Рішення № 140857058, 22.10.2026, Городоцький районний суд Львівської області

441/1173/26 2/441/1000/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22.10.2026 Городоцький районний суд Львівської областi в складi:

головуючого судді - Ференц О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Пеленської Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту, в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 00019122412 від 04.12.2019 в сумі 8818 грн. 12 коп., судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 04.12.2019 між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ОСОБА_2 укладено договір про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, № 00019122412, за умовами якого ОСОБА_2 було надано кредит у розмірі 2298 грн., відповідачка зобовязалася повернути такий та сплатити проценти за користування кредитними коштами з кінцевим терміном погашення не пізніше 02.01.2020. Кредитодавець свої зобов`язання за договором позики виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначених умовами договору позики. Відповідачка не виконала свої зобов`язання, здійснила один платіж в погашення суми заборгованості, у зв`язку з цим у неї утворилася заборгованість. 26.02.2021 ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» уклали договір факторингу № 20210226-Ф/2, за умовами якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ФК «ФОРЗА», включно і до ОСОБА_2 . У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором позики станом на 13.05.2026 внаслідок порушення відповідачкою умов закону та договору заборгованість за договором становить 8818 грн 12 коп., а саме: заборгованість за основним зобовязанням 2261.55 грн., заборгованість за відсотками 882 грн., заборгованість за простроченими відсотками за користування кредиту поза межами строку дії договору 5088.48 грн. та інфляційне збільшення 586.09 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, 12.07.2026 від її представника надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити із застосуванням наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки трирічний строк позовної давності сплив 03.02.2023 року, тобто позовну заяву подано через 6 років 3 місяці після виникнення права на позов. Зазначає про протиправність нарахування 5088 грн. 48 коп. процентів за понадстрокове користування кредитом, оскільки, як сам на це вказує позивач, такі нараховані поза межами строку дії договору. Вимога про нарахування інфляційних втрат є похідною, відтак у зв`язку з необхідністю відмови у задоволенні позову про стягнення основної суми боргу через сплив строку позовної давності, така вимоги також не може бути задоволена. Крім цього позивачем не доведено факту переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, в матеріалах справи відсутній належним чином оформлений реєстр прав вимоги, правочин має ознаки цесії, а не факторингу, оскільки укладений зі значним дисконтом, також позивачем не надано доказів наявності у нього статусу фінансової установи з правом надання послуг факторингу станом на 26.02.2021 року. Поза тим позивачем у позові визнано, що у нього відсутні первинні бухгалтерські документи та виписки з регістрів бухгалтерського обліку, а також меморіальні ордери про видачу кредиту. Тобто позивачем не надано жодного документу, який би підтверджував структуру платежів відповідача, розподіл цих коштів між тілом кредиту і процентами, а також обґрунтованість залишку заборгованості за тілом в сумі 2261.55 грн. Також вважає завищеними заявлені до стягнення витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн. при ціні позову 8818.12 грн. Ця справа є типовою справою мікрокредитування, розглядається в порядку спрощеного провадження, належить до малозначних, складається за шаблоном, який використовується позивачем у сотнях аналогічних справ.

20.07.2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, в якому вказав наступне. Позовна давність позивачем не пропущена, оскільки відповідно до п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. Оскільки з 24.02.2022 року в Україні введено режим воєнного стану, строки позовної давності з цього часу продовжені аж до набрання чинності Законом України № 4434-IX від 14.05.2025 року, тобто до 04.09.2025 року. Тому строк в межах з 24.02.2022 року до 04.09.2025 року не зараховується при обчисленні позовної давності і станом на момент звернення до суду з цим позовом пропущений не був. В продовження, Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту чітко визначено нарахування тих же процентів по договору після прострочення виконання грошового зобов`язання і такі становлять 2.50 % в день (п. 5 Договору), відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України такі законно нараховано первісним кредитором. Кінцевим терміном погашення за договором є не пізніше 02.02.2020, період нарахування прострочених процентів за договором відповідачу - з 27.02.2021 по 27.05.2021, період нарахування інфляційних втрат згідно ч.2 ст.625 ЦК України чітко зазначено у позовній заяві з 03.02.2020 до 23.02.2022 включно. Таким чином невідповідними матеріалами справи є домисли відповідача, що ст.625 ЦК України не передбачає нарахування договірних процентів. Заборгованість за простроченими відсотками нарахована з урахуванням положень п. 5 укладеного з відповідачем Договору і мала б нараховуватися до повного погашення заборгованості, однак зважаючи на складну суспільно-політичну ситуацію в країні, дотримуючись принципів розумності та справедливості, позивач здійснював нарахування відсотків лише протягом 90 календарних днів. Інфляційні страти обраховані згідно з положеннями ЦК України до моменту введення воєнного стану, відтак підлягають стягненню з відповідача. З приводу переходу права вимоги вказав, що до позовної заяви долучений реєстр боржників, підписаний ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», про перехід прав вимоги, в тому числі по позичальнику ОСОБА_2 , позивачем долучаються додатково докази на підтвердження наявності у них ліцензії.

21.07.2026 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив з аналогічних підстав, що вказані у відзиві на позов. Просить суд застосувати позовну давність і на цій підставі відмовити у задоволенні позовних вимог.

05.10.2026 року представник позивача подав уточнені позовні вимоги, в яких вказав, що оскільки із нарахованого відповідачу кредиту при перерахуванні суми кредиту були списані комісії, ОСОБА_3 фактично було зараховано на картку лише 2000 грн., а не 2298 грн. як вказано у первинній позовній заяві. Відповідач частково оплачувала нараховані відсотки за користування кредитом, 03.01.2020 року пролонгувала строк дії договору та в подальшому продовжувала користуватися кредитним коштами в сумі 2261.55 грн. ще 30 днів, кінцева дата погашення кредиту 02.02.2020 року. В подальшому відповідач перестала вносити платежі на погашення суми кредиту та відсотків, єдиний платіж на суму 990 грн. був 03.01.2020 року. Таким чином станом на 13.05.2026 року у ОСОБА_4 існує заборгованість за кредитним договором, яка становить 7672.98 грн. і складається з 1967.80 грн. заборгованості за тілом кредиту, 767.63 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 4427.55 грн. заборгованості за простроченими відсотками, нарахованими поза строком дії договору, та 510 грн. інфляційного збільшення за період з 03.02.2020 до 23.02.2022 року. Просить ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за Договором про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, № 00019122412 від 04.12.2019 року в сумі 7672.98 грн. та понесені судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 04.12.2019 між ТОВ «Фінансова Компанія «ФОРЗА» та ОСОБА_2 укладено договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 00019122412, відповідно до умов якого кредитор зобов`язався надати позичальнику в користування грошові кошти (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобовязався повернути кредит та сплати проценти за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Сума кредиту становить 2000 грн., дата погашення кредиту 02.01.2020.

Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме перерахував на банківську картку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 2000 грн., що підтверджується випискою АТ «Ощадбанк» по ОСОБА_5 , а саме про поступлення на картку № НОМЕР_1 , що була відкрита на ім"я ОСОБА_2 в день оформлення договору позики № 00019122412 від 04.12.2019.

Відповідачка не виконала свої зобов`язання, в рахунок погашення кредиту здійснила оплату на суму 990 грн та припинила вносити платежі, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

26.02.2021 ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали договір факторингу № 20210226-Ф/2, за умовами якого ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Фінансова компанія «ФОРЗА», включно і до ОСОБА_2 .

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Як свідчать матеріали справи, відповідач ОСОБА_6 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за договором про надання коштів у позику перед новим кредитором ТОВ «Артеміда-Ф». На підтвердження переходу права вимоги ТОВ «Артемдіа-Ф» надало платіжне доручення № 185 від 03.03.2021 року про оплату за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 20210226-Ф/2 від 26.02.2021 року та Реєстр прав вимоги № 1 до договору факторингу № 20210226-Ф/2 від 26.02.2021 року.

Суд звертає увагу на те, що договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, укладений між ОСОБА_2 та первісним кредитором, а також договір про відступлення права вимоги, укладений між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та позивачем, у встановленому порядку недійсними не визнані, а відтак, в силу положень статті 204 ЦК України, діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що у встановлені договором строки відповідач ОСОБА_2 не виконала умови договору від 04.12.2019 щодо повернення заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитними коштами.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином внаслідок порушення відповідачкою умов закону та договору у неї утворилася заборгованість за тілом кредиту 1967,80 грн та заборгованість за відсотками 767,63 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

З приводу стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 4427.55 грн., обрахованих поза строком кредитування, та інфляційних витрат суд дійшов наступного висновку.

У п.5 укладеного між відповідачем та ТОВ «ФК «ФОРЗА» Договору встановлено, що строк дії договору - з 04.12.2019 до 02.01.2020 року, але в будь якому випадку до повного виконання зобов`язань за договором, а також встановлено розмір процентної ставки за кожен день у разі прострочення, 2.5 %.

Натомість у Паспорті споживчого кредиту в Р. 6 зазначено, що наслідком прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за цим договором є нарахування неустойки, яка становить 2.5 % від суми простроченої заборгованості, але не більше 15 % від суми простроченого платежу. При цьому така неустойка згідно Розділу 8 Кредитного договору обраховується лише з 41 календарного дня прострочення зобов`язання.

Зі змісту позовної заяви та відзиву на позов вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача власне відсотки за користування кредитом, обраховані поза строком кредитування, тобто відсотки, сплата яких була передбачена п. 5 Кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку і одночасно зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Строк дії договору про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, № 00019122412 від 04.12.2019 з урахуванням його пролонгації закінчився 02.02.2020 року.

З огляду на наведене, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним, а відтак відсутні правові підстави для їх стягнення з ОСОБА_4 .

За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведену норму підлягають стягненню з відповідача і вірно обраховані представником позивача за період з 03.02.2020 до 23.02.2022 року інфляційні втрати в сумі 510 грн. 00 коп.

Суд вважає безпідставними заперечення проти позову представника відповідача в частині недоведення позивачем переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, а також щодо відсутності доказів на підтвердження отримання ОСОБА_7 кредитних коштів з наступних підстав.

В матеріалах справи міститься Договір факторингу і Витяг з реєстру боржників, форма та зміст якого повністю відповідає Додатку до Договору факторингу, якими підтверджується перехід права вимоги за кредитним договором № 00019122412 від 04.12.2019 року до ТОВ «ФК «Артеміда». З огляду на наведене суд доходить висновку, що позивачем доведено належними і допустимими доказами факт переходу права вимоги до відповідача, а отже і право останнього на звернення до суду із цим позовом.

На підтвердження надання кредиту на підставі договору ТОВ «ФК «Артеміда» надало детальний розрахунок заборгованості, де висвітлені транзакції нарахування кредитних коштів на банківську карту клієнта ОСОБА_2 , нараховані проценти, а також клопотало про витребування банківської інформації, яка надійшла за ухвалою суду і якою підтверджується відкриття ОСОБА_2 банківського рахунку, до якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , а також зарахування на цю картку 2000 грн. 04.12.2019 року, тобто в день підписання договору.

Заперечуючи проти отримання коштів, відповідач ОСОБА_6 не надала суду доказів того, що картка за номером № 5167-4910-1167-0394 їй не належать і що на таку не надходили кошти 04.12.2019 року в сумі 2000 грн. Отже суд вважає встановленим отримання відповідачем кредитних коштів за договором № 00019122412 від 04.12.2019 року в сумі 2000 грн.

З приводу застосування до даних правовідносин позовної давності суд відмічає наступне.

Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.07.2026 2 України, продовжуються на строк його дії.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався і діє до сьогодні.

Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України» передбачено поновлення перебігу позовної давності». Вказаний закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 04.09.2025 року.

Як вбачається із укладеного між ТОВ «ФК «ФОРЗА» та ОСОБА_2 договору про надання позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, кінцевим терміном погашення кредиту є 02.02.2020, відповідно строк позовної давності почав перебігати саме з цієї дати. Оскільки 24.02.2022 року в Україні введено режим воєнного стану, відповідно строк з 24.02.2022 року і до набранням чинності Законом України № 4434-ІХ чинності 04.09.2025 не зараховується при обчисленні позовної давності. Позовна заява ТОВ «ФК «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за Договором про надання позики подана в суд через систему Електронний суд 19.05.2026 року, відтак строк позовної давності позивачем не пропущено і наслідки пропуску такого застосуванню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача з урахуванням норм ст.141 ЦПК України підлягає стягненню в користь позивача сплачений судовий збір в розмірі, пропорційному до розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Встановлено, що 11.05.2026 між позивачем та адвокатом Бачинським О.М. укладено договір про надання правової допомоги № 20260511-13Ш, в якому передбачено фіксований розмір гонорару, що становить 7000 грн. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене та заперечення проти розміру витрат на професійну правову допомогу представника відповідача, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від заявленої представником позивача суми.

Беручи до уваги складність справи, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, який є завищеним, обсяг наданих адвокатом послуг, та те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, однак представник позивача заявив клопотання про проведення засідання у його відсутності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи, у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 137, 141, 263-265, 267, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артеміда-Ф" (ЄРДПОУ 42655697) заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019122412 від 04.12.2019 в розмірі 3245 (три тисячі двісті сорок п`ять) гривень 43 коп., понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1126 (одна тисяча сто двадцять шість) гривень 11 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень, а всього 7371 (сім тисяч триста сімдесят одну) грн 54 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду .

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Артеміда-Ф", юридична адреса: вул. С. Бандери, 87, оф. 54 м. Львів, код ЄДРПОУ 42655697.

Відповідач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя О.І. Ференц