Рішення № 140852333, 19.10.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа № 671/1378/26

Провадження № 2/671/1150/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Никифорова Є. О.

за участю:

секретаря судового засідання Краснай Л. П.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Війтовецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить визначити йому додатковий строк тривалістю два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування позову зазначив, що померла є його матір`ю. За життя вона склала заповіт від 21 грудня 2016 року, яким заповіла земельні ділянки позивачу та його сестрі ОСОБА_2 .

Позивач указав, що про існування заповіту йому стало відомо після закінчення строку для прийняття спадщини під час розгляду Хмельницьким міськрайонним судом цивільної справи за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин. До цього він вважав, що майно матері ще за її життя було переоформлено на сестру, оскільки мати говорила про належність майна останній. За твердженням позивача, сестра проживала з матір`ю, вела з нею спільне господарство та здійснила її поховання власним коштом.

05 червня 2026 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області Шевчук І. І. з питання оформлення спадкових прав. Нотаріус повідомила про пропуск строку для прийняття спадщини та роз`яснила можливість звернення до суду.

Позивач вважає причини пропуску строку поважними, оскільки не знав про заповіт, а відповідачка та нотаріус не повідомили його про існування такого розпорядження.

Представник позивача та відповідач подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, реалізувавши право, передбачене частиною третьою статті 211 ЦПК України. Відповідач ОСОБА_2 у своїй заяві також зазначила, що не заперечує проти позовних вимог, спір про право із позивачем щодо майна відсутній.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце його проведення повідомлений належним чином. Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтею 223 ЦПК України, суд не встановив.

Суд розглянув справу за відсутності її учасників та їх представників.

Дослідивши матеріали справи, суд установив такі обставини та дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 14 січня 2025 року Війтовецькою селищною радою Хмельницького району Хмельницької області, актовий запис № 8 (а. с. 15). Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про його народження (а. с. 15, зворотна сторона).

Позивач постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не проживав, про що зазначив у позовній заяві. Заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців із часу її відкриття позивач не подав.

21 грудня 2016 року ОСОБА_3 складено заповіт, посвідчений старостою сіл Павликівці, Мочулинці Війтовецької селищної ради та зареєстрований за № 19, яким земельні ділянки заповідано позивачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 16).

Згідно з листом приватного нотаріуса Шевчук І. І. від 05 червня 2026 року № 80/01-16 позивачу повідомлено про пропуск строку для прийняття спадщини та роз`яснено право звернутися до суду для вирішення питання про визначення додаткового строку (а. с. 16, зворотна сторона).

У матеріалах справи також міститься лист цього нотаріуса від 07 жовтня 2025 року №68/01-16, адресований ОСОБА_2 , про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини, розбіжностями в документах, які перешкоджають підтвердженню родинних відносин зі спадкодавцем, та відсутністю доказів факту спільного проживання із спадкодавцем на день її смерті.

Згідно довідки старости Бокиївського старостинського округу № 203 від 05.09.2025 ОСОБА_3 , 1936 р. н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 . На день її смерті ОСОБА_2 дочка, проживала без реєстрації разом з померлою.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що до першої черги спадкоємців за законом належать, зокрема, діти спадкодавця.

За змістом статей 1268, 1269 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем, повинен подати заяву про прийняття спадщини в установленому законом порядку.

Частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу її відкриття.

За частиною першою статті 1272 ЦК України спадкоємець, який протягом установленого строку не подав заяви про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України суд може визначити спадкоємцю додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, якщо встановлений законом строк пропущено з поважної причини.

Застосування цієї норми потребує встановлення обставин, які об`єктивно перешкоджали спадкоємцю своєчасно подати заяву. Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24, конкретизувала підхід до оцінки необізнаності спадкоємця про заповіт. Така необізнаність може виправдовувати пропуск строку, коли заповіт є єдиною підставою спадкування. Спадкоємець першої черги за законом, який не проживав постійно зі спадкодавцем, повинен своєчасно подати заяву незалежно від того, чи знає він про заповіт. Наведений висновок підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Суд враховує, що позивач є сином спадкодавця, а тому належить до першої черги спадкоємців за законом. Його спорідненість із померлою підтверджена свідоцтвом про народження. Отже, заповіт, складений ОСОБА_3 не є єдиною підставою для спадкування позивачем.

Зі змісту позову вбачається, що незвернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини було зумовлене його переконанням про належність майна сестрі та незнанням про складений на його користь заповіт.

Переконання позивача, що майно ще за життя матері було переоформлено на відповідачку, не позбавляло його можливості звернутися до нотаріуса, з`ясувати склад спадщини та подати заяву про її прийняття. Позивач не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали йому вчинити такі дії.

Посилання на висловлювання матері щодо належності майна сестрі також не свідчить про існування перешкод для звернення до нотаріуса після відкриття спадщини. Необізнаність спадкоємця про склад спадщини не є поважною причиною пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини.

Здійснення відповідачкою поховання спадкодавця не усувало права позивача на спадкування та не перешкоджало поданню ним відповідної заяви.

Суд відхиляє доводи про неповідомлення позивача сестрою та нотаріусом про заповіт. Можливість позивача як сина спадкодавця своєчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини не залежала від отримання такого повідомлення.

Виявлення заповіту після закінчення строку для прийняття спадщини та подальше звернення позивача до нотаріуса свідчать про його намір прийняти спадщину на той час. Ці обставини, однак, не доводять існування об`єктивних перешкод для подання заяви протягом шести місяців із дня смерті матері.

Посилання позивача на постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 та від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 не змінюють наведеного висновку. Зазначений у позові загальний підхід до необізнаності про заповіт має застосовуватися з урахуванням його подальшої конкретизації Великою Палатою Верховного Суду та обставин конкретного спору.

У цій справі визначальним є те, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом і мав можливість своєчасно подати заяву про прийняття спадщини незалежно від своєї обізнаності про заповіт.

Відсутність заперечень відповідача проти позову сама собою не є підставою для його задоволення та не підтверджує поважності причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини. Наявність передбачених частиною третьою статті 1272 ЦК України підстав для визначення додаткового строку суд установлює за результатами оцінки наведених обставин і поданих доказів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інших причин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню заяви про прийняття спадщини, позивач не навів. Доказів існування таких перешкод протягом установленого законом строку суду не надано.

Суд дійшов висновку, що позивач не довів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати у зв`язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на нього.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 211, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Війтовецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, а також у разі пропуску строку з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Війтовецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області, ЄДРПОУ 04403433, місцезнаходження: Хмельницька область, Хмельницький район, смт Війтівці, вул. Героїв України, буд. 4.

Повне рішення виготовлено 22.10.2026.

Суддя Є. О. Никифоров