Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 750/8052/26
Провадження № 2/750/3922/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2026 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого судді Крапивного Б.В.,
за участю секретаря Буглака А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
У липні 2026 року ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 103395660 від 14.09.2025 в розмірі 30148,80 грн та понесених судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що 14.09.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103395660. Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до умов цього договору відповідач отримав кредит у сумі 12000 грн і мав сплатити проценти за користування кредитними коштами та комісію на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 30148,80 грн, з яких: 11904,00 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; 6028,80 грн сума заборгованості по процентам за користування кредитом; 6216 грн сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту; 6000 грн сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). 25.05.2026 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25052026, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 103395660 від 14.09.2025, укладеним з відповідачем. Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 29.09.2026.
29.09.2026 судове засідання відкладено на 21.10.2026 в зв`язку з неявкою відповідача; у позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без участі представника позивача.
21.10.2026 сторони повторно не з`явились; відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За таких обставин, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
14.09.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103395660 (далі Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. Договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. Договору у кредит (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.
За змістом п.п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору сума кредиту становить 12000 грн; строк кредитування 360 днів (з 14.09.2025 по 09.09.2026).
Відповідно до п. 1.5 Договору денна процентна ставка за кредитом становить 0,90%.
Пунктом 1.5.2 Договору передбачено комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) у розмірі 7,4% від суми кредиту, яка нараховується в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього Договору.
Згідно з п. 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 3,65% річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180% річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (п. 1.5.4 Договору).
Договір про споживчий кредит № 103395660 від 14.09.2025 підписано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора «374908». Аналогічним чином ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, використавши одноразовий ідентифікатор «981262».
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Таким чином, кредитний договір № 103395660 від 14.09.2025 укладено ТОВ «Мілоан» з ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Отже, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору, досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частиною ч. 2 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно зі ст. 12, ч.ч. 1, 5-7 ст. 81, ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
На підтвердження перерахування кредитних коштів відповідачу позивачем надано копію платіжного доручення 109293384 від 14.09.2025, яке не є документом первинного бухгалтерського обліку, який би підтверджував факт переказу коштів на рахунок відповідача. Вказаний документ не містить підпису представника ТОВ «Мілоан»; у ньому наявна лише самостійно надрукована інформація про переказ грошових коштів ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 по справі № 161/16891/15 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором дійшов висновку про те, що банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
За змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже, виписки з рахунків позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, проте таких документів суду не надано, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача. При цьому жодних клопотань про витребування доказів стороною позивача не заявлено.
Водночас, суд зауважує, що платіжне доручення 109293384 від 14.09.2025 сформовано, однак не підписано посадовою особою з прикладенням печатки ТОВ «Мілоан»; матеріали справи не містять відомостей щодо фактичного виконання цього розрахункового документу, зокрема, платіжне доручення не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи щодо проведення платежу; позивачем не надано будь-якої інформації від ТОВ «ФК «Контрактовий дім» щодо факту проведення платежу на суму 12000 грн на зазначений у платіжному доручення картковий рахунок, а також інформації щодо належності цього рахунку саме відповідачу.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач у позовній заяві, не є первинним документом, який підтверджує отримання коштів, користування ними, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказом наявності заборгованості. Також, вказані відомості про щоденні нарахування та погашення за Договором, долучені до позовної заяви позивачем, по своїй суті є розрахунком заборгованості, сформованим самим ТОВ «Мілоан», а тому вони не можуть вважатися належним доказом виконання останнім своїх зобов`язань за Договором щодо надання відповідачу кредиту.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов договору № 103395660 від 14.09.2025, а розрахунок заборгованості, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
Надаючи оцінку твердженням позивача щодо відступлення первісним кредитором права вимоги на його користь, суд зважає на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Суд встановив, що 25.05.2026 між первісним кредитором та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 25052026.
Згідно з п. 1.1 вказаного договору факторингу за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною Договору.
Пунктом 2 зазначеного договору факторингу передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов`язаний передати фактору інформацію згідно реєстру боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку № 4 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 5).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає в тому, що в конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 761/33403/17).
Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема, у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто, якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.09.2022 по справі № 910/12525/20 та у постанові від 08.08.2023 по справі № 910/19199/21.
Таким чином, права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Зважаючи, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, що не доведено позивачем належними та допустимими доказами, з огляду на відсутність доказів перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 на виконання кредитного договору № 103395660 від 14.09.2025, у суду відсутні підстави вважати, що ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 на підставі договору відступлення прав вимоги.
Таким чином, зважаючи, що позивачем не доведено наявність у нього права вимоги до відповідача, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.
Розподіл судових витрат між сторонами судом здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Зважаючи на прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати, а саме судовий збір, слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари Київської області; код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Б.В. Крапивний
Судове рішення № 140857634, Деснянський районний суд м. Чернігова було прийнято 22.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 750/8052/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: