Ухвала суду № 140862191, 22.10.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/4034/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ГАЛ Л. Л., за участю секретаря Геревич Т.С., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПАЛ-04М» на бездіяльність головного державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Турані Аліни Іванівни,

встановив:

ТОВ «ОПАЛ-04М», в інтересах якого діє адвокат Бондар І.Г., звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Турані А.І., а саме просить визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області щодо невжиття заходів примусового виконання рішення суду та нерозгляду клопотань стягувача і зобов`язати державного виконавця: 1) розглянути клопотання стягувача від 16.02.2026 року (з урахуванням повторних звернень) по суті; 2) витребувати у приватного нотаріуса копії договорів дарування та документи, що стали підставою їх посвідчення; 3) витребувати від державного реєстратора інформацію щодо переходу права власності на зазначене майно та документи, що стали підставою для відповідних реєстраційних дій; 4) перевірити належність боржнику нерухомого майна, у тому числі квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; 5) у разі наявності передбачених законом підстав вжити заходів щодо накладення арешту на майно; 6) вжити передбачених законом заходів щодо повернення у майнову сферу боржника майна, відчуженого після пред`явлення позову, з метою забезпечення реального виконання рішення суду.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у Берегівському відділі державної виконавчої служби Берегівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувають: 1) виконавче провадження №?793786670 з примусового виконання виконавчого листа №?297/4034/22 від 13.10.2025, виданого Берегівським районним судом Закарпатської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОПАЛ-04М» збитків у розмірі 673?234,34 грн.; 2) виконавче провадження №?79378487 з примусового виконання того ж виконавчого листа в частині стягнення судових витрат.

Рішення суду не виконано.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №?463899363 від 12.02.2026 року встановлено, що боржник у січні 2023 року відчужив належне йому нерухоме майно за договорами дарування.

Позов до боржника було пред`явлено у грудні 2022 року, тобто до моменту відчуження майна, що свідчить про можливу недобросовісність дій боржника та спрямованість таких правочинів на уникнення виконання судового рішення. Також встановлено відомості про квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , запис щодо якої був погашений 23.11.2023 року у зв`язку з перенесенням до ДРРП. При цьому погашення запису не свідчить про припинення права власності, а потребує перевірки актуального стану реєстрації права.

16.02.2026 року представником стягувача подано до органу ДВС клопотання про витребування у нотаріуса копій договорів дарування та пов`язаних документів, перевірку належності майна боржнику, витребування інформації з реєстрів та накладення арешту на майно.

Клопотання повторно подавалися 18.03.2026 року та 16.04.2026 року. Лише 22.04.2026 державним виконавцем надано відповідь, яка: надана з істотним порушенням розумних строків; не містить належного розгляду клопотань по суті; зводиться до формального посилання на відчуження майна до відкриття виконавчого провадження.

Посилання виконавця на те, що майно відчужене до відкриття виконавчого провадження, є безпідставним, оскільки така обставина не звільняє його від обов`язку перевірити правомірність відчуження. Виконавець зобов`язаний діяти в інтересах стягувача та вживати всіх можливих заходів для виконання рішення суду, а також не наділений повноваженнями ігнорувати обставини можливого фраудаторного відчуження майна.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 01.05.2026 року скаргу прийнято до розгляду та призначено її розгляд (том 3 а. с. 106-107).

25 травня 2026 року представник Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кіндрат В.М. подав відзив, у якому зазначив, що 07 жовтня 2025 року державним виконавцем відкрито виконавчі провадження №?793786670 та №?79378487.

20 жовтня 2025 року за вихідним номером 32381/19,1 постанову про відкриття направлено боржнику рекомендованим листом через АТ «Укрпошта».

17 жовтня 2025 року державним виконавцем направлено запити до МВС, УПФ, Державної податкової служби України, банківських установ та учасників автоматизованого обміну щодо відкритих рахунків та інформації, що містить банківську таємницю. Того ж дня винесено постанову про стягнення мінімальних витрат у розмірі 200 грн. Також винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 67?323,43 грн.

17 жовтня 2026 року винесено постанову про арешт рахунків боржника, яку направлено банкам учасникам автоматичного обміну.

20 жовтня 2025 року здійснено перевірку щодо наявності зареєстрованого нерухомого майна у ДРРПнНМ, згідно з інформаційною довідкою №?448338473 майна не виявлено.

22 жовтня 2025 року боржник звернувся із заявою про визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій у АТ «Укрсиббанк», на який надходить пенсія.

24 жовтня 2025 року державним виконавцем винесено постанову про визначення поточного рахунку боржника для здійснення видаткових операцій.

У подальшому державним виконавцем повторно направлялися запити щодо майнового стану боржника.

17 грудня 2026 року винесено постанову про арешт майна боржника, відомості про накладення арешту внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (обтяження №?62799644).

29 грудня 2025 року від боржника відібрано пояснення щодо наявності майна. Державним виконавцем вживаються заходи примусового виконання.

Так, виконавець у своїй діяльності повинен дотримуватися балансу інтересів усіх сторін (стягувача і боржника) та керуватися вимогами Закону України «Про виконавче провадження», а не діяти виключно як представник чи адвокат стягувача.

11 лютого 2026 року за вхідним номером 852/24,1-33 до відділу надійшла заява стягувача щодо вжиття заходів стосовно майнового стану боржника.

12 лютого 2026 року заявнику направлено деталізовану інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №?463898571. Згідно з інформаційною довідкою відсутні будь-які записи щодо обтяжень (забезпечення позову) до відкриття виконавчого провадження.

До відкриття виконавчого провадження стягувачем не було вжито заходів щодо забезпечення виконання рішення.

