Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 759/15573/26
Провадження №2/367/8920/2026
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
21 жовтня 2026 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Колодезної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача
27.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (далі ТОВ «ФК «Позика», позивач) через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.11.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» (далі ТОВ «ФК «Ірбіс», первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі укладено Договір про надання фінансового кредиту № 99059349, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 3 500,00 грн. Позичальник неналежно виконувала зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів.
01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» укладено Договір факторингу № 01092025/01, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
За розрахунком позивача заборгованість становить 12 425,00 грн, з яких 3 500,00 грн тіло кредиту, 8 925,00 грн проценти, 0,00 грн штрафні санкції та комісії.
Позивач просив стягнути з відповідача 12 425,00 грн заборгованості, 2 662,40 грн судового збору та 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, розглядати справу без участі його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12.06.2026 справу передано за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області. Ухвалою суду від 04.09.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала, будь-яких заяв чи клопотань до суду від неї не надходило.
Судова повістка разом з копією ухвали про відкриття провадження, позовною заявою та додатками до неї направлялася відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідачка також повідомлялась шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті суду.
Згідно з пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця її проживання. Отже, відповідач вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
У судове засідання відповідач не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Представник позивача у судове засідання не з`явився; у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без його участі та згода на ухвалення заочного рішення.
Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки всі зазначені умови наявні, суд ухвалив провести заочний розгляд справи, про що постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання (стаття 281 ЦПК України).
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (частина друга статті 247 ЦПК України).
Фактичні обставини, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
12.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 99059349 (далі Кредитний договір). Договір укладено в електронній формі шляхом акцепту відповідачем пропозиції товариства, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором «700294», надісланим на номер мобільного телефону НОМЕР_1 (пункти 1.8, 13.113.3 Кредитного договору).
За умовами Кредитного договору товариство надало відповідачу кредит у розмірі 3 500,00 грн (пункт 3.1) строком до 10.02.2022 (пункт 4.2). Пунктом 3.2 передбачено дві процентні ставки:
пільгову 2,5 % на день у пільговий період 30 календарних днів (з 12.11.2021 по 12.12.2021);
стандартну 3 % на день у стандартний період 60 календарних днів (з 13.12.2021 по 10.02.2022).
Пунктом 4.4 Кредитного договору передбачено право позичальника повторно скористатися пільговим періодом за умови сплати нарахованих процентів та укладення додаткового договору, який визначає новий строк кредитування.
Довідка ТОВ «ФК «Ірбіс» про ідентифікацію клієнта від 16.02.2026 містить ті ж дані відповідача: РНОКПП, номер телефону, адресу електронної пошти, код підпису « НОМЕР_2 », дату підписання 12.11.2021 та маску платіжної картки НОМЕР_3 . Зазначення в довідці іншого номера договору (№ 1234173413469) суд оцінює як технічну описку, оскільки всі інші ідентифікуючі дані, зокрема унікальний код електронного підпису, повністю збігаються з даними Кредитного договору № 99059349.
Факт видачі кредиту підтверджено листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.10.2025 № 3152_251024113258, згідно з яким 12.11.2021 о 19:17:28 на платіжну картку НОМЕР_3 перераховано 3 500,00 грн (транзакція в системі iPay.ua № 119397717).
11.12.2021 відповідач сплатила 2 537,50 грн, 07.01.2022 2 362,50 грн; обидва платежі зараховано в погашення процентів. Одночасно з цими платежами сторони уклали Додатковий договір № 1 від 11.12.2021 та Додатковий договір № 2 від 07.01.2022, також підписані одноразовим ідентифікатором «700294».
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Додаткового договору № 2:
наступний пільговий період за ставкою 2,5 % на день тривав з 07.01.2022 по 06.02.2022;
стандартний період за ставкою 3 % на день з 07.02.2022 по 11.03.2022;
відповідач зобов`язалася повністю повернути кредит і сплатити проценти до 11.03.2022.
Частковим виконанням зобов`язань та укладенням додаткових договорів відповідач підтвердила факт укладення Кредитного договору й отримання кредитних коштів.
Після 07.01.2022 відповідач платежів не здійснювала, кредит у строк до 11.03.2022 не повернула.
Згідно з розрахунком заборгованості станом на 01.09.2025, складеним первісним кредитором, заборгованість становить 12 425,00 грн: 3 500,00 грн тіла кредиту та 8 925,00 грн процентів. З розрахунку вбачається, що проценти нараховувалися щоденно в період з 08.01.2022 по 07.04.2022:
з 08.01.2022 по 06.02.2022 по 87,50 грн на день (2,5 %), разом 2 625,00 грн;
з 07.02.2022 по 07.04.2022 по 105,00 грн на день (3 %), разом 6 300,00 грн.
Станом на 11.03.2022, тобто на останній день строку кредитування, сума нарахованих процентів становила 6 090,00 грн.
01.09.2025 між ТОВ «ФК «Ірбіс» (клієнт) та ТОВ «ФК «Позика» (фактор) укладено Договір факторингу № 01092025/01. Відповідно до пункту 4.1 цього договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами Реєстру прав вимог.
Згідно з [витягом з Реєстру прав вимог № (номер) від (дата) та Актом приймання-передачі реєстру прав вимог від (дата)] до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 99059349 від 12.11.2021 на загальну суму 12 425,00 грн.
Застосовані норми права та мотиви суду
Щодо укладення договору. Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.
За частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором прямо передбачене статтею 12 цього Закону.
Верховний Суд неодноразово підтверджував таку позицію щодо кредитних договорів, підписаних одноразовим ідентифікатором, зокрема у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.
За таких обставин суд дійшов висновку, що Кредитний договір укладено належним чином, а кредитодавець свій обов`язок з надання кредиту виконав.
Щодо обов`язку повернути кредит і сплатити проценти. За частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до кредитних відносин застосовуються положення про позику.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Частина перша статті 1049 ЦК України зобов`язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором. Статтями 526, 530, 610 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк, а його невиконання є порушенням зобов`язання.
Відповідач у встановлений строк, до 11.03.2022, кредит не повернула, доказів погашення заборгованості суду не надано. Тому вимога про стягнення тіла кредиту в сумі 3 500,00 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо процентів після спливу строку кредитування. У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення кредитодавцем вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після цього кредитодавець має право лише на стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, як відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Цей висновок Велика Палата Верховного Суду підтвердила в постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
Умова пункту 11.1 Кредитного договору про дію договору «до повного виконання зобов`язань» не змінює строку кредитування, а тому не продовжує права кредитодавця нараховувати договірні проценти.
Строк кредитування, змінений Додатковим договором № 2, закінчився 11.03.2022. Отже, правомірно нарахованими є проценти за період до 11.03.2022 включно.
Проценти, нараховані з 12.03.2022 по 07.04.2022 (27 днів ? 105,00 грн = 2 835,00 грн), нараховано поза межами строку кредитування, тому вони стягненню не підлягають.
Щодо переходу права вимоги. Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином; до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Пункт 7.3.6 Кредитного договору прямо передбачає право кредитодавця відступити право вимоги без згоди клієнта.
За договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Зважаючи на зміст статті 514 ЦК України, новий кредитор не може набути більшого обсягу прав, ніж той, що правомірно належав первісному кредитору. Відтак включення до реєстру прав вимог процентів, нарахованих після спливу строку кредитування, не створює для позивача права на їх стягнення.
Період нарахування процентів 12.03.202207.04.2022 частково припадає на період дії воєнного стану, однак цей факт не впливає на висновки суду, оскільки нарахування процентів у цьому періоді є неправомірним з наведених вище підстав. Неустойку (штраф, пеню) позивач не заявляв.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач відзив не подала і доказів на спростування доводів позивача не надала.
За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених вимог. Вимоги про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за статтею 625 ЦК України позивачем не заявлялися.
Враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача слід стягнути 9 590,00 грн заборгованості, з яких 3 500,00 грн тіло кредиту, 6 090,00 грн проценти за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог (стягнення процентів у сумі 2 835,00 грн) слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України). Позов задоволено на 77,18 % (9 590,00 грн з 12 425,00 грн).
Судовий збір. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Пропорційно розміру задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 054,92 грн (2 662,40 ? 9 590,00 / 12 425,00).
Витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони. Для розподілу таких витрат сторона подає докази обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
На підтвердження витрат у розмірі 5 500,00 грн позивач надав договір про надання правової допомоги № 39493634_01 від 02.01.2026, додаткову угоду № 99059349, акт про надання правничої допомоги, детальний опис робіт, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавала (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України). З огляду на це та на часткове задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 245,07 грн витрат на професійну правничу допомогу (5 500,00 ? 9 590,00 / 12 425,00).
Керуючись статтями 512, 514, 516, 526, 530, 610, 626, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 4, 12, 13, 7681, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263265, 268, 274, 279, 280284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 99059349 від 12.11.2021 у розмірі 9 590 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто) грн 00 коп., з яких 3 500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 090,00 грн заборгованість за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір у розмірі 2 054 (дві тисячі п`ятдесят чотири) грн 92 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 245 (чотири тисячі двісті сорок п`ять) грн 07 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо відповідна заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їм повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд, а у разі подання такої заяви апеляційну скаргу, або якщо рішення не скасовано.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», код ЄДРПОУ 39493634, адреса для листування: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 21.10.2026.
Суддя: Л.В. Мерзлий
Судове рішення № 140850209, Ірпінський міський суд Київської області було прийнято 21.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 759/15573/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: