Рішення № 140860251, 19.10.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №726/2624/26

Номер провадження 2/717/868/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Каленчука П.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кельменці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача Костіна Наталія Валеріївна подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить стягнути з боржника, яким є ОСОБА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договором № 491017714 від 09.01.2020 у розмірі 155296 гривень 78 копійок, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000 гривень.

ВСТАНОВИВ:

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, відзив не подала.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві директор ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Костіна Н.В. просить розглянути справу за відсутності представника позивача та зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідачки на підставі наявних в справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Судом встановлено, що 09 січня 2020 року акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту №491017714, згідно до якого акціонерне товариство «Альфа-Банк» надало ОСОБА_1 кредит в сумі 53712 гривень 70 копійок на строк 60 місяців, а відповідачка зобов`язалася повернути суму позики та сплатити проценти від суми позики протягом строку позики згідно графіку платежів. Дата повернення кредиту 10 січня 2025 року. Процентна ставка визначена у договорі як 39,9% річних. Зі змісту Оферти на укладення угоди про надання кредиту №491017714 від 09 січня 2020 року також вбачається, що кредитні кошти у розмірі 53712 гривень70 копійок передбачалося спрямувати на погашення заборгованості відповідачки ОСОБА_1 за раніше укладеним кредитним договором №630744618 від 28 вересня 2017 року.

Крім цього, відповідно до графіка платежів та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту, вбачається, що погашення кредитної заборгованості передбачено шляхом здійснення 59 щомісячних платежів у розмірі 2077 гривень 90 копійок та одного платежа в сумі 2076 гривень 15 копійок. Загальна сума платежів за кредитом визначена у розмірі 124672 гривні 25 копійок, з яких 53712 гривень 70 копійок становить сума кредиту, а 70959 гривень 55 копійок - проценти за користування кредитними коштами.

Вищевказані умови кредитування також зазначені у Паспорті споживчого кредиту від 09 січня 2020 року, відповідно до якого сума кредиту становить 53712 гривень 70 копійок, строк кредитування 60 місяців, процентна ставка 39,9 % річних, а орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 124672 гривні 25 копійок.

При цьому, згідно з Анкетою-заявою про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування від 09 січня 2020 року, підписаною відповідачкою , у якій зазначено її анкетні дані, відомості про місце проживання та контактний номер телефону, вбачається, що відповідачка акцептувала Публічну пропозицію АТ «Альфа-Банк» та висловила згоду на приєднання до умов Договору про банківське обслуговування, відкриття й обслуговування банківських рахунків, проведення відповідних банківських операцій та обробку її персональних даних.

Згідно до меморіального ордера №702019 від 10 січня 2020 року та виписок по особовим рахункам ОСОБА_1 наданим АТ «СЕНС БАНК» на рахунок ОСОБА_1 10 січня 2020 року було перераховано грошові кошти у розмірі 53712 гривень 70 копійок із призначенням платежу: «Надання кредиту за кредитним договором №491017714 від 09.01.2020».

З банківської виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 вбачається, що в рахунок виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором №491017714 від 09 січня 2020 року було зараховано платежі: 10.02.2020 року 107 гривень 10 копійок, 10.02.2020 року 291 гривня 95 копійок, 10.03.2020 року 14 гривень 27 копійок, 10.03.2020 року 301 гривня 05 копійок, 13.04.2020 року 310 гривень 98 копійок, 13.05.2020 року 321 гривня 32 копійки, 11.06.2020 року 332 гривні, 13.07.2020 року 343 гривні 04 копійки, 14.08.2020 року 354 гривні 44 копійки, 11.09.2020 року 366 гривень 23 копійки, 13.10.2020 року 378 гривень 41 копійка, 11.11.2020 року 390 гривень 99 копійок, 11.12.2020 року 403 гривні 99 копійок, 12.01.2021 року 417 гривень 42 копійки, 11.02.2021 року 431 гривня 30 копійок, 11.03.2021 року 445 гривень 64 копійки, 13.04.2021 року 460 гривень 46 копійок, 12.05.2021 року 475 гривень 77 копійок.

Верховний Суд у постанові від 19.11.2020 року по справі №910/21578/16 зазначив, що меморіальні ордери та виписки по особовому рахунку позичальника є первинними бухгалтерськими документами і регістрами аналітичного обліку, які містять відомості про проведені внутрішньобанківські операції та можуть підтверджувати факт і розмір наданих кредитних коштів.

За наведених обставин, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт надання відповідачці ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 53712 гривень 70 копійок підтверджується матеріалами справи.

У матеріалах справи відсутні докази. які б підтверджували, що після 12.05.2021 року відповідачка здійснила погашення заборгованості за кредитним договором №491017714 від 09 січня 2020 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що здійснення відповідачкою ОСОБА_1 після оформлення кредитного договору №491017714 від 09 січня 2020 року часткових платежів, які були зараховані в рахунок погашення основної суми кредиту та процентів за користування кредитними коштами, що не заперечується відповідачкою, свідчить про визнання нею відповідного грошового зобов`язання, а також підтверджує фактичне прийняття умов вказаного договору та виконання нею зобов`язань саме в межах цього кредитного правовідношення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 викладено висновок, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За наведених обставин, станом на 09 жовтня 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №491017714 від 09 січня 2020 року становить 155296 гривень, з яких 52998 гривень 33 копійки заборгованість за тілом кредиту та 102298 гривень 45 копійок заборгованість за процентами за користування кредитними коштами. Проценти нараховані за період до 10 січня 2025 року, тобто в межах строку кредитування. Розрахунок заборгованості перевірений судом. Відповідачкою наданий позивачем розрахунок заборгованості не спростовано. Водночас відповідачкою не надано суду іншого розрахунку заборгованості, доказів здійснення платежів, які не були враховані позивачем, або доказів неправильного зарахування банком внесених відповідачкою коштів у рахунок погашення тіла кредиту та процентів.

Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статтей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ч.1ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

17 травня 2021 року між акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» та товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» укладено договір факторингу №2, відповідно до умов якого акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» відступило право вимоги відносно боржників товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС», в тому числі і до ОСОБА_1 , за договором №491017714.

18 травня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» та товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №18-05/21, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» відступило право вимоги відносно боржників товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», в тому числі і до ОСОБА_1 , за договором №491017714.

10 січня 2023 року між ТзОВ „ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ та ТзОВ «КОЛЛЕКТ-ЦЕНТР» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого ТзОВ „ВЕРДИКТ-КАПІТАЛ, відступило право вимоги відносно боржників ТзОВ «КОЛЛЕКТ-ЦЕНТР», в тому числі і до ОСОБА_1 , за договором №491017714.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, між позивачем та відповідачкою відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України склалися зобов`язальні правовідносини з приводу позики грошей, тобто грошові зобов`язання.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідачка в порушення умов договору, які згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковими до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовилася від своїх зобов`язань за цим договором, порушила свої зобов`язання по поверненню суми позики, сплати процентів та комісії. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовну заяву ТзОВ «КОЛЛЕКТ-ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити повністю і з відповідачки слід стягнути на користь позивача заборгованість в загальній сумі 155296 гривень 78 копійок, яка складається із 52998 гривень 33 копійки заборгованості за сумою кредиту та 102298 гривень 45 копійок заборгованості за процентами.

Суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 2662 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.2, ч.3,4,6 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Згідно до ч.5 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати позивача на правничу допомогу в даній справі склали 25000 гривень, що підтверджується договором про надання юридичної (правничої) допомоги) №01-07/2024 від 01 липня 2024 року між адвокатським об?єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», копією витягу з акту №23 про надання юридичної допомоги від 30 червня 2026 року.

Витрати на професійну правничу допомогу на суму, зазначені представником позивача, є документально підтвердженими.

Відповідачка не надала суду доказів неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути 25000 гривень в рахунок відшкодування витрат понесених витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв`язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44276926,яке розташоване в м. Київ, вулиця Мечнікова будинок 3 офіс 306, до ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю „КОЛЛЕКТ ЦЕНТР 155296 (сто п`ятдесят п`ять тисяч двісті дев`яносто шість) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок заборгованості за кредитним договором, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору та 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування судових витрат у вигляді витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2026 року.

Суддя: