Рішення № 140856945, 22.10.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1414/26

Провадження № 2/307/657/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сас Л.Р.,

секретар судового засідання Семко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

її представника - адвоката Кушнір О.С.,

третьої особи ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

та прокурора Форгачій М.М.,

в с т а н о в и в:

Неповнолітня ОСОБА_1 01 квітня 2026 року пред`явила до ОСОБА_2 позов про позбавлення його батьківських прав відносно неї, неповнолітньої позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову посилалася на те, з 2007 року ОСОБА_4 (матір неповнолітньої позивачки) проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 (батьком неповнолітньої позивачки) та ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася вона, ОСОБА_1 .

Починаючи з 2012 року позивачка проживає зі своєю матір`ю, оскільки батько самоусунувся від її утримання, повністю перестав спілкуватися та проявляти інтерес до неї.

28 лютого 2025 року Солом`янський районний суд міста Києва ухвалив рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно довідки № 43871/24.7-37 від 26.05.2025, виданої Тячівським відділом державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції України, заборгованість зі сплати аліментів становить 19 686,87 гривень.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданої 06.03.2026 за вих. № 197-37/31973 Тячівським відділом державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області, сукупний розмір заборгованості станом на кінець лютого 2026 року становить 21 620,37 грн. і продовжує зростати.

17 січня 2025 року її матір ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , з мати проживали однією сім`єю протягом 12 років. Все належне виховання та піклування позивачка отримувала від ОСОБА_5 , який замінив їй батька.

Позбавлення батьківський прав відповідача потрібно для подальшого звернення до суду щодо її усиновлення ОСОБА_5 ..

Вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідає її інтересам, як дитини, оскільки відсутність будь-якої участі батька у її житті є фактором, що травмує її психіку, а збереження батьківства може призвести до одержання відповідачем в майбутньому майнових та особистих немайнових прав, заснованих на спорідненості з дитиною, що враховуючи ухилення його від виконання батьківських обов`язків, призведе до порушення прав та інтересів дитини.

Враховуючи викладене, просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо не, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі ухвали судді від 03 квітня 2026 року, позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачці строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків заяви, які позивачкою усунуті.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 26 травня 2026 року та було відкладено, зокрема: на 23 червня 2026 року, 08 липня 2026 року та 21 серпня 2026 року, у зв"язку із ненадходженням висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

На підставі ухвали суду від 21 серпня 2026 року, закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 14 вересня 2026 року.

Згідно ухвали суду від 14 вересня 2026 року до участі у справі залучено прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області та розгляд справи відкладено на 05 жовтня 2026 року та за клопотанням прокурора відкладено на 15 жовтня 2026 року.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кушнір О.С. в обґрунтування позовних вимог посилалися на обставини, викладені у позовній заяві.

Третя особа - ОСОБА_3 просила позов задовольнити.

Представник третьої особи - орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без її участі та не заперечення щодо задоволення позову.

Прокурор Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області Форгачій М.М. 15 жовтня 2026 року подала письмовий висновок в якому зазначила наступне.

Батьки дитини у зареєстрованому шлюбі не перебували та проживали однією сім`єю з 2007 по 2012 рік. Після припинення спільного проживання ОСОБА_6 залишилася з матір`ю, яка надалі забезпечувала її виховання, розвиток та утримання за участю свого чоловіка ОСОБА_7 . Зі змісту пояснень дитини та матеріалів, зібраних органом опіки та піклування, убачається, що фактично вихованням ОСОБА_6 протягом тривалого часу займаються мати та вітчим. Разом із тим сам факт тривалого непроживання батька з дитиною не може автоматично ототожнюватися з наявністю всіх необхідних умов для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 лютого 2025 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки. Відповідно до розрахунку державної виконавчої служби станом на 17 квітня 2026 року заборгованість зі сплати аліментів становила 49 224 гривні. Наявність заборгованості зі сплати аліментів, на яку посилається позивачка, сама собою не доводить наявності передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України підстав для позбавлення відповідача батьківських прав. Несплата аліментів може бути одним із доказів, що підлягають оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи, однак не звільняє позивачку від необхідності довести свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків. Водночас, для формування остаточного висновку щодо наявності підстав для позбавлення батьківських прав необхідно врахувати період утворення заборгованості, причини несплати аліментів, поведінку відповідача та інші докази, які характеризують його ставлення до виконання батьківських обов`язків. Відповідно до статті 171 Сімейного кодексу України дитина має право бути вислуханою під час вирішення спору щодо її виховання. У цій справі думка ОСОБА_6 має особливе значення з огляду на її вік, рівень усвідомлення власних інтересів та тривалість фактичних сімейних відносин. Однак думка дитини, хоча й повинна бути належним чином врахована, не звільняє суд від необхідності встановити передбачені законом підстави для позбавлення батьківських прав. Щодо висновку органу опіки та піклування слід звзначити наступне. Органом опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації за результатами розгляду матеріалів справи надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав. Такий висновок ґрунтується, зокрема, на тривалій відсутності батька в житті дитини, фактичному здійсненні виховання матір`ю та вітчимом, позиції самої ОСОБА_6 й намірі матері надалі ініціювати її усиновлення вітчимом. При цьому намір матері забезпечити усиновлення дитини вітчимом сам по собі не може бути самостійною підставою для позбавлення біологічного батька батьківських прав. Крім того, матеріали свідчать, що відповідач фактично не проживає за останньою відомою адресою реєстрації, а встановити його актуальне місце проживання та отримати пояснення щодо обставин справи не вдалося. За таких умов відсутність пояснень відповідача не може сама по собі розцінюватися як безумовний доказ свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків. Водночас це не спростовує інших доказів, які свідчать про тривалу відсутність його участі у вихованні доньки. Із позовної заяви вбачається, що однією з цілей позбавлення відповідача батьківських прав позивачка визначає подальше її усиновлення чоловіком своєї матері ОСОБА_8 . Однак, ця ціль сама по собі не є передбаченою статтею 164 Сімейного кодексу України підставою для позбавлення біологічного батька батьківських прав. Питання про позбавлення батьківських прав має вирішуватися на підставі встановлених судом обставин, з урахуванням поведінки відповідача, його ставлення до дитини та її найкращих інтересів. Процедура усиновлення не повинна підміняти собою встановлення передбачених законом підстав для застосування такого крайнього заходу. З огляду на викладене, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , щодо до позбавлення батьківських прав відносно неї ОСОБА_9 (а. с. 132 - 134).

Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про судове засідання, у судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав, у зв`язку з чим суд, на підставі п. 1) ч. 3 ст. 223 ЦПК України, постановив ухвалу про розгляд справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення позивачки, її представника та третьої особи, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та паспорта громадянина України № НОМЕР_2 відомо, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про що у Книзі реєстрації народжень 04 червня 2009 року зроблено відповідний актовий запис № 1570 (а. с. 5, 13).

Згідно витягу із реєстру територіальної громади, сформованого на підставі заяви ОСОБА_1 від 14.03.2025 відомо, що адреса місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - АДРЕСА_1 , дата реєстрації 11.11.2010 (а. с. 6).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2025 року ухвалено стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частин від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи із 17 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало законної сили 31 березня 2025 року (а. с. 9 - 11).

Згідно розрахунків заборгованості зі сплати аліментів № 12966 від 02.02.2026 та № 19.7-37/31973 від 06.03.2026, проведених Тячівським відділом державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Івано - Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наявна заборгованість зі сплати аліментів станом на 02.02.2026 - у розмірі 18 421,12 грн. та станом на 06.03.2026 у розмірі 21 620,37 грн., про що складено відповідну довідку № 31949 від 06.03.2026 про те, що ОСОБА_3 дійсно не отримувала аліменти з ОСОБА_2 за період з 01.08.2025 по 01.03.2026 згідно виконавчого листа № 760/26374/24 від 28.02.2025, виданого Солом`янським районним судом міста Києва (а. с. 15 - 16, 18).

Згідно повідомлення старшого державного виконавця М. Фединця від 23 січня 2026 року, вбачається, що станом на 23.01.2026 у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 23.01.2026 за період з 17.08.2025 по 23.01.2026, становить 18 421.12 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці. Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 5 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, відомості про ОСОБА_2 внесено до Єдиного реєстру боржників (а. с. 17).

Постановою державного виконавця Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Івано - Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Фединцем М.М., для забезпечення виконання виконавчого документа - виконавчого листа № 760/26374/24, виданого Солом`янським районним судом міста Києва 28.02.2025 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частин від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи із 17 жовтня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, накладено арешт на майно боржника; ВП № НОМЕР_7 (а. с. 19).

Із характеристики учениці 11-А класу середньої загальноосвітньої школи № 54 м. Києва ОСОБА_1 , 2009 року народження, вбачається, що ОСОБА_1 навчається у вказаному навчальному закладі із 5 класу; зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, скромна учениця; навчальні досягнення середнього та достатнього рівнів; на уроках уважна, не завжди активна, дисципліну не порушує, поводиться добре. Організована, пунктуальна, спокійна, вихована, проста та привітна. Матір - ОСОБА_4 приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини, підтримує контакт із адміністрацією школи, класним керівником та педагогічними працівниками, відвідує класні та загальношкільні збори. Батько ОСОБА_2 навчанням дочки не цікавиться, на контакт із класним керівником, педагогічними працівниками та адміністрацією школи не виходив, до школи не приходив (а. с. 8).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 відомо, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 17 січня 2025 року зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 29 та після реєстрації шлюбу чоловіку та дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_10 / ОСОБА_10 (а. с. 7).

Із Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, постанови про визнання неповнолітньої особи потерпілою та постанови про залучення законного представника від 06 травня 2026 року відомо, що ОСОБА_11 06 квітня 2026 року звернулася до Солом`янського управління поліції ГУНП у м. Києві із заявою про злісне ухилення ОСОБА_2 від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку із чим 29 квітня 2026 року внесено відомості до ЄРДР за № 42026102090000049 за ч. 1 ст. 164 КК України; неповнолітню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , визнано потерпілою в рамках даного кримінального провадження, а її матір - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , залучено як законного представника неповнолітньої особи - ОСОБА_1 ( а. с. 72 - 74).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці .

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1-4 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Спірні правовідносини між сторонами стосуються реалізації права неповнолітньої позивачки, яка досягла чотирнадцяти років, на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав біологічного батька у зв`язку з неналежним виконанням останнім батьківських обов`язків (частина перша статті 165 СК України).

Відповідно до частини першої статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави для позбавлення батьківських прав визначені частиною першою статті 164 СК України, зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Установлюючи правову кваліфікацію ухилення від виконання батьківських обов`язків, суд враховує висновок Верховного Суду про те, що "ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 742/7046/23 (провадження № 61-8358св25); постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Щодо виняткового характеру заходу впливу, суд ураховує висновок про те, що "позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків" (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 638/5135/23 (провадження № 61-7622св25); постанови Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/3287/23 та від 30 вересня 2026 року у справі № 621/2162/24).

Суд наголошує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків (постанови Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 26 квітня 2023 року у справі № 931/709/21, від 30 вересня 2026 року у справі № 621/2162/24).

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23).

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, провадження № 61-9216св24).

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі № 2-5679/11, провадження № 61-9746св24).

Ураховуючи міжнародно-правові стандарти захисту прав дитини та права на повагу до сімейного життя, суд застосовує загальні принципи статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) безпосередньо до обставин цієї справи.

За практикою ЄСПЛ взаємне спілкування батьків та дитини є фундаментальним елементом "сімейного життя" у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо стосунки між батьками розірвано (рішення у справі "Ілля Ляпін проти Росії", заява № 70879/11, § 44, 30 червня 2020 року).

У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (§ 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (§ 58).

Наразі існує широкий консенсус, зокрема в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні бути першорядними (рішення у справах "Нойлінгер та Шурук проти Швейцарії" [ВП], заява № 41615/07, § 135, 06 липня 2010 року, та "X проти Латвії" [ВП], заява № 27853/09, § 96, ЄСПЛ 2013).

Інтереси дитини вимагають, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною, і це може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини (рішення у справі "К.Б. та інші проти Хорватії", заява № 36216/13, § 143, 14 березня 2017 року; рішення у справі "Van Slooten v. The Netherlands", заява № 45644/18, § 68).

Розрив таких зв`язків означає відірвання дитини від її коріння, що може бути зроблено лише за виняткових обставин (рішення у справі "Гергюлю проти Німеччини", заява № 74969/01, § 48, 26 лютого 2004 року; рішення у справі "Савіни проти України", заява № 39948/06, § 49, 18 грудня 2028 року); потрібно зробити все можливе для збереження особистих стосунків і, якщо та коли це доречно, для "відновлення" сім`ї (рішення у справі "Кацпер Новаковський проти Польщі", заява № 32407/13, § 75, 10 січня 2017 року).

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на кожну державу зобов`язання прагнути до возз`єднання біологічного батька або матері з його або її дитиною (рішення у справах "К. і Т. проти Фінляндії" [ВП], заява № 25702/94, § 178, та "Гергюлю проти Німеччини", наведене вище, § 45). Це включає право батьків вживати заходів з метою возз`єднання з дитиною та зобов`язання національних органів вживати таких заходів.

Щодо врахування думки дитини, яка за обставин цієї справи є також позивачкою у справі, ЄСПЛ наголошує, що, хоча його практика вимагає врахування думки дітей, ця думка не обов`язково є незмінною, і їхні заперечення, яким слід приділяти належну увагу, не обов`язково є достатніми для того, щоб переважити інтереси батьків, особливо щодо регулярного контакту зі своєю дитиною. Право дитини висловлювати власну думку не слід тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без врахування будь-яких інших факторів та проведення аналізу для визначення їхніх найкращих інтересів; такі інтереси зазвичай диктують необхідність збереження зв`язків дитини з її сім`єю, за винятком випадків, коли це завдасть шкоди здоров`ю та розвитку дитини (рішення у справах "К.Б. та інші проти Хорватії", заява № 36216/13, § 143, 14 березня 2017 року, та "Суур проти Естонії", заява № 41736/18, § 79, 20 жовтня 2020 року).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) зазначено, що цінність сімейних зв`язків та необхідність їх збереження вимагають виняткової обґрунтованості будь-якого втручання держави у сімейне життя, а таке втручання має бути пропорційним меті, що переслідується.

Суд також врахував думку неповнолітньої позивачки ОСОБА_1 , яка категорично висловилась про позбавлення її батька ОСОБА_2 батьківських прав відносно неї, посилаючись на те, що батько не приділяє їй увагу, не цікавиться її життям, не піклується про неї, не допомагає їй фінансово та взагалі з нею не спілкується.

В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що ініціатором припинення контакту був саме відповідач.

Натомість суд дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що категоричне ставлення неповнолітньої позивачки до батька базується на не достатньому життєвому досвіді і на даний час є передчасним.

Оцінюючи конкретні обставини справи у світлі наведених норм та правових висновків, суд встановив, що зв`язки між відповідачем та його дочкою є дійсно слабкими, однак збереження юридичного статусу батька створює належне підґрунтя для поступового відновлення контакту з біологічним батьком та збереження таких родинних зв`язків повністю відповідає найвищим інтересам дитини у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд бере до уваги, що в житті неповнолітньої присутній вітчим, який зміг замінити їй батька та як зазначено в позовній заяві, позбавлення батьківських прав відповідача необхідно для подальшого усиновлення неповнолітньої позивачки вітчимом, однак вказана обставина не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.

Збереження юридичного та родинного зв`язку з біологічним батьком набуває виняткового значення для формування особистості дитини, її психоемоційного розвитку та відчуття наявності батьківської опори. Інтереси дитини вимагають, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною і це може заподіяти шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Розрив таких зв`язків означає відрив дитини від її коріння, що може бути допустимим лише за виняткових обставин.

Суд не встановив обставин, які б свідчили, що відповідач становить загрозу для життя, здоров`я чи розвитку доньки, чинить на неї негативний або аморальний вплив. Сам по собі факт відсутності активного спілкування протягом тривалого часу, не є свідченням того, що змінити поведінку батька на краще неможливо.

Оцінюючи категоричну позицію неповнолітньої позивачки, яка наполягає на задоволенні позову та позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, суд враховує її вік (17 років), твердження про відсутність емоційного зв`язку та прагнення бути усиновленою вітчимом, який виховував і піклувався про дитину як батько.

Щодо висновку органу опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надійшов до суду 13 серпня 2026 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Згідно з ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав «не є обов`язковим для суду (частини п`ять, шість статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом». Відповідно висновок органу опіки та піклування оцінюється судом за правилами ст. 89 ЦПК України нарівні з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

Так, Солом`янською районною в місті Києві державною адміністрацією, як органом опіки та піклування, розглянуто матеріали справи щодо надання висновку до суду по справі за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Питання розглянуто 06.08.2026 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації в присутності неповнолітньої ОСОБА_1 , 2009 року народження.

За інформацією Солом`янського районного в місті Києві центру соціальних служб від 25.06.2026, під час консультування з психологом на малюнку сім`ї ОСОБА_6 зобразила членів сім`ї в такому порядку: «папа» (вітчим ОСОБА_12 , якого ОСОБА_6 називає татом), мама, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . ОСОБА_6 обрала твердження тесту, що стосується відносин з ОСОБА_2 : «Мій тато рідко показує свою любов до мене, не цікавиться моїми рішеннями, має дуже невелике уявлення про мої цілі та інтереси, не вникає в моє життя достатньо глибоко, майже не цікавиться тим, як я проводжу свій вільний час. Я не раджусь з ним. Я б назвала свої стосунки з батьком прохолодними». А також твердження, що стосуються відносин з матір`ю та вітчимом, що збігаються: «Я впевнена, що б не трапилось, моя мати та вітчим будуть любити мене. Вони підтримують та схвалюють мої власні рішення, з повагою ставлять до мого особистого життя. Я б назвала свої стосунки з моєю матір`ю та татом близькими». Влада додала: « Мама впевнена, любляча, добра. ОСОБА_12 (вітчим) розумний, веселий, сильний, добрий. Батько ОСОБА_16 холодний, ніякий, віддалений; більше нічого не можу сказати про нього. До того як мені виповнилось чотири роки ми з ним жили в Ужгороді, звідки він родом. Потім переїхали з мамою в Київ. Він не приходив, не приїжджав, дуже рідко телефонував, питав тільки «Як здоров`я, як мама, як бабуся?», на дні народження присилав гроші, останній раз минулого року. Зараз він знаходиться за кордоном, у Чехії. По телефону з ним не спілкуємося. Я не хотіла б йому дзвонити та побачитись з ним. Батько відсутній у моєму житті, він не допомагає з навчанням, морально, грошима. Його немає поруч, ні погуляти, ні приготувати щось, ні підтримки, коли треба. Бути в моєму житті - значить бути поруч. З цього віку, з чотирьох років, зі мною поруч ОСОБА_12 (вітчим), він для мене тато.».

Під час обстеження умов проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 , працівником служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації 03.06.2026 встановлено, що ОСОБА_6 разом з матір`ю, вітчимом, бабою та молодшим братом та сестрою проживають в квартирі, де створені умови для навчання, відпочинку та розвитку дитини.

03.06.2026, під час бесіди з співробітником Служби ОСОБА_6 повідомила, що проживає з матір`ю, батьком ОСОБА_17 , бабусею, молодшою сестрою ОСОБА_13 та братом ОСОБА_18 . З батьком, ОСОБА_2 , останній раз бачилась у 8-річному віці. Батько телефонує один раз на рік, вітав з днем народження. Бажає позбавити батька батьківських прав, подання позову було з її ініціативи. Матір дитини, ОСОБА_11 , повідомила, що вона із батьком доньки припинили спільне проживання, коли дитині виповнилось 4 роки. ОСОБА_2 останні 11 років проживає у Чеській Республіці, за весь цей час бачив дитину 2 рази, дитиною не цікавиться, іноді вітає з днем народження. ОСОБА_11 житлом забезпечена, отримує соціальну допомогу. За останньою відомою адресою реєстрації ОСОБА_2 листи з пропозицією надати пояснення та повідомлення про розгляд питання на засіданні комісії 02.07.2026 отримав, 06.08.2026 не отримав, пояснень не надав.

Зважаючи на викладене, з`ясувати його думку із зазначеного питання не виявилось можливим. Згідно відповіді від 24.07.2026 служби у справах дітей та сім`ї Углянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області за наявними відомостями ОСОБА_2 на території Углянської сільської ради не зареєстрований та фактично не проживає, відібрати пояснення стосовно позбавлення його батьківських прав та надати акт обстеження умов проживання не є можливим. Виходячи з наявних матеріалів справи, враховуючи думку дитини та рішення комісії з питань захисту прав дитини при Солом`янській районній в місті Києві державній адміністрації, Солом`янська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с .101 - 110).

Дослідивши вказаний висновок, суд зазначає наступне.

Мотивувальна частина висновку відтворює виклад обставин, наведений позивачкою у позовній заяві практично дослівно. Водночас пояснення відповідача взагалі відсутні з посиланням на те, що згідно відповіді органу опіки та піклування Углянської сільської ради від 24 липня 2026 року, відповідач ОСОБА_2 на території Углянської сільської ради не зареєстрований та фактично не проживає, відібрати пояснення стосовно позбавлення його батьківських прав та надати акт обстеження умов проживання не є можливим, в той же час, до висновку не долучено вказаної відповіді, а судом встановлено, що згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2649563, місце проживання відповідача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Також представник стверджує, що за останньою відомою адресою реєстрації ОСОБА_2 надіслано листи з пропозицією надати пояснення та повідомлення про розгляд питання на засіданні комісії на 02.07.2026, який відповідач отримав, та на 06.08.2026, який не отримав та пояснень не надав, на підтвердження чого долучив копію конверта із зазначенням адреси: АДРЕСА_3 .

Однак на вказаній копії конверта відсутні дати, на які посилається представник та суду не надано доказів того, що такий був отриманий відповідачем, оскільки на вказаній копії відсутні будь - які відмітки, проставлені поштою про вручення чи невручення вказаного відправлення.

Крім того, висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 грунтується, зокрема на думці дитини, яка сама підтвердила, що батько вітає її з днем народження, надсилає гроші як подарунок, він знаходиться за кордоном і не бачиться із дочкою, він рідко телефонує, цікавився її станом здоров`я, а також цікавився як її мати та баба, однак ОСОБА_6 не хоче йому телефонувати сама та бачитися з ним, оскільки він не знаходиться поруч із нею, не може з нею гуляти, щось їй приготувати, відсутня підримка за потреби. У той час, вказаним фактам комісія органу опіки та піклування не надала жодної оцінки та жодним чином не обгрунтувала під час складання висновку, небажання самої дитини спілкуватися з батьком, що не може бути одночасно причиною, наслідком і доказом винної поведінки батька.

Також висновок не містить жодного судження про наявність вини відповідача та свідомий характер його поведінки, тобто обставини, які згідно з п. 2 ) ч. 1 ст. 164 СК України є визначальними для позбавлення батьківських прав. Не досліджено й питання про можливість зміни поведінки відповідача та про застосування менш суворих заходів впливу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновок органу опіки та піклування органу опіки та піклування в особі служби у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, є недостатньо обґрунтованим, ґрунтується на односторонньому викладі обставин і не містить оцінки доказів, які спростовують доводи неповнолітньої позивачки, а тому відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України суд не погоджується з ним.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що висновок органу опіки та піклування не містить жодних обставин та будь-яких обґрунтувань, які б вказували на наявність підстав для застосування відносно відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Суд враховує думку дитини, висловлену під час судового розгляду.

Однак, згідно з ч. 3 ст. 171 СК України суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Позбавлення батьківських прав не є способом оформлення обраного дитиною порядку проживання і не припиняє її родинного зв`язку з батьком, а тягне за собою втрату дитиною низки прав, заснованих на спорідненості, зокрема у сфері утримання та спадкування. Суд зазначає, що інтересам дитини за встановлених обставин відповідає збереження правового зв`язку з батьком і відновлення спілкування з ним, а не його припинення. Жодного доказу свідомої відмови батька від спілкування з дочкою, нехтування її інтересів чи самоусунення від виконання батьківських обов`язків, суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст. 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що надані позивачкою докази не є достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри, як позбавлення батьківських прав. Позбавлення батьківських прав є втручанням у приватне і сімейне життя особи, і за встановлених обставин таке втручання наразі не є виправданим і пропорційним.

Отже, позбавлення батьківських прав застосовується судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачем відносно дочки у матеріалах справи відсутні.

Позивачкою не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збігом певних життєвих обставин.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Щодо доводів третьої особи - ОСОБА_3 про те, що до ЄРДР 29 квітня 2026 року внесено відомості за № 42026102090000049 про вчинення відповідачем ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, тобто за ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Підставою для позбавлення батьківських прав за п. 6 ч. 1 ст. 164 СК України є засудження за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини, тоді як обвинувального вироку щодо відповідача не постановлено. Сам факт внесення відомостей до ЄРДР не є доказом винуватості особи і не може бути покладено в основу рішення суду про позбавлення особи батьківських прав.

За наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові та наданих в судовому засіданні пояснень її представника про нехтування відповідачем своїми обов`язками щодо виховання та утримання дитини, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а докази, які були надані позивачкою та її представником, суд не вважає достатніми та переконливими для позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки.

Разом з тим положеннями 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках з урахуванням особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

З огляду на те, що під час судового розгляду частково підтвердився факт неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків, з урахуванням обставин цієї справи, діючи в найкращих інтересах дитини, слід спонукати відповідача до виконання таких обов`язків та попередити його про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, слід покласти на позивачку.

У судовому засіданні 15 жовтня 2026 року суд відповідно до вимог ст. 244 ЦПК України перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши ухвалення та проголошення судового рішення на 22 жовтня 2026 року на 15 год. 30 хв.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації контроль за виконанням ним батьківських обов`язків, для чого направити копію даного рішення вказаному органу для виконання.

Судові витрати покласти на позивачку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків - НОМЕР_4 .

Представник позивачки: ОСОБА_19 , АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер картки платника податків - НОМЕР_5 .

Треті особи: орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, адреса місцезнаходження: м. Київ, проспект Повітряних Сил, 41, код ЄДРПОУ: 37485506.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків - НОМЕР_6 .

Прокурор Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області - Форгачій Мар`яна Михайліна, 90500, Закарпатська область, м. Тячів вул. Незалежності, 27.

Повне судове рішення буде складено 22 жовтня 2026 року.

Суддя Л.Р.Сас