Рішення № 140863280, 16.10.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1293/26

Провадження № 2/675/1216/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Столковського В. І., за участю: секретаря судового засідання Хом`як І. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в. м. Ізяслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з цим позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому вказує, що 30 вересня 2025 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Укр Кредит Фінанс» електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1605-5032, який разом із Правилами надання споживчих кредитів складає єдиний договір, у якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5600,00 грн строком на 365 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та комісії за видачу кредиту.

Додатковою угодою № 1 від 29 жовтня 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1605-5032 від 30 вересня 2025 року сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600,00 грн.

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за договором станом на 17 червня 2026 року виникла заборгованість у розмірі 18 392,00 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом 5600,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами 9602,00 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 3100,00 грн; заборгованість по комісії 90,00 грн.

Зазначену заборгованість позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подав.

Ухвалою судді від 19 серпня 2026 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Резуєв Є. В. у судове засідання не з`явився, у поданому до суду письмовому клопотанні розгляд справи просить проводити за його відсутності, вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неприбуття суд не повідомив.

Представник відповідача адвокат Підопригора Р. Б. надіслав до суду письмові пояснення, у яких просив відмовити у задоволенні позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс» у повному обсязі. Вказав, що позивачем не надано доказів укладення кредитного договору в електронній формі та ознайомлення ОСОБА_1 із його дійсним змістом. У своєму розрахунку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не у повному обсязі відобразив здійснені відповідачем платежі за кредитним договором. Положення кредитного договору щодо тривалого нарахування процентів створюють істотний дисбаланс між правами та обов`язками сторін, призводять до непропорційного фінансового навантаження на споживача, а тому є несправедливими. Підстави для стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України відсутні, оскільки під час воєнного стану позичальник звільняється від такого виду відповідальності.

Також адвокат Підопригора Р. Б. надіслав до суду письмову заяву про слухання справи за його відсутності.

З`ясувавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення частково із наступних підстав.

Як встановлено судом, 30 вересня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1605-5032 продукту «Minikasa», за умовами якого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало відповідачу кредит у розмірі 5600,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити нараховані відсотки та комісію відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У силу положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, сторони уклали в електронній формі кредитний договір шляхом приєднання ОСОБА_1 до запропонованих товариством Правил відкриття кредитної лінії, за умовами цього договору ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надало відповідачу кредит, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами і комісію.

Невід`ємною частиною цього договору є Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «Minikasa», які розміщені на сайті Товариства. Приймаючи умови договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. кредитного договору загальний розмір кредиту становить 5600,00 грн, дата видачі якого 30 вересня 2025 року.

Згідно з п. 4.7. кредитного договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту.

Відповідно до п. 4.10. кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,0 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору, а також 0,74 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

За змістом п. 4.11. кредитного договору комісія за видачу кредиту становить 5 % від суми наданого кредиту.

Відповідно до приписів п. 4.12. кредитного договору комісійна винагорода, яка стягується із позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги, під час здійснення платежів за договором через вебсайт кредитодавця або через особистий кабінет становить не більше 0,7 % від суми платежу, що вноситься позичальником.

Згідно з п. 4.14. кредитного договору строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику, становить 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 29 вересня 2026 року.

Відповідно до п. 4.16. кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 23 791,80 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом.

Таким чином, кредитним договором визначено строк його дії до 29 вересня 2026 року та право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, які припиняються після спливу визначеного договором строку кредитування, відповідач з умовами кредитного договору та правилами відкриття кредитної лінії, які розміщені на сайті товариства, був ознайомлений під час оформлення заявки на отримання кредитних коштів, шляхом підписання вказаних документів електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А7236.

Додатковою угодою № 1 від 29 жовтня 2025 року до договору про відкриття кредитної лінії № 1605-5032 від 30 вересня 2025 року, яка підписана електронним підписом з одноразовим ідентифікатором А7808, сторони домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 600,00 грн.

Отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5600,00 грн та 600,00 грн на платіжну карту № НОМЕР_1 підтверджується довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту за договором № 1605-5032 від 30 вересня 2025 року за допомогою системи EasyPay, платежі № 1683634316 від 30 вересня 2025 року та № 1699977244 від 29 жовтня 2025 року, а також повідомленнями про підтвердження успішної оплати Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 18 червня 2026 року №№ 582694-1699977244-18062026, 588069-1683634316-18062026.

Таким чином, кредитодавець виконав своє зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору та додаткової угоди до нього, за умовами яких ОСОБА_1 зобов`язався повернути отримані ним грошові кошти у визначений договором строк, однак позичальник свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним договором.

Відповідач не спростував факт належності йому картки № НОМЕР_1 , надіслання кредитних коштів на його банківський рахунок і наявність заборгованості за договором.

Отже, доведеним є факт укладення сторонами договору про відкриття кредитної лінії № 1605-5032 від 30 вересня 2025 року, а також наявність заборгованості за ним.

Як вбачається із правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно з ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Верховний Суд вказав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

Верховний Суд наголосив, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Саме на це вказував відповідач.

Суд зазначив, що розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого PDF-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності й незмінюваності електронного документа.

Таким чином, можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з`ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Суд враховує те, що відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру - правові висновки Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 701/171/25.

Також за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Так, позивачем було надано паперові копії доказів на підтвердження позовних вимог.

Суд звертає увагу на те, що договір та додаткова угода до нього підписані електронним підписом за допомогою використання одноразових ідентифікаторів (електронного підпису), використання яких неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання такого одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

У даній справі позивачем було надано паперові копії доказів, що підтверджують позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, зокрема, укладений між сторонами кредитний договір та додаткову угоду до нього, підписані відповідачем, як позичальником, за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами (комбінацією символів самостійно введеною позичальником), де викладено умови кредитування, які позивачем покладено в основу заявлених вимог щодо стягнення кредитної заборгованості та визначення її розміру.

Указані договір та додаткова угода передбачають перерахунок позичальнику на вказаний ним картковий рахунок 5600,00 грн і 600,00 грн кредиту, а в матеріалах справи містяться докази про одержання відповідачем таких кредитних коштів.

При цьому судом також ураховується, що необхідні для укладення договору персональні дані позичальника (ПІБ, РНОКПП, реквізити паспорта, зареєстрована адреса місця проживання) були отримані кредитором після самостійного повідомлення відповідачем. Іншого способу отримати персональні дані позичальника кредитор не мав.

Доказів звернення до правоохоронних органів із приводу вчинення шахрайських дій із використанням персональних даних відповідача матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідач не спростував факт самостійного волевиявлення позичальника щодо оформлення кредитних правовідносин, за якими стягується заборгованість у справі.

За наявності у договорі повідомлених кредитору усіх достовірних персональних даних позичальника, фіксування досягнення згоди сторонами щодо всіх істотних умов договору шляхом його підписання та фактичне виконання кредитодавцем умов договору про надання коштів у користування позичальника, суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивач не надав доказів підписання ним як кредитором кредитного договору на відповідних умовах.

Відповідач укладений кредитний договір не оспорював ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, а саме: щодо предмета договору, розміру кредиту, процентної ставки, комісії, строку кредитування та порядку виконання зобов`язань.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором призвело до виникнення заборгованості. Станом на 17 червня 2026 року заборгованість відповідача складала 18 392,00 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом 5600,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами 9602,00 грн; заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - 3100,00 грн; заборгованість по комісії 90,00 грн.

Суд зауважує, що умови укладеного кредитного договору були погоджені сторонами у встановленому законом порядку, в тому числі і щодо процентної ставки за користування кредитом.

Розмір відсотків нараховано в межах строку кредитування та згідно графіку платежів за договором.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачем суду надано не було (альтернативного розрахунку заборгованості чи доказів сплати заборгованості не надано).

При цьому кошти в загальному розмірі 5000,00 грн, які відображені у наданих відповідачем квитанціях від 19 жовтня 2025 року, 14 травня 2026 року та 07 червня 2026 року, враховані позивачем у якості платежів у долученому ним до позовної заяви розрахунку заборгованості за кредитним договором, а незначна розбіжність у розмірах здійснених платежів із сумами зарахувань обумовлена сплатою ОСОБА_1 комісійної винагороди на користь третьої особи, яка надає платіжні послуги, що відповідає приписам п. 4.12. кредитного договору № 1605-5032 від 30 вересня 2025 року.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та відсотками підлягають до задоволення.

Комісія за надання кредиту передбачена п. 4.11. кредитного договору.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, зокрема, за надання кредиту.

Із кредитного договору вбачається, що кредитором встановлена одноразова комісія саме за надання кредиту, а не за його обслуговування, відповідач, підписуючи кредитний договір, погодився з цією умовою договору, а тому, виходячи із положень чинного законодавства та існуючої судової практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення вимог позову також у частині стягнення комісії за надання кредиту.

Не заслуговують на увагу також доводи відповідача з приводу несправедливих умов договору в частині розміру процентів, оскільки сторони, укладаючи кредитний договір, погодили всі його умови, в тому числі щодо порядку нарахування та сплати процентів.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Водночас у даному випадку нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, оскільки узгоджується з умовами укладеного договору.

Суд зауважує, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року по справі 552/672/23 відступив від висновків, які сформульовані у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, зазначивши, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не пред`явив відповідних позовних вимог щодо оспорення кредитного договору або його умов, то у суду відсутні підстави зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Тому суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1605-5032 від 30 вересня 2025 року у загальному розмірі 15 292,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом 5600,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами 9602,00 грн; заборгованість по комісії 90,00 грн.

Щодо вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 3100,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.

Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а позивачем нараховано заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в цей період, законні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3100,00 грн процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України відсутні.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 2213,65 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

На підставі ст.ст. 509, 512, 514, 516, 517, 526, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ - 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1605-5032 від 30 вересня 2025 року у сумі 15 292 (п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто дві) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ - 38548598) судовий збір у розмірі 2213 (дві тисячі двісті тринадцять) грн 65 коп.

У задоволенні решти вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», місце знаходження - м. Київ, Бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код ЄДРПОУ - 38548598.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складене 21 жовтня 2026 року.

Суддя: В. І. Столковський