Ухвала суду № 140852090, 14.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 Справа №607/5635/23 Провадження №1-кп/607/881/2026Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі колегії суддів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 дистанційно в режимі відеоконференції, захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , представника потерпілих адвоката ОСОБА_15 , заставодавця ОСОБА_16 , у м.Тернополі в залі суду у відкритому судовому засіданні в об`єднаних кримінальних провадженнях №12022211040001501 та №12023210000000307, на підставі обвинувальних актів стосовно:

1. ОСОБА_8 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.194, ч.1 ст.263 КК України;

2. ОСОБА_6 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28 - ч.2 ст.194, ч.1 ст.263, ч.2 ст.309, ч.1 ст.310, ч.3 ст.313, ч.1 ст.317 КК України,

3. ОСОБА_7 про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.28 ч.2 ст.194 КК України, - встановив:

Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_12 подав клопотання про повернення заставодавцю ОСОБА_16 застави в розмірі 4 361 500 грн., внесеної 20 січня 2023 року за ОСОБА_8 , на підставі ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 січня 2023 року, що підтверджується квитанцією №ПНГ3335614 від 20 січня 2023 року. Він просить врахувати, що повернення зазначених коштів обумовлене необхідністю їх невідкладного спрямування для лікування ОСОБА_8 . У клопотанні зазначено, що після внесення застави ОСОБА_8 був звільнений з-під варти і виконував покладені на нього процесуальні обов?язки, які востаннє продовжені ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.04.2023 року до 26.06.2023 року. Після 26.06.2023 року строк дії покладених на ОСОБА_8 обов?язків не продовжувався, тому що прокурор з клопотанням не звертався. ОСОБА_8 належним чином виконував свої процесуальні обов?язки, не переховувався від суду, з?являвся у судові засідання. Оскільки, виникли нові істотні обставини, які не існували на момент застосування запобіжного заходу у 2023 році та не могли бути враховані при визначенні розміру застави. Зокрема, це істотне погіршення здоров?я ОСОБА_8 , перенесений ним ішемічний інсульт, виявлення тяжкого ураження магістральних судин головного мозку та необхідність подальшого спеціалізованого лікування. Відповідно до довідки №34 від 25.08.2026 року, виданої КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради, ОСОБА_8 з 21 серпня 2026 року перебував на стаціонарному лікуванні в інсультному відділенні. Йому було встановлено діагноз: ішемічний атеротромботичний інсульт у басейні правої середньої мозкової артерії та у вертебро-базилярному басейні, що супроводжувався загальномозковою симптоматикою, окоруховими розладами, лівобічним геміпарезом та геміатаксією, бульбарним синдромом із вираженою дизартрією, дисфонією та епізодичною дисфагією. У зв?язку з гострим порушенням мозкового кровообігу 21.08.2026 року ОСОБА_8 проведено тромболітичну терапію. За результатами проведених обстежень також встановлено церебральний атеросклероз, хронічну оклюзію правої внутрішньої сонної артерії та критичний стеноз лівої внутрішньої сонної артерії до 81%, а також супутню гіпертонічну хворобу. Подальший перебіг захворювання та продовження стаціонарного лікування підтверджуються довідкою №40 від 02.09.2026 року КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради. Відповідно до зазначеного документа ОСОБА_8 продовжував перебувати в інсультому відділенні після перенесеного ішемічного атеротромботичного інсульту та проведеної тромболітичної терапії. Згідно з довідкою №154 КНП Великоберезовицької селищної ради «Тернопільська центральна районна лікарня», з 18.09.2026 року ОСОБА_8 продовжує амбулаторне лікування у лікаря-невролога. Окрім зазначених медичних довідок, об?єктивний стан судин головного мозку встановлений за результатами проведеної 21.08.2026 року КТ-ангіографії, якою виявлено хронічну оклюзію правої внутрішньої сонної артерії та стеноз лівої внутрішньої сонної артерії до 81 % за критеріями NASCET, а також наявність пристінкового тромбу та атеросклеротичних бляшок. Відповідно до виписки зі стаціонарної карти №12996, ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні з 21.08.2026 року по 03.09.2026 року. Під час лікування 01.09.2026 року нейрохірургом рекомендовано планове оперативне лікування каротидну ендартероктомію. Таким чином, медичними документами зафіксовано послідовний розвиток захворювання: гостре порушення мозкового кровообігу, стаціонарне лікування після перенесеного ішемічного інсульту, виявлення критичного ураження сонних артерій, необхідність оперативного втручання та подальше амбулаторне лікування. Необхідність повернення застави безпосередньо зумовлена потребою у фінансуванні гостре порушення мозкового кровообігу, стаціонарне лікування після перенесеного ішемічного інсульту, виявлення критичного ураження сонних артерій, необхідність оперативного втручання та подальше амбулаторне лікування.

Необхідність повернення застави безпосередньо зумовлена потребою у фінансуванні тривалого лікування ОСОБА_8 за кордоном. Відповідно до офіційного листа ТОВ «Рудольфінергаус Приватклінік» (Rudolfinerhaus Privatklinik), м. Відень, Австрія, від 24 вересня 2026 року, клінікою підтверджено, що ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записаний на термінове лікування, початок якого заплановано на 01 жовтня 2026 року. Згідно з листом клініки, ОСОБА_8 потребує лікування хвороби Альцгеймера, яке здійснюватиметься під керівництвом Унів. доц. д-ра ОСОБА_18 у цій приватній клініці. Орієнтовна тривалість лікування становить 18 місяців, що свідчить не про разове медичне втручання, а про необхідність тривалого системного лікування та медичного нагляду. Особливо істотною для вирішення питання про повернення застави є та обставина, що клінікою визначено загальну вартість лікування у розмірі 225 000 (двісті двадцять п?ять тисяч) євро, причому зазначена сума має бути сплачена до початку лікування. Таким чином, потреба у грошових коштах не є припущенням чи наміром на майбутнє, а підтверджена конкретним медичним закладом, визначеною датою початку лікування, його орієнтовною тривалістю та конкретною сумою обов?язкової попередньої оплати. 3 огляду на те, що початок лікування визначено на 01 жовтня 2026 року, а його вартість у сумі 225 000 євро підлягає попередній оплаті, повернення внесених як застави коштів набуло невідкладного характеру. Ці кошти необхідні не для здійснення підприємницької діяльності, придбання майна чи задоволення інших майнових інтересів, а виключно для забезпечення лікування, збереження здоров?я та належного медичного догляду за ОСОБА_19 . Наведені обставини підтверджуються письмовим документом медичного закладу від 24.09.2026 року, переклад якого на українську мову засвідчено Центром мовних перекладів «Inter» та який долучається до матеріалів клопотання як належний письмовий доказ необхідності та вартості лікування.

При цьому існує надзвичайно важлива обставина, яка повинна бути врахована судом при вирішенні цього клопотання: - ОСОБА_8 не має реальної можливості отримати необхідні для лікування кошти шляхом продажу належного йому майна, оскільки на його рухоме та нерухоме майно Зокрема, арешти накладені ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.01.2023 року у справі N?607/522/23 та ухвалою від 14.02.2023 року у справі N?607/2689/23. Таким чином, складається ситуація, за якої ОСОБА_8 формально є власником майна значної вартості, однак фактично позбавлений можливості розпорядитися цим майном, продати його та спрямувати отримані кошти на власне лікування. Наявність зареєстрованого за особою майна не означає наявності у неї вільних коштів, коли реалізація цього майна юридично заблокована накладеними судом арештами. Під арештом фактично перебуває все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_8 , за рахунок якого він міг би отримати кошти для лікування. За таких обставин вимагати від тяжкохворої особи спочатку отримати кошти від належного їй майна фактично неможливо, оскільки саме державою в межах цього кримінального провадження встановлена юридична заборона на розпорядження цими активами. Отже, станом на сьогодні реальним і фактично доступним джерелом значних коштів, які можуть бути невідкладно використані для лікування ОСОБА_8 , залишаються саме 4 361 500 грн, внесені як застава за квитанцією № ПНГ3335614 від 20.01.2023 року. Водночас ці кошти понад три роки перебувають на відповідному рахунку, тоді як обставини, за яких вони вносилися, істотно змінилися, а ОСОБА_8 сьогодні потребує їх не для господарської діяльності, придбання майна чи інших приватних цілей, а для забезпечення лікування та збереження власного життя і здоров?я. Саме тому питання повернення застави необхідно оцінювати вже з урахуванням нового фактичного стану тяжкого захворювання ОСОБА_8 , обсягу необхідного лікування, неможливості реалізації арештованого майна та відсутності іншого реального джерела коштів для такого лікування.

У додаткових поясненнях до клопотання про повернення застави від 13 жовтня 2026 року, захисник обвинуваченого ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_12 просить змінити запобіжний захід, застосований до ОСОБА_8 із застави на особисте зобов?язання; покласти на ОСОБА_8 строком до двох місяців процесуальні обов?язки: прибувати до суду за кожною вимогою; повідомляти суд про зміну місця свого проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні, визначеними судом. У разі відмови у зміні запобіжного заходу - зменшити розмір застави до мінімальної межі, передбаченої частиною 5 статті 182 КПК України для відповідної категорії кримінального правопорушення, та повернути заставодавцю ОСОБА_16 різницю між фактично внесеною і визначеною судом сумами. Повернути заставодавцю ОСОБА_16 заставу в повному розмірі 4 361 500 гривень, внесену 20 січня 2023 року згідно з квитанцією № ПНГ3335614 від 20.01.2023 року. У додатковому поясненні адвокат ОСОБА_12 посилається на те, що станом на 13.10.2026 року минуло понад три роки з моменту закінчення строку визначених судом процесуальних обов?язків. За цей період ОСОБА_8 належно виконував свої процесуальні обов?язки, не ухилявся від суду та не допускав поведінки, яка стала б підставою для звернення застави в дохід держави. Відсутність продовження процесуальних обов?язків сама по собі не означає автоматичного припинення застави, однак є істотною обставиною для оцінки необхідності її подальшого застосування. Просить врахувати, що ОСОБА_8 переніс ішемічний атеротромботичний інсульт. Медичними документами підтверджено критичний стеноз лівої внутрішньої сонної артерії до 81 %, атеросклеротичне ураження судин та необхідність подальшого спеціалізованого лікування. Відповідно до листа Rudolfinerhaus Privatklinik GmbH від 24.09.2026 року, вартість запланованого лікування становить 225 000 євро. Крім того, довідкою ТОВ «Медичний реабілітаційний центр «Модричі» № 473 від 13.10.2026 року підтверджено перебування ОСОБА_8 на реабілітації з 06.10.2026 по 13.10.2026 року. У разі якщо суд дійде висновку про неможливість зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання, сторона захисту просить розглянути альтернативне питання про зменшення розміру застави. Відповідно до частини п?ятої статті 182 КПК України межі застави залежать від тяжкості кримінального правопорушення. Визначення конкретного мінімального розміру застави у справі ОСОБА_8 має здійснюватися з урахуванням категорії інкримінованого злочину та законодавчо встановленого прожиткового мінімуму на час вирішення питання. При цьому подальше утримання застави в розмірі 4 361 500 грн. потребує належного обґрунтування з урахуванням фактичних ризиків, майнового стану та нових медичних обставин. За таких обставин подальше застосування застави в попередньому розмірі потребує оцінки з погляду необхідності та пропорційності обмеження майнових прав заставодавця. До зазначених додаткових пояснень долучено, заяву заставодавця ОСОБА_20 про те, що надає згоду на спрямування всієї суми застави в сумі 4 361 500 грн. на лікування ОСОБА_8 . При розгляді клопотання просить врахувати його позицію, сімейні обставини та істотне погіршення стану здоров`я ОСОБА_8 . Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_21 не заперечує проти використання повернутих йому коштів для здійснення платежів безпосередньо на рахунок медичного закладу, який проводитиме лікування ОСОБА_8 . Підтверджує, що рішення про спрямування коштів на лікування прийнято ним особисто, добровільно, без будь-якого примусу чи стороннього впливу. Він усвідомлює, що внесені ним кошти мають визначене законом процесуальне призначення до моменту вирішення судом питання про їх повернення, а тому його згода стосується виключно розпорядження ними після їх законного повернення заставодавцю. Він не має жодних заперечень проти долучення цієї заяви до матеріалів кримінального провадження та врахування викладеної в ній позиції під час розгляду клопотання захисника про повернення застави. Окремо наголошує, що кошти застави були внесені ним понад три роки тому. На момент їх внесення обставини, пов?язані з перенесеним ОСОБА_8 інсультом, критичним погіршенням стану його здоров?я та необхідністю фінансування тривалого дороговартісного лікування, були відсутні. Вважає, що за нинішніх обставин використання повернутих коштів на лікування чоловіка його матері відповідатиме його добровільному волевиявленню як заставодавця та буде спрямоване на захист його життя і здоров?я.

Прокурор ОСОБА_5 подав заперечення на клопотання захисника ОСОБА_12 про повернення застави, де зазначив, що не доведено зменшення ризиків або вони втратили свою актуальність. Зокрема, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і передбачене покарання за їх вчинення ОСОБА_8 може умисно ухилятися від явки до суду або переховуватись від правоохоронних органів та суду, чим відповідно перешкоджати встановленню істини по справі. Підтвердженням згаданого ризику, є те, що обвинувачений, під виглядом можливого лікування у м.Відень, Австрія, з метою створення перешкод судовому слідству, може виїхати за межі території України, у зв?язку з чим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості доставити та/або затримати обвинуваченого та, як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності. Таким чином, зважаючи на стадію кримінального провадження, ризик переховування ОСОБА_8 від суду та правоохоронних органів не знизився загрожує в разі подальшого визнання його винуватості судом, з метою уникнення відповідальності. Таким чином, зважаючи на стадію кримінального провадження, ризик переховування ОСОБА_8 від суду та правоохоронних органів не знизився та не відпав. Крім того, ОСОБА_8 може незаконно впливати на свідків та потерпілих, оскільки він обізнаний про місце їх перебування. Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні підтверджується тим, що вказані свідки та потерпілі у судовому засіданні не допитані, а відтак обвинувачений, який обізнаний про коло таких осіб, а також інших осіб котрим відомо або може бути відомо згадані обставини, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з ними, шляхом умовлянь, тиску та/або будь-яким іншим чином матиме реальну можливість на них вплинути, з метою серед іншого зміни показань про обставини провадження на свою користь. За таких обставин, ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. Також, з огляду на спосіб вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, характер інкримінованих йому дій та обставини, за яких вони були вчинені, на теперішній час зберігається ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується. Зокрема, зважаючи на те, що інкриміновані обвинуваченому дії полягали в умисному підпалі транспортних засобів, не можна виключати можливості повторного вчинення ним аналогічних дій, у тому числі з метою залякування потерпілих та свідків або здійснення на них незаконного впливу задля схилення до зміни показань чи іншої поведінки, спрямованої на перешкоджання кримінальному провадженню. За таких обставин ризик продовження протиправної поведінки безпосередньо пов?язаний також із можливістю незаконного впливу на потерпілих і свідків. Таким чином, наявність ризиків, які були встановлені слідчим суддею на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати, що свідчить про збереження необхідності застосування належного запобіжного заходу - застави, яка є дієвим засобом стримування обвинуваченого від неналежної процесуальної поведінки. Її повернення за відсутності належних правових підстав нівелюватиме забезпечувальну функцію цього запобіжного заходу та не відповідатиме завданням кримінального провадження. Як встановлено ухвалою слідчого судді від 17.01.2023 та підтверджується матеріалами кримінального (судового) провадження, визначення застави відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України саме у розмірі 1625 (одна тисяча шістсот двадцять п?ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 361 500 (чотири мільйони триста шістдесят одна тисяча п?ятсот) гривень не є випадковим, а обумовлена, зокрема, майновим становищем ОСОБА_8 , який згідно інформаційної довідки №319821313 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон на відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта, є власником значного за обсягом та вартістю майна, а також тим фактом, що внаслідок інкримінованих ОСОБА_8 дій причинено шкоду на суму 4 357 960 грн. Водночас, згідно з ч. 11 ст. 182 КПК України застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою. обов?язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, є додатковими процесуальними обмеженнями, які можуть покладатися на особу на визначений строк. Таким чином, не продовження строку дії процесуальних обов?язків, саме по собі не створює правових підстав для повернення застави, а тому висновок захисту не грунтується на приписах КПК України. Прсоить врахувати, що обов?язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, є додатковими процесуальними обмеженнями, які можуть покладатися на особу на визначений строк. Таким чином, не продовження строку дії процесуальних обов?язків саме по собі не створює правових підстав для повернення застави, а тому висновок захисту не грунтується на приписах КПК України. Щодо посилань адвоката ОСОБА_12 на стан здоров`я обвинуваченого зазначає, що долучені документи можуть підтверджувати наявність у нього захворювання та готовність іноземної клініки прийняти його на лікування. Водночас такі документи самі по собі не підтверджують, що повернення застави є необхідним або єдиним способом забезпечення лікування, а також що саме кошти застави будуть використані з цією метою. При цьому кошти в розмірі 4 361 500 грн були внесені третьою особою - заставодавцем. Матеріали клопотання не містять належних доказів того, що ці кошти належать обвинуваченому ОСОБА_8 , що заставодавець погодився на їх повернення саме для фінансування лікування або що після повернення коштів вони фактично будуть спрямовані на відповідні медичні послуги. Крім того, наведені стороною захисту обставини обгрунтовують лише вимогу про повернення застави, при цьому питання про зміну запобіжного заходу на інший не порушується. Водночас зазначені обставини самі по собі не є безумовною підставою для зміни чи припинення дії застосованого запобіжного заходу. Специфіка застави як запобіжного заходу визначається її правовою природою та метою у кримінальному провадженні забезпеченням належної процесуальної поведінки обвинуваченого. При цьому потреба грошових коштів заставодавця для лікування обвинуваченого саме по собі не зумовлює необхідності зміни запобіжного заходу або повернення застави, оскільки закон не пов?язує подальшу дію застави виключно з фінансовим становищем обвинуваченого чи заставодавця. майнового забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого без належного обгрунтування того, що ризики, які запобіжного заходу, відпали або істотно зменшилися, а необхідність у його подальшому застосуванні припинилася. Погоджуючись внести заставу та нести відповідні обов`язки як заставодавця, ОСОБА_16 повинен усвідомлювати існування ризику неповернення застави - звернення її в дохід держави. Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, у заставодавця відсутні законні підстави вважати, що грошові кошти, внесені ними у якості застави за ОСОБА_8 , будуть йому обов?язково повернуті у найкоротший строк до припинення дії цього запобіжного заходу. Поряд з цим, звертає увагу на відсутність правового механізму відмови від ролі заставодавця, передбаченого кримінальним процесуальним законом, шляхом повернення застави заставодавцю. З цього слідує, що вимога про повернення заставодавцю грошей, внесених за підозрюваного або обвинуваченого, до закінчення дії заходу забезпечення кримінального провадження, суперечать суті цього процесуального інституту. Також зауважує, що на теперішній час, добросовісне виконання ОСОБА_8 процесуальних обов?язків саме по собі не спростовує і не нівелює зазначені вище ризики. Належна процесуальна поведінка обвинуваченого, зумовлена, зокрема, і завдяки застосованим до останнього запобіжного заходу у вигляді застави, яка і є стримуючим фактором його належної процесуальної поведінки, не дотримання якої, буде наслідком звернення застави в дохід держави. Відтак, представником заставодавця не доведено, що встановлені раніше ризики, які стали підставою для застосування вказаного запобіжного заходу, суттєво знизились і більше не можуть слугувати підставою для подальшого застосування запобіжного заходу у виді застави. Зауважує, що ухвали судів першої інстанції та слідчих суддів, постановлені в інших кримінальних провадженнях, не є джерелом права та не мають нормативного характеру, а викладені в них правові позиції самі по собі не набувають загальнообов?язкового значення для інших судів. Відтак посилання у клопотанні на такі судові рішення не може підміняти належного нормативного обґрунтування правової позиції сторони.

Захисник ОСОБА_12 подав письмові пояснення щодо безпідставності заперечень прокурора на клопотання про повернення застави. Він посилається на те, що у запереченнях прокурора не наведено конкретних фактів порушення ОСОБА_8 процесуальних обов?язків після внесення застави. При цьому просить врахувати, що прокурор не звертався до суду з клопотанням про продовження строку дії додаткових процесуальних обов?язків, а ОСОБА_8 не обмежений у праві виїзду за кордон. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 21.07.2026 № 9-р(II)/2026 зазначає, що застава в розмірі 4 361 500 грн. не може розглядатися як заздалегідь зарезервоване відшкодування шкоди, оскільки її процесуальне призначення полягає в забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Посилання прокурора на те, що обвинувачений «може» вчинити певні дії, без зазначення фактичних підстав відповідного ризику не є достатнім обґрунтуванням необхідності збереження застави в попередньому розмірі. Прокурор не навів у запереченнях конкретних обставин, які спростовують належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 або підтверджують необхідність подальшого утримання всієї суми застави. Прокурор посилається на те, що закінчення строку дії додаткових процесуальних обов?язків припиняє заставу. Разом із тим положення статей 182, 194 і 203 КПК України не дають підстав автоматично утотожнювати припинення додаткових обов?язків із припиненням самої застави. Непродовження прокурором обов?язків має самостійне доказове значення. Воно підтверджує, що протягом відповідного періоду сторона обвинувачення не ініціювала нового продовження додаткових обмежень. ОСОБА_8 переніс ішемічний інсульт та потребує спеціалізованого лікування. Відповідно до долучених документів лікування в Австрії потребує значних коштів, орієнтовна вартість становить 225 000 євро. Наявність арештів майна та відсутність інших достатніх доступних коштів ускладнюють фінансування лікування. При цьому використання застави третьої особи на виконання вироку в частині майнових стягнень допускається лише за згодою заставодавця. Отже, посилання прокурора на можливість майбутнього майнового стягнення не може автоматично виправдовувати збереження застави як засобу забезпечення такого стягнення. Захист не стверджує, що необхідність лікування сама собою породжує безумовне право на повернення застави. Однак зазначені обставини вимагають перевірки того, чи залишається її подальше застосування необхідним і пропорційним. Заставодавець ОСОБА_16 має право розпорядитися повернутими йому коштами, зокрема добровільно використати їх для фінансування лікування ОСОБА_8 . Прокурор не навів конкретних доказів, які спростовують медичну потребу в лікуванні або підтверджують недостовірність представлених документів. У даному випадку прокурор не може замінити доказування актуальності ризиків посиланнями на те, що обвинувачений теоретично може переховуватися, впливати на свідків або перешкоджати провадженню. Так само припущення про наявність достатнього майна, можливість отримання інших коштів або майбутнє нецільове використання повернутої застави не можуть підміняти оцінку відповідних документів. Судове рішення має містити конкретні мотиви прийняття або відхилення доводів захисту, а не ґрунтуватися на абстрактних міркуваннях про можливість настання негативних наслідків.

Потерпілі ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та представник потерпілих адвокат ОСОБА_15 заперечили щодо задоволення клопотання про повернення застави, як безпідставне.

В контексті положень КПК України зміна запобіжного заходу на більш м`який можлива лише у разі доведеності зменшення або відсутності ризиків передбачених ст.177 КПК України, які стали підставою для застосування більш суворого запобіжного заходу.

Застава як запобіжний захід та додаткові процесуальні обов`язки є самостійними заходами процесуального примусу. Запобіжний захід у виді застави діє протягом усього часу кримінального провадження до його скасування. Закон обмежує строком лише дію додаткових обов`язків. Відсутність ініціативи прокурора щодо їх продовження може означати лише достатність і дієвість стримуючого фактору - застави для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого, а не про зменшення ризиків для кримінального провадження.

Суд вважає, що відсутність офіційного доходу чи рухомого/нерухомого майна у обвинуваченого не є безумовною підставою для зменшення розміру застави до мінімального, оскільки при визначенні розміру застави оцінці підлягають обставин кримінального правопорушення, реальність існуючих ризиків та можливість залучення коштів з інших джерел, зокрема за рахунок близьких осіб чи третіх осіб - заставодавців.

Стороною захисту не наведено об`єктивних даних про погіршення майнового стану обвинуваченого або зміни обставин у спосіб, який би свідчив про нерозмірність чи непропорційність раніше визначеного розміру застави, з урахуванням того, що застава вносилася третьою особою заставодавцем ОСОБА_16 , який добровільно взяв на себе відповідні майнові ризики.

Надані медичні документи підтверджують факт захворювання та комерційну пропозицію іноземного приватного медичного закладу, але не є правовою підставою для скасування чи зміни запобіжного заходу або зменшення розміру застави. Однак, для з`ясування інформації про стан здоров`я ОСОБА_8 , тяжкість захворювання, рекомендоване лікування, в тому числі необхідності хірургічного втручання, а також, щодо можливості чи її відсутності одержати потрібну допомогу у медичних закладах України стороною захисту не надано достатніх доказів. Навіть не надано для дослідження медичну картку ОСОБА_8 , висновку медичної комісій про неможливість отримання належного лікування в закладах охорони здоров`я в Україні.

Сторона захисту не клопотала про залучення спеціаліста лікуючого лікаря чи іншого фахівця відповідної спеціалізації для надання усної консультації та письмового роз`яснення, в порядку передбаченому ст.360 КПК України, а з наданих документів неможливо встановити необхідні обставини у повній мірі.

Доводи сторони захисту про погіршення стану здоров`я ОСОБА_8 та необхідність фінансування дороговартісного лікування мають важливе значення, але тяжкість захворювання і потреба у лікуванні не є самостійною та достатньою правовою підставою для зміни застави на особисте зобов`язання і повернення грошей заставодавцю всупереч забезпечувальній меті цього запобіжного заходу, адже інститут застави має виключно публічно-правове призначення - гарантування належної процесуальної поведінки особи, обвинувачуваної у вчиненні злочину.

При вирішенні клопотання колегія суддів враховує мету запобіжного заходу і те, що головним критерієм за яким визначається розмір застави є достатність для забезпечення виконання особою своїх процесуальних обов`язків. Це узгоджується із правовими висновками Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain, заява №12050/04, рішення Великої Палати від 20.11.2010 року) ЄСПЛ про те, що при визначенні розміру застави національні суди мають право брати до уваги не лише особисті статки обвинуваченого, але й його зв`язки, масштаб діяльності, а також спроможність третіх осіб (родичів, близьких, ділових партнерів чи заставодавців) внести необхідну суму. Суму застави необхідно оцінювати за ступенем впевненості, що можлива перспектива втрати застави буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання втекти.

Отже, в задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Керуючись статтями 8, 129 Конституції України, Главою 18, статями 331, 350 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_12 про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання і повернення коштів заставодавцю, а також зменшення розміру застави до мінімальної межі, визначеної ч.5 ст.182 КПК України для відповідної категорії кримінального правопорушення та повернення заставодавцю ОСОБА_16 різниці між фактично внесеною і визначеною судом заставою, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3