Рішення № 140863375, 21.10.2026, Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа 729/1078/26

2/729/969/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" жовтня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

судді Демченко Л.М.,

при секретарі Роєнко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 134715 від 09.04.2025 у розмірі 7 187,76 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 134715 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За умовами кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 90 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,72 % на добу.

На виконання умов кредитного договору 09.04.2025 на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн, що підтверджується довідкою про здійснення переказу грошових коштів.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 20.02.2026 утворилася заборгованість у загальному розмірі 7 187,76 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту. Заборгованість за процентами та комісією відсутня.

19.12.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу № 19122025/2 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, однак станом на дату звернення до суду зазначена вимога залишилася без виконання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив справу розглядати без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України та направлення судової повістки за місцем його реєстрації відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, яка повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання. Причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно зі ст.ст. 223, 280 ЦПК України, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання, його неявку без повідомлення причин, неподання відзиву на позовну заяву та відсутність заперечень представника позивача проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, з дотриманням вимог ст. 281 ЦПК України.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явилися, суд вважає за необхідне розгляд справи провести відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 09.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 134715, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» зобов`язалося надати відповідачу кредит у сумі 8 000,00 грн на загальний строк 90 днів, до 07.07.2025 (а.с.17-21).

Відповідно до пункту 1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує 262,8 % річних від суми кредиту, в розрахунку 0,72 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

Пунктом 1.4 договору встановлено плату за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, у розмірі 25 % від суми фінансового кредиту.

Відповідно до пункту 1.5 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою надання кредиту визначено 09.04.2025, датою повернення кредиту - 07.07.2025.

Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» про ідентифікацію, ОСОБА_1 підписав договір із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL8334, який відправлено позичальнику 09.04.2025 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.14).

Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, на підставі платіжної інструкції № A819560B300409CLY134715T1525484 від 09.04.2025 о 06 год. 24 хв. здійснено успішний переказ коштів у розмірі 8 000,00 грн на банківську картку отримувача № НОМЕР_2 , емітовану АТ «Ощадбанк», з призначенням платежу «Выдача кредита #134715» (а.с.31).

19.12.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу № 19122025/2, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги до боржників, визначених у реєстрі прав вимог (а.с.23-25).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 134715 від 09.04.2025 на суму 7 187,76 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту. Заборгованість за процентами та комісією становить 0,00 грн (а.с.11).

На підтвердження здійснення оплати за договором факторингу позивачем надано платіжні інструкції про перерахування коштів ТОВ «ФК «Венера Фінанс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп», зокрема платіжну інструкцію № 182 від 19.12.2025 на суму 700 000,00 грн та платіжну інструкцію № 235 від 18.02.2026 на суму 650 000,00 грн, у яких зазначено призначення платежу за договором факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025.

Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором № 134715, заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Венера Фінанс» станом на 20.02.2026 становить 7 187,76 грн, з яких: 7 187,76 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 0,00 грн - заборгованість за процентами, 0,00 грн - заборгованість за комісією (а.с.10).

Позивачем надано вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором від 20.03.2026, адресовану ОСОБА_1 , в якій повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором № 134715 від 09.04.2025 та запропоновано сплатити заборгованість у розмірі 7 187,76 грн.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, строку користування кредитом та інших факторів.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд враховує, що договір факторингу № 19122025/2 укладено 19.12.2025, тобто до введення в дію Закону України «Про факторинг» від 03.06.2025 № 4466-IX.

Відповідно до пункту 2 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону відносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення в дію цього Закону, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до введення в дію цього Закону.

Отже, до правовідносин сторін, які виникли на підставі договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025, підлягають застосуванню відповідні положення ЦК України у редакції, чинній до 30.07.2026.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України у вказаній редакції за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України у редакції, чинній до 30.07.2026, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

При цьому відсутність доказів отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги сама по собі не припиняє його зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів, а відповідно до ст. 516 ЦК України впливає на ризики нового кредитора у разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредитору.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності сторін із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі ст.ст. 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи надані позивачем докази в їх сукупності, суд враховує, що факт укладення кредитного договору № 134715 від 09.04.2025 та перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн підтверджується умовами кредитного договору, довідкою про ідентифікацію позичальника та підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів.

Зі змісту кредитного договору вбачається, що відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти до 07.07.2025.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/2 від 19.12.2025 та виписки з особового рахунка за кредитним договором № 134715 станом на 20.02.2026, розмір непогашеної заборгованості за тілом кредиту становить 7 187,76 грн.

Суд враховує, що первісно відповідачу було надано кредит у розмірі 8 000,00 грн, натомість позивачем заявлено до стягнення меншу суму основного боргу - 7 187,76 грн, яка відповідає залишку заборгованості, зазначеному в реєстрі боржників та виписці з особового рахунка.

Доказів погашення заборгованості в заявленому до стягнення розмірі матеріали справи не містять.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, умов укладеного кредитного договору та наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 134715 від 09.04.2025 у розмірі 7 187,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягають доказуванню в суді.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір № 09/04/2026 про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» та Адвокатським бюро «Пархомчук та партнери».

Крім того, представником позивача подано заяву про розподіл судових витрат від 13.10.2026, у якій зазначено, що фактичний розмір винагороди за надані послуги професійної правничої допомоги у межах розгляду цивільної справи № 729/1078/26 у суді першої інстанції становить 15 500,00 грн, на підтвердження чого надано акт про отримання правової допомоги від 06.10.2026, рахунок № 06.10.2026-164 від 06.10.2026 та платіжну інструкцію № 5213 від 06.10.2026.

Відповідно до акта про отримання правової допомоги від 06.10.2026 адвокатом Пархомчуком С.В. надано послуги щодо консультації з питань судового врегулювання кредитної заборгованості вартістю 1 500,00 грн, складення та подання до суду позовної заяви, підготовки доказів та аналізу судової практики вартістю 9 000,00 грн, підготовки інших процесуальних документів та моніторингу процесуального статусу справи вартістю 4 500,00 грн, а також зазначено канцелярські витрати на виготовлення копій документів та відправлення поштової кореспонденції у розмірі 500,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією № 5213 від 06.10.2026 ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» перерахувало на рахунок Адвокатського бюро «Пархомчук та партнери» кошти у розмірі 15 500,00 грн за надання правничої допомоги відповідно до договору від 09.04.2026.

Таким чином, позивачем належними доказами підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн.

При цьому відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявлено, доказів їх неспівмірності зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт суду не надано.

Враховуючи викладене, предмет та складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, документальне підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також відсутність клопотання відповідача про зменшення їх розміру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500 грн 00 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 128, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282, 284, 288, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 187 (сім тисяч сто вісімдесят сім) гривень 76 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» у повернення судового збору 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.М. Демченко