Рішення № 140862245, 22.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1094/26

Провадження № 2/302/670/26

Номер рядка звіту 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Повідайчика О.І., розглянувши заочно за правилами спрощеного позовного провадження в залі судових засідань цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

13 серпня 2026 до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», позивач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтований тим, що 07 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» (далі - ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», позикодавець) було укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту № 252783 (далі - кредитний договір). Умовами договору було передбачено надання позичальнику кредиту в сумі 6 500,00 грн. Кредитодавець видав відповідачу кредит, проте останній не виконав зобов`язання перед позикодавцем та 23.12.2024 згідно договору факторингу № 23122024/1 (далі - «Договір факторингу»), ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання - позивач просив стягнути з нього на свою користь суму 25 389,40 грн, яка складається з: 6 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 015,10 грн - заборгованість за відсотками та 12 874,30 грн - заборгованість за пенею. Крім того позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму понесених судових витрат.

Ухвалою судді від 16 вересня 2026 року було відкрито провадження в справі й постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. У зв`язку з поверненням на адресу суду поштового відправлення з ухвалою про відкриття провадження за неможливістю його вручення ОСОБА_1 через її відсутність за місцем проживання, з метою забезпечення обізнаності відповідачки про розгляд справи судом та для надання їй можливості реалізації процесуальних прав - ухвалою суду від 06 жовтня 2026 року було постановлено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 22 жовтня 2026 року. У зв`язку з неявкою, належним чином повідомлених про судове засідання, учасників справи, оскільки відповідачка не подала відзиву на позов, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи - суд постановив провести заочний розгляд справи.

Відзив на позов від відповідачки не надходив.

Повно та всебічно розглянувши надані позивачем документи та матеріали на обґрунтування заявлених ним вимог, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі фактичні обставини й дійшов таких висновків.

07 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 252783. Умовами кредитного договору передбачено, що Кредитодавець надає позичальниці фінансовий кредит в розмірі 6 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 04.06.2024. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання Клієнтом свої зобов`язань за цим Договором. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Перед укладенням договору відповідачка була належним ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця відповідно до вимог частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджується довідкою від 01.07.2026. З метою укладення кредитного договору відповідача надала сукупність персональних відомостей щодо себе, зокрема й номер рахунку НОМЕР_1 на який повинні були бути перераховані кредитні кошти. Позичальниця підписала кредитний договір одноразовим ідентифікатором KL7940, який 07.03.2024 11:56:07 був надісланий їй на номер НОМЕР_6.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України врегульовано, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані їй позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч.3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч.12 ст.11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Відповідно до довідки ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» кредитні кошти були перераховані позичальниці платіжним дорученням № A799566B361250CLY252783T2096613; надавач платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України №21/991-рк від 29.05.2023; платник ТОВ КЛАЙ ІНВЕСТ, код ЄДРПОУ 42146903; номер транзакції 40980-53672-59454; дата / час здійснення переказу 07.03.2024 11:56; сума переказу - 6 500,00 грн; номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 ; емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK; код авторизації 008329; код RRN 406711485331; призначення переказу - видача кредиту #252783. Відомості вказаної довідки підтверджуються довідкою АТ КБ «ПриватБанк», яка була витребувана ухвалою суду за клопотанням позивача. Зокрема відомостями довідки підтверджено, що відповідачка має відкритий рахунок у АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 та контактний номер телефону НОМЕР_3 . Банківською випискою підтверджується факт зарахування 07.03.2024 на картковий рахунок відповідачки суми 6 500,00 грн.

Установленими фактичними даними, на підставі належних і допустимих доказів, які в своїй сукупності є достатніми, достовірно доводиться факт укладення 07.03.2024 в електронній формі між кредитодавцем та відповідачкою кредитного договору № 252783 та його фактичного виконання з боку позикодавця.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В позовній заяві позивач зазначив, що відповідач мав заборгованість перед первісним кредитором за кредитним договором № 252783 від 07.03.2024 в загальній сумі 25 389,40 грн, яка складається з: 6 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 015,10 грн - заборгованість за відсотками та 12 874,30 грн - заборгованість за пенею.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 23.12.2024 згідно договору факторингу № 23122024/1 (далі - «Договір факторингу»), ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Враховуючи зазначене, позивач стверджував, що відповідно до укладеного Договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 до нього перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 252783 від 07.03.2024 в загальній сумі 25 389,40 грн, яка складається з: 6 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 015,10 грн - заборгованість за відсотками та 12 874,30 грн - заборгованість за пенею.

Суд бере до уваги визнання позивачем факту здійснення відповідачкою оплат на виконання кредитного договору в загальній сумі 5 629,00 грн, двома платежами: 20.03.2024 на суму 3 627,00 грн та 03.04.2024 на суму 2 002,00 грн, які були зараховані позикодавцем на сплату комісії й нарахованих відсотків. Сплачена сум 20.03.2024 була зарахована: 2 002,00 грн - на сплату відсотків та 1 625,00 на сплату комісії. Сплачена 03.04.2024 сума 2 002,00 грн була зарахована на сплату відсотків.

Перевіряючи обґрунтованість дій позивача в частині нарахування комісії та зарахування на її погашення сплачених відповідачем коштів суд зауважує про наступне.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21 якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки Кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена комісія за надання кредиту то умови кредитного договору щодо сплати позичальником Комісії є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 1 625,00 грн. Відтак суд констатує, що зараховані позивачем кошти в сумі 1 625,00 грн слід зарахувати як погашення основного боргу за кредитним договором.

Позивач нарахував відсотки за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.

Умовами п. 1.3. кредитного договору було встановлено, що за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. Пунктом 1.2. кредитного договору визначено, що кредит надається строком на 90 днів, тобто до 04.06.2024. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами.

Доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості стверджується, що позивач нарахував проценти за користування відповідачкою кредитом за період з 07.03.2024 по 04.06.2024.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України».

Позивач нарахував відсотки за користування кредитними коштами в межах строку кредитування. Перевіряючи обґрунтованість нарахованої суми відсотків, окрім установленого договором розміру відсоткової ставки, суд бере до уваги такі положення законодавства.

Відповідно до положень ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування» із змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX, денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються: 1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит; 2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t x 100 %, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Водночас відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року, відтак його положення повинні були бути враховані сторонами договору.

Відповідно до положень Закону №3498-IX до 22 квітня 2024 року включно максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати 2,5 %, до 20 серпня 2024 року включно - не повинен перевищувати 1,5 %, а з наступного дня - не повинен перевищувати 1%.

У зв`язку із зарахуванням сплаченої 20.03.2024 суми 1 625,00 грн платежу як сплату основного боргу його розмір з 21.03.2024 склав 4 87500 грн (6 500,00 грн - 1 625,00 грн), відтак підлягають перерахуванню відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідно до умов договору, на суму боргу нараховуються відсотки за користування грошовими коштами у визначених розмірах, з врахуванням установлених обмежень, за відповідні періоди, а саме:

1) за період з 07 березня 2024 року по 22 квітня 2024 року відсоткова ставка становила 2,2 % на день, кількість днів користування коштами - 47 днів, розмір відсотків за один день: 4 850,00 грн ? 2,2 % = 106,70 грн. Сума нарахованих відсотків за вказаний період: 106,70 грн ? 47 днів = 5 014,90 грн.

2) за період з 23 квітня 2024 року по 04 червня 2024 року включно відсоткова ставка становила 1,5 % на день, кількість днів користування коштами - 43 дні, Розмір відсотків за один день: 4 850,00 грн ? 1,5 % = 72,75 грн. Сума нарахованих відсотків за вказаний період: 72,75 грн ? 43 дні = 3 128,25 грн.

Відтак обґрунтованим розміром відсотків за період кредитування з 07.03.2024 по 04.06.2024 (90 днів) є сума 8 143,15 грн, з якої належить вирахувати сплачені відповідачкою 20.03.2024 суму 2 002,00 грн та 03.04.2024 суми 2 002,00 грн, що разом становить 4 004,00 грн, а тому заборгованість відповідачки за несплаченими відсотками становить 4 139,15 грн (8 143,15 - 4 004,00 грн).

За таких обставин загальна сума заборгованості, що складається з основного боргу та нарахованих відсотків, становить: 8 989,15 грн (4 850,00 грн + 4 139,15 грн). Суд висновує, що доведеним є розмір заборгованості відповідачки за кредитним договором в сумі 8 989,15 гривень.

Щодо стягнення з відповідачки неустойки (пені) суд зауважує про таке.

Відповідно до чинної норми п. 18 розділу «Прикінцеві й перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначена норма цивільного законодавства є чіткою, однозначною і передбачуваною та не містить винятків і виключень.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022 із змінами, внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/2026 від 12.01.2026 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Зважаючи на викладене вимоги в частині стягнення неустойки 12 874,30 грн не ґрунтуються на вимогам закону.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст.1055 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), як визначено статтею 1077 ЦК України, одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до положень ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За правилом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов`язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу - на стороні кредитора - у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.

Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні.

23.12.2024 згідно договору факторингу № 23122024/1 (далі - «Договір факторингу»), ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» відступило право вимоги за кредитним договором на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Зважаючи на установлені фактичні обставини справи, враховуючи принцип nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet, який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам" суд констатує, що позивача набув право вимоги до відповідачки стягнення заборгованості за кредитним договором № 252783 від 07.03.2024 в загальній сумі 8 989,15 грн, з яких 4 850,00 грн - основний борг та 4 139,15 грн - нараховані відсотки.

На підставі наведеного суд уважає в зазначеній частині позов обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення в частині стягнення з відповідачки на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № 252783 від 07.03.2024 в розмірі 8 989,15 грн, з яких 4 850,00 грн - основний борг та 4 139,15 грн - нараховані відсотки. В решті позову з вказаних мотивів і підстав слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інших судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами

Згідно з положенням пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат береться до уваги:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За підсумовуючим аналізом наведених правових норм, суд дійшов висновку, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи позивачем долучено договір № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; детальний опис робіт (надання послуг) від 21 липня 2026 року; акт на підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги (виконання робіт, надання послуг) від 21 липня 2026 року відповідно до яких фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надав позивачу правову допомогу загальна вартість якої становить 6 000,00 грн. Водночас позивачем додано до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України, якими доводиться, що Білецький Богдан Михайлович має статус адвоката та має право займатись адвокатською діяльністю.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та фінансового стану обох сторін.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги всі обставини справи в сукупності, зокрема види й обсяги наданої правової допомоги, техніку оформлення позовної заяви щодо викладення обставин справи, їх аргументацію, ціну позову, суд дійшов висновку, що обґрунтованим і співмірним може уважатися розмір судових витрат на правничу допомогу сумі, яка не перевищує суму 1 500,00 грн.

Водночас суд зауважує, що відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи законодавець відносить витрати на професійну правничу допомогу, а не будь-які юридичні послуги, які були отримані/спожиті сторонами у зв`язку з судовим спором. З положень вказаної правової норми в системному взаємозв`язку з приписами статті 137 ЦПК України слідує, що витрати на юридичні послуги надані стороні в справі іншою особою ніж адвокат не є витратами на професійну правничу допомогу та не підлягають відшкодуванню за результатами розгляду справи.

При цьому суд зауважує, що наявність у особи статусу адвоката не виключає можливості здійснення нею господарської діяльності як фізичною особою підприємцем. Суд не надає оцінку відмінності вказаних статусів у аспекті обліку доходів і витрат, податкового обліку та щодо сплати податків.

Водночас належить звернути увагу на такому.

Відповідно до ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. При цьому підприємницька діяльність є самостійною, ініціативною діяльністю, яка спрямована на отримання прибутку.

Згідно з положеннями ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Визначення статусу адвоката, видів і порядку здійснення адвокатської діяльності, гарантій, відповідальності тощо регламентовані, зокрема, Конституцією України, ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правилами адвокатської етики, затвердженими установчим З`їздом адвокатів України 17.11.2012.

При наданні юридичних послуг під час здійснення підприємницької діяльності сторони керуються нормами цивільного законодавства, власними інтересами та вільні у визначенні змісту договору й установленні відповідальності за порушення умов договору.

Адвокат, при наданні послуг з професійної правничої допомоги, не має на меті отримання прибутку, отримує за надані послуги плату у виді гонорару та зобов`язаний при здійсненні діяльності дотримуватись, зокрема, Присяги, положень профільного закону й Правил адвокатської етики, за порушення яких може нести відповідальність. Такі вимоги установлені законодавцем, серед іншого, мають на меті забезпечення належної якості й рівня професійної правничої допомоги.

Суд зауважує, що з наданих позивачем документів слідує, що правова допомога та юридичні послуги йому були надані фізичною особою-підприємцем під час здійснення підприємницької діяльності, а не адвокатом у виді професійної правничої допомоги під час здійснення адвокатської діяльності, її умовами не передбачено виплати гонорару, а виконавець послуг під час їх надання не підпадає під дію законодавства про адвокатуру й Правил адвокатської етики.

Окремо суд зауважує, що всі процесуальні документи підписані й подані керівником позивача в порядку самопредставництва, адвокат Білецький Б.М. не здійснював представництва позивача в суді. Відтак, не ставлячи під сумнів реальність отримання позивачем юридичної допомоги в цій справі, суд констатує, що зазначеними доказами не підтверджується факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, яка була б надана під час здійснення адвокатської діяльності, відповідно до приписів цивільного процесуального законодавства. При цьому суд повторно наголошує, що згідно з приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу надану саме адвокатом, а не будь-яким іншим суб`єктом за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

З врахуванням наведеного суд не відносить зазначені витрати до судових і доходить висновку про відсутність підстав для відшкодування на користь позивача витрат, понесених на отримання юридичної допомоги, та, вирішуючи питання розподілу судових витрат, залишає їх за відповідачем.

Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог. Судом стягнуто з відповідача на користь позивача суму 8 989,15 грн із заявлених до стягнення 25 389,40 грн, що становить 35%. Відтак з відповідача належить стягнути на користь позивача на часткове відшкодування понесених ним судових витрат на сплату судового збору - 931,84 грн (2 662,40*35/100).

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (код ЄДРПОУ: 42649746, адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406; IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором №252783 від 07.03.2024 в сумі 8 989,15 грн (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 15 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (код ЄДРПОУ: 42649746, адреса: вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, м. Бровари, Київська область, 07406; IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) суму 931,84 (дев`ятсот тридцять одна гривня 84 коп.) на часткове відшкодування понесених судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуто Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач вправі оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду впродовж тридцяти днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Повне рішення суду складено 22.10.2026.

Суддя О. І. Повідайчик