Ухвала суду № 140863412, 22.10.2026, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/1961/25

№ провадження 1-кп/738/26/2026

УХВАЛА

22 жовтня 2026 року місто Мена Чернігівської області

Менський районний суд Чернігівської області в складі:

судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025270000000479, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2025 року стосовно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 121, частиною другою статті 345, частиною першою статті 263 КК України,

з участю: секретаря судового засіданняОСОБА_3 ,учасників судового провадження:прокурораОСОБА_4 ,захисникаОСОБА_5 ,обвинуваченогоОСОБА_2 ,постановив:

1.Суть питання, що вирішується ухвалою

У провадженні Менського районного суду Чернігівської області на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 121, частиною другою статті 345, частиною першою статті 263 КК України.

19 жовтня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

У клопотанні прокурор послався на те, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 КПК України, які були встановлені ухвалами слідчого судді та суду при обранні та продовженні запобіжного заходу обвинуваченому не зменшились та продовжують існувати, а також зазначив, що судовий розгляд кримінального провадження не завершено, стороною обвинувачення ще не подано всі докази, не розпочато допит свідків.

Цією ухвалою суд вирішує клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, яке надійшло до суду 19 жовтня 2026 року.

2.Виклад позиції учасників судового провадження.

Прокурор підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, зазначив, що судовий розгляд кримінального провадження не завершено, стороною обвинувачення ще не подано всі докази, на даний час досліджуються матеріали кримінального провадження, обсяг яких є значним та важким для сприйняття, не розпочато допит свідків, яких знає обвинувачений, а тому існує ризик можливого впливу обвинуваченого на них та на потерпілого ОСОБА_6 , якщо обвинувачений перебуватиме на волі. Також прокурор просив врахувати те, що обвинуваченим вчинені тяжкі злочини із застосуванням насильства до потерпілих

Представники потерпілого ОСОБА_6 , потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися.

Захисник та обвинувачений заперечували щодо клопотання прокурора стосовно продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, просили змінити запобіжний захід на більш м`який, що дозволило б обвинуваченому працювати, отримувати кошти та сплачувати кошти потерпілому, а також допомагати матері, яка є особою похилого віку та потребує його допомоги, просив врахувати тривалий час перебування під вартою, а також те, що перебуваючи під вартою він позбавлений можливості примиритися з потерпілим ОСОБА_6 .. Обвинувачений вважає, що він незаконно тримається під вартою, оскільки кримінальна справа щодо нього сфабрикована, ґрунтується на неправдивих доказах. Захисник зазначив, що зазначені прокурором ризики нічим не підтверджені та є надуманими.

3.Встановлені судом обставини.

Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 121, частиною другою статті 345, частиною першою статті 263 КК України перебуває на стадії судового розгляду, і судовий розгляд 22 жовтня 2026 року не буде завершений.

У даному кримінальному проваджені до обвинуваченого ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується о 17 годині 09 листопада 2026 року.

19 жовтня 2026 року від прокурора до суду надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого.

4.Мотиви, з яких суд виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керується.

Відповідно до вимог частини третьої статті 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

У пункті 4 частини другої статті 183 КПК України зазначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до частини третьої статті 199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування/судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.

Ризик, це завжди ймовірність настання того чи іншого факту, а тому твердження сторони захисту про те, що прокурор не навів конкретні нові обставин для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є безпідставними, оскільки наведені прокурором ризики можливість переховуватися від суду, можливість впливу на потерпілих та свідків були встановлені як під час обрання запобіжного заходу під час досудового розслідування так і під час продовження строку запобіжного заходу, і на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

При судовому розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини відповідно до статті 178 КПК України.

Прокурор, заявляючи клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому послався на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини 1 статті 177 КПК України, а саме, можливість переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Аналізуючи ризик переховування ОСОБА_2 від суду в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, необхідно зазначити, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови)).

ОСОБА_2 в силу ст.89 КК України раніше не судимий, не має постійної роботи, а отже постійного та законного джерела доходів для існування, міцних соціальних зв`язків, неодружений, немає утриманців, що свідчить про відсутність сталих соціальних зв`язків за його місцем проживання, тобто тих вагомих стримуючих факторів, які б могли зупинити обвинуваченого від вчинення дій з метою переховування від суду, а отже має можливість вільно змінити місце проживання; окрім того, обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, зокрема, за ч.1 ст.121 КК України та ч.1 ст. 263 КК України, та нетяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України, вказані кримінальні правопорушення за ч.1 ст. 121 та ч.2 ст. 345 КК України пов`язані із посяганням на життя на здоров`я людей, що призвело до тяжких наслідків для здоров`я потерпілого ОСОБА_6 , а тому враховуючи тяжкість вчинених злочинів та розуміючи про реальний термін відбування покарання та невідворотність у майбутньому покарання за вчинені ним злочини, у разі доведення його вини, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності.

Наявні підстави вважати, що існують ризики незаконного впливу ОСОБА_2 на свідків, які проживають в одному населеному пункті з обвинуваченим, та ризику можливого впливу на потерпілого ОСОБА_6 , який на даний час має незадовільний стан здоров`я, а тому, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість шляхом погроз, вмовляння чи переконання впливати на них з метою зміни їх показань, тим самим перешкоджати встановленню обставин по справі, перешкоджати кримінальному провадженню.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 177 КПК України, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу, а також те, що судове провадження не завершене, не допитані свідки та потерпілі, показання яких суд сприймає безпосередньо під час судового розгляду, а тому зазначені прокурором та встановлені судом обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою з метою забезпечення виконання останнім проц есуальних обов`язків та встановленню всіх обставин у кримінальному провадженні, та свідчать про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Посилання обвинуваченого на сфабриковану щодо нього справу, у матеріалах якої містяться неправдиві висновки експертів, суд відхиляє, оскільки при вирішенні питання, яке є предметом даного розгляду, судом не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень.

Підстави для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт щодо обвинуваченого відсутні, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання вищезазначених ризиків.

Суд дійшов висновку задовольнити клопотання прокурора, продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 20 грудня 2026 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 331, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 до 17 години 20 грудня 2026 року.

Визначити 20 грудня 2026 року датою закінчення строку дії ухвали в частині строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 .

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити до Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1