Єдиний державний реєстр судових рішень
ЄУН 332/2914/26
Провадження 2-а/193/11/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
21 жовтня 2026 року сел.Софіївка
Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Кащука Д.А.,
секретаря судового засідання Оселедець О.І.,
розглянувши адміністративну справу в порядку спрощеного провадження за позовом представника позивача Гусєва Павла Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог:
15.09.2026 до Софіївського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю із Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла адміністративна справа за позовом представника позивача Гусєва П.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 згідно вимог якого просить суд скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 №R511293 від 30.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 17000,00 грн та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову зазначено, що 30.04.2026 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову №R511293 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 17 000,00 грн. Вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною з наступних підстав.
Відповідно до військо-облікового документу сформованого 24.04.2026 року вбачається, що правопорушення вчинене ОСОБА_1 за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП було виявлено 08.04.2026 року, про що свідчить графа причина звернення до Нацполіції в якій зазначено дата звернення 08.04.2026 року.
Разом з тим, 15.07.2024 року під час оновлення даних Позивачем було повідомлено про адресу проживання АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Тобто, за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень. Тобто, днем вчинення адміністративного правопорушення мало б бути вказано 14.07.2024 року
З наявних матеріалів справи не вбачається, що Відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей відносно Позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів було встановлено порушення правил військового обліку саме 08.04.2026 року . Таким чином, останній день для притягнення до відповідальності вважається 14 липня 2025 року. Натомість оскаржувана постанова була винесена 30.04.2026 року, про що свідчить сповіщення у застосунку «Резерв+».
Таким чином Позивач вважає, що Відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та не направлено постанову Позивачу у строки встановлені законодавством. Позивач мав легітимні очікування, що у разі виявлення порушення 30 квітня 2026 року, то провадження у справі про адміністративне правопорушення буде закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП
Короткий зміст відзиву.
28 вересня 2026 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до відомостей військово-облікового документа «Резерв+» є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Адреса проживання: АДРЕСА_2 . Дата уточнення даних: 15.07.2024 року. Позивач є внутрішньо переміщеною особою. Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19.06.2025 №3004-5003712610, отриманій у УСВП Дніпровської районної державної адміністрації м. Києва, зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_3 , фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_2 . В ході реалізації Постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 932, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , автоматично, рішенням вищого штабу, з 29.05.2025 року зараховано на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . ІНФОРМАЦІЯ_6 рішень, щодо зарахування на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не приймалося
Відображення у мобільному застосунку «Резерв+» службової відмітки «порушник правил військового обліку» є технічним наслідком внесення Р(М)ТЦК та СП (органом ведення Реєстру) службових даних про невиконання особою обов`язку щодо взяття на військовий облік за новим місцем проживання/перебування . Оскільки інформація в застосунку синхронізується з базою даних "Оберіг", формування такої відмітки здійснюється в межах повноважень Р(М)ТЦК та СП, як суб`єкта владних повноважень. Достатньою підставою для внесення до Реєстру даних про порушення військовозобов`язаним правил військового обліку є сам факт допущеного порушення, незалежно від того, чи притягнуто особу до адміністративної відповідальності за його вчинення. Позивач відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» має статус військовозобов`язаного та перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних, а тому в силу вищенаведених вимог чинного законодавства був зобов`язаний стати на військовий облік за місцем фактичного проживання.
Позивач порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що передбачає адміністративну відповідальність за ч. 3 ст.210-1 КУпАП України .
У зв`язку з недотриманням Позивачем вищевказаних вимог законодавства з військового обліку, в порядку, передбаченому абз.15 п.79 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів 08.04.2026 року було сформовано електронне повідомлення до Національної поліції України про порушення Позивачем правил військового обліку. В подальшому, після оновлення даних в застосунку «Резерв+» ОСОБА_1 29.04.2026 року було сформовано та направлено заяву на адресу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій він визнає факт адміністративного правопорушення та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Згідно порядку, передбаченому статтями 258, 283 КУпАП, відносно позивача була винесена Постанова від 30.04.2026 №R511293 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а запис щодо «порушення військового обліку та розшук» анульовано. Таким чином, за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів порушення було виявлене 08.04.2026, а Постанова по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП стосовно позивача була оформлена 30.04.2026 , отже вимоги статті 38 КУпАП щодо термінів давності притягнення до відповідальності порушені не були. Позивачу рекомендовано встати на військовий облік за місцем фактичного проживання, що відповідає вимогам ч.3 ст.33, ч.4 ст.37, п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", за якими повинні діяти громадяни України, а саме будучи військовозобов`язаними громадяни України повинні стати на військовий облік за місцем фактичного проживання. Щодо надання доказів: ІНФОРМАЦІЯ_6 не володіє матеріальними доказами, окрім інформації з електронної системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг». Посилання представника позивача на те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не виконав вимоги ч. 6. ст. 18 КАС України щодо реєстрації Електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку не відповідає дійсності. ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстровано Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄДРПОУ №09894507), однак представник позивача не спромігся це з`ясувати, хоча ця інформація є у відкритому доступі. З огляду на викладене, вважають що підстави для визнання протиправною та скасування постанови № R511293 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП від 30.04.2026 р. відсутні, тому в задоволенні позовних вимог просять відмовити в повному обсязі.
Процесуальні дії.
18 вересня 2026 року ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області прийнято до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Від позивача та його представника до суду надано заяву про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги просять задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання, не з`явився. До суду від т.в.о помічника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з правової роботи капітана Федчука М. надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача. В позові просить відмовити.
З урахуванням положень ч.1 ст.205КАС України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд зазначає, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 286 КАС України § 2. «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Глави 11 « Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ».
Фактичні обставини, встановлені судом:
З досліджених судом доказів вбачається, що 30.04.2026 року, ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову №R1511293 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП за те , що він не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу"), чим допустив порушення правил військового обліку та накладено стягнення у вигляді штрафу 17 000,00 грн. (а.с. 13, 14). Відповідно до військо-облікового документу сформованого 24.04.2026 року вбачається, що правопорушення вчинене за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП було виявлено 08.04.2026 року, про що свідчить графа причина звернення до Нацполіції в якій зазначено дата звернення 08.04.2026 року (а.с. 15).
Разом з тим, позивач у своїй позові посилається на те, що 15.07.2024 року під час оновлення даних Позивачем було повідомлено про адресу проживання АДРЕСА_1 . Відповідно до ч.9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Тобто, за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень. Тобто, днем вчинення адміністративного правопорушення мало б бути вказано 14.07.2024 року. Таким чином, останній день для притягнення до відповідальності вважається 14 липня 2025 року. Натомість оскаржувана постанова була винесена 30.04.2026 року, про що свідчить сповіщення у застосунку «Резерв-».
При цьому, з долученої позивачем до позовної заяви роздруківки з додатку "Резерв+" вбачається, що уточнення даних позивачем було здійснено 15.07.2024 року.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:
Представник позивача просить поновити строк на подачу позовної заяви.
Як встановлено частиною 2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Частинами 1, 6 ст.120 КАС України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Отже, зі змісту ст.ст.289, 291 КУпАП та ст.ст.120, 286 КАС України випливає, що постанова у справі про притягнення до адміністративної відповідальності від 30.04.2026 року могла бути оскаржена позивачем протягом 10 днів з дня її винесення.
При цьому суд враховує, що десятий день цього строку припадає на вихідний день (10 травня 2026 року неділя), тому останнім днем строку на оскарження постанови від 30.04.2026 року є перший робочий день після вихідних, тобто 11.05.2026 року.
Як установлено судом, саме 11 травня 2026 року представник позивача направив позовну заяву до суду. Отже, позовну заяву подано в межах установленого законом строку, який не є пропущеним і, відповідно, не підлягає поновленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Так, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягав вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Згідно частини 3 цієї статті - вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 235 КУпАП визначено, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).
Відповідно до військо-облікового документу "Резерв +" сформованого 24.04.2026 року вбачається, що вчинене за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП правопорушення було виявлено 08.04.2026 року, про що свідчить графа причина звернення до Нацполіції в якій зазначено дата звернення 08.04.2026 року.
Пунктом 10-1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 (в редакції від 18.05.2024) було визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів).
У свою чергу, абзацом 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМУ від 23.02.2022 №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Положеннями пункту 1 частини 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3633-ІХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», визначено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року N° 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 03 березня 2022 року № 2105-ІХ , громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).
Разом з тим, 15.07.2024 року під час оновлення даних Позивачем було повідомлено про адресу проживання АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Тобто, за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.
Тобто, днем вчинення адміністративного правопорушення мало б бути вказано 14.07.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Відповідно до ч. 5 ст. 5/ 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.
Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до Законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
З наявних матеріалів справи не вбачається, що Відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей відносно Позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів було встановлено порушення правил військового обліку саме 08.04.2026 року.
Таким чином, останній день для притягнення до відповідальності вважається 14 липня 2025 року. Натомість оскаржувана постанова була винесена 30.04.2026 року, про що свідчить сповіщення у застосунку «Резерв+».
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Висновки суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210,210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Стаття 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення визначає день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення, проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. При цьому характер триваючого правопорушення оцінюється у кожному конкретному випадку індивідуально.
Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом вчинення конкретної дії або невиконання покладеного на особу обов`язку у визначений законом строк.
За обставинами цієї справи позивачем станом на 15.07.2024 року під час оновлення даних було повідомлено про адресу проживання АДРЕСА_1 (а.с. 15).
Тобто днем вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є день до 15.07.2024 року, тобто 14.07.2024, коли позивачем не були вчинені дії.
При цьому, спірну постанову відносно позивача винесено лише 30.04.2026, тобто з явним суттєвим перевищенням тримісячного строку накладення адміністративного стягнення з моменту виявлення адміністративного правопорушення.
Також суд погоджується з доводами представника позивача, що наявність заяви особи про визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення, без доказів його винуватості не може бути безумовною підставою для притягнення такої особи до відповідальності. За положеннями п. 7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Отже, суд дійшов висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення від 30.04.2026 № R511293 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закриттю.
Розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн., який сплатив позивач при подачі до суду позовної заяви.
Керуючись ст.6, 10, 14, 241-246, 255, 286, 293 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов представника позивача Гусєва Павла Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - задовольнити.
Скасувати постанову ТВО начальника ОСОБА_2 №R511293 від 30.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст.210-1 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 17 000,00 грн, провадження в адміністративній справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 665,60 грн.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складений 21 жовтня 2026 року.
Суддя: Д.А.Кащук
Судове рішення № 140861746, Софіївський районний суд Дніпропетровської області було прийнято 21.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 332/2914/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: