Рішення № 140862325, 20.10.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/409/26

Провадження № 2/309/194/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: судді Довжанин М. М.

за участю секретаря судового засідання Драб Н. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ТОВ «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за електронним договором про надання кредиту №1398-5459 від 24.05.2024 року у розмірі 90900,00 грн. гривень та судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 24.05.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКР КРЕДИТ ФІНАНС і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1398-5459. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С76207 для підписання Кредитного договору №1398-5459 від 24.05.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 20 100,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період* 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день;

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту відповідача, чим виконав свої зобов`язання в повному обсязі.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 12 220,80 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 90 900,00 гривень.

Однак, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання згідно умов договору належним чином не виконав, а тому станом на 09.12.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить**: 103 120,80 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом 20 100,00 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 83 020,80 гривень. Позивач просить стягнути на його користь 90900, 00 гривень.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіславши клопотання про розгляд справи у його відсутності. Позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про час і місце розгляду справи належним чином повідомлений. Причини неявки відповідача суду невідомі.

До суду відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, виключно в межах фактично отриманого тіла кредиту в розмірі 20 100,00 грн та правомірних відсотків, нарахованих за початковий узгоджений строк користування грошовими коштами, з урахуванням уже здійснених ним платежів на суму 9 600,00 грн. Проти решти нарахувань (відсотків поза межами базового строку та прихованих комісій), які були штучно створені позивачем без законних на те підстав, заперечує в повному обсязі, вважає їх безпідставними. Оскільки позивач у позові та розрахунку заборгованості стерджує, що договір укладено на 300 днів з нарахуванням щоденної стандартної ставки, проте, під час оформлення кредиту через веб-сайт відповідачу пропонувався короткостроковий кредит на 14 днів (базовий/пільговий період) під 1.2% на день, що підтверджується первинними рекламними та інтерфейсними умовами, на які він об`єктивно розраховував як споживач. Вважає, що штучне включення до тексту договору строку 300 днів є введенням споживача в оману та прямим порушенням ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», дані умови створюють істотний договірний дисбаланс на шкоду кредитора, оскільки невиконання зобов`язання у перші 14 днів трансформує правовідносини у площину прострочення, а не продовжує строк «правомірного користування» під надвисокі відсотки. Тому у задоволенні позовних вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» в частині нарахування відсотків поза межами початкового базового строку користування (14 днів) та нарахованих штрафних санкцій та вимог в частині нарахування комісії у розмірі 15%, просив відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає, що справу можливо вирішити у відсутності сторін без фіксування судового процесу, на підставі наявних у ній даних та доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним у позові обставинам, суд виходить з наступного.

24.05.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ УКР КРЕДИТ ФІНАНС і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1398-5459. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С7627, для підписання Кредитного договору №1398-5459 від 24.05.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 20 100,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період* 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день;

Позивач (через партнера АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 р. на карту відповідача, чим виконав свої зобов`язання в повному обсязі.

Однак, відповідач ОСОБА_1 зобов`язання згідно умов договору належним чином не виконав, а тому станом на 09.12.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить**: №1398-5459 від 24.05.2024 р., в розмірі 90 900,00 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом 20 100,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 70 800,00гривень, яку позивач просить стягнути на його користь.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагається, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення вищевказаного договору на таких умовах шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Таким чином, відповідач погодився на запропоновані позивачем умови угоди і підписав угоду добровільно.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позиція суддів Верховного Суду з питання «письмової форми» одностайна. Наприклад, у справі №561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 р. у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Судом враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 лютого 2023 року у справі №910/23042/16, згідно із якими проценти за користування кредитом є зобов`язанням за кредитним договором та є складовим елементом плати за наданий кредит, що разом із тілом кредиту становлять загальну суму боргу і охоплюються поняттям «основна сума заборгованості із зобов`язань за кредитом».

Згідно з ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) №303-A, пункт 29.

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконав.

З наданого позивачем та дослідженого в судовому засіданні розрахунку боргу, який відповідачем не спростовано, слідує, що станом на 09 грудня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить суму заборгованості за кредитним договором №1398-5459 від 24.05.2024 р., в розмірі 90 900,00 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом 20 100,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 70 800,00гривень.

Суд, встановлюючи обставини у справі, виходить з того, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається, та надати докази на підтвердження таких обставин.

Відповідач ОСОБА_1 не довів суду обставин, які б спростовували твердження позивача, викладені у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, а також не надав доказів на підтвердження фактів, викладених них у відзиві на позов.

Відповідачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо нарахованих сум заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №1398-5459 від 24.05.2024 р., в розмірі 90 900,00 гривень. Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 207, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ01133) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1398-5459 від 24.05.2024 р., в розмірі 90 900,00 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом 20 100,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 70 800,00гривень;

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ01133) судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Текст рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М. М.