Рішення № 140864842, 22.10.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1110/26

Провадження № 2/943/1280/2026

22 жовтня 2026 року м. Буськ, Львівська область

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Шендрікової Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Ладиги С.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визнання право постійного користування в порядку спадкування за заповітом,-

в с т а н о в и в :

позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із цим позовом. Просить визнати за нею право постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, і на право постійного користування земельною ділянкою, для ведення особистого селянського господарства площею 0,1277 га з кадастровим номером 4620655600:11:002:0105 та площею 0,1207 з кадастровим номером 4620655600:11:002:0107, розташованої в с. Теребежі Золочівського району Львівської області, які належали спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІV-ЛВ № 004680/1309 від 25.11.1997 року. Позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , однак не може оформити своїх спадкових прав через відсутність у неї оригіналу державного акту на земельну ділянку.

Позивачка в підготовче судове засідання не прибула, належно та вчасно була повідомлена про день, час, місце розгляду справи. До матеріалів справи додала заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.

Представник відповідача Буської міської ради в підготовче судове засідання не з`явився, належно та вчасно був повідомлений про день, час, місце розгляду справи, подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, позов визнав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути у тому числі, визнання права.

Судом встановлено, що свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Буським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Золочівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 04 грудня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею для ведення особистого селянського господарства площею 0,1277 га з кадастровим номером 4620655600:11:002:0105 та площею 0,1207 з кадастровим номером 4620655600:11:002:0107, розташованої в с. Теребежі Золочівського району Львівської області.

Право постійного користування земельною ділянкою підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІV-ЛВ № 004680/1309 від 25.11.1997 року, копія якого наявна в матеріалах даної справи, ОСОБА_2 на праві постійного користування належала земельна ділянка площею 0,40 га, для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в с. Теребежі Золочівського району Львівської області.

Згідно Витягу з рішення Буської міської ради ХХІХ сесії VІІІ скликання № 1056 від 10.07.2025 уточнено розміри, площі та конфігурацію земельних ділянок: земельна ділянка площею 0,1207 га та площею 0,1277 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_2 в с. Теребежі Золочівського району Львівської області, згідно кадастрового плану.

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6301397862025 від 11.08.2025, земельна ділянка площею 0,1277 га з кадастровим номером 4620655600:11:002:0105, вид цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, власник (користувач) ОСОБА_2 .

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0700815922025 від 14.10.2025, земельна ділянка площею 0,1207 га з кадастровим номером 4620655600:11:002:0107, вид цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, власник (користувач) ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що позивачка є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , згідно якого остання заповіла все своє майно, де б воно не знаходилося, і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право у власність своїй дочці ОСОБА_1 . Заповіт, посвідчений секретарем виконкому Олеської селищної ради 27 червня 1996 року, зареєстрований в реєстрі за № 71.

Як вбачається із належним чином завіреної копії спадкової справи №12/2025, заведеної приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Кушинською Л.Я., позивачка ОСОБА_1 13 травня 2025 року зверталася із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 .

Отже, судом встановлено, що позивачка є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 набула право постійного користування земельниою ділянкою площею 0,40 га для ведення особистого підсобного господарства у 1997 році, тобто, до набрання чинності Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-ХІІ, чинного на час набуття ОСОБА_3 права постійного користування земельною ділянкою, користування землею могло бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (стаття 23 ЗК України 1990 року).

Статтею 56 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII визначено, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара. За бажанням громадян їм додатково можуть надаватися земельні ділянки у користування. Загальна площа цих ділянок не повинна перевищувати 1 гектара.

Відповідно до пункту 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року № 562-XII "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України 2001 року, який набрав чинності з 01 січня 2002 року, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х "Перехідні положення" зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку.

Крім того, 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України, оскільки використання у ній терміна "набувають" (який означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь") вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 01 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року в справі № 663/1738/16-ц.

Крім того, статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

У постанові від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують це право.

Також відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 11.12.2024 року у справі № 179/687/21, у пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року в справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 ЗК України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218, 1220, 1221, 1222, 1241, 1261 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини, визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини.

Відтак, право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

Отже, право постійного користування земельними ділянками, яке перейшло у порядку спадкування, не припиняється ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть осіб, яким це право належало. Такі висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 по справі № 681/1154/17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц (провадження № 14-63цс20).

Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_2 на законних підставах, передбачених законодавством, чинним на час виникнення спірних відносин, набув право постійного користування земельною ділянкою, з метою, передбаченою законом для ведення особистого підсобного господарства (згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства), яке не було припинене із її смертю, що входить до складу спадщини після її смерті.

За таких обставин, оскільки позивач є спадкоємцем за законом на спадкове майно, до якого входить право постійного користування земельною ділянкою, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому за позивачем слід визнати право постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 4,13,81, 141, 142, 200,206,211, 223, 247,263-265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право постійного користування земельною ділянкою, для ведення особистого селянського господарства площею 0,1277 га з кадастровим номером 4620655600:11:002:0105 та площею 0,1207 з кадастровим номером 4620655600:11:002:0107, розташованої в с. Теребежі Золочівського району Львівської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено: 22.10.2026.

Учасники справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Буська міська рада Золочівського району Львівської області, 80500, м. Буськ, площа 900-річчя Буська,1, Львівської області, код ЄДРПОУ 26307575.

Суддя: Г. О. Шендрікова