Ухвала суду № 140864084, 22.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/20615/26

Провадження № 1-кс/344/7717/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області підполковника поліції ОСОБА_3 , яке погоджено із прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12026090000000141 від 12.03.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 246 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого покликався на те, що Слідчим управлінням ГУ НП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12026090000000141 від 12.03.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 246 КК України.

Слідчим у клопотанні зазначено, що в кінці 2025 року, більш точний час невстановлений у ОСОБА_5 виник протиправний умисел направлений на вчинення самовільної рубки дерев, з метою їх подальшого збуту громадянам та отримання незаконного збагачення.

З цією метою, ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час залучив до своєї протиправної діяльності односельчан ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_7 , які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_5 , який їх запевнив у законності своєї діяльності.

Для незаконної рубки та розрізання зрубаних дерев на колоди ОСОБА_5 використовував належні йому дві бензопили «Stihl», а для перевезення незаконно зрубаних дерев використовував вантажний автомобіль «ЗІЛ 131», номерний знак НОМЕР_1 .

Слідчим у клопотанні вказано, що ОСОБА_5 , керуючись єдиним злочинним умислом, спрямованим на незаконну порубку дерев, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, без передбаченого законом дозволу лісорубного квитка, в період часу із 24.04.2026 по 03.07.2026 на вантажному автомобілі «ЗІЛ 131», номерний знак НОМЕР_1 здійснив неодноразові поїздки до лісового масиву, у Слобідське лісництво Коломийського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», 48 квартал, виділ 1, який відноситься до Нижньовербізької сільської ради, де, за допомогою власних бензопил «Stihl», використовуючи залучених ним до своєї протиправної діяльності ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_7 , які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_5 , вчинив незаконну порубку сімнадцяти сироростучих дерев породи «Бук» діаметрами пнів: 43 см, 32 см, 25 см, 36 см, 30 см, 27 см, 29 см, 26 см, 37 см, 18 см, 27 см, 25 см, 20 см, 23 см, 28 см, 31 см, 17 см, розрізання їх на колоди та завантаження на даний автомобіль. Незаконно порубані дерева ОСОБА_5 перевозив із лісового масиву на зазначеному автомобілі на подвір`я власного домогосподарства за адресою: с. Нижній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області, за координатами 48,402564, 24,846543, звідки в подальшому перевіз до місць проживання громадян: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 яким збув їх у різних кількостях, за різні грошові суми, а також за пальне.

Разом із цим, ОСОБА_5 продовжуючи втілення єдиного злочинного умислу спрямованого на незаконну порубку дерев, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, без передбаченого законом дозволу лісорубного квитка, 16.07.2026, близько 06:00 год, на вантажному автомобілі «ЗІЛ 131», номерний знак НОМЕР_1 прибув до лісового масиву, у Слобідському лісництві Коломийського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого підприємства «Ліси України», 48 квартал, виділ 11, який відноситься до Нижньовербізької сільської ради, де за допомогою власних бензопил «Stihl», використовуючи залучених ним до своєї протиправної діяльності ОСОБА_6 та неповнолітнього ОСОБА_7 , які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_5 вчинив незаконну порубку трьох сироростучих дерев породи «Бук» діаметром пнів: 37 см, 32 см, 37 см, розрізання їх на колоди та завантаження на даний автомобіль. Незаконно порубані дерева ОСОБА_5 перевіз із лісового масиву до території господарства ОСОБА_16 , за адресою АДРЕСА_1 за координатами 48.4153140, НОМЕР_2 , якій збув їх того ж дня, близько обіднього часу за 16 000 грн.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 навколишньому природному середовищу спричинено істотну шкоду в розмірі 175 542,13 гривні, що у шістдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян та спричинило тяжкі наслідки.

14 жовтня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю, зареєстрованому та фактично проживаючому АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, депутатом не являється, РНОКПП: НОМЕР_3 , судимого 21.10.2024 Косівським районним судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України до 4 років 5 місяців позбавленні волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном 2 роки, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

20.10.2026 року позивачем Нижньовербізькою сільською радою, вул. Довбуша, буд. 1, село Нижній Вербіж, Коломийський район Івано-Франківська область, 78218, код ЄДРПОУ 04354083, номер телефону 03433 90010, адреса електронної пошти: nwerbizh@ukr.net, електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС наявний, в особі представника Позивача: ОСОБА_17 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , засоби зв`язку: 0976637587, офіційна електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 , електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС наявний, до відповідача: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , тел.: НОМЕР_5 у кримінальному провадженні пред`явлено цивільний позов про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушення у розмірі 175 542,13 гривні.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №498753207 та №498752445 від 19.10.2026 за ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована земельна ділянка із кадастровим номером 2623684100:75:001:0003, площею 0,5836, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р., с. Люча, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1373750926236.

З метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), виникла необхідність у накладенні арешту на зазначену земельну ділянку, у зв`язку із чим слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді із даним клопотанням.

Слідчий подав заяву про розгляд клопотання без його участі, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі, просить клопотання задовольнити.

На підставі ч.2 ст. 172 КПК України власник майна до суду не викликався з метою забезпечення можливого арешту майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних(розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання та надані документи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Встановлено, що слідчий звернувся з вказаним клопотання, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар. Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, на підставі наданих до клопотання документів слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням ГУ НП в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12026090000000141 від 12.03.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 246 КК України.

14 жовтня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю, зареєстрованому та фактично проживаючому АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, депутатом не являється, РНОКПП: НОМЕР_3 , судимого 21.10.2024 Косівським районним судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 263 КК України до 4 років 5 місяців позбавленні волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном 2 роки, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 246 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до семи років.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №498753207 та №498752445 від 19.10.2026 за ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована земельна ділянка із кадастровим номером 2623684100:75:001:0003, площею 0,5836, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р., с. Люча, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1373750926236.

До матеріалів клопотання долучено, копію позовної заяви Нижньовербізької сільської ради до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушення у розмірі 175 542,13 гривні.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

При цьому, згідно з ч. 8 вказаної статті вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.

Як встановлено слідчим суддею, на день розгляду клопотання про арешт майна цивільний позов наявний в матеріалах кримінального провадження.

Так, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.246 КК України, стороною обвинувачення встановлено розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням в розмірі 175 542,13 грн.

Отже, у випадку визнання винним ОСОБА_5 , за вчинення, інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України, на нього може бути покладено обов`язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, за рахунок майна, яке йому належить.

Отже, враховуючи, що існують об`єктивні підстави вважати, що незастосування арешту в цьому випадку зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення цивільного позову, слідчий суддя вважає, що арешт майна на цьому етапі є цілком законним і необхідним заходом для забезпечення дієвості кримінального провадження.

При цьому, зі змісту клопотання вбачається, що підставою накладення арешту на вказане майно є існування реального ризику його відчуження до постановлення кінцевого рішення у справі, що призведе до неможливості забезпечення наявності достатньої кількості майна для відшкодування завданої шкоди, а тому, накладення арешту на об`єкт зазначений у клопотанні є розумним та співрозмірним обмеженням права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена сукупністю підстав вважати, що за рахунок такого майна може бути забезпечено відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.

Зважаючи на обставини, що розслідуються у межах даного кримінального провадження та наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.246 КК України, в результаті вчинення якого завдано збитків у розмірі 175 542,13 гривень та враховуючи, що на підозрюваного за вироком суду може бути покладено обов`язок з її відшкодування, зокрема, за рахунок майна, яке йому належить, слідчий суддя приходить до висновку, що можливість відчуження ним вказаного майна є обґрунтованою.

З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже, у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.

За таких умов, заявлені слідчим за погодженням із прокурором підстави арешту є виправданими, а переслідувані цілі можуть бути досягнуті через застосування до майна підозрюваного саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Щодо розумності та співрозмірності арешту, слід зазначити наступне.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку, наявність обґрунтованої підозри у його вчиненні особи, яка є власником такого майна. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.

У цьому контексті слідчий суддя зауважує, що арешт накладається без заборони користування відповідним майном, а тому не вбачає негативних наслідків від його застосування як для самого підозрюваного, так і для інших осіб. Водночас, заборона відчуження та розпорядження відповідним майном є обґрунтованою та виправданою з огляду на встановлений ризик передачі зазначеного майна на користь інших осіб, що унеможливить досягнення заявленої мети арешту.

Крім того, з урахуванням характеру кримінального правопорушення, що розслідуюється у межах цього кримінального провадження, такий захід забезпечення кримінального провадження є пропорційним втручанню у володіння майном. Підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає. У цьому випадку арешт майна необхідний для забезпечення ефективності кримінального провадження та негативних наслідків для володільців майна не створює.

Також слідчий суддя зазначає, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації правомочностей щодо таких прав, такий захід є тимчасовим.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що обмеження, яких зазнає підозрюваний на цьому етапі виправдовують такий ступінь втручання у його право власності.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання про арешт майна в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.2,131,170-173,372,376 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : земельну ділянку із кадастровим номером 2623684100:75:001:0003, площею 0,5836, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський р., с. Люча, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1373750926236, заборонивши її відчуження та розпорядження, до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.

Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1