Ухвала суду № 140858319, 22.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11805/26-Е

Провадження № 2/522/598/26

УХВАЛА

22 жовтня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Головей-Станіславчук К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення від сплати заборгованості за аліментами,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

15.10.2026 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , подана його представником ОСОБА_2 , про забезпечення позову, у якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 25959783 від 18.04.2011 та скасування арешту коштів боржника, що містяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «ПУМБ», до набрання законної сили рішенням у цій справі або у справі про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 2-185/10.

Заяву обґрунтовано тим, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та Новоодеського відділу державної виконавчої служби про звільнення від сплати заборгованості за аліментами в розмірі 436 461,02 грн, нарахованої на виконання рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2010 року у справі № 2-185. Крім того, судом відкрито провадження щодо відновлення втраченого судового провадження у зазначеній справі. На виконанні органу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 25959783 від 18 квітня 2011 року про стягнення аліментів, у межах якого накладено арешт на кошти заявника, зокрема на рахунок, призначений для отримання заробітної плати. Заявник зазначає, що стягувач, за наявною інформацією, проживає на тимчасово окупованій території АР Крим, у зв`язку із чим фактичне отримання ним стягнутих коштів, на думку заявника, є неможливим. Посилаючись на положення статей 149, 150, 445 ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження», заявник вважає, що подальше стягнення коштів може призвести до їх безповоротної втрати в разі задоволення позову, а тому просить зупинити стягнення та скасувати арешт коштів на відповідному банківському рахунку.

У судовому засіданні 21.10.2026 представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримала заяву про забезпечення позову та просила її задовольнити. Відповідачі до судового засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином та своєчасно.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 22 жовтня 2026 року .

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали заяву про забезпечення позову та матеріали справи в межах вирішення порушеного питання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами та за своїм змістом тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 викладена правова позиція, згідно якої заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08.03.2024 у справі № 725/1512/23, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року у справі № 361/8953/21 (провадження № 61-8786св23) зазначено, що «при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2023 року у cправі № 925/731/18 вказано, що «не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, від 04.11.2021 у справі № 907/416/21, від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 12.01.2023 у справі № 334/9179/21)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 640/32706/21 (адміністративне провадження № К/990/25212/22, К/990/27365/22) вказано, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили. Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2018 року у справі № 638/643/17, від 18 квітня 2019 року у справі № 808/2291/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 29 листопада 2019 року у справі № 805/5043/15-а, від 20 лютого 2020 року у справі № 15/6834/15 та від 18 лютого 2022 року у справі № 520/3601/19.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2024 у справі № 565/1607/23 дійшов висновку, що апеляційний суд при скасуванні ухвали суду першої інстанції та відмові у задоволенні заяви про забезпечення позову обґрунтовано вважав, що забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили, є недопустимим. У позовній заяві пред`явлено вимогу про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, стягнених раніше за рішенням суду у іншій справі, яке набрало законної сили та в установленому законом порядку не скасовано. Отже, забезпечення позову шляхом зупинення стягнення заборгованості за аліментами фактично є вирішенням справи без розгляду по суті.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.07 2026 вже було розглянуто заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану одночасно з позовною заявою, та відмовлено в її задоволенні.

У зазначеній ухвалі судом надано оцінку доводам заявника щодо необхідності зупинення стягнення у виконавчому провадженні №25959783 та заборони вчиняти дії щодо примусової реалізації майна, на яке накладено арешт. За результатами розгляду суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Подана 15.10.2026 заява ґрунтується переважно на тих самих обставинах, при цьому заявник додатково просить скасувати арешт коштів на конкретному банківському рахунку.

Оцінюючи вимогу про зупинення стягнення у виконавчому провадженні, суд виходить із того, що предметом позову є звільнення від сплати заборгованості за аліментами, нарахованої на виконання рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 09 лютого 2010 року у справі № 2-185.

Матеріали заяви не містять відомостей про скасування зазначеного судового рішення в установленому законом порядку. Саме по собі звернення позивача з позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами не є підставою для припинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

У цьому випадку зупинення стягнення у виконавчому провадженні фактично призвело б до припинення виконання судового рішення до вирішення спору про наявність підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості. Отже, застосування такого заходу забезпечення позову означало б фактичне вирішення спору без розгляду його по суті, що суперечить частині десятій статті 150 ЦПК України та наведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Посилання заявника на те, що стягувач проживає на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та фактично не отримує стягнуті кошти, не змінюють наведених висновків, оскільки такі обставини самі по собі не припиняють обов`язковості виконання судового рішення та не свідчать про наявність передбачених законом підстав для його зупинення в порядку забезпечення позову.

Боржник зазначає, що підставою для забезпечення позову є неможливість здійснення видаткових операцій із розрахункового рахунку, відкритого для отримання заробітної плати.

Однак, сама по собі обставина арешту рахунку позивача не може бути підставою для зупинення виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Також суд враховує, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачений механізм визначення для фізичної особи-боржника поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій у період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022.

На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 5, 149-151, 153, 258-261, 352-355 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви, поданої від імені ОСОБА_1 його представником ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення від сплати заборгованості за аліментами - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Суддя Юлія ЧОРНУХА