Рішення № 140860469, 22.10.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/2105/26Провадження № 2/724/1053/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Лазарюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Хотині Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року до Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2097643.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» електронним повідомленням (SMS) на номер мобільного телефону, вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору № 2097643 від 08.02.2025 року, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Згідно Договору про надання споживчого кредиту № 2097643 від 08.02.2025 року Відповідачу надається кредит у гривні, а Відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі укладеного договору № 2097643 від 08.02.2025 р. Відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 32000 грн., однак відповідач, в свою чергу, кредитні зобов`язання за договором не виконує належним чином.

28.11.2025 р. між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір Факторингу № 28112025, за яким відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 2097643 від 08.02.2025р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги до Відповідача.

Згідно Договору факторингу сума боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «Діджи Фінанс» складає 75343,73 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 21540,4 грн.; заборгованість за відсотками становить 37803,33 грн.; заборгованість за пенею становить 16000 грн.

На підставі вищевикладеного, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором № 2097643 від 08.02.2025р. у розмірі 75343,73 грн., понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника позивача та щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 280 ч. 1 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням наведених обставин, та відповідно до ст. 280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 08.02.2025 р. між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2097643, відповідно до умов якого Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.1.2 Договору).

Сума кредиту складає 32000 грн.; строк кредиту - 360 днів, періодичність зі сплати процентів кожні 30 днів; тип процентної ставки фіксована; Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит); Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 09.03.2025 року включно; Знижена процентна ставка 0.3% в день та застосовується якщо Споживач до 09.03.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту; Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 10.03.2025 року(включно) до останнього дня строку кредиту (включно) (п.п.1.3.-1.5.3. Договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 08.02.2025 року або 09.02.2025 року.

Також умовами п.6.4 Договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 3 200,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 640,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Кредитний договір № 2097643 від 08.02.2025 р., Додаток № 1 до вказаного договору Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Інформаційне повідомлення - підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н469, що також підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта, наданою ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» від 28.11.2025 р.

Паспорт споживчого кредиту до Кредитного договору № 2097643 від 08.02.2025 р., в якому висвітлені основні умови кредитування, а саме: сума кредиту, строк кредитування, мета кредиту, також підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С280.

Підписуючи кредитний договір та паспорт споживчого кредиту (електронним цифровим підписом) відповідач підтвердила, що до укладання договору, вона ознайомилася з публічною пропозицією ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на укладення договору.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 08.02.2025 року перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 32000,00 грн., призначення платежу: «зарахування на картку, ЕПЗ 4731219644880597», що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251209-360 від 09.12.2025 р.

Крім того, з наданої на ухвалу суду відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260909/89480-БТ від 18.09.2026 р., вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та 08.02.2025 р. на вказану карту зараховані кошти у розмірі 32000 грн.

З розрахунку заборгованості ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2097643 від 08.02.2025 р., станом на 08.12.2025 р. складає 75343,73 грн., що включає: 21540,40 грн. заборгованість за тілом кредиту; 37803,33 грн. заборгованість за відсотками; 16000 грн. штраф/пеня.

28 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» було укладено Договір факторингу № 28112025, згідно умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило право вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «Діджи фінанс».

Згідно Витягу з Додатку до Договору факторингу № 28112025 від 28.11.2025 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право грошової вимоги, в тому числі, і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 2097643 від 08.02.2025 р., у розмірі 75343,73 грн., з яких: 21540,40 грн. заборгованість за тілом кредиту; 37803,33 грн. заборгованість за відсотками; 16000 грн. штраф/пеня.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо укладення кредитного договору в письмовій формі.

Як встановлено судом, 08.02.2025 р. між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2097643, в електронній формі та підписаний сторонами електронними підписами.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Судом встановлено, що Кредитний договір № 2097643 від 08.02.2025 р. підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що між сторонами 08.02.2025 року було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису та який відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис», а тому повинен бути виконаний всіма сторонами.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не надала суду відзиву, заперечень щодо факту отримання кредиту, жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин та доказів, наданих позивачем.

Щодо відступлення права вимоги.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно ч. 1 ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст.1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують відступлення прав вимоги за Кредитним договором № 2097643 від 08.02.2025 р. від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитом становить 75343,73 грн., що включає: 21540,40 грн. заборгованість за тілом кредиту; 37803,33 грн. заборгованість за відсотками; 16000 грн. штраф/пеня.

Суд приходить до висновку, що, підписуючи кредитний договір, у якому зазначені сума кредиту, строки повернення, а також вказані відсотки за користування кредитом, відповідач погодилася із вказаними умовами договору та розміром відсоткової ставки, тому зобов`язана їх виконувати в повному обсязі. Жодних порушень нарахувань чи неправильності вказаного розміру заборгованості щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, судом не встановлено.

Враховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернула, суд приходить до висновку, що наявна заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача за Кредитним договором № 2097643 від 08.02.2025 року на загальну суму 59343,73 грн., що включає: 21540,40 грн. заборгованість за тілом кредиту; 37803,33 грн. заборгованість за відсотками, розмір якої підтверджено наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Доказів того, що ОСОБА_1 сплатила заборгованість за вказаним кредитним договором, а також щодо неправомірності здійснення розрахунку заборгованості за наданим кредитом чи нарахування заборгованості за порушення грошового зобов`язання, суду відповідачем не надано, також не надано спростування наданих позивачем розрахунків.

Щодо вимог про стягнення пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введений воєнний стан, який триває до нині, отже, нарахування пені без врахування вищенаведених норм законодавства є безпідставними.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в частині стягнення заборгованості за пенею за Кредитним договором № 2097643 від 08.02.2025 у розмірі 16000 грн. - необхідно відмовити.

З урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 59343,73 грн., що включає: 21540,40 грн. заборгованість за тілом кредиту; 37803,33 грн. заборгованість за відсотками.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» при зверненні до суду сплатили судовий збір в розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 30.06.2026 р.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково на загальну суму 59343,73 грн., що становить 78,76% від ціни позову (75343,73 грн.), тому на користь позивача з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 2096,91 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

В обґрунтування даної суми до позовної заяви додано:

- Договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2026 р., укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 ;

- Додаткову угоду № 2097643 від 03.07.2026 р. до Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2026 р.;

- Акт про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 03.07.2026 р. на загальну вартість 6000,00 грн., підписаний ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 ;

- Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних ФОП ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості на загальну суму 6000,00 грн.

За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року в справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19.

Клопотань від ОСОБА_1 щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав не співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, до суду не надходило.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді позивачем, приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правничої допомоги, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, вважає, що стягнення витрат за надання професійної допомоги адвоката, дійшов до висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Разом з тим, вказаний розмір витрат на правову допомогу підлягає перерахунку, пропорційно задоволеним вимогам.

Отже, стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог (78,76%) у розмірі 4725,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.525,526,612,1050 ЦК України, ст. 206, ст.ст.258 - 260,263 265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746) суму заборгованості за Кредитним договором № 2097643 від 08.02.2025 року у розмірі 59343,73 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч триста сорок три гривні 73 копійки), що включає: 21540,40 грн. заборгованість за тілом кредиту; 37803,33 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746) судовий збір у розмірі 2096,91 грн. (дві тисячі дев`яносто шість гривень 91 копійка).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (адреса місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 4725,60 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять п`ять гривень 60 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення (в порядку ст. 284 ЦПК України) може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 22.10.2026 року.

Суддя:Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