Рішення № 140857149, 09.10.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/1172/25

Провадження № 2/448/71/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

09.10.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад обставин справи.

Представник ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» - Андрущенко М.В. звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06.12.2024 року громадянин ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» Договір про надання грошових коштів у позику №6268971224.

Вказує, що вказаний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Зазначає, що відповідач всупереч умовам договору свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму кредиту не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, внаслідок чого станом на день звернення до суду з даною позовною заявою, має заборгованість перед позивачем у розмірі 32915,40 грн., з яких: 7000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10865,40 грн. - заборгованість за процентами, 14000,00 грн. заборгованість за неустойкою за кожен день прострочення повернення позики та 1050,00 грн. - комісія за надання кредиту.

З огляду на вищенаведене, просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним кредитним договором на загальну суму 32915,40 грн., а також понесені судові витрати.

ІІ. Короткий зміст інших заяв по суті справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Манукян М.А. через систему «Електронний суд» скерувала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просила задовольнити позовні вимоги частково стягнувши з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 13440,00 гривень, з яких 7000,00 гривень - тіло кредиту та 5440,00 гривень - проценти за користування кредитними коштами, в решті позовних вимог просила відмовити посилаючись на наступне.

Вказала, що сторона відповідача не заперечує факту отримання кредитних коштів у розмірі 7000,00 гривень від Позивача на підставі кредитного договору від 06.12.2024 року. Однак вважають, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом та пеня не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів. Крім того, передбачення в договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим ст.3 п.6, ст.509 ч.3 та ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання не виправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання. Зазначила, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч. 1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013). У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами. При цьому, вважають релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання. Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважають, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 7500,00 грн., що складає 50% від суми заборгованості по кредиту. На переконання сторони Відповідача, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин. Вказала, що згідно з вимогами ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит (ч.6 ст.12 Закону). Частиною 3 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» встановлена заборона у будь який спосіб ускладнювати прочитання споживачем реальної річної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача, зазначених у договорі про споживчий кредит або в додатку до такого договору, у тому числі шляхом друкування його шрифтом меншого розміру, ніж основний текст, злиття кольору шрифту з кольором фону. Відповідно до ч.1 - 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Частиною 3 цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору. Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Крім того, вказала, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. Просить суд врахувати, що відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення

Представник позивача ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» скерував до суду відповідь на відзив, в якому зазначає наступне. Сторона Відповідача у тексті відзиву в частині обґрунтування підстави зменшення розміру процентів за користування кредитними коштами посилається на Закон України «Про захист прав споживачів». По-перше, відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сферою дії цього Закону є відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Відповідно до ч. 1 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» положення цієї статті не застосовуються до договорів, укладених поза торговельними або офісними приміщеннями, і які стосуються: 1) договорів споживчого кредиту; 2) правочинів з нерухомим майном; 3) правочинів з цінними паперами; 4) договорів страхування. Пунктом 2.8. договору про надання грошових коштів у позику № 6268971224 від 06.12.2024 р. метою отримання кредиту визначено споживчі (особисті) потреби, що свідчить про те, що в даному випадку мова йде про споживче кредитування, регулювання якого здійснюється вузькоспеціалізованим Законом України «Про споживче кредитування», що визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері. Закон України «Про споживче кредитування», зокрема ч. 5 ст. 8, визначає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» ці обмеження враховані, шляхом встановлення стандартної процентної ставки за користування кредитними коштами у розмірі, визначеному п. 2.6.1. договору про надання грошових коштів у позику № 6268971224 від 06.12.2024 р., що не перевищує максимально допустимий розмір в 1%. По-друге, Законом України «Про споживче кредитування», зокрема статтею 9 зазначено: «Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту ), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті» - матеріали цивільної справи № 448/1172/25 містять паспорт споживчого кредиту, з яким ОСОБА_1 було ознайомлено, внаслідок чого відбулось подальше укладення Договору, тому його твердження про зворотнє є безпідставними. По-третє, навіть якщо брати до уваги ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», де йдеться про несправедливість умов договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за договором, під якою сторона Відповідача розуміє проценти, дотичні до процентів, нарахованих в рамках договору про надання грошових коштів у позику № 6268971224 від 06.12.2024 р., це твердження також є хибним з урахуванням наступного: Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 визначила, що за кредитним договором позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому. Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше- це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином суд розділяє поняття проценти за користування кредитом та проценти за прострочення зобов`язання, перші з яких не є заходом цивільно-правової відповідальності боржника, а лише можливістю правомірно не сплачувати кошти протягом певного часу. Слід визначити, що договором про надання грошових коштів у позику № 6268971224 від 06.12.2024 р. передбачено проценти за користування наданими Позичальнику коштами, які нараховуються протягом строку кредитування за договором, отже це не є заходом цивільно-правової відповідальності, а тому посилання Відповідача на норми Закону «Про захист прав споживачів», що регулюють нарахування компенсації (штрафів, пені тощо) у цьому випадку також є некоректним. Також, окрім процентів за користування позикою, Відповідачу нарахована комісія за надання кредиту, що становить 15% від суми наданого Кредиту (7 000,00 /100% * 15% = 1 050,00 грн.) та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту згідно п. 2.7. договору про надання грошових коштів у позику № 6268971224 від 06.12.2024 р. Згідно п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право фінансових установ встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, з урахуванням чіткого зазначення про це в Договорі на етапі його укладення із потенційним Позичальником, оскільки Національний банк України неодноразово звертав увагу, що Кредитодавці не мають права маскувати «приховані платежі» під виглядом комісій все має бути прозоро, чітко та узгоджено з клієнтом. Виходячи з аналізу роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами. Ствердив, що Відповідачем доказів повернення боргу не надано, як і не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності обов`язку сплати заявленої у позовній заяві заборгованості, а отже поданий розрахунок заборгованості не спростований, власних розрахунків останньою не подано, тому такий розрахунок має прийматись судом, як достовірний, та такий, що дає змогу суду зробити висновок, що Позивачем доведено факт отримання кредиту та наявності заборгованості у Відповідача. На момент укладення кредитного договору Відповідач не звертався до Позивача із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма умовами такого договору, в тому числі з тими, що оспорює. Враховуючи вищевикладене, вважає, що позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі.

ІІІ. Позиція учасників справи.

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, однак в прохальній частині позову міститься вимога про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання не з`явився, клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило, однак в матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1386582, згідно якого його інтереси представлятиме адвокат Манукян М.А.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Манукян М.А. в судове засідання також не з`явилася, будь-яких клопотань на адресу суду не скеровувала. Судова повістка про виклик до суду по даній справі на 09.10.2026р. була надіслана представнику Казарян А.І. до її електронного кабінету користувачів підсистеми «Електронний суд». З довідки про доставку електронного документу слідує, що судову повістку представник відповідача отримала 18.08.2026р.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

IV. Процесуальні дії у справі.

21.07.2025 року ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

17.02.2026 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» Андрущенка М.В. про витребування доказів.

V. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами.

Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 06.12.2024 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання грошових коштів у кредит №6268971224, договір позики підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 4995.

Відповідно до п. 2.2 договору позики Товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Основні умови договору щодо надання коштів у кредит: п.2.3. Сума кредиту 7000 гривень; п. 2.4. Тип кредиту - кредит; п. 2.5. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів; п.2.8 Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; п.3.2. Дата надання кредиту: 06.12.2024 року або наступний за ним календарний день; п.2.6.1 Стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 цього Договору; п. 2.6.2 Знижена процентна ставка 0,87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

Відповідно до п.10.6.1 та 10.6.2 Договору з метою укладення цього Договору Позичальник, ознайомившись з Правилами, заповнив Заявку, вказавши всі дані, визначені в Заявці, як обов`язкові. При подачі Заявки Позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати після укладення Договору та періодичність платежів зі сплати процентів. Позичальник підтверджує що вказав в Заявці повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні Товариству для прийняття рішення про надання чи ненадання кредиту. Позичальник зобов`язується оновлювати ці дані в Особистому кабінеті не пізніше ніж протягом 3 (трьох) календарних днів з дня виникнення змін в таких даних.

Відповідно до п. 10.6.10.7 Договору позики Позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами Оферти надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Офертою, яка містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення Одноразового ідентифікатора для підписання Договору та Одноразового ідентифікатора для підписання Паспорту Кредиту. Після підпису Електронного повідомлення Позичальником, зазначене повідомлення надійшло в ІКС Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлене про те, що Позичальник надав згоду (акцептував) на пропозицію (Оферту) Товариства щодо укладання Договору. Моментом підписання цього Договору є використання його Сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування та надання на ознайомлення Позичальнику Оферти, а також генерація та направлення Позичальнику Одноразового ідентифікатора. Підписанням Договору зі сторони Позичальника є направлення Позичальником повідомлення, що містить Одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через Особистий кабінет.

Відповідно до п.2.5, 2.5.1 Договору Позики періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Товариство, за наявності у нього всіх необхідних можливостей, засобів і ресурсів, в тому числі з урахуванням оцінки кредитоспроможності Позичальника, може направити Позичальнику пропозицію щодо продовження строку кредиту. Якщо Позичальник погоджується з запропонованими умовами продовження строку кредиту, Позичальнику в Особистому кабінеті, стає доступним до укладання правочин щодо зміни строку кредиту, за Договором. При цьому, Позичальник розуміє та погоджується, що направлення Товариством вказаних пропозицій Позичальнику є правом Товариства, а не обов`язком та залежить від можливостей Товариства та/або оцінки кредитоспроможності Позичальника. Протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Позичальника у випадку та на умовах: визначених в п. 2.6.2 Договору та/або умовами Програми лояльності та/або умовами Правил та/або умовами окремих акцій та/або умовами індивідуальних пропозицій Позичальнику, зокрема у випадку отримання Позичальником знижки на стандартну процентну ставку.

Відповідно до п.2.7 договору комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: № НОМЕР_1 (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.5.1.11 договору, товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених в п. 6.4 Договору.

На підставі п.5.4.1 Договору передбачено, що позичальник зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Додатком №1 до договору про надання грошових коштів у кредит №6268971224 від 06.12.2024 року сторони узгодили графік погашення заборгованості.

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд вірно встановив, що між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання грошових коштів у кредит в електронній формі, підписаний ним одноразовим ідентифікатором (4995).

Договір містить реквізити сторін, зокрема дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника ОСОБА_1 , паспорт: НОМЕР_2 ; дата видачі: 18.04.2008р.; орган, що видав: МОСТИСЬКИМ РВ УМВС У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ; та інші анкетні відомості відповідача ОСОБА_1 .

Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції №20063-1354-169184221 від 06.12.2024 року ТОВ «Іннова Фінанс», ЄДРПОУ 44127243, Надавач платіжних послуг платника: ТОВ ФК «Контрактовий дім» на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у розмірі 7000,00 грн. (кредитні кошти від ТОВ «Іннова Фінанс» Поповнення карток НОМЕР_1 , НОМЕР_3 ІД операції: 152211193).

Перерахування ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» грошових коштів у розмірі 7000,00 грн. на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 стверджується також випискою по рахунку картка № НОМЕР_4 за період 06.12.2024 р. 08.12.2024р., надісланою на адресу суду АТ «Універсал БАНК» 16.04.2026р.

Загальна заборгованість відповідача за договором про надання грошових коштів у кредит №6268971224 від 06.12.2024 р. складає 32915,40 грн., з яких 7000,00 грн. -заборгованість за тілом кредиту; 10865,40 грн. - заборгованість за процентами; 14000,00 грн. - заборгованість за неустойкою за кожен день прострочення повернення позики та 1500,00 грн. комісія за надання кредиту

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 , свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, а саме суму кредиту не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 32915,40 грн.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Як передбачено ст.11 Цивільного кодексу (ЦК) України, підставою виникнення цивільних правовідносин є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Норми ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року №675-VIII (зі змінами) передбачають, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

На підтвердження існування договірних відносин між ОСОБА_1 (як позичальником) та ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» позивачем у справі були надані копія договору про надання грошових коштів у кредит №6268971224 від 06.12.2024 року, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами «4995» (із позначкою дати та часу).

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, електронний цифровий підпис є ключовим засобом підтвердження особи і волевиявлення в електронних договорах. Простої згадки про його використання у договорі недостатньо для підтвердження дійсності підпису, оскільки не встановлюється, хто саме і коли його проставив. Для юридичної сили потрібно документально зафіксувати факт підписання, час, а також спосіб аутентифікації, наприклад, використання одноразового ідентифікатора.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №671/1832/20 (провадження №61-232св23), кредитний договір, укладений в електронній формі через інформаційно - телекомунікаційну систему кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, є дійсним та рівнозначним договору в письмовій формі. Для підтвердження укладення такого договору достатньо доказів проходження позичальником процедури ідентифікації (надання паспортних даних, ІПН, телефону, електронна пошта) та підписання договору шляхом введення одноразового ідентифікатора.

За правилами ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Кредитний договір №6268971224 від 06.12.2024 року був підписаний відповідачем після проходження ідентифікації (указання персональних даних) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця https://finsfera.ua/.Позичальника було ідентифіковано із зазначенням даних: прізвищ, ім`я, по батькові ОСОБА_1 , паспорт: НОМЕР_2 ; дата видачі: 18.04.2008р.; орган, що видав: МОСТИСЬКИМ РВ УМВС У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ; та інші анкетні відомості відповідача ОСОБА_1

ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» здійснив ідентифікацію та верифікацію відповідача до підписання договору шляхом перевірки відповідності наданих відповідачем особистих даних, номеру карткового рахунку, фінансового номеру телефону. У п.3.1 Кредитного договору №6268971224 від 06.12.2024 року вказано номер банківської картки позичальника, на котру мало здійснюватись зарахування кредитних коштів.

Крім цього, відповідачем не спростовано факт надання ним первісному кредиторові всіх особистих даних, котрі дозволяють ідентифікувати позичальника (зокрема, РНОКПП, номер платіжної картки, фінансовий номер мобільного телефону, адреса проживання, паспортні дані), без надання таких даних і відповідного підтвердження, без ознайомлення позичальника з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 та ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» уклали кредитний договір в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

При цьому факт укладення кредитного договору відповідач не заперечує.

У постанові Верховного Суду від 12.06.2023 у справі № 263/3470/20 (провадження № 61-7018св21) висловлені правові позиції, згідно з якими відповідно до ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються на підставі законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Згідно зі ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку. Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання учасника справи на ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставними.

Європейський суд з прав людини у п. 96 рішення від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" (J.K. and Others v. Sweden, [GC]), заява № 59166/12, наголосив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд у своїй практиці також вказує на необхідність застосування категорій «стандартів доказування» та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (наприклад, постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно з правовими позиціями, висловленими Верховним Судом, стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вважає доведеним той факт, що між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» та ОСОБА_1 виникли зобов`язання із договору кредиту, відповідач отримав від кредитора кошти в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Оскільки між фізичною та юридичною особою існують договірні правовідносини щодо отримання кредиту, позичальником не виконані зобов`язання перед кредитодавцем, кошти, отримані в кредит, в обумовлений строк відповідачем добровільно не повернуті, ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» має право на отримання від позичальника ОСОБА_1 простроченої заборгованості за основною сумою кредиту.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості до ОСОБА_1 , позивач, крім заборгованості за кредитом, просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 підписав електронним підписом кредитний договір, чим погодився із запропонованими умовами договору, котрі охоплюють необхідність сплати відсотків за користування позиченими коштами.

Згідно з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості за Договором про надання грошових коштів у кредит №6268971224, станом на 10.06.2025р. заборгованість ОСОБА_1 становить 32915,40 грн., яка складається з 7000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 10865,40 грн. - сума боргу за відсотками 14000,00 грн. - заборгованість за неустойкою за кожен день прострочення повернення позики та 1500,00 грн. комісія за надання кредиту

Договором передбачено строк кредитування позичальника тривалістю 360 дні з дати надання коштів, тобто з 06.12.2024 року.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив, що він здійснений з урахуванням строку кредитування, зважаючи на розмір відсотків, визначений у кредитному договорі. Варто зауважити, що відповідачем не було надано на спростування доводів позивача власного розрахунку суми відсотків за договором.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача на підставі кредитного договору №6268971224 від 06.12.2024 року необхідно стягнути кошти: 7000,00 грн. - основна сума боргу та 10865,40 грн. - заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом, а всього 17865,40 грн.

Щодо стягнення комісії за надання кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5,7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору про надання грошових коштів у кредит №6268971224 від 06.12.2024 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 1050,00 грн., встановлена в п. 2.7 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за надання кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Оскільки положення договору про надання грошових коштів у кредит №6268971224 від 06.12.2024 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1050,00 грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, відтак суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 1050,00 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за неустойкою за кожен день прострочення повернення позики у розмірі 14000,00 грн.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Законом України №2120-IX від 15.03.2022 року внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до п. 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Враховуючи вищенаведену законодавчу заборону щодо стягнення із позичальника в період воєнного стану неустойки за порушення ним зобов`язань за кредитним договором, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення із ОСОБА_1 неустойки у розмірі 14000,00 грн.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду повинне бути не просто формально законним і обґрунтованим, а й справедливим за своєю суттю.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову сторони позивача, з наведених вище мотивів та підстав.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

VІ. Розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.

Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

В матеріалах справи міститься платіжна інструкція №71 від 27.05.2025 року, яка засвідчує той факт, що позивачем при подачі позовної заяви сплачено 2422,40 грн. судового збору.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1314 гривень 88 коп.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: с.Берегове, Яворівського району Львівської області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 44127243, місцезнаходження: 01014, м.Київ, вул.Болсуновська, буд.8, пов.9) заборгованість за кредитним договором №6268971224 від 06.12.2024 року в розмірі 17865 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят п`ять) гривень 40 коп., що складається з 7000 (семи тисяч) гривень заборгованості за тілом кредиту та 10865 (десяти тисяч вісімсот шістдесяти п`яти) гривень 40 коп. заборгованості за процентами.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: с.Берегове, Яворівського району Львівської області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 44127243, місцезнаходження: 01014, м.Київ, вул.Болсуновська, буд.8, пов.9) 1314 (одну тисячу триста чотирнадцять) гривень 88 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 44127243, місцезнаходження: 01014, м.Київ, вул.Болсуновська, буд.8, пов.9);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: с.Берегове, Яворівського району Львівської області.

Суддя Ю.В. Кічак