Рішення № 140860364, 13.10.2026, Чернівецький районний суд міста Чернівців (до 25.04.2025 - Першотравневий районний суд м. Чернівців)

Єдиний унікальний номер 725/5771/26

Номер провадження 2/725/1492/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд м. Чернівців у складі:

головуючої судді Федіної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит та звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року позивач через свого представника звернувся до суду з вище вказаним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору про споживчий кредит №211-09 (для придбання транспортного засобу) від 24 жовтня 2023 року відповідачу був наданий кредит на придбання транспортного засобу за договором купівлі-продажу в загальному розмірі 1 649 410,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням кредитних коштів на поточний рахунок Продавця Транспортного засобу ТОВ «СКМ-1», код отримувача отримувача 44501306, № НОМЕР_1 , відкритий в банку AT ПРОКРЕДИТ БАНК», код банку 320984. Кредит був наданий строком на 36 місяців з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 23 жовтня 2026 р. якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно умовами цього договору. В подальшому додатковим договором №1 від 21.08.2024 року до вказаного кредитного договору встановлено термін остаточного повернення кредиту не пізніше 23 жовтня 2027 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно умовами цього договору.

Також, умовами вказаного договору було передбачено, що позичальник зобов`язується здійснювати повернення Кредиту рівними частинами в розмірі 45816,94 грн. та сплату процентів, нарахованих Банком на залишок Основної суми боргу за кредитом, комісійних винагород (у разі їх встановлення за цим Договором) щомісячно до 21 числа місяця, наступного за звітнім, починаючи з листопада 2023р., шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, які банк, використовуючи право договірного списання коштів, наданого йому згідно з умовами цього договору, списує в рахунок погашення основної суми боргу за кредитом та сплати процентів відповідно до послідовності, визначеної цим договором. Відповідно до п. 3.3.4. Кредитного договору якщо сума платежу, що надійшла в рахунок повернення кредиту та сплати процентів, менша розміру, вказаного у п. 3.3.3 цього Договору, то несплачений платіж та нараховані проценти, що мали бути сплаченими вважаються простроченими. Наступна сума платежу повинна додатково включати суму коштів, необхідну для погашення простроченого платежу та сплати нарахованої пені за прострочені платежі з урахуванням вимог п. 9.2. кредитного договору.

Додатковим договором №1 від 21.08.2024, доповнено п.3.3.3 кредитного договору, а саме: п.п.3.3.3.1. - позичальник зобов`язується здійснювати повернення Кредиту рівними частинами в розмірі 39281,13 грн. в місяць щомісячно до 21 числа, починаючи з 21 лютого 2025 року; згідно п.п.3.3.3.2 -сплата процентів, нарахованих Банком на залишок Основної суми боргу за Кредитом, комісійних винагород (у разі їх встановлення за цим Договором) щомісячно до 21 числа місяця, наступного за звітнім, починаючи з серпня 2024 року.

Крім того, відповідно до п. 2.4.1. Кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в розмірі 12,49 процентів річних. Зазначена в цьому пункті договору процентна ставка є фіксованою. Згідно пунктів 2.4.2, 2.4.3 Кредитного договору проценти нараховуються Банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий Позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до терміну остаточного повернення кредиту, визначеного цим договором. .

Згідно з п.2.6 кредитного договору, за надання Банком Кредиту, Позичальник, протягом 1 (одного) Банківського дня з моменту підписання цього Договору, зобов`язаний сплатити Банку комісійну винагороду в розмірі 1,5% від суми Кредиту, визначеної п.2.2. цього Договору, що становить 24741,15 грн.

Також, зазначав, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, натомість відповідач взятих на себе фінансових зобов`язань не виконав та починаючи з 24.11.2025 року та станом на 04.06.2026 року заборгованість по сплаті визначених договором платежів становить більше 30-ти календарних днів, а тому в AT «Ощадбанк» виникло право вимагати дострокового повернення всієї суми заборгованості по Кредитному договору.

Так, 24.04.2026 року банк направив ОСОБА_1 Вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати всієї суми кредиту і нарахованих процентів за користування Кредитом. У відповідності до трекеру відправлень Укрпошти, 28.04.2026 відмітка - «невдала спроба вручення інші причини». Таким чином 30-ти денний строк наданий для погашення всієї суми заборгованості сплив - 28.05.2026 року, а з 29.05.2026 кредит вважається таким, строк погашення по якому настав та станом на 04.06.2026 є простроченим.

У зв`язку з невиконанням Позичальником Вимоги Банку, в AT «Ощадбанку» виникло право вимагати дострокового повернення всієї суми заборгованості по Кредитному договору в судовому порядку. Станом на 04.06.2026 р. вся сума заборгованості по кредиту є простроченою заборгованістю та складає 747 399,32 грн., в т.ч. сума кредиту - 707 060,24 грн., прострочені відсотки - 40 339,08 грн.

Також, вказував на те, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 укладено договір застави майна №10 від 24.10.2023 року із внесеними додатковим договором №1 від 21.08.2024 року змінами до нього. Відповідно до п. 2.4. Договору застави предметом застави є рухоме майно, а саме: транспортний засіб, що має наступні характеристики: марка ZEEKR, модель та/або комерційний опис 001, реєстраційний номер CE3443YA, 2023 р.в., номер шасі (кузова, рами) та/або ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , колір синій.

Зазначав, що згідно п. 7.4. Договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави будь-яким способом, не забороненим Законодавством, зокрема за рішенням суду. Відповідно до п.7.5. Договору застави, Заставодержатель зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави.

Так, банк до початку процедури звернення стягнення, зареєстрував в Державному реєстрі

відомості про звернення стягнення на Предмет застави, а саме 24.04.2026, що

підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень

рухомого майна №102680933 від 24.04.2026 року. Також, заставодержателем 24.04.2026 року було направлено Заставодавцю Повідомлення про порушення забезпечених заставою зобов`язань . В зазначеному повідомленні Банк просив заставодавця в 30-денний строк погасити заборгованість перед банком, що ОСОБА_1 не виконав.

На підставі вище викладеного, посилаючись на умови договорів кредиту та застави, норми матеріального права, судову практику, просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рахунок НОМЕР_4 у AT «Ощадбанку», МФО 356334, код 09356307, борг за договором про споживчий кредит №211-09 від 24 жовтня 2023 p. в сумі 747 399,32 грн., в т.ч. сума кредиту - 707 060,24 грн., прострочені відсотки - 40 339,08 грн.; звернути стягнення на предмет застави за договором застави майна №10 від 24.10.2023р., а саме на транспортний засіб, що має наступні характеристики: марка ZEEKR, модель та/або комерційний опис 001, реєстраційний номер CE3443YA, 2023 р.в., номер шасі (кузова, рами) та/або ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , колір синійкотрий належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПГТ НОМЕР_3 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ); визначити спосіб реалізації предмету застави шляхом продажу на електронних аукціонах (торгах) у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу предмета застави визначити на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження; за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави, у встановленому законом порядку, задовольнити в повному обсязі вимоги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (рахунок НОМЕР_4 у філії - Чернівецьке обласне управління AT «Ощадбанку», МФО 356334, код 09356307) за договором про споживчий кредит №211-09 від 24 жовтня 2023 р. в розмірі 747 399,32 гри., в т.ч. сума кредиту -707 060,24 грн., прострочені відсотки - 40 339,08 грн.; стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» витрати по сплаті судового збору в сумі 22 421,98 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, про що зазначила у відповідній письмовій заяві. Не заперечувала проти винесення заочного рішення у справі.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Справа слухалась у відсутності відповідача, який не з`явився в судове засідання незважаючи на те, що вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за адресою його зареєстрованого місця проживання. Про причини своєї неявки суд не повідомив і не подав відповідної мотивованої заяви про відкладення розгляду справи.

