Ухвала суду № 140852368, 22.10.2026, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/860/26

н/п : 2-п/397/17/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2026 селище Олександрівка

Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Гайдар Н.І.,

за участю: секретаря судового засідання - Іваненко Н.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дешко В`ячеслава Олександровича про перегляд заочного рішення у справі за позовом ТОВ « Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29.07.2026 року позов ТОВ « Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ « Бізнес позика» заборгованість у сумі 13047,82 грн, з яких: заборгованість за кредитом 8363,98 грн, заборгованість за відсотками - 4683,84 грн судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1575,60 грн.

18.08.2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Дешко Вячеслава Олександровича про перегляд заочного рішення у справі, в якій він просить скасувати заочне рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області у справі №397/860/26.

В обґрунтування своєї заяви представник відповідача зазначив, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи. Зокрема, ухвалу про відкриття провадження та виклики до суду відповідач не отримував, про що містяться відповідні докази в матеріалах справи, що позбавило відповідача можливості реалізувати своє право на захист, подати відзив та надати відповідні докази.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Кредитор як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, суд доходить до висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

20.08.2026 року через систему «Електронний суд» до суду надійшло заперечення та додаткові пояснення представника позивача на заяву про скасування заочного рішення, в обгрунтування заперечення зазначено що заява сторони відповідача про перегляд заочного рішення є незаконною, необґрунтованою та поданою з порушенням обов`язкових вимог ЦПК України. Вказує, що представник відповідача не зазначив жодних обставин, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду (з посиланням на відповідні докази); не зазначив причин неподання відзиву (з посиланням на відповідні докази); не зазначив жодних належних та обґрунтованих заперечень щодо позовних вимог позивача (з посиланням на відповідні докази). Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 33 907,08 грн. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов кредитного договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. Просить в задоволенні заяви відмовити.

Представник позивача ТОВ « Бізнес позика» у судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.

Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час, місце та дату розгляду справи. При цьому, представник відповідача клопотав перед судом про участь в розгляді справи в режимі відеоконференції, однак на зв`язок не вийшов, про причини неявки суд не повідомив. Суд дійшов висновку що підстав для відкладення розгляду справи немає та про можливість розгляду заяви без участі відповідача та його представника.

Дослідивши матеріали заяви та матеріали справи, повно, всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що заочним рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29.07.2026 року у справі №397/860/26 за позовом ТОВ « Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №525785-КС-001 про надання кредиту від 12.02.2025, що становить 13047 гривень 82 копійки та складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 8363,98 грн, суми прострочених платежів по процентах - 4683,84 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 9000 гривень 00 копійок, відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судові витрати по сплаті судового В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно з ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, згідно чинного законодавства, скасування заочного рішення суду можливе за існування двох умов, однією з яких є поважність причини неявки в судове засідання, про які відповідач не зміг завчасно повідомити. Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява представника відповідача про перегляд заочного рішення у справі за позовом ТОВ « Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, не підлягає задоволенню з таких підстав.

В обґрунтування підстав для перегляду заочного рішення відповідач зазначив про те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи та заочне рішення відповідач не отримував.

Однак, з матеріалів справи встановлено, що повістки про виклик в судове засідання були надіслані відповідачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет і доставлені 28.05.2026 року та 30.06.2026 року на судові засідання, які були призначені на 25.06.2026 та 29.07.2026 року. Крім того, 30.06.2026 року судова повістка про виклик до суду на судове засідання призначене на 29.07.2026 року доставлена до електронного кабінету представнику відповідача Дешко В.О.

Тобто, відповідач та його представник були належним чином повідомлені про дату, місце, час розгляду справи однак в судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, відзиву не подали. У відповідача було достатньо часу для підготовки своєї позиції у справі.

Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Отже, наведені в заяві доводи про неналежне повідомлення відповідача про розгляд справи та винесене судом заочне рішення є безпідставними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 09.08.2019 у справі №906/142/18 та від 12.12.2018 у справі №752/11896/17.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною першою статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Представник відповідача просить скасувати заочне рішення та посилається на положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України вказуючи, що позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Суд звертає увагу, що Олександрівським районним судом Кіровоградської області при ухваленні заочного рішення від 29.07.2026 у справі №397/860/26 було відмовлено в частині стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань в розмірі 9000,00 грн, посилаючись на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України.

Також представник відповідача посилається на пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» положення частини 5 статті 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%. Тобто зазначеною нормою права визначено, який саме розмір денної процентної ставки має діяти в договорах про споживче кредитування протягом визначених законом періодів.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до умов кредитного договору №525785-КС-001 про надання кредиту від 12.02.2025, який був предметом розгляду у даній справі кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб де стандартна ставка не перевищувала 1,00 % в день. Таким чином підстав для скасування заочного рішення суду, суд не вбачає.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто пункту 1 статті 6 конвенції, а також статті 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

Зазначені стороною відповідача обставини не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в частині першій статті 288 ЦПК України.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною відповідача не доведена наявність істотних обставин, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування позову, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява відповідача про перегляд заочного рішення та його скасування є необґрунтованою, в зв`язку з чим, в її задоволенні слід відмовити.

Частиною четвертою статті 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 259-261, 284-288 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Дешко В`ячеслава Олександровича про перегляд заочного рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29.07.2026 року у справі №397/860/26 за позовом ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 22.10.2026 року.

Суддя: Н.І. Гайдар