Рішення № 140858930, 22.10.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4955/26

провадження № 2/619/2746/26

РІШЕННЯ

іменем України

22 жовтня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Овсяннікова В.С., за участі секретаря судового засідання Ємець А.О., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №96661937000 від 19.08.2020 року у загальному розмірі 78438,73 гривень, витрати за сплату судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 19.08.2020 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №96661937000. Відповідно до умов Договору відповідачу було надано кредит у розмірі 50260 гривень.

На виконання умов договору Банк у повному обсязі виконав свої зобовязання, надавши відповідачу кредитні кошти.

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування ним, проте в порушення умов договору та вимог закону зобов`язання належним чином не виконував, усі платежі для повернення отриманих коштів вчасно не вносив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

16.04.2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір факторингу №268, за умовами якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до боржників банку, зокрема і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №96661937000 від 19.08.2020 року.

Позивач зазначає, що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість відповідача перед позивачем у загальному розмірі складає 78438,73 гривень, з яких:

-43967,72 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

-34471,01 гривень - заборгованість за відсотками.

Позивач зазначає, що всупереч умовам кредитного договору відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, а саме - не здійснює своєчасного та повного внесення платежів у рахунок погашення кредитної заборгованості, сплати процентів та інших передбачених договором платежів. Такі дії (бездіяльність) відповідача є істотним порушенням умов договору та призвели до виникнення простроченої заборгованості.

Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом у порядку, визначеному Договором.

Позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.

31.08.2026 відповідач ОСОБА_1 через підсистему Електронний Суд, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Щодо незаконності нарахування комісій вказав, що відповідно до Додатку № 1 до Договору та Правил кредитування позивачем нараховано комісії за управління кредитом, у тому числі штрафну комісію за управління кредитом при простроченні сплати чергового платежу у розмірі 500 грн. Зазначені умови суперечать ч. 4 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», яка забороняє кредитодавцю встановлювати у договорі обов`язок споживача сплачувати платежі за дії, які не є послугами. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, відповідач наголошує, що умови щодо сплати щомісячної комісії за обслуговування (управління) кредитом є нікчемними на підставі ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки обслуговування кредиту є власною операційною діяльністю кредитора. Відтак усі нараховані комісії підлягають виключенню з розрахунку заборгованості або зарахуванню в рахунок погашення основного боргу.

Щодо неправомірності підвищеної процентної ставки та штрафних санкцій у період воєнного стану: позивач застосував підвищену процентну ставку в розмірі 52% річних замість базової (45% річних) на підставі п. 3.9 Договору в зв`язку з виникненням прострочення, а також нарахував штрафні санкції. Згідно з п. 68 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону № 2120-IX), у період дії воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення споживач у разі прострочення звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення, а нараховані з 24.02.2022 штрафні санкції підлягають списанню. За правовою позицією судової практики підвищена процентна ставка є заходом цивільно-правової відповідальності та компенсаційною санкцією за порушення строку, а не платою за правомірне користування кредитом. Тому різниця у 7% річних (або вся підвищена ставка 52% на прострочену суму) є додатковим платежем за прострочення, нарахування якого під час воєнного стану заборонено Законом.

Відповідач вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги про дострокове погашення заборгованості. Поза межами цього строку банк має право виключно на застосування механізмів, передбачених ст. 625 ЦК України, а не на нарахування договірних або підвищених відсотків.

Щодо необґрунтованості та недоведеності розрахунку заборгованості: наданий позивачем розрахунок заборгованості є внутрішнім технічним та аналітичним документом банку, складеним у довільній формі, і не є первинним бухгалтерським документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з правовими висновками Верховного Суду (постанови ВП ВС від 30.01.2019 у справі № 145/1546/16-ц та КЦС ВС у справі № 200/5647/18), розрахунок та виписка за відсутності первинних документів (квитанцій, меморіальних ордерів, заявок) не є беззаперечними доказами боргу при наявності обґрунтованих заперечень позичальника. Крім того, позивач безпідставно зараховував кошти, внесені відповідачем, у першу чергу на покриття нікчемних комісій, штрафів та пені, і лише потім - на проценти та тіло кредиту, що призвело до штучного збільшення залишку основного боргу.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за овердрафтом / кредитною карткою (50 000 гривень): позивач обґрунтовує вимоги витягами з Умов та Тарифів банківських послуг. Проте, такі Умови та Тарифи, розміщені на сайті банку, не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, якщо вони письмово не підписані позичальником. Відповідач особисто Умови та Тарифи не підписував. Позивачем не надано жодного первинного документа, що підтверджує факт реального руху коштів, надання та використання відповідачем ліміту за картковим рахунком № НОМЕР_1 (відсутні авторизаційні логи, квитанції терміналів/банкоматів, RRN, AuthCode, МСС-коди). За змістом ст. 1046, 1054 ЦК України договір є реальним, а ненадання первинних доказів використання коштів унеможливлює стягнення будь-яких сум за овердрафтом.

Також відповідач вважає недоведеними та неспівмірними зі складністю справи вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень, оскільки позивачем не надано деталізованого опису робіт, акта прийому-передачі послуг та первинних документів про їх оплату.

Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у повному обсязі.

У відповідь на відзив, представник позивача надав до суду додаткові поснення у справі, у яких зазначив, що посилання відповідача на неправомірність нарахування комісії є безпідставними, оскільки відповідач заперечує правомірність стягнення комісії, фактично оспорюючи вимоги, які позивачем у межах даної справи не заявлялися.

Зазначив, що комісія не входить до складу заборгованості, стягнення якої ініційовано позивачем.

Щодо додаткового кредитного ліміту вказав, що твердження відповідача про надання додаткового кредитного ліміту на суму 50 000 гривень є необґрунтованими, оскільки позивач не заявляв таких вимог і кошти за додатковим лімітом до розрахунку заборгованості не включалися.

Додатковий кредитний ліміт у розмірі 50 000 гривень відповідачу позивачем не надавався, а тому відповідна сума не входить до складу заборгованості, заявленої до стягнення у даній справі.

Позовні вимоги обмежуються заборгованістю за тілом кредиту (43 967,72 гривень) та відсотками (34 471,01 гривень), у межах наданого кредиту у розмірі 50 260 гривень, за договором №96661937000 від 19.08.2020 року, видача якого підтверджується банківською випискою з матеріалів справи.

Факт перерахування кредитних коштів повністю підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою.

Щодо нарахування підвищеної процентної ставки вказав на те, що застосування процентної ставки у розмірі 52% річних за користування коштами понад встановлений договором термін повністю відповідає умовам пункту 3.9 кредитного договору. Згідно з практикою Верховного Суду, невиконане зобов`язання продовжує своє існування до його повного виконання на раніше погоджених умовах, тому розрахунок заборгованості за відсотками є обґрунтованим і правомірним.

Також додав, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень, є документально підтвердженими, розумними, співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а тому підлягають стягненню на користь позивача відповідно до ст. 137 ЦПК України.

Просив позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задовольнити у повному обсязі, стягнувши ціну позову та сплачений судовий збір - на користь позивача.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 1054 ЦК України визначено: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 19.08.2020 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №96661937000, на підставі анкети-заявки відповідача на надання споживчого кредиту.

Укладення цього правочину підтверджується анкетою-заявкою на надання споживчого кредиту, договором про надання споживчого кредиту № 96661937000 від 19.08.2020, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів, довідки про систему гарантування вкладів, заявки-приєднання (акцепт) за №05/50/04/01/1000/1327583 від 19.08.2020 до договору добровільного страхування, а також Додатком № 1 до договору - «Найменування комісії / розмір комісії база нарахування / Порядок сплати, умови нарахування комісій та їх економічна сутність», які підписані ОСОБА_1 власноруч у відділенні банку.

Відповідно до умов договору, 19.08.2020 АТ «УКРСИББАНК» ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок на який перераховано грошові кошти у розмірі 50260 гривень у безготівковій формі на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_2 , строком на 60 місіців, до 19.08.2025, згідно графіку платежів. Кредит було надано відповідачу для особистих потреб, а саме: 50000 гривень - на споживчі цілі; 260 гривень - на оплату страхового платежу, відповідно до умов договору добровільного страхування позичальника від 19.08.2020 з ПрАТ «СК «КАДРІФ».

Своїм підписом у цьому договорі ОСОБА_1 зобов`язався повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів, відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною), з розміром ануїтетного платежу 2118 гривень. Розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятися від розміру попередніх платежів, які повинні бути внесені ним щомісяця до 19 числа включно. Процентна ставка за Договором встановлюється у розмірі 45% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін процентна ставка - 52% річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до усієї простроченої суми основного боргу позичальника та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у Договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості. Нарахування процентів здійснюється у порядку передбаченими правилами. Позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Згідно додатку №1 до договору - комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні сплати чергового платежу - 500 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту - 77520 гривень, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 55% річних.

Наслідками прострочення виконання, або неналежне виконання умов цього договору у паспорті споживчого кредиту передбачені: пеня - у розмірі подвіфйної облікової ставки НБУ від суми несплаченого у строк грошового зобов`язання, але не більше за 15% суми простроченого платежу, який нараховується за кожен день такого прострочення та штрафи у розмірі 1000 гривень при простроченні понад 90 днів, штраф у розмірі 5% від суми нецільового використання кредиту.

Окремим додатком №1 до цього кредитного договору за № 96661937000 від 19.08.2020, банком винесено Найменування комісії / розмір комісії база нарахування / Порядок сплати, умови нарахування комісій та їх економічна сутність

Сума ануїтентних платежів узгоджена сторонами у Графіку платежів, таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки за цим Договором, затверджена обома сторанми договору.

Зі змісту виписки за кредитним договором вбачається, що за кредитним договором №96661937000 від 19.08.2020 позичальнику було надано кошти. Зокрема, у перший день дії договору (19.08.2020) проходять суми надання кредиту (наприклад, загальною сумою 50 000 гривень, що підтверджується першими рядками з призначенням «Надання кредиту згідно угоди 96661937000 від 19.08.2020»).

Відповідач використав ці кошти, оскільки у виписці далі фіксується цільове використання та подальший облік заборгованості за основною сумою боргу та нарахованими відсотками.

У тексті виписки містяться численні записи щодо погашення за рахунок переплати або виконання зобов`язань (наприклад, призначення: «погашен. за рах. переплати заборгованності згідно кредитної угоди...», а також погашення відсотків за період часу 2020-2022), що свідчить про те, що впродовж певного часу, зокрема у 2020-2021, від позичальника надходили платежі, які зараховувалися банком у рахунок погашення поточних заборгованостей за відсотками та тілом кредиту. Водночас у подальших періодах (із кінця 2021 - у 2022-2023 роках) фіксується переважно зростання та облік простроченої заборгованості й нарахування штрафних/прострочених відсотків через відсутність належних регулярних платежів зі сторони позичальника.

Дана виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована, що підтверджується і змістом п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Суд враховує, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Постанова КЦС ВС від 12.12.2024 у справі № 298/825/15-ц (61-998св24).

16.04.2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір факторингу № 268, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «УКРСИББАНК», зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №96661937000 від 19.08.2020, що підтверджується Договором факторингу № 268 від 16.04.2024, витягом Реєстру боржників до цього договору факторингу, де за №266 рахується боржник ОСОБА_1 , Актом приймання-передачі Права Вимоги від 16.04.2024, платіжною інструкцією №1247 від 16.04.2024 про безготівковий переказ ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» на рахунок АТ «УКРСИББАНК» грошових коштів, згідно призначееня платежу - Оплата за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №268 від 16.04.2024.

Відповідно до п. 3 Акту приймання-передачі, відступлення права вимоги набуло чинності безпосередньо з моменту підписання цього акту приймання-передачі, як передбачено договором.

Згідно з Витягом із Реєстру Боржників до Договору факторингу № 268 від 16.04.2024 (порядковий номер запису 266), до нового кредитора ТОВ «ФК «Кредит-капітал» - перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №96661937000 від 19.08.2020, у загальному розмірі 78438,73 гривень, з яких: 43967,72 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 34471,01 гривень - заборгованість за відсотками.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набувши статусу нового кредитора у Договорі №96661937000 від 19.08.2020 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної у нього заборгованості за вказаним договором та є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Згідно розрахунку заборгованості наданим ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 складає 78438,73 гривень, з яких: 43967,72 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 34471,01 гривень - заборгованість за відсотками.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості. Наданий договір факторингу підтверджує перехід усіх прав грошової вимоги, які належали АТ «УКРСИББАНК» за договором №96661937000 від 19.08.2020 про надання кредиту від АТ «УКРСИББАНК» до позивача у справі.

Відповідно до Досудової вимоги за від 10.07.2026, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою погасити заборгованість за кредитом №96661937000 від 19.08.2020 року, у загальному розмірі 78438,73 гривень. Також цим листом відповідачу було роз`яснено право ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимагати від нього погашення заборгованості за цим договором.

Однак питання заборгованості залишилися не врегульованими.

Надані виписки сформовані ФГВФО на підставі норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статей 512, 514, 1077, 1078, 1080, 1084 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок відступлення права вимоги за правочином (зокрема, договором факторингу). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Заміна кредитора не вимагає згоди боржника, якщо інше не передбачено договором.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанови від 23.09.2015 у справі №6-979цс15, від 11.09.2019 у справі №755/2284/16-ц), неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі, а лише надає право виконати свій обов`язок первісному кредитору. Наявність заборгованості та факт надання коштів підтверджуються первинними документами (виписками з рахунків), що узгоджується зі ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та правовими висновками Верховного Суду у справах №200/5647/18 та №760/7792/14-ц.

Суд зауважує, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку ані АТ «УКРСИББАНК», ані ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не повернуті, а тому ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем надані належні та допустимі докази щодо заборгованості за тілом кредиту, які приймаються судом.

У свою чергу відповідачем не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Відповідність розрахунку та розмір заборгованості не були спростовані відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.

Позивач ставить питання про стягнення заборгованності з відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 78438,73 гривень, з яких: 43967,72 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 34471,01 гривень - заборгованість за відсотками.

Враховуючи, що ОСОБА_1 узятих на себе кредитних зобов`язань належним чином не виконав, доказів, які б спростовували правильність складеного позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту не надав, підстав для звільнення відповідача від обов`язку з повернення використаних ним кредитних коштів у вказаному розмірі матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 43 967, 72 гривень - заборгованість за тілом кредиту.

Повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, надаючи їм належну оцінку згідно із положеннями ЦПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Що стосується заперечень відповідача, то суд виходить з наступного.

Факт отримання коштів за кредитним договором у сумі 50 260 грн., як вже зазначалося, підтверджується випискою по картковому рахунку, яка є первинним документом відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом МЮ України від 12.04.2012 № 578/5.

Також цей факт підтверджується і фактом використання коштів та внесення відповідачем сум на їх погашення, що ним і не оспорюється.

Стосовно стягнення сум комісії, то згідно позовних вимог позивачем ставиться питання тільки про стягнення суми заборгованості по тілу кредиту та відсотків.

Згідно Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавці мають право встановлювати комісії, але всі складові витрат мають бути вказані в детальному графіку платежів, їх розмір має бути обгрунтованим, а умови договору - справедливими (ч.1 п.4 ст.1; ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

У даному випадку комісія - 500 грн. включена до обов`язкового детального розпису загальної вартості кредиту та графіка платежів.

Розмір комісії не перевищує багаторазово самі відсотки і не порушує баланс прав споживача.

Порушення своїх прав як споживача стосовно включення комісії до договору відповідачем не доведено.

Сам факт включення комісії до кредитного договору не є безумовним порушенням прав споживача.

Стосовно збільшення розміру процентної ставки з 45% до 52% річних, то суд зазначає таке.

Пунктом 3.8 кредитного договору визначено, що за користування кредитом встановлюється процентна ставка у розмірі 45% річних.

Частиною 2 статті 625 ЦК України, дія якої була призупинена, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З пункту 3.9 цього договору вбачається, що за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 52% річних.

Така підстава для стягнення відсотків у розмірі 52% річних за понад встановлений договором термін свідчить про обумовлення стягнення таких коштів згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, дія якої зупинена.

Строк дії договору - до 19.08.2025.

Позивачем надано розрахунок заборгованості станом на дату подачі позову, тобто на 22.07.2026, який містить тільки зазначення суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 43 967, 72 грн., суму заборгованості за відсотками - 34 471, 01 грн., за комісією - 0, та загальну суму заборгованості у розмірі - 78 438,73 грн.

Тобто, розрахунок заборгованості за відсотками - відсутній, періоди та суми нарахування відсотків не зазначені, а тому суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування відсотків та, відповідно, провести такий перерахунок з урахуванням умов договору та вимог законодавства.

Стосовно пояснень відповідача про відсутність доказів надання йому додаткового кредитного ліміту у розмірі 50 000 грн. згідно п. 4.2 кредитного договору, то як зазначає позивач, і це підтверджується текстом позовної заяви, такий кредит відповідачу не надавався і про стягнення таких коштів ними не заявлялося.

Щодо посилання відповідача на непідписання ним Умов та Тарифів банківських послуг, що на його думку, позбавляє банк права посилатись на Умови та Правила надання банківських послуг як на підставу для нарахування відсотків, пені та штрафів, оскільки вони не містять особистого підпису позичальника, то суд виходить з наступного.

Пунктом 1.2 розділу 1 Договору про надання споживчого кредиту визначено: Правила після підписання сторонами договору стають його невід`ємною частиною. Підписуючи договір сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які викладені в цьому договорі та в Правилах. Підписи сторін під цим договором вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання сторонами цього договору, Правила не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього договору.

Тобто сторони при підписанні кредитного договору обумовили це питання.

За таких обставин суд вважає, що підстав для повної відмови в позові та для зобов`язання позивача провести перерахунок заборгованості - не вбачається.

Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц наголошено, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд в будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена.

Позивачем доведена сума позову в частині заборгованості за тілом кредиту, а тому вона підлягає стягненню; в частині стягнення заборгованості за відсотками позов задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення судових витрат.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Зі змісту положень даної норми вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката складаються з: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також сум, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, і ці суми встановлюються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Вказаною нормою також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вищезазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивачем у якості доказів на підтвердження підстав для стягнення 8 000 гривень за надання правничої допомоги надано: договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року; акт наданих послуг правничої допомоги №2784 від 10.07.2026 за Договором про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025; детальний опис наданих послуг за Договором про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025 року; ордер адвоката Усенка М.І. на надання правничої допомоги; копія довіреності на представника Усенко М.І.; довіреність; протокол створення та перевірки КЕП, з відміткою сервісу АЦСК.

Під час вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Саме про такий підхід у питання витрат на професійну правничу допомогу висловив Верховний Суд у додатковій постанові від 07 серпня 2024 року в справі № 686/18768/22.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Проте суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц, від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі суд приймає до уваги характер спірних правовідносин, незначну складність справи, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Також суд зауважує, що надані адвокатом послуги є для нього типовими в силу укладеного із позивачем договору про надання правової допомоги, який свідчать про надання адвокатським об`єднанням аналогічної правової допомоги за іншими кредитними договорами, а відтак зазначене не потребує витрат значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Отже, враховуючи вищевказане та беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат, фактично надані види послуг, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є завищеною, тому дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.

Саме такий розмір професійної правничої допомоги, на переконання суду, буде відповідати обсягу наданих послуг, а також вимогам розумності та справедливості.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 1, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236), суму заборгованості за Кредитним договором №96661937000 від 19.08.2020, у розмірі 43 967 (сорок три тисячи дев`ятсот шістдесят сім) гривень 72 копійки - заборгованість за тілом кредиту.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236), витрати за сплату судового збору у розмірі 1 469, 95 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236), витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, юридична адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4 поверх, рахунок: НОМЕР_4 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», e-mail: info@kredyt-kapital.com.ua, 2apologet@gmail.com (є користувачем підсистеми ЄСІТС - Електронний Суд);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 (є користувачем підсистеми ЄСІТС - Електронний Суд).

Суддя В. С. Овсянніков