Крім того, зі змістом процесуальних рішень у даній справі сторони могли знайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua/ , а також інформація щодо даної справи розміщується на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за наступною веб-адресою сторінки: http://ptr.cv.court.gov.ua/sud2408/, де в розділі «Громадянам» містяться відомості щодо стадії розгляду та дати призначення судових засідань у даній справі, про що також сторонам було повідомлено в ухвалі про відкриття провадження по справі.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

У своїй постанові від 29 січня 2020 року у справі № 5015/1763/12 Верховний Суд вказав на те, що сам факт неотримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав судові повістки за належною адресою, самостійно зазначеною стороною у справі, та яка повернулася в суд у зв`язку з неотриманням адресатом, не може вважатися неналежним повідомленням сторони про час та місце судового розгляду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, у встановлений строк відповідачем не було подано відзиву.

Згідно ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив та не направив відзиву, а представник позивача не заперечувала проти розгляду даної цивільної справи за відсутності відповідача, в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1, 2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами першою та другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, судом встановлено, що 24.10.2023 року між позивачем та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №211-09 (для придбання транспортного засобу) відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит на придбання транспортного засобу за договором купівлі-продажу в загальному розмірі 1 649 410,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням кредитних коштів на поточний рахунок Продавця Транспортного засобу ТОВ «СКМ-1», код отримувача отримувача 44501306, № НОМЕР_1 , відкритий в банку AT ПРОКРЕДИТ БАНК», код банку 320984 (а/с 47).

З платіжної інструкції (МО) №211-09 від 24.10.2023 року вбачається, що банк належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував кошти згідно умов вказаного договору (а/с 35).

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Так, умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено що позичальник зобов`язується здійснювати повернення Кредиту рівними частинами в розмірі 45816,94 грн. та сплату процентів, нарахованих Банком на залишок Основної суми боргу за кредитом, комісійних винагород (у разі їх встановлення за цим Договором) щомісячно до 21 числа місяця, наступного за звітнім, починаючи з листопада 2023р., шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок, які банк, використовуючи право договірного списання коштів, наданого йому згідно з умовами цього договору, списує в рахунок погашення основної суми боргу за кредитом та сплати процентів відповідно до послідовності, визначеної цим договором. Відповідно до п. 3.3.4. Кредитного договору якщо сума платежу, що надійшла в рахунок повернення кредиту та сплати процентів, менша розміру, вказаного у п. 3.3.3 цього Договору, то несплачений платіж та нараховані проценти, що мали бути сплаченими вважаються простроченими. Наступна сума платежу повинна додатково включати суму коштів, необхідну для погашення простроченого платежу та сплати нарахованої пені за прострочені платежі з урахуванням вимог п. 9.2. кредитного договору.

Натомість, додатковим договором №1 від 21.08.2024, доповнено п.3.3.3 кредитного договору, а саме: п.п.3.3.3.1. - позичальник зобов`язується здійснювати повернення Кредиту рівними частинами в розмірі 39281,13 грн. в місяць щомісячно до 21 числа, починаючи з 21 лютого 2025 року; згідно п.п.3.3.3.2 -сплата процентів, нарахованих Банком на залишок Основної суми боргу за Кредитом, комісійних винагород (у разі їх встановлення за цим Договором) щомісячно до 21 числа місяця, наступного за звітнім, починаючи з серпня 2024 року.

Крім того, відповідно до п. 2.4.1. Кредитного договору за користування кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в розмірі 12,49 процентів річних. Зазначена в цьому пункті договору процентна ставка є фіксованою. Згідно пунктів 2.4.2, 2.4.3 Кредитного договору проценти нараховуються Банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий Позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до терміну остаточного повернення кредиту, визначеного цим договором.

Також, згідно з п.2.6 кредитного договору, за надання Банком Кредиту, Позичальник, протягом 1 (одного) Банківського дня з моменту підписання цього Договору, зобов`язаний сплатити Банку комісійну винагороду в розмірі 1,5% від суми Кредиту, визначеної п.2.2. цього Договору, що становить 24741,15 грн.

Додатковим договором №1 від 21.08.2024 року до вказаного кредитного договору встановлено термін остаточного повернення кредиту не пізніше 23 жовтня 2027 року, якщо інший строк та/або термін не буде встановлено згідно умовами цього договору.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

У частині першій статті 574 ЦК України вказано, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно із частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (частини перша, друга статті 583 ЦК України).

У договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, тa (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо) (стаття 584 ЦК України).

Так, судом встановлено, що з метою забезпечення належного виконання вище вказаного зобов`язання між позивачем та відповідачем укладено договір застави майна №10 від 24.10.2023 року із внесеними додатковим договором №1 від 21.08.2024 року змінами до нього. Відповідно до п. 2.4. Договору застави предметом застави є рухоме майно, а саме: транспортний засіб, що має наступні характеристики: марка ZEEKR, модель та/або комерційний опис 001, реєстраційний номер CE3443YA, 2023 р.в., номер шасі (кузова, рами) та/або ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , колір синій (а/с 37).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до п.3.10 Кредитного договору, у разі затримання на один календарний місяць сплати частини Основної суми боргу за Кредитом та/або процентів за користування Кредитом, інших платежів за цим Договором, Банк має право вимагати дострокового повернення суми Кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування Кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають до сплати за цим Договором).

У відповідності до п.3.10.2 Кредитного договору, виконання Позичальником Вимоги Банку щодо дострокового повернення кредиту, належних до сплати процентів та інших платежів відповідно до умов цього Договору повинно бути проведено Позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання такої вимоги від Банку. Сторони підтверджують, що термін дострокового повернення всієї суми Кредиту, нарахованих процентів за його користування та інших платежів, що містяться у Вимозі Банку, направленій Позичальнику - є зміною терміну остаточного повернення Кредиту в бік його зменшення та не є зміною Банком в односторонньому порядку умов цього Договору. Сторони за взаємною згодою встановили, що даний строк починає відліковуватись з дати вручення Позичальнику відправлення, що зазначена в повідомленні про вручення поштового відправлення. Якщо поштова служба не може вручити письмову Вимогу Позичальнику через відсутність за місцем проживання вказаної особи, через його відмову прийняти поштове відправлення, через незнаходження фактичного місця проживання Позичальника або з інших причин, письмова Вимога вважається врученою Позичальнику у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення

Згідно п. 3.11. Кредитного договору підставою для визначення суми і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої позичальником банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) служать виписки з рахунків, відкритих у банку для обліку заборгованості позичальника за цим договором по основній сумі боргу за кредитом, нарахованих процентах та інших платежах.

Судом встановлено, що відповідач належним чином своїх зобов`язань за договором не виконав та 24.04.2026 року на його адресу банком було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, а також повідомлення боржнику про порушення забезпечених заставою зобов`язань. Банк вимагав повернути суму кредиту, сплатити проценти та інші платежі за кредитним договором, для чого надав 30 днів з дати одержання цього повідомлення. Банком повідомлено, що в разі невиконання у встановлений строк вимог за цим повідомленням, АТ «Ощадбанк» має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі рішення суду. Натомість, такі відправлення були повернуті банку з відміткою АТ «Укрпошта» про причини невручення «за закінченням терміну зберігання» (а/с 29-33).

Таким чином, АТ «Державний ощадний банк України», пред`явивши до відповідача вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, змінив строк виконання основного зобов`язання за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 04.06.2026 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 747 399,32 грн., з яких: сума кредиту - 707 060,24 грн., прострочені відсотки - 40 339,08 грн. (8-10).

За змістом положень ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. Якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

У частині першій статті 591 ЦК України зазначено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Відповідно до положень частини першої, другої ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

З урахуванням того, що відповідач порушив умови договору кредиту, не повернув боргу, у позивача виникло право на звернення стягнення на предмет застави.

Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо того, що стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання, адже саме кредитор має право обрати, яким чином здійснювати стягнення заборгованості (постанова Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі №759/4036/18, постанова Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №640/18356/17, постанова Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №761/31346/13, постанова Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №2/1513/10).

Відповідно до позицій Верховного Суду прогресивний підхід полягає у висновку, що не вважається подвійним стягненням звернення стягнення на предмет забезпечення за наявності невиконаного рішення суду про стягнення основної суми заборгованості (навіть якщо був отриманий, але не звернений до виконання виконавчий лист). У постанові від 27 вересня 2018 року у справі №910/23408/17 Верховний Суд зазначив, що задля уникнення подвійного стягнення боржник, який погасив заборгованість за основним зобов`язанням (за яким видано виконавчий лист), має право звернутися до суду із заявою в порядку, передбаченому ст. 432 ЦПК України або ст. 328 ГПК України - визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Таким чином, Верховний Суд відійшов від доктрини «автоматичного подвійного стягнення» та поклав обов`язок захистити своє право на боржника. Забезпечувальне зобов`язання має похідний характер, а не альтернативний основному. Звернення стягнення на предмет застави не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на застави не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня. (Постанова від 21 листопада 2018 року у справі № 212/10211/14-ц).

Одночасне стягнення за кредитним договором та за договором застави не зумовлює подвійного стягнення, наявність судового рішення про стягнення заборгованості не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави (вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі №6-1080цс15).

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності визначено звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Згідно з частинами першою, другою статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Отже, право на звернення стягнення на предмет обтяження виникає у заставодержателя в разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про заставу», реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про заставу» якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

За статтею 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 23, статтей 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Як установлено з матеріалів справи, повідомленням від 24.04.2026 року відповідача було повідомлено про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання (а/с 32).

Згідно з витягом №102680933 від 24.04.2026 року в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна зареєстровано звернення стягнення на предмет застави (а/с 34).

За таких обставин, заявлені вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки у заставодержателя виникло право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно зі статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; 2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; 6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв`язку з пред`явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позову про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення понесенні останнім судові витрати, оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а матеріали справи не містять доказів наявності підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 19, 20, 21, 25 Закону України «Про заставу», ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст. 509, 526, 530, 536, 549, 550 560, 572, 583, 589, 590, 591, 610, 625, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рахунок НОМЕР_4 у AT «Ощадбанку», МФО 356334, код 09356307, борг за договором про споживчий кредит №211-09 від 24 жовтня 2023 pоку в сумі 747399,32 грн. (сімсот сорок сім тис. триста дев`яносто дев`ять грн. 32 коп.), яка складається з наступного: сума кредиту - 707060,24 грн., прострочені відсотки - 40 339,08 грн.

Звернути стягнення на предмет застави за договором застави майна №10 від 24.10.2023 року, а саме на транспортний засіб, що має наступні характеристики: марка ZEEKR, модель та/або комерційний опис 001, реєстраційний номер CE3443YA, 2023 року випуску, номер шасі (кузова, рами) та/або ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , колір синій, який належить на праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ).

Визначити спосіб реалізації предмету застави шляхом продажу на електронних аукціонах (торгах) у межах процедури виконавчого провадження. Початкову ціну продажу предмета застави визначити на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження; за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави, у встановленому законом порядку, задовольнити в повному обсязі вимоги акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (рахунок НОМЕР_4 у філії - Чернівецьке обласне управління AT «Ощадбанку», МФО 356334, код 09356307) за договором про споживчий кредит №211-09 від 24 жовтня 2023 року в розмірі 747399,32 грн. (сімсот сорок сім тис. триста дев`яносто дев`ять грн. 32 коп.), яка складається з наступного: сума кредиту - 707060,24 грн., прострочені відсотки - 40 339,08 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 09351600, судовий збір в сумі 22 421,98 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.