Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 205/9684/18
Провадження № 6/191/521/26
У Х В А Л А
іменем України
12 жовтня 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Окладнікової О.І., за участю секретаря судового засідання Заламай О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання в.о. начальника Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ганни Бігми, заінтересовані особи: Дніпропетровська обласна прокуратура, Дніпропетровська обласна рада, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
21.08.2026 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло подання в.о. начальника Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ганни Бігми, заінтересовані особи: Дніпропетровська обласна прокуратура, Дніпропетровська обласна рада, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .
У поданні приватний виконавець посилалася на те, що на примусовому виконанні у Синельниківському відділі державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження АСВП № 71555005 щодо стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 52502,75 грн. та судового збору у розмірі 293,67 грн. за подання заяви про забезпечення позову.
12.04.2023 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено боржникові для виконання та стягувачу до відома.
Згідно з інформацією Головного управління ДМС України в Дніпропетровській області встановлено, що ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон.
Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснила. Згідно матеріалів виконавчого провадження встановлено, що державним виконавцем вживаються всі заходи щодо примусового виконання даного виконавчого провадження, а саме: направлення постанови про відкриття виконавчих проваджень боржникові, направлення запитів до реєструючих органів для встановлення майнового стану боржника; накладення арешту на майно (кошти) боржника, направлення платіжних інструкцій на списання коштів, але боржник не з`являвся. Зобов`язання щодо сплати заборгованості боржник ігнорує та умисно не виконує вимоги державного виконавця. Вищевказане свідчить про те, що боржник дійсно ухиляється від виконання виконавчого провадження.
На сьогоднішній день рішення, які підлягають виконанню, не скасовані. Боржник зобов`язаний сплатити заборгованість за вимогами виконавчих документів. Оскільки боржником рішення суду не виконується, просили обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим документом суду.
Ухвалою суду від 24.08.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового засідання.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце слухання справи належним чином повідомлялися, від представника заявника надійшла заява про розгляд справи без їх участі, боржник про причини неявки суду не повідомила.
Фіксування судового процесу за допомогою технічного звукозаписувального засобу не здійснювалось, на підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що подання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.19 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у Листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п.5 ч.1ст.6 Закону №3857-XII та у п.18 ч.3 ст.11 Закону №606-XIV, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Так, питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України врегульовано положеннями ст.441 ЦПК України.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом (ч.1 ст.441 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно з ч.4 ст.441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Як встановлено судом, на виконанні у Синельниківському відділі державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження №71555005 з виконання виконавчого листа № 205/9684/18, виданого 22.02.2023 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області судового збору у розмірі 52502,75 грн. та судового збору у розмірі 293,67 грн. за подання заяви про забезпечення позову. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
12.04.2023 року державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Леоненко В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Відповідно до ч. 1 ст.313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування.
Частиною 4 ст.313 ЦК України визначено, що фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України» встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Свобода пересування гарантована ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до положень ч.2 якої кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Разом з тим, ч.3 вказаної статті передбачено, що на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Це означає, що дії, які можуть становити втручання або обмежувати здійснення цього права, відповідають вимогам статті 2 Протоколу №4, тільки якщо вони передбачені законом, мають одну з легітимних цілей, згаданих у третьому пункті статті, і можуть бути «необхідними у демократичному суспільстві» для досягнення зазначених вище цілей (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ігнатов проти Болгарії», № 50/02, пункт 32, від 02 липня 2009 року).
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об`єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.
Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій, щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 331/8536/17.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. Громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо, він, зокрема, ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов`язань. Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у зазначеному випадку.
Тимчасове затримання або вилучення паспорту у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, Служби Безпеки України, Державною Прикордонною службою України, військовими комісаріатами та Консульською службою України.
Отже, обов`язковою умовою для звернення державного виконавця з відповідним поданням є ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань, таким чином, аналізуючи дану норму державний виконавець при зверненні до суду з відповідним поданням, зобов`язаний обґрунтувати та надати відповідні докази ухилення боржника від виконання покладених на нього зобов`язань.
У силу ч.5 ст.183 Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.
Згідно роз`яснень, які містяться у п. 7 абз. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема, за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 377-1 ЦПК, зокрема у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.
Із аналізу вказаних вище норм чинного законодавства, а також роз`яснень судів вищої інстанції, зокрема роз`яснень ВСУ, викладених у листі від 01.02.2013 «Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», можна зробити висновок, що під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні він нього об`єктивні обставини.
Аналіз змісту подання виконавця свідчить, що таке подання не містить обґрунтування наявності фактів ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань, із змісту матеріалів подання судом встановлена лише наявність невиконаних зобов`язань боржником, станом на момент винесення подання, що не є безумовною правовою підставою обмежувати боржника у праві виїзду за межі країни.
Відповідно до ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стецов проти України» від 11.05.2021 Європейський суд вважає, що, по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити та значною мірою така оцінка суб`єктивна; по-друге, це не може бути єдиною підставою для обмеження, яке є предметом спору, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. Відповідна служба має бути спроможна пояснити, яким чином заборона на поїздки може сприяти стягненню заборгованості з урахуванням конкретного випадку заявника та інших обставин справи.
Дослідивши надані державним виконавцем документи, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, в порядку ст. 77, 78 ЦПК України, на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань, зокрема, до подання не надано жодного документу на підтвердження того, що боржник взагалі повідомлена про відкриття виконавчого провадження та обізнана про наявність виконавчого провадження №71555005. Державним виконавцем не надано суду доказів фактичного направлення постанови про відкриття виконавчого провадження № 71555005 від 12.04.2023 на адресу боржника ОСОБА_1 .
У свою чергу, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов про відкриття виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Встановлені судом обставини відсутності доказів обізнаності боржника ОСОБА_1 про факт наявності виконавчого провадження № 71555005 унеможливлює задоволення подання про обмеження конституційного права громадянина на свободу пересування.
Відмова у задоволенні подання не позбавляє права на повторне звернення державного виконавця до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 258, 260, 261, 353, 354, 441 ЦПК України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», суд
ПОСТАНОВИВ:
відмовити у задоволенні подання в.о. начальника Синельниківського відділу державної виконавчої служби Синельниківського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Ганни Бігми, заінтересовані особи: Дніпропетровська обласна прокуратура, Дніпропетровська обласна рада, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її складення.
Суддя О. І. Окладнікова
Судове рішення № 140861720, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області було прийнято 12.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 205/9684/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: