Рішення № 140863434, 21.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/742/41/26

Єдиний унікальний № 742/5084/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Бабенко Б.І., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області, Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

І.Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

11 вересня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить скасувати постанову серії ЕГА № 2089108 від 22.08.2026 р. про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850 грн за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП.

Свої вимоги аргументує тим, що 22 серпня 2026 року у другій половині дня перед його домоволодінням, на газоні, невідомий йому чоловік припаркував автомобіль. Він вийшов на вулицю та звернувся до нього з проханням прибрати автомобіль із зеленої зони, оскільки це заборонено правилами ПДР України. Вказаний чоловік у грубій формі відмовився виконати його прохання, сказав, щоб він залишив його у спокої, та сказав, що автомобіль прибирати не буде. У зв`язку з цим він повідомив йому, що змушений буде викликати поліцію. На це чоловік у зухвалій формі відповів: «Викликай».

Після цього він зателефонував на спецлінію "102" та повідомив про фактичні обставини, які безпосередньо відбувалися перед його домоволодінням, а саме: про те, що невідомий чоловік припаркував автомобіль на газоні перед його будинком, відмовляється його прибрати та поводиться зухвало.

Таким чином, його дзвінок на спецлінію "102" був реальним повідомленням про фактичну подію, яка відбувалася безпосередньо перед його будинком.

Він не повідомляв поліції жодних вигаданих обставин та не мав наміру здійснити завідомо неправдивий виклик.

Після прибуття працівників поліції, він пояснив старшому сержанту поліції ОСОБА_2 фактичні обставини події, які стали причиною його звернення на спецлінію "102". При цьому його пояснення, як і сама ситуація, фіксувалися на нагрудну відеокамеру поліцейського.

Однак працівником поліції фактично не було проведено належного з`ясування обставин даної події, які стали підставою для виклику поліції, хоча під час прибуття працівників поліції на місце події існувала можливість безпосередньо перевірити його повідомлення.

Зокрема, поліцейський мав можливість: оглянути місце; зафіксувати розташування автомобіля; встановити належним чином обставини перебування автомобіля на зеленій зоні; встановити особу водія; отримати його пояснення; отримати пояснення інших можливих свідків; перевірити його пояснення та надати належну їм оцінку; встановити реальні обставини виникнення дзвінка на 102.

Проте цього зроблено не було. Особливо важливо, що працівник поліції навіть не звернувся до чоловіка, який залишив автомобіль на зеленій зоні, не встановив його особу, не відібрав пояснення та не з`ясував, чому саме відбулася подія, про яку він повідомив на спецлінію "102".

Проте, фотографіями, які додаються до цього позову, підтверджується факт розміщення автомобіля на зеленій зоні, що і стало причиною його звернення на лінію "102". Отже, повідомлена ним інформація не була вигаданою. Натомість після прибуття на місце події, фактично замість об`єктивного встановлення обставин справи, поліцейський одразу поставив йому у провину завідомо неправдивий виклик та притягнув його до відповідальності лише у зв`язку з самим фактом його звернення на спецлінію "102".

02 жовтня 2026 року від представника Головного управління Національної поліції у Чернігівській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з позовними вимогами та просить відмовити в їх задоволенні, при цьому зазначає, що мотивом виклику поліції позивачем було не припинення триваючого небезпечного правопорушення, а демонстрація власної правоти в дрібному побутовому конфлікті за рахунок державного реєстру екстреної служби. Позивач обрав спецлінію «102» виключно через бажання довести свою зверхність у конфлікті шляхом залучення наряду поліції, що є зловживанням правом. Тому такий виклик позивача на лінію «102» був завідомо неправдивий. У зв`язку з чим у діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП.

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 11.09.2026 року відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи на 09 год.40 хв. 02 жовтня 2026 року.

У зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено до 09 год 20 хв 21 жовтня 2026.

ІІІ.Позиції сторін.

В судове засідання позивач не з`явився, але подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Чернігівській області в судове засідання не з`явився, але в своєму відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області в судове засідання не з`явився.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом.

Постановою серія ЕГА № 2089108 від 22.08.2026 р. поліцейським Прилуцького районного відділу поліції Круш Юрієм Анатолійовичем притягнено до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст.183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 850 грн.

Згідно з постанови, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 22.08.2026 року близько 17 години 05 хвилин здійснив завідомо неправдивий виклик на лінію "102", проводилася відеофіксація бодікамери 967084.

На фотокопіях наданих до матеріалів справи зображено автомобілі темного кольору, що знаходяться на зеленій зоні поблизу будинку Гайдая Володимира Васильовича, а саме автомобілі д.н.з НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с.14)

З диску долученого до матеріалів справи вбачається, що на диску відображено , що поблизу житлового будинку на прилеглій до будинку зеленій зоні розміщено автомобіль темного кольору д.н.з. НОМЕР_2 , неподалік від нього розташовано автомобіль поліції, поряд з ним працівники поліції відбирають пояснення у ОСОБА_1 , який під час прибуття працівників поліції перебував у збудженому емоційному стані, через залишений на прилеглій до будинку невідомим йому водієм вищевказаний автомобіль. ОСОБА_1 пояснив, що в діях водія вбачаються ознаки порушення ПДР України, оскільки стоянка автомобілів на зеленій зоні заборонена, тому він повідомив про це поліцію, зателефонувавши на спеціальну лінію "102". Поліцейський ОСОБА_2 роз`яснив , що спеціальна лінія «102» призначена виключно для повідомлень про екстрені ситуації, злочини, загрозу життю чи здоров`ю та грубі порушення публічного порядку, що вимагають негайного втручання озброєного наряду поліції. Поліцією не фіксувався факт залишення водієм автомобіля темного кольору д.н.з. НОМЕР_2 , поблизу житлового будинку на прилеглій до будинку зеленій зоні (а.с.22,23).

V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

У частині першій статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Основного Закону України). Аналогічний припис закріплено у частині першій статті 6 КАС України. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина друга статті 6 КАС України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен бути якісним, щоби виключити будь-який ризик свавілля.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені зокрема ч. 1ст. 126 КУпАП

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює,а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами:

1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину;

2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані;

3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї;

4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію;

5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Більше того, приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04

Відповідно до п.п. 1,3,8 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 року по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Відповідальність за ст. 183 КУпАП передбачена за завідомо неправдивий виклик пожежної охорони, поліції, швидкої медичної допомоги або аварійних служб.

Диспозиція даної статті передбачає об`єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського ніби-то для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику поліцейських, у тому числі.

Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 Закону України № 580-VIII від 02 липня 2015 року «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

За змістом ст. 2 Закону № 580-VIII завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

За змістом ст. 18 цього Закону поліцейський, серед іншого, зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних обов`язків), наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема, домедичну і медичну допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які перебувають у безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі, передбачені статтею 183 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів

Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

У відповідності до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до положень ст.ст. 251 та 280 КУпАП особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. По-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваної постанови слугував ніби то завідомо неправдивий виклик поліції позивачем.

Суд зауважує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу поліції має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Позивач зазначив, що телефонував на лінію «102» з заявою про правопорушення за адресою: Чернігівська область, м.Прилуки, 2 пров.Василя Стуса, буд.1, де невідомий йому водій припаркував автомобіль на газоні, тим самим порушуючи ПДР України.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (стаття 6 Закону).

Відтак суд зауважує, що в разі наявності факту чи з метою недопущення факту порушення прав та свобод особи від порушень і протиправних посягань, кожен має право звернутися до органу Національної поліції з метою їх захисту, а відповідний орган Національної поліції має обов`язок відреагувати на таке звернення і вжити визначених законодавством заходів для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача, відповідач жодних належних і достовірних доказів визначених законом, суду не надав. Усі доводи відзиву зводяться до того, що на момент прибуття працівника поліції на виклик для з`ясувалння всіх обставин, було відібрано пояснення позивача щодо події, в якому він зазначив, що в діях невідомого йому водія вбачаються ознаки порушення ПДР України, а саме: залишення вказаним водієм стояти автомобіль на прилеглій до будинку зеленій зоні. Разом з тим, жодних доказів того, що такого порушення не було у той період часу на який вказував позивач матеріали справи не містять.

Натомість, досліджені в судовому засіданні фотознімки та відеозапис з боді камери працівників поліції підтверджують доводи позивача, що автомобіль на який вказує позивач припаркований на зеленій зоні, а отже виклик працівників поліції з метою реагування на порушення ПДР України, на переконання суду, не є неправомірним викликом в розумінні вимог ст.183 КУпАП. Разом з тим, відповідачем не надано доказів, що при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП належним чином перевірено інформацію, повідомлену позивачем, а також не доведено чи була надана інформація дійсно завідомо неправдивою.

Також з відеозапису вбачається, що збуджений стан позивача пов"язаний саме з неправомірною поведінкою водія припаркованого транспортного засобу, який не реагував на вимогу останнього припинити правопорушення.

Таким чином доводи відповідача про те, що позивачем було здійснено неправдивий виклик в зв"язку з конфліктом з іншою особою є безпідставними.

Згідно ч.3 ст. 286 КАСУ, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, не доведена, не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності, а тому постанова серії ЕГА № 2089108 від 22.08.2026 р. про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850 грн за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП, підлягає скасуванню.

Натомість, позовні вимоги до Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області не підлягають до задоволення, оскільки зазначений поліцейський Прилуцького МРВ ГУНП в Чернігівській області старший сержант ОСОБА_2 , який склав протокол підпорядкований саме Головному управлінню Національної поліції у Чернігівській області, яка є юридичною особою, а отже Прилуцький РВП ГУНП в Чернігівській області є неналежним відповідачем, оскільки не є юридичною особою.

Керуючись ст. 2, 77, 241-246, 255, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП відмовити.

Позову заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Чернігівській області, про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕГА № 2089108 від 22.08.2026 р. про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850 грн за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.183 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.183 КУпАП - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО