Рішення № 140849914, 21.10.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/3918/26

2/465/3916/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

21.10.2026 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі головуючої судді Коліщук З.М., з участю секретаря Чабана Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 26.08.2025-100001086 від 26.08.2025 у розмірі 11 460,00 грн, а також понесені судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

26.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферту) № 26.08.2025-100001086.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 217 днів, з датою повернення кредиту 30.03.2026.

Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.

Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором.

Процентна ставка "Стандарт" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 9% від суми Кредиту та дорівнює 270 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі "Комісія за обслуговування", "Комісія") 270 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 3 000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, жодного платежу в рахунок погашення кредиту, процентів чи комісій не здійснив.

Згідно з розрахунком позивача станом на 17.04.2026 заборгованість відповідача становить 11 460,00 грн, з яких: 3 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 4 650,00 грн проценти за користування кредитом; 270,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту; 540,00 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 3 000,00 грн проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач обставин та підстав позову не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву у якій просив суд проводити розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджуєтеся судовими повістками надісланими на адресу відповідача, проте про причини неявки суд не повідомив. Крім того, на йому було направлено копію позовної заяви з додатками, однак до сьогоднішнього дня відзиву на позовну заяву подано не було, заяву до суду про розгляд справи без його участі не надходило.

При таких обставинах суд визнав неявку відповідача неповажною та розглянув справу у його відсутності, провівши на підставі вимог ст. 281 ЦПК України заочний розгляд справи.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч.1 ст.280 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

26.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 26.08.2025-100001086 в електронній формі.

Електронний кредитний договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).

Для підписання та укладення кредитного договору на фінансовий номер телефону відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор. Кредитний договір та його складові підписані ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором E244.

Заявка до кредитного договору містить відомості про позичальника, реквізити належного йому електронного платіжного засобу 5167-80XX-XXXX-6490 та погоджені сторонами істотні умови кредитування.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у сумі 3 000,00 грн строком на 217 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 30.03.2026. Продовження строку кредитування договором не передбачено.

Сторонами погоджено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів, та фіксовану процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів.

Проценти за користування кредитом відповідно до умов договору розраховуються шляхом множення залишку суми кредиту на кількість днів користування таким залишком та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту, встановлена у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 270,00 грн, та нараховується у день видачі кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлена у розмірі 270,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Договором визначено, що комісія за обслуговування встановлена за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника, можливості здійснення платежів, відновлення доступу до особистого кабінету, інформування про дати платежів, консультаційні та інші пов`язані з обслуговуванням кредиту послуги. При цьому умовами договору прямо передбачено, що до такої комісії не включаються послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до закону, зокрема надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Денна процентна ставка за договором визначена у розмірі 0,72 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту за умови виконання погодженого сторонами графіка платежів становила 7 703,08 грн, а загальні витрати за споживчим кредитом 4 703,08 грн.

Графіком платежів передбачено сім чергових платежів. Починаючи з четвертого чергового періоду до складу платежу включалося також поступове погашення основної суми кредиту.

Факт виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно з яким 26.08.2025 о 14:34:44 на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 перераховано 3 000,00 грн із призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 26.08.2025-100001086».

Зазначений документ має статус первинного документа та є належним і допустимим доказом видачі коштів позичальнику.

Відповідач умов кредитного договору не виконав та жодного платежу в рахунок погашення кредиту, процентів чи комісій не здійснив.

З розрахунку заборгованості вбачається, що протягом усього періоду кредитування сума платежу відповідача становила 0,00 грн, у зв`язку із чим залишок основної суми кредиту не зменшувався та становив 3 000,00 грн.

Оскільки передбачене графіком поступове погашення основної суми кредиту відповідачем не здійснювалося, проценти відповідно до погодженого сторонами порядку продовжували нараховуватися на фактичний непогашений залишок кредиту 3 000,00 грн за ставками, установленими для відповідних періодів.

Станом на 17.04.2026 позивачем визначено заборгованість у загальному розмірі 11 460,00 грн, яка складається з: 3 000,00 грн основний борг, 4 650,00 грн проценти за користування кредитом; 270,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту; 540,00 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 3 000,00 грн проценти річних, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язаний надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконані робочу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

В силу приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, 17 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного станув Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався й діє на цей час.

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Судом встановлено, що кредитний договір укладений між сторонами в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». З матеріалів справи вбачається, що відповідач, використовуючи особистий кабінет на веб-сайті позивача, подав заявку на отримання кредиту, погодився з його умовами та підтвердив укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора (SMS-коду), надісланого позивачем. Вчинення таких дій свідчить про вільне волевиявлення відповідача на укладення правочину, який за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі та порядку. Натомість відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав.

Відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували докази, надані позивачем, щодо розміру заборгованості за кредитним договором.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що впродовж усього періоду користування кредитом платежі відповідачем не здійснювалися, а тому основна сума кредиту залишалася непогашеною в повному обсязі.

Отже, вимога позивача про стягнення 3 000,00 грн основної суми кредиту є обґрунтованою.

Сторони погодили фіксовані процентні ставки: 1 % за один день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та 0,5 % за один день протягом наступних періодів.

За умовами договору проценти розраховуються виходячи з фактичного залишку суми кредиту та кількості днів користування ним.

Передбачений договором графік платежів виходив із належного виконання позичальником своїх зобов`язань та поступового зменшення основної суми кредиту починаючи з четвертого чергового платежу.

Разом із тим відповідач жодного із передбачених договором платежів не здійснив, унаслідок чого залишок основної суми кредиту протягом усього строку користування ним становив 3 000,00 грн.

Тому нарахування процентів на фактичний непогашений залишок кредиту відповідно до погоджених сторонами ставок є таким, що відповідає умовам договору.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період кредитування нараховано 4 650,00 грн процентів за користування кредитом.

Ці проценти за своєю правовою природою є платою за правомірне користування кредитними коштами відповідно до ст.ст. 1048, 1054 ЦК України та не є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання.

У зв`язку із цим вимога про стягнення 4 650,00 грн процентів за користування кредитом підлягає задоволенню.

Водночас вимога про стягнення 3 000,00 грн процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягає.

Пунктом 17 заявки сторони передбачили, що у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання позичальник зобов`язаний сплатити проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Договором установлено їх розмір 170000 % річних із застосуванням спеціальної умови, відповідно до якої розмір такого нарахування не може перевищувати 45,00 грн за один день прострочення.

Отже, як за назвою, так і за змістом договору такі нарахування є саме відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченою ст. 625 ЦК України, а не платою за користування кредитом.

Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Кредитний договір між сторонами укладений 26.08.2025, а всі заявлені позивачем проценти за ст. 625 ЦК України нараховані за прострочення, яке виникло під час дії воєнного стану.

Тому незалежно від погодженого сторонами розміру процентів річних правові підстави для їх стягнення у цій справі відсутні.

Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості

Відповідно до умов заявки, яка є невід`ємною частиною кредитного договору, комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлена у розмірі 270,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, у зв`язку із чим позивачем нараховано відповідачу 540,00 грн такої комісії.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для її стягнення, суд враховує, що Закон України «Про споживче кредитування» допускає включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Водночас сама назва платежу як комісії за обслуговування кредитної заборгованості не є безумовною підставою для покладення на споживача обов`язку з його сплати. Суду належить установити, за надання яких саме послуг така комісія встановлена та чи є такі послуги самостійними платними послугами, що надаються безпосередньо споживачу.

Умовами договору зазначено, що комісія за обслуговування встановлена за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості здійснювати платежі онлайн, відновлення забутого пароля для входу в особистий кабінет, інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні та інші послуги, які прямо не визначені договором.

Разом із тим зазначений перелік не дає можливості встановити зміст та вартість кожної окремої платної послуги, за надання якої встановлено комісію у фіксованому розмірі 270,00 грн. Договором не визначено, яка частина такої комісії є платою за конкретну послугу, а також не поставлено виникнення обов`язку зі сплати комісії у залежність від фактичного отримання позичальником відповідної послуги.

Навпаки, комісія відповідно до умов договору нараховується кредитодавцем автоматично в перший день відповідного чергового періоду незалежно від факту звернення позичальника за інформаційною підтримкою, консультацією, відновленням пароля чи іншою послугою.

Крім того, частина зазначених у договорі дій фактично стосується звичайного виконання кредитодавцем кредитного договору та організації обслуговування кредитної заборгованості. Так, відповідно до п. 5.1 кредитного договору сам кредитодавець зобов`язався забезпечити позичальника усними консультаціями з питань отримання кредиту та виконання договору.

При цьому після визначення умов нарахування комісії у заявці прямо зазначено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг, що не узгоджується із встановленням окремої плати за надання таких послуг.

Формулювання договору про те, що комісія справляється також за «інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті», не дозволяє встановити ані зміст таких послуг, ані їх обсяг, ані вартість.

Позивачем також не надано доказів фактичного надання відповідачу окремих платних послуг, за які нараховано 540,00 грн комісії, зокрема доказів звернення відповідача за платними консультаціями, додатковою інформаційною підтримкою чи іншими послугами, які не охоплювалися б звичайними діями кредитодавця при виконанні кредитного договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що у разі, якщо кредитодавцем не визначено та не доведено наявності переліку додаткових та супутніх послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлено комісію за обслуговування кредиту, положення договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку комісію не створюють відповідного обов`язку для споживача.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивачем не доведено надання відповідачу окремих самостійних платних послуг, які б обґрунтовували нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 540,00 грн.

Саме по собі закріплення у договорі фіксованого платежу під назвою «комісія за обслуговування кредитної заборгованості», без установлення конкретного обсягу фактично наданих позичальнику платних послуг та їх вартості, не є достатньою правовою підставою для стягнення такої суми зі споживача.

За таких обставин вимога ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з відповідача 540,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8 460,00 грн, а саме: 3 000,00 грн основна сума кредиту; 4 650,00 грн проценти за користування кредитом; 270,00 грн комісії, загалом 7 920,00 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2662,40 грн.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 гривень, як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 11 460,00 гривень.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1839,98 гривень (7 920,00*2 662,40/11 460,00).

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 247 259, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 26.08.2025-100001086 від 26.08.2025 у загальному розмірі 7 920 (сім тисяч дев`ятсот двадцять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 1 839 (одна тисяча вісімсот тридцять дев`ять) грн. 98 коп.

В іншій частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення відповідачем може бути подана заява про його перегляд.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», МФО №307770, код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 0103.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Суддя Коліщук З.М.