чим у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті матері, оскільки на момент відкриття спадщини проживала разом з нею без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується актом від 22.04.2026 та показаннями свідків. Разом з тим, позивачка ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на зазначену квартиру, оскільки за життя мати не оформила кооперативну квартири, а тому правовстановлюючі документи на зазначене спадкове майно відсутні. Позивачка звернулася до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Олефіра Р.В. з метою оформлення права власності на квартиру, проте приватний нотаріус повідомив, що з поданих для нотаріуса документів не вбачається підтвердження факту прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_2 , а також, що правовстановлюючі документи на ім?я спадкодавця ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 відсутні, інформація про право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня, а тому видача свідоцтва про право на спадщину на вказане спадкове майно видається неможливим. За життя мати позивачки склала заповіт на користь брата позивачки та його доньки. Однак, між сторонами відсутній спір щодо спадкового майна, що підтверджується заявами про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_2 . З огляду на вищевикладене, позивач просить позовну заяву задоволити в повному обсязі.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 15.06.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та позивачу надано п`ятиденний строк для усунення недоліків позову.

19.06.2026 позивачем, на виконання ухвали суду від 15.06.2026, подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

10.07.2026 на адресу суду відповідачем ЖБК «Україна-4» подано відзив на позовну заяву, у якому заявлені позовні вимоги не заперечує. На обґрунтування своєї позиції вказує, що ОСОБА_2 дійсно була членом ЖБК «Україна-4» та користувалась квартирою АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 23072 від 11.08.1965. 01.06.1980 був повністю внесений пайовий внесок за вказану квартиру, що підтверджується довідкою ЖБК. А тому відповідач не оспорює право позивачки на спадкування вказаного майна.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 11.08.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кость Я.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача ЛМР - Попович Я.Д. у судовому засіданні проти позовних вимог не заперечив, просить ухвалити законне та обгрунтоване рішення.

Представник відповідача ЖБК «Україна-4» належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, однак у матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому проти позову не заперечив, просить проводити судовий розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, за наведеного суд прийшов до висновку про можливість проведення судового розгляду справи за відсутності тих учасників справи, які не з`явились в судове засідання, при цьому належним чином повідомлені про його дату, час та місце, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Ухвалою Залізничного районного суду від 07.09.2026 задоволено клопотання представника відповідача ЛМР про витребування доказів в приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 , а саме інформацію про те, чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 23.09.2026 на адресу суду на виконання ухвали суду від 07.09.2026 надійшла відповідь від приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Олефіра Р.Ф. про те, що спадкова справа не була заведена після смерті ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дав показання про те, що він та його дружина ОСОБА_1 проживали разом з її матір?ю ОСОБА_2 з 2005 року за адресою: АДРЕСА_3 . Позивачка протягом всього часу доглядала за своєю матір`ю. Після смерті матері ОСОБА_1 не зверталась до нотаріуса, оскільки квартира була виплачена повністю ОСОБА_5 ще за років її життя і дружина вважала, що прийняла спадщину, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази у справі та оцінивши їх у сукупності, приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 1 січня 2013 року), державна реєстрація прав є обов`язковою, права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Положення ст. 328 Цивільного кодексу України (в редакції від 16 січня 2003 року) передбачають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 128 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речі набувачу.

За положеннями ст. 15 Закону України «Про власність», який діяв до вступу в законну силу Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, передбачалось, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Вказані норми дублюються у ст. 384 ЦК України, де зазначено, що в разі викупу квартири, член житлово-будівельного кооперативу стає власником квартири.

В п. 69, 71 Листа Верховного Суду України від 26 травня 2001 року «Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право)» зазначалось, що члени ЖБК, які повністю внесли пайовий внесок за квартиру відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», набувають права власності на квартиру.

У пункті 5-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 року №9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» зазначено, що член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати, в тому числі на інше жиле приміщення у будинку державного або громадського житлового фонду чи іншого ЖБК, на жилий будинок (частину будинку), що належить громадянину на праві власності і вчиняти відносно неї інші угоди, що не заборонені законом. Виходячи з цього, особа, якій відчужена членом ЖБК квартира, має переважне право на вступ до цього кооперативу.

У підпункті б) пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» наголошено, що слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Відповідно до Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Порядок набуття права власності на кооперативну квартиру суттєво відрізняється від приватизації державного житлового фонду.

Виходячи зі змісту ст. 384 ЦК України кооперативна квартира спочатку є приватною власністю кооперативу як юридичної особи, а після повної виплати членом кооперативу пайового внеску переходить в його приватну власність як фізичної особи. При цьому всі господарські, прибудинкові споруди, а також прибудинкова територія залишаються у власності кооперативу.

Крім того, згідно з п. 81 Порядку державної реєстрації речових правна нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127, у разі участі особи у діяльності кооперативу документом, що підтверджує набуття у власність членом кооперативу завершеного будівництвом об`єкта, є видана таким кооперативом довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Отже, момент виникнення права власності на квартиру у житлово-будівельному кооперативі пов`язується з повною виплатою його членом пайового внеску.

Судом встановлено, що на підставі ордеру № 23072 від 11.08.1965, виданого Виконавчим комітетом Залізничної районної ради депутатів трудящих ОСОБА_2 отримала право на зайняття квартири АДРЕСА_1 , яка складається із двох кімнат (арк. 11).

ОСОБА_2 була членом ЖБК «Україна-4», що підтверджується довідкою голови ЖБК Україна-4 від 21.05.2026. Пайовий внесок, загальною сумою 3854,62 руб. розрахункового рахунку № НОМЕР_1 станом на 01.06.1980 сплачений повністю (арк. 10 зворот,11, 25).

Суд також бере до уваги відзив ЖБК «Україна-4», в якому підтверджено факт повної сплати членом кооперативу ОСОБА_2 пайового внеску за квартиру АДРЕСА_1 та кооператив немає заперечень проти визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом як єдиним спадкоємцем після смерті матері.

Як вбачається з технічного паспорту, вказана квартира розташована на 4 поверсі, складається з 3-х житлових кімнат і кухні. Загальна площа - 43,8 кв.м., житлова площа - 30,6 кв.м (арк. 14-16).

За життя ОСОБА_2 не зареєструвала права власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №1/1065 від 20.04.2026, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №474903964 від 29.04.2026 (арк. 13, 20 зворот).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що зроблено відповідний актовий запис № 1200 (арк. 9).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що вона є єдиним спадкоємцем за законом першої черги, після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки син спадкодавця ОСОБА_6 та внучка ОСОБА_7 подали письмові заяви до нотаріуса про відмову від прийняття спадщини за заповітами від 29.04.2026.

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2026 приватним нотаріусом Олефіром Р.В. сформовано інформаційну довідку зі Спадкового реєстру №85054952, згідно з якої знайдено заповіт №8628910 від 26.08.2004 та архівний заповіт №39558627 від 01.12.2000.

В матеріалах справи також містяться нотаріально посвідчені письмові заяви сина спадкодавця ОСОБА_6 та внучки спадкодавця - ОСОБА_7 , яким вони 29.04.2026 звернулися до приватного нотаріуса Олефіра Р.В., в яких вказують, що не претендують на оформлення спадкових прав на будь-яке майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 . Окрім того, в таких заявах зазначили, що не заперечують проти оформлення ОСОБА_1 спадкових прав на майно, яке входить до складу спадщини (арк. 18 зворот, 19).

Водночас, ОСОБА_1 , як донька ОСОБА_2 29.04.2026 звернулася до приватного нотаріуса Олефіра Р.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 (арк. 19 зворот).

Приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не підтвердила факту прийняття спадщини, а саме: не підтвердила належним чином факту реєстрації її місця проживання за однією адресою разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, а також не надала правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 на кв. АДРЕСА_1 (арк. 22 зворот, 23).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Звертаючись до суду із позовною заявою про визнання права на спадкування майна та визнання права власності, ОСОБА_1 вказує, що постійно проживала разом з матір`ю ОСОБА_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_3 , відмови від спадщини не заявляла.

Так, відповідно до довідки № 310 від 09.04.2026, виданої Зимноводівською сільською радою Львівського району Льавівської області, ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (арк. 14).

В квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою голови ЖБК Україна 4 (арк. 12).

Однак, станом на день смерті ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 , яка є дочкою померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , про що вчинено актовий запис № 8, а також свідоцтвом про укладення шлюбу від 22.10.1982 серії НОМЕР_4 між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , актовий запис № 4042, відповідно до якого позивачці присвоєно прізвище чоловіка « ОСОБА_9 », проживала разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_3 та здійснювала за нею догляд, відповідно до акту ЛКП "Сигнівка" від 22.04.2026, який складений в присутності сусідів (арк. 9 зворот, арк. 10, 17).

Також свідок ОСОБА_4 надав суду показання, якими також підтвердив факт спільного проживання ОСОБА_1 з її матір`ю ОСОБА_2 до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_3 .

Даний факт серед іншого підтверджується відповіддю Т.в.о. начальника ВП №1 ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області від 16.07.2026 ОСОБА_10 , згідно з якою 03.08.2019 о 20:09 надійшло повідомлення зі служби 102 про факт ненасильницької смерті гр. ОСОБА_2 , 1929 р.н., що померла за адресою: АДРЕСА_3 . Повідомлення було здійснено гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року). Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Верховний Суду складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 10.01.2019 по справі № 484/747/17 дійшов висновку, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця (позивач) за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Аналогічного змісту висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 26.04.2023 у справі № 204/1052/20, додатково Верховним Судом у вказаній постанові наголошено, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

За наведеного, враховуючи, що судом беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , на день смерті спадкодавця, продовжувала користуватися такою і після її смерті, та не заявляла про відмову від спадщини, тому відповідно ст.1268 ЦК України вона вважається такою, що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 .

Відтак, проаналізувавши встановлені під час судового розгляду обставини справи, а також надані докази, суд приходить до висновку, що факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день її смерті за адресою: АДРЕСА_3 , знайшов своє підтвердження під час судового розгляду на підставі досліджених безпосередньо судом доказів, а також підтверджених показаннях свідка. Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення ним спадкового майна, отже такий факт породжує для заявника юридичні наслідки, та при цьому чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Отже, з огляду на викладене, судом достовірно встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 повністю внесла пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 станом на 01.06.1980 , проте не зареєструвала у встановленому порядку право власності на вказане майно, а позивач, як спадкоємець за законом, після смерті матері має право на спадкове майно, оскільки в судовому порядку довела, що постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, відмови від спадщини не заявляла, протягом встановленого шестимісячного строку, а тому вважається такою, що прийняла спадщину, відтак суд дійшов переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 81, 259, 263-265, 268, 273, 293, 315, 319 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівської міської ради, Житлово-будівельного кооперативу «Україна-4», про визнання права власності у порядку спадкування задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,8 кв.м., житловою площею 30,6 кв.м., в порядку спадкування після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

Львівська міська рада, ЄДРПОУ 04055896, юридична адреса: м. Львів, пл. Ринок, 1.

Житлово-Будівельний кооператив «Україна-4», ЄДРПОУ 20826794, юридична адреса: 79022, м. Львів, вул. Головатого 5, кв. 35.

Повне судове рішення складено 23.10.2026.

Суддя: (підпис) Б.М.Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/5123/26

Суддя: Б.М.Гедз