Ухвала суду № 140850260, 22.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5031/26

Провадження №2/369/10688/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/5031/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «СА ДРАЙВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «РУТА-5», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - державний реєстратор прав на нерухоме майно Бучанської районної державної адміністрації Київської області Фещенко Ірина Миколаївна, про визнання недійсними рішення державного реєстратора, договорів комісії та купівлі-продажу транспортних засобів, поділ спільного майна подружжя, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває дана цивільна справа.

11.10.2026 до Києво-Святошинського районного суду Київської області через підсистему «Електронний суд» разом із заявою про зміну предмета позову надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

накласти арешт на належний на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , житловий будинок загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею 19,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497273132080, номер відомостей про речове право 63587727;

накласти арешт на належну на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельну ділянку площею 0,0153 га, кадастровий номер 3222485901:01:030:5151, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2485969032080, номер відомостей про речове право 63587769, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії (записи) державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо належного на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , житлового будинку загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею 19,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497273132080, номер відомостей про речове право 63587727;

заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії (записи) державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та кадастровим реєстраторам у Державному земельному кадастрі щодо належної на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельної ділянки площею 0,0153 га, кадастровий номер 3222485901:01:030:5151, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2485969032080, номер відомостей про речове право 63587769, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог заяви позивач посилається на те, що у своїй заяві про зміну предмету позову вона просить поділити спільне сумісне майно подружжя, визнати за відповідачем право особистої приватної власності на автомобілі BMW i4 XDRIVE M50, BMW 340I XDRIVE GT, CHEVROLET BOLT EV, екскаватор-навантажувач JCB 3CX, побутове майно та обладнання за 26 позиціями, а також стягнути з відповідача грошову компенсацію належної позивачу половини вартості спільного майна та коштів.

Зокрема, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошову компенсацію в розмірі 8 032 499,30 грн за належну позивачу 1/2 частку в спільному майні подружжя.

Позивач вказала, що у заяві про зміну предмета позову зазначено, що автомобілі, у тому числі зареєстровані за позивачем, фактично перебувають у володінні та користуванні відповідача. Позивач цими автомобілями не володіє та не користується. Побутове майно й обладнання також залишаються у фактичному володінні відповідача. Саме тому позивач просить визнати за відповідачем право особистої приватної власності на зазначене майно зі стягненням на її користь грошової компенсації.

У призмі зазначених обставин представником позивача було отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо майна відповідача, та було з`ясовано, що за відповідачем ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровано право власності на такі об`єкти нерухомого майна:

житловий будинок загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею 19,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497273132080, номер відомостей про речове право 63587727;

земельну ділянку площею 0,0153 га, кадастровий номер 3222485901:01:030:5151, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2485969032080, номер відомостей про речове право 63587769, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На зазначеній земельній ділянці розташований вказаний житловий будинок.

Таким чином, як зазначає позивач, у відповідача наявне конкретне нерухоме майно, за рахунок якого може бути виконано рішення суду про стягнення грошової компенсації на її користь. Разом з тим, ці об`єкти не включені до складу майна, яке позивач просить поділити, та до ціни позову. Тому, на думку позивача, арешт вказаного майна є необхідним для забезпечення виконання грошової вимоги до відповідача.

Позивач вважає, що за обставин, що склалися, відповідач, будучи власником такого нерухомого майна, в силу вимог ст. ст. 317, 319 ЦК України може відчужити його без відома позивача та суду на користь інших осіб, що призведе до того, що виконати рішення суду у разі задоволення позову буде неможливо, оскільки відповідач у разі відсутності обтяжень може вже не бути власником цього майна на час постановлення чи набрання законної сили рішення суду, а тому, відповідно, спрямовані позивачем на захист своїх порушених прав засоби будуть вже неактуальними, неефективними та такими, що жодним чином не сприятимуть поновленню її порушених прав.

Позивач звернула увагу суду на те, що у цій справі необхідність вжиття заходів забезпечення позову підтверджується обставинами розпорядження відповідачем спільним майном подружжя, викладеними у позовній заяві та підтвердженими поданими до матеріалів справи договорами й реєстраційними документами.

Зокрема, 16 та 17 лютого 2024 року відповідачем було відчужено чотири придбані за час шлюбу транспортні засоби XUGONG XZJ5310, MERCEDES-BENZ VITO 114, KAMAZ 53215 та BMW 320I на користь своєї матері ОСОБА_3 . За доводами позивача, ці правочини було укладено без згоди позивача, а кошти від відчуження зазначеного майна їй не передано та на потреби сім`ї не використано.

Також набуті за спільні кошти майнові права на паркомісця № 24 та № 25 площею по 16,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , вибули зі спільного майна подружжя. За інформаційними довідками № 497119871 та № 497120190 від 07.10.2026 право власності на ці паркомісця зареєстровано 29.12.2025 за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договорів від 24.12.2025. Позивач не отримала належної їй половини коштів, сплачених за придбання майнових прав на ці паркомісця.

З огляду на наведене, позивач наголосила, що відповідач уже розпоряджався майном, щодо якого вона заявляє вимоги про компенсацію, а частина цього майна була відчужена на користь матері відповідача. За відсутності добровільної виплати компенсації, на думку позивача, наведені обставини підтверджують ризик подальшого вибуття майна відповідача до вирішення спору та необхідність збереження майна, за рахунок якого може бути виконано рішення суду.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, а тому вирішення питання забезпечення позову здійснюється без присутності осіб, які беруть участь у справі.

У зв`язку з відсутністю сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи та заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїх постановах від 03.07.2019 у справі № 331/1255/17 та від 30.06.2021 у справі № 204/8994/19 вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує під час розгляду питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, за якої може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 724/561/20 та від 07.07.2021 у справі № 308/7086/20.

Верховний Суд у постанові від 07.07.2021 у справі № 308/7086/20 також наголосив на тому, що при вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 Судом було констатовано, що накладення арешту на нерухоме майно є належним заходом забезпечення позову про стягнення коштів. Такий вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд встановив, що між сторонами існує спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя. За змістом поданої 11.10.2026 заяви про зміну предмета позову позивач просить визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на визначене у заяві майно та стягнути з нього на свою користь грошову компенсацію належної їй 1/2 частки у спільному майні подружжя в розмірі 8 032 499,30 грн.

З огляду на інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших державних реєстрів № 496905877 та № 496906219 від 06.10.2026, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , є власником таких об`єктів нерухомого майна:

житлового будинку загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею 19,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497273132080, номер відомостей про речове право 63587727;

земельної ділянки площею 0,0153 га, кадастровий номер 3222485901:01:030:5151, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2485969032080, номер відомостей про речове право 63587769, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташований зазначений житловий будинок.

Право власності ОСОБА_2 на житловий будинок та земельну ділянку зареєстроване 20.02.2026 на підставі договору дарування житлового будинку і земельної ділянки від 20.02.2026, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Климовою Оксаною Володимирівною, зареєстрованого в реєстрі за № 102.

Згідно з пунктом 2 зазначеного договору дарування сторони оцінили житловий будинок та земельну ділянку сукупно у 1 000 000,00 грн. Отже, наведена в договорі загальна оцінка об`єктів, на які позивач просить накласти арешт, є меншою за розмір заявленої до стягнення з відповідача грошової компенсації 8 032 499,30 грн.

Суд бере до уваги, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.10.2026 у цій справі було відмовлено у задоволенні раніше поданої заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначений житловий будинок. При вирішенні тієї заяви суд виходив із позовних вимог у попередній редакції, за якими розмір компенсації різниці вартості майна становив всього лише 269 793,13 грн, та врахував вартість будинку разом із земельною ділянкою.

Натомість заява про забезпечення позову від 11.10.2026 подана разом із заявою про зміну предмета позову, відповідно до якої розмір вимоги про стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації становить 8 032 499,30 грн. Тому співмірність заходів забезпечення позову підлягає оцінці з урахуванням змісту та розміру цих майнових вимог. В ухвалі від 06.10.2026 суд також роз`яснив позивачу право повторного звернення із заявою про забезпечення позову з урахуванням наведених у ній мотивів.

Та обставина, що житловий будинок та земельна ділянка не є майном, поділу якого просить позивач, не виключає можливості застосування до них заходів забезпечення грошової вимоги. Пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України передбачає можливість накладення арешту на майно, яке належить відповідачу, а вимога про стягнення компенсації пред`явлена саме до власника цих об`єктів ОСОБА_2 . Зв`язок обраного заходу з предметом позову полягає у збереженні майна, за рахунок якого може бути виконане рішення суду про стягнення грошових коштів.

При оцінці ризику утруднення виконання рішення суд бере до уваги наявні у матеріалах справи договори та реєстраційні документи щодо відчуження 16 та 17 лютого 2024 року транспортних засобів XUGONG XZJ5310, MERCEDES-BENZ VITO 114, KAMAZ 53215 та BMW 320I на користь матері відповідача ОСОБА_3 . Щодо цього майна позивач після зміни предмета позову заявляє вимогу про стягнення грошової компенсації.

Крім того, інформаційні довідки № 497119871 та № 497120190 від 07.10.2026 містять відомості про державну реєстрацію 29.12.2025 права власності на паркомісця № 24 та № 25 площею по 16,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі договорів від 24.12.2025. Позивач посилається на придбання майнових прав на ці об`єкти за спільні кошти подружжя та заявляє грошову вимогу у зв`язку з їх вибуттям.

Наведені обставини у сукупності з характером спору та значним розміром грошової вимоги свідчать про наявність обґрунтованого ризику утруднення виконання рішення суду в разі подальшого відчуження належного відповідачу майна. При цьому вирішення питання про забезпечення позову не передбачає остаточного встановлення обґрунтованості позовних вимог, правомірності зазначених правочинів або розміру належної позивачу компенсації; ці питання підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.

Оскільки право власності на житловий будинок та земельну ділянку зареєстроване за відповідачем, він має можливість розпорядитися цим майном у порядку, передбаченому статтями 317, 319 ЦК України. Вибуття цих об`єктів із його власності до вирішення спору істотно ускладнить можливість виконання рішення про стягнення заявленої грошової компенсації.

Накладення арешту на визначені у заяві об`єкти не позбавляє відповідача права володіти та користуватися ними, не передбачає вилучення майна або виселення осіб, які в ньому проживають. Водночас таке обтяження зберігатиме майно для можливого звернення на нього стягнення в разі задоволення позову.

Заявлена позивачем заборона реєстраційних дій щодо тих самих об`єктів спрямована на запобігання зміні їх власника, поділу, об`єднанню та припиненню державної реєстрації з утворенням нових об`єктів чи зміною їх реєстраційних та кадастрових номерів. Отже, така заборона стосується збереження юридичного стану конкретного майна, на яке накладається арешт, та відповідає пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України. Застосування кількох видів забезпечення позову допускається частиною другою цієї статті.

При цьому встановлена заборона реєстраційних дій не повинна перешкоджати державній реєстрації обтяжень на виконання цієї ухвали, а також їх зміні чи скасуванню на підставі судового рішення, про що слід зазначити в резолютивній частині ухвали.

Враховуючи викладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, предмет позову після його зміни, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та грошовою вимогою у розмірі 8 032 499,30 грн, а також практику Верховного Суду, суд дійшов висновку про необхідність та доцільність вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач. Застосування цих заходів спроможне забезпечити ефективний захист її прав та інтересів, а тому заява підлягає задоволенню.

При цьому таке забезпечення позову з огляду на наведену в договорі дарування оцінку майна за даним Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що обтяжується, розмір грошової вимоги та збереження за відповідачем можливості володіти й користуватися нерухомістю є співмірним із позовними вимогами і забезпечує баланс інтересів сторін.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення слід зазначити наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Частиною третьою статті 154 ЦПК України встановлено випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення, зокрема за відсутності у позивача зареєстрованого місця проживання чи місцезнаходження та достатнього майна на території України або за наявності доказів того, що майновий стан позивача чи його дії можуть ускладнити або зробити неможливим відшкодування збитків відповідача, спричинених забезпеченням позову.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки позивач має зареєстроване місце проживання на території України, а матеріали справи не містять доказів наявності передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України обставин. Обрані заходи забезпечення позову не позбавляють відповідача можливості продовжувати користуватися житловим будинком та земельною ділянкою. Відомості, які б свідчили про ймовірність спричинення йому такими заходами збитків та їх можливий розмір, у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149159, 247, 258261, 263, 353, 354 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 від 11.10.2026 про забезпечення позову у цивільній справі № 369/5031/26, подану разом із заявою про зміну предмета позову, задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі 8 032 499,30 грн, а саме:

накласти арешт на належний на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , житловий будинок загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею 19,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497273132080, номер відомостей про речове право 63587727;

накласти арешт на належну на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельну ділянку площею 0,0153 га, кадастровий номер 3222485901:01:030:5151, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2485969032080, номер відомостей про речове право 63587769, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії (записи) державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо належного на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , житлового будинку загальною площею 65,4 кв. м, житловою площею 19,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2497273132080, номер відомостей про речове право 63587727;

заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії (записи) державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та кадастровим реєстраторам у Державному земельному кадастрі щодо належної на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , земельної ділянки площею 0,0153 га, кадастровий номер 3222485901:01:030:5151, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2485969032080, номер відомостей про речове право 63587769, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на якій розташовано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановлені цією ухвалою заборони реєстраційних дій не поширюються на реєстраційні дії, пов`язані з державною реєстрацією обтяжень на виконання цієї ухвали, а також їх зміною чи скасуванням на підставі судового рішення.

Зустрічне забезпечення не застосовувати.

Примірник цієї ухвали негайно направити відповідним суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державним кадастровим реєстраторам для виконання і вжиття відповідних заходів. Копію ухвали надіслати учасникам справи для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Ця ухвала є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання становить три роки та обчислюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Інформація про боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .

Повна ухвала складена та підписана: 22.10.2026 року.

Суддя А.В. Янченко