Рішення № 140851984, 21.10.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/2181/26

Провадження № 2/601/1188/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Клим Т.П.,

з участю секретаря судового засідання Мельничук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом в суд про визнання права власності на спадкове майно. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, в склад якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 . 04 грудня 2019 року спадкодавець склала заповіт, згідно якого заповіла все своє майно позивачу ОСОБА_2 . При зверненні позивача до приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Михайлової Г.В. з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, їй було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок.

Позивач просить визнати за нею право власності на самочинно збудований житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 05 серпня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання, витребувано докази.

19 серпня 2026 року до суду надійшли витребовувані документи від приватного нотаріуса Михайлової Г.В..

26 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» представник Кременецької міської ради подав заяву про розгляд справи у відсутності представника.

Від представника позивача адвоката Корфа П.К. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, просили позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 26 серпня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06 грудня 2019 року, виданого Жолобівською сільською радою Кременецького району Тернопільської області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено відповідний акт №24.

З Свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 03 липня 1987 року, виданого виконавчим комітетом Кременецької районної ради 17 лютого 1987 року слідує, що ОСОБА_2 на праві особистої власності належить житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з заповіту від 04 грудня 2019 року, що посвідчений секретарем Жолобівської сільської ради Кисіль Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №60 вбачається, що ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_1 все належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, та все те, що ще буде належати їй на час смерті.

Згідно з довідкою №657 від 17.07.2020, виданої Кременецьким РК БТІ дерев`яний житловий будинок, який належав ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Кременецької районної ради 03.07.1987, розібраний. На місці розібраного дерев`яного будинку по АДРЕСА_1 , побудований без дозвільних документів новий житловий будинок. Вартість незавершеного будівництва становить 20349,00 грн..

Відповідно до довідки №412 від 31.08.2020, виданої Жолобівською сільською радою Кременецького району Тернопільської області, вбачається, що померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та проживала до дня смерті за адресою: АДРЕСА_1 , з нею на день смерті зареєстрованих і проживаючих осіб не було.

Згідно з довідкою №17 від 24.06.2026, виданою виконавчим комітетом Кременецької міської ради Кременецького району Тернопільської області, вбачається, що станом на 2002 рік в користуванні ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була земельна ділянка площею 0,25 га по АДРЕСА_1 .

Згідно з даними копії технічного паспорта на об`єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 , житловий будинок літера А1, сарай - літера «Б»; погріб - літера «В». Рік побудови будинку 2000.

З листа приватного нотаріуса Кременецького районного нотаріального округу Михайлової Г.В. Вих. №457/02-14 від 28 серпня 2020 року слідує, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме спадкове майно.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області, ухваленого 06 жовтня 2020 року по справі №601/1709/20, за ОСОБА_1 визнано, в порядку спадкування за заповітом, право власності на господарсько-побутові будівлі (сарай, погреб), які розташовані в АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 03 липня 1987 року, виданого виконавчим комітетом Кременецької районної ради 17 лютого 1987 року.

З розділу 4 Звіту № 03/07-26 від 03.07.2026 про проведення технічного обстеження житлової будівлі, виданого ФОП ОСОБА_3 , вбачається, що житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 було зведено у 2000 році. Обстежувана будівля на час проведення технічного обстеження частково експлуатувалась в якості житлового будинку. Згідно висновку, наведеного у розділі 6 вказаного Звіту, вбачається, що технічний стан існуючих конструкцій та конструктивна схема житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , задовольняє вимогам механічного опору та стійкості для його подальшої експлуатації. Житловий будинок в цілому відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам щодо забезпечення механічного опору та стійкості, які ставляться до житлових будівель і які діяли на момент технічного обстеження.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями п.11 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із частиною першою статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Верховний Суд України у постанові від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 сформулював правову позицію згідно з якою у розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності. При цьому за змістом ч. 1 ст. 376 ЦК правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

За загальним правилом ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас у ч. 3 цієї ж статті міститься спеціальне застереження про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не входять до складу спадщини об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Згідно з п. 6, 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку. Такий же висновок зроблено у п .7 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у спорах про спадкування».

Як роз`яснено в п.7, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч.1 ст. 376 ЦК), то до спадкоємців переходить право власності лише на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у

разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та

обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

В постанові Верховного Суду від 28.04.2022 року в справі № 359/9695/17, зазначено, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 376 та ст. 1218 ЦК, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Наведений висновок узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04 червня 2018 року у справі № 640/13030/16-ц (провадження № 61-1073св17) та від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17 (провадження № 61-39346св18).

Відповідно до положень ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявність технічного паспорта чи інформації про технічну інвентаризацію не є доказом відсутності порушень будівельних норм, а лише встановлює технічну можливість експлуатації.Лише наявність наданого позивачем звіту про технічне обстеження житлового будинку, складеного за відсутності проектної документації на об`єкт будівництва та/або проведення у встановленому порядку будівельно-технічних норм при здійсненні самочинногобудівництва нерухомого майна позивача не є беззаперечним доказом відповідності спірного об`єкта вимогам ч.3 ст.375 ЦК України. Жодних доказів, що будівля, про визнання права власності щодо якої заявлено позов відповідає та не порушує істотно будівельні норми і правила, не надано.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог. Зокрема, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Позивач не звертався до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об`єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку, а відразу звернувся з позовом про визнання права власності. Інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об`єкта та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку відсутня.

При цьому слід зазначити, що суд не повноважний підміняти та виконувати функції, які належать до компетенції державного органу, до повноважень якого входять питання будівництва.

Таким чином, в розумінні ст. 376 ЦК України житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом, здійсненим без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта), не зареєстроване за спадкодавцем у встановленому законом порядку право власності на житловий будинок. Доказів його спорудження на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, позивачем не надано.

Отже, з урахуванням викладених вище норм матеріального права, сталої та сформованої судової практики Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду вищевказане самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому це самочинне будівництво не може входити до складу спадщини.

Тому в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

На підставі наведеного, ст. ст. 328, 331, 346, 376, 1216-1218 ЦК України, та, керуючись ст. ст. 76, 81, 89, 263 - 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Кременецької міської ради про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька с. Горинка Кременецького району Тернопільської області. РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Кременецька міська рада, місцезнаходження м. Кременець вул. Шевченка, 67, код ЄДРПОУ 04058338.

Головуючий: