Рішення № 140858248, 14.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/9374/26-Е

Провадження 2/522/8535/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

14 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Зелінська К.Ю.,

розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду м. Одеси Науменко А.В.

Згідно відповіді ЄДДР №2835784 від 03.06.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує позов тим, що 03 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідача ОСОБА_1 шляхом підписання електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора було укладено кредитний договір № 70704871, на виконання умов якого кредитодавець перерахував на банківський рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 3 400 гривень. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, 01 вересня 2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» було укладено договор факторингу № 01092025/1, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором, загальний розмір якої становить 12 172 гривні (з яких 3 400 гривень заборгованість за тілом кредиту та 8 772 гривні заборгованість за процентами). Оскільки відповідач грошові зобов`язання не виконав і заборгованість не погасив, позивач, керуючись статтями 512, 514, 526, 625, 1054, 1082 Цивільного кодексу України та нормативами Цивільного процесуального кодексу України, звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача зазначеної заборгованості, а також судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 10.06.2026 року провадження по справі відкрито.

29.06.2026 року від відповідача до справи надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві зазначає, що повністю не погоджується з позовними вимогами ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 70704871 від 03.02.2022 р. у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Зазначена позиція обґрунтовується тим, що після реалізації Кредитором 15.05.2026 р. механізму дострокового повернення коштів згідно з п. 9.3 договору та пред`явлення вимоги про дострокове виконання зобов`язання, перебіг позовної давності розпочався з 05.03.2022 р. і закінчився 05.03.2025 р. Позов було пред`явлено лише 15.05.2026 р., тобто поза межами трирічного строку, передбаченого ст. 257 Цивільного кодексу України, що відповідно до ст. 267 ЦКУ є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

07.07.2026 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а доводи відповідача про пропуск позовної давності є безпідставними. Зокрема, перебіг позовної давності було зупинено на період дії карантину та воєнного стану, а з 04 вересня 2025 року його відлік продовжено на підставі закону, у зв`язку з чим трирічний строк не сплинув. Крім того, сторони в пункті 10.6 кредитного договору на підставі статті 259 Цивільного кодексу України погодили збільшення строку позовної давності до десяти років. Позивач також заперечує тлумачення відповідачем пункту 9.3 договору як механізму дострокового повернення коштів, оскільки зазначена норма регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. Водночас заперечення відповідача виключно з підстав пропуску позовної давності свідчать про фактичне визнання ним укладення кредитного договору, отримання коштів, правильності розрахунку заборгованості та правомірного набуття позивачем статусу нового кредитора на підставі договору факторингу від 01 вересня 2025 року.

Під час судових засідань відповідач зазанчив, що не пам`ятає чи брав гроші в банку.

Сторона позивача надали заяву про розгляд справи без участі позивача.

В судове засідання призанчене на 14 жовтня 2026 року сторони не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до наступних висновків.

Дослідивши матеріали справи, суд погоджується з наведеними у відзиві доводами відповідача.

Судом встановлено, що надані позивачем докази не містять безумовного підтвердження факту зарахування кредитних коштів саме на рахунок (картку), що належить відповідачу, оскільки банківська виписка з відповідного рахунку, яка б підтверджувала рух коштів та їх отримання відповідачем, до матеріалів справи не долучена. Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем коштів за кредитним договором, а наданий позивачем документ від надавача платіжних послуг сам по собі, без підтвердження з боку банківської установи, яка обслуговує рахунок відповідача, не є достатнім доказом такого отримання.

Надаючи оцінку наданому позивачем розрахунку заборгованості, суд зазначає, що він не підтверджений жодними первинними документами, які б давали суду змогу перевірити правильність нарахування процентів та їх відповідність умовам кредитного договору.

При цьому суд звертає увагу, що відповідних клопотань про витребування доказів, зокрема банківської виписки з рахунку відповідача позивач під час розгляду справи не заявляв, а тому не скористався наданим йому процесуальним законом правом на отримання додаткових доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, оскільки в силу вимог статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а позивачем належними та допустимими доказами не доведено ні факту фактичного отримання відповідачем кредитних коштів, ні обґрунтованості переходу до нього права вимоги, ні правильності здійсненого розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 19.10.2026 року.

Суддя А.В. Науменко

14.10.26