У межах виконавчого провадження 21 січня 2026 року за вих. №?1343/24,1-37 державним виконавцем направлено подання до Берегівського районного суду про тимчасове обмеження боржника фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 04.02.2026 року у задоволенні подання державного виконавця відмовлено, оскільки судом встановлено відсутність умисного ухилення боржника від виконання рішення суду.

Згідно зі скаргою, позов до боржника було подано у грудні 2022 року. До відкриття виконавчого провадження державний виконавець не є учасником справи, а відомості про звернення стягувача до суду та про момент, коли боржнику стало відомо про зобов`язання, у державного виконавця відсутні (том 3 а. с. 112-116).

Представник скаржника ТОВ «ОПАЛ-04М» Бондар І.Г. в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд скарги без його участі.

Боржник ОСОБА_1 та представник Берегівського відділу ДВС в судове засідання також не з`явилися.

Дослідивши матеріали скарги, письмові пояснення представника органу державної виконавчої служби та надані докази, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 13.03.2026 року стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ТОВ «ОПАЛ-04М» завдані, вилученням за рішенням суду земельної ділянки збитки у розмірі 673?234, 34 грн., а також судовий збір у сумі 10?098,65 грн., витрати на проведення експертизи нерухомого майна 11?471,04 грн.; витрати, пов`язані з розглядом справи 2?830,26 грн.; витрати на правничу допомогу 10?000 грн. (том 2 а. с. 112-119).

Зазначене рішення набрало законної сили 26 серпня 2025 року, а 13 жовтня 2025 року видано виконавчий лист.

З матеріалів справи вбачається, що 07 жовтня 2025 року державним виконавцем відкрито виконавчі провадження № 793786670 та № 79378487 з примусового виконання виконавчого листа щодо стягнення заборгованості та судових витрат (том 3 а. с. 61-62, 63-64).

У межах виконавчих проваджень державним виконавцем направлялися запити до відповідних органів та установ для встановлення майнового стану боржника, перевірялася наявність зареєстрованого за ним нерухомого майна, вживалися заходи щодо виявлення коштів на рахунках, накладення арешту на кошти та майно боржника, а також вчинялися інші виконавчі дії, про що свідчать матеріали виконавчих проваджень і письмові пояснення органу державної виконавчої служби (том 3 а. с. 12-15, 17-20, 22-35, 72-73, 112-116).

Отже, наявні у справі матеріали свідчать про вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на встановлення майнового стану боржника та забезпечення виконання судового рішення.

Водночас невиконання судового рішення не є достатньою підставою для висновку про неправомірну бездіяльність державного виконавця. Для такого висновку необхідно встановити, що державний виконавець не вчинив конкретних виконавчих дій, які відповідно до закону був зобов`язаний учинити, та що така бездіяльність призвела до порушення прав стягувача.

Щодо доводів скаржника про невжиття заходів стосовно нерухомого майна, відчуженого боржником за договорами дарування, суд зазначає таке.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №?463899363 від 12.02.2026 року, боржник ОСОБА_1 у січні 2023 року відчужив належне йому нерухоме майно за договорами дарування (том 3 а. с. 74-98).

Таким чином, зазначені правочини були вчинені до набрання законної сили рішенням суду та до відкриття виконавчих проваджень у жовтні 2025 року.

Разом із тим відчуження боржником майна до відкриття виконавчого провадження не свідчить автоматично ані про законність таких правочинів, ані про їх фраудаторний характер. Для належної правової оцінки необхідно встановити обставини укладення правочинів, їхній зміст, мету, наслідки для майнового стану боржника та можливість задоволення вимог кредитора за рахунок іншого майна.

При цьому обставина відчуження майна до відкриття виконавчого провадження не звільняє державного виконавця від обов`язку перевіряти майновий стан боржника та вживати заходів, прямо передбачених законом.

Відповідно до п.п. 51, 58, 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 р. у справі N 2- 591/ 11, провадження N 14-31цс21 фраудаторний правочин укладається боржником у період проведення виконавчого провадження з метою виведення свого майна з-під стягнення.

В аспекті гарантування на конституційному рівні права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у виконавця окремо визначеного повноваження звертатися до суду із позовною заявою про оспорення фраудаторного правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору, не повинна перешкоджати реалізації права цього кредитора на виконання судового рішення.

Повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в тому числі за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину).

Тобто, правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду, полягає у тому, що саме компетентні органи, уповноважені державою (зокрема державний виконавець), зобов`язані забезпечувати виконання судових рішень, а не покладати відповідний обов`язок на кредитора, у тому числі шляхом пред`явлення позову про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, якщо такий правочин був вчинений після звернення цього майна до примусового виконання.

У цьому випадку встановлено, що боржник відчужив належне йому майно за кілька років до ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості. Отже, наведена правова позиція Великої Палати Верховного Суду не підлягає застосуванню у цій справі.

При цьому скаржник не реалізував надане йому процесуальне право при пред`явленні позову та під час судового розгляду щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно боржника.

Суд враховує, що державний виконавець здійснює виконавче провадження в межах наданих законом повноважень, а необхідність та спосіб подальших дій мають визначатися з огляду на встановлені обставини, наявні докази й вимоги законодавства.

Щодо доводів про нерозгляд клопотання стягувача від 16.02.2026 року та повторних звернень суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається надання органом державної виконавчої служби відповіді від 22.04.2026 року (том 3 а. с. 72-73).

Отже, суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що державний виконавець ухилився від виконання покладених на нього законом обов`язків.

За таких обставин, суд доходить висновку, що підстав для задоволення скарги ТОВ «ОПАЛ-04М» не встановлено, а тому в її задоволенні належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 260, 450-451 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПАЛ-04М» на бездіяльність головного державного виконавця Берегівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Турані Аліни Іванівни відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: Лайош ГАЛ