Ухвала суду № 140849857, 21.10.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1454/26

Провадження № 1-кп/455/245/2026

У Х В А Л А

Іменем України

21 жовтня 2026 року м. Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022142330000133 від 27.12.2022 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Боневичі, Старосамбірського району Львівської області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді коменданта Державного професійно-технічного навчального закладу «Нижанковицький професійний ліцей» та який в період часу з 18.08.2016 до 01.10.2016 перебував на посаді виконуючого обов`язки директора ДПТНЗ «Добромильський професійний ліцей», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, в період з 18.08.2016 по 01.10.2016 відповідно до наказу Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації № 03-12/90 від 18.08.2016 «Про звільнення ОСОБА_5 », виконував обов`язки директора державного професійно-технічного навчального закладу «Добромильський професійний ліцей» (далі ДПТНЗ «Добромильський професійний ліцей»), ЄДРПОУ 02545459, юридична адреса: 82042, м.Добромиль, вул.Галицька, 59А, Самбірського району Львівської області. Відповідно до ст.24 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998, на ОСОБА_4 , як виконуючого обов`язки державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти, покладені обов`язки голови приймальної комісії даного навчального закладу для зарахування абітурієнтів на навчання у 2016 році, тобто перебуваючи на займаній посаді ОСОБА_4 був службовою особою, яка наділена правом підпису фінансових, банківських та інших документів, виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

В той же час, ОСОБА_4 , який згідно наказу Департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації №03-12/90 від 18.08.2016 «Про звільнення ОСОБА_5 », виконував обов`язки директора ДПТНЗ «Добромильського професійного ліцею», 01.09.2016 впродовж робочого дня (більш точний час органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи на своєму робочому місці в ДПТНЗ «Добромильський професійний ліцей», вчинив службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди інтересам держави, яка виразилася в тому, що ОСОБА_4 , будучи службовою особою - головою приймальної комісії, за результатами роботи членів приймальної комісії ДПТНЗ «Добромильський професійний ліцей», будучи наділеним відповідними організаційно-розпорядчими функціями, не організував належним чином та не провів перевірку абітурієнтів з використанням інформаційних масивів Єдиної державної бази з питань освіти (ЄДЕБО), з метою встановлення осіб, котрі вже отримали первинну професійно-технічну освіту та котрим присвоєно один із освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки, видав наказ №1 «З-УДЗ» від 01.09.2016 «Про зарахування до складу учнів прийнятих на навчання за державним замовленням», яким зарахував з 01.09.2016 до складу учнів, прийнятих на навчання за державним замовленням на базі повної загальної середньої освіти до ДПТНЗ «Добромильський професійний ліцей», тобто на бюджетну форму навчання сорок трьох абітурієнтів, які раніше вже отримали на бюджетній формі професійно-технічну освіту та котрим вже присвоєно один із освітньо-кваліфікаційних рівнів підготовки, чим допустив повторне здобуття ними первинної професійної підготовки за державним замовленням на бюджетній формі навчання та у зв`язку з чим грубо порушив вимоги Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 №103-98 ВР.

В подальшому, внаслідок службової недбалості виконуючого обов`язки директора ДПТНЗ «Добромильський професійний ліцей» ОСОБА_4 , який своїм наказом безпідставно зарахував на навчання сорок три абітурієнта, котрі повторно здобували освіту одного і того кваліфікаційного рівня на бюджетній основі за державним замовленням у ДПТНЗ «Нижанковицький професійний ліцей», котрий є правонаступником ліквідованого, шляхом приєднання до нього ДПТНЗ «Добромильського професійного ліцею», останнім впродовж 2016-2019 років були нараховані та виплачені стипендії, матеріальні допомоги та інші виплати на загальну суму 125578,70 грн.

Внаслідок службової недбалості ОСОБА_4 , тобто неналежного виконання ним своїх службових обов`язків, через несумлінне ставлення до них, в період часу з 01.09.2016 до 2019, державі в особі департаменту освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації завдано матеріальних збитків на загальну суму 125578,70 грн.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.367 КК України (в редакції Закону №3207-VI від 07 квітня 2011року), як вчинення службової недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди інтересам держави.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та про закриття даного кримінального провадження з цих підстав. Зазначає, що свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнає у повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.

Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні не заперечив проти задоволення заявленого обвинуваченим клопотання, оскільки вважає, що на даний час закінчилися строки давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, зазначеного в обвинуваченні.

Представник потерпілого Департаменту освіти і науки Львівської обласної військової адміністрації в підготовче судове засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву, в якій просила кримінальне провадження розглядати за її відсутності.

Заслухавши думку учасників судового провадження з приводу заявленого клопотання, вивчивши обвинувальний акт та матеріали, надані до нього, суд приходить до таких висновків.

Із змісту ч.4 ст.286 КПК України відомо, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно ч.1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує (ч. 8 ст. 284 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд вправі прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.284 цього Кодексу.

У відповідності до ст.44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Разом із цим, у ч.2 ст.49 КК України передбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду.

В ч.3 ст.49 КК України наголошено на тому, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Статтею 285 КПК України передбачено можливість продовження судового розгляду відносно особи, яка може бути звільнена від кримінальної відповідальності, передбачена тільки в разі, коли обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього. Для звільнення особи від кримінальної відповідальності КПК України передбачає тільки наявність згоди обвинуваченого на це і наявність підстав для такого звільнення.

Отже, суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою обвинуваченого ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

В ухвалі Верховного суду від 24 лютого 2020 року справі 466/5490/17 зазначено, що матеріально-правовою підставою застосування інституту давності вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок спливу певного проміжку часу, що суттєво позначається на досягненні мети покарання. Досягнення мети кари і виправлення особи, яка вчинила злочин, загального і спеціального попередження іноді стає або взагалі неможливим, або просто зайвим. Тому недоцільним є і притягнення особи до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього ст. 49 КК України встановлює строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов`язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності. Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов`язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 ст. 49 КК України.

В постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду (ККС ВС) від 19.11.2019 в справі №345/2618/16-к викладено такий висновок. «За змістом зазначеної норми звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є обов`язковим і застосовується за таких умов: 1) вчинення особою злочину; 2) з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минули визначені ч. 1 ст. 49 КК строки давності; 3) особа не ухилялася від досудового слідства або суду; 4) особа до закінчення зазначених у ч. 1 ст. 49 КК строків не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК».

Аналогічні висновки містяться в постановах ККС ВС від 20.10.2020 у справі 204/4728/15-к, від 25.02.2021 в справі №192/3301/16-к, від 10.06.2021 в справі №640/11750/17, від 12.04.2023 в справі №522/20663/17 та інших, що свідчить про усталену правову позицію з цього питання.

Не визнання вини обвинуваченим в учиненні кримінального правопорушення не є підставою для відмови в задоволенні клопотання строки кримінального провадження щодо такого звільнення, якщо є згода цієї особи на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, а також, якщо суд роз`яснив суть обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження (правові висновки і позиції ККС ВС у справах і постановах від 29.07.2021 (552/5595/18), від 26.03.2020 (730/67/16-к).

Положеннями КПК України не передбачено імперативних норм, які зобов`язують суд під час розгляду клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (застосування статті 49 КК України) встановлювати фактичні обставини справи, оскільки розгляд такого клопотання є першочерговим (правовий висновок у постанові ККС ВС від 22.05.2025 у справі № 709/2049/17).

Так, згідно обвинувального акту, вищевказане кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.367 КК України, яке інкримінується обвинуваченому ОСОБА_4 , мало місце у 2016 році.

Відповідно до ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5 КК кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ч.1 статті 367 КК (в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011) службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, - карається штрафом від двохсот п`ятдесяти до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до ст.12 КК України (в редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення) кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.367 КК України відносилось до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, наведеної у ст.12 КК України (в діючій редакції), кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.367 КК України(в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011), є кримінальним проступком.

Таким чином, строк притягнення за вчинення даного кримінального правопорушення до відповідальності, враховуючи санкцію вказаної норми (в редакції Закону №3207-VI від 07.04.2011), становить три роки (п.2 ч.1 ст.49 КК України).

Відомості про вчинення даного кримінального правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022142330000133 від 27.12.2022 року.

Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні надійшов до суду 31.07.2026.

Судом не було здобуто доказів щодо ухилення обвинуваченим від досудового слідства чи суду по даній справі, а також вчинення ним протягом цих строків нового кримінального правопорушення, а відтак перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності, в розумінні ст.49 КК України не зупинявся і не переривався.

Таким чином, оскільки з часу вчинення ОСОБА_4 зазначеного кримінального правопорушення пройшло більше трьох років, то на час розгляду справи в суді закінчилися строки давності, визначені п.2 ч.1 ст.49 КК України, після спливу яких настають наслідки, що передбачають звільнення обвинуваченої особи від кримінальної відповідальності.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє і не оспорює формулювання та характер пред`явленого йому обвинувачення, правову кваліфікацію його дій за ч.1 ст.367 КК України, повністю визнає свою вину, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності такої його позиції, а відтак діяння, яке поставлено обвинуваченому у провину, отримало правильну кримінально-правову оцінку, що визнано самим обвинуваченим.

При цьому, обвинуваченому ОСОБА_4 судом відповідно до вимог ч.3 ст.285 КПК України були роз`яснені суть обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Також йому роз`яснено судом, що закриття кримінального провадження з цих підстав не є закриттям кримінального провадження з реабілітуючих підстав.

В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що він цілком розуміє свої права, визначені ч.3 ст.285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, а також наслідки закриття провадження з цієї підстави і після роз`яснення цих положень дав свою згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності і закриття кримінального провадження відносно нього з цих підстав.

Враховуючи вищевикладене, за наявності згоди обвинуваченого на звільнення його від кримінальної відповідальності, враховуючи, що ст.49 КК України носить імперативний характер, тобто є обов`язковою для застосування в разі наявності для цього підстав, суд приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно задовольнити та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України у зв`язку із закінчення строків давності та закрити дане кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Цивільний позов необхідно залишити без розгляду, оскільки кримінальний процесуальний закон не передбачає вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні під час закриття провадження.

Разом з тим, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, а тому в разі його звільнення позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.

Питання про долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.49 КК України, п.1 ч.2 ст.284, ч.1 ст.285, ч.4 ст.286, п.2 ч.3 ст.314, ст.ст.369-372, 376, 395, 532 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності, - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.367 КК України, на підставі ч.1 ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022142330000133 від 27.12.2022 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, - закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Цивільний позов Департаменту освіти і науки Львівської обласної військової адміністрації до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням, - залишити без розгляду.

Роз`яснити цивільному позивачу право звернутися з позовом у порядку цивільного судочинства.

Речові докази, а саме: належним чином завірені копії документів: книги наказів про зарахування на навчання до складу учнів ліцею на 44-х арк.; таблиці із зазначенням розміру стипендій помісячно за період із вересня 2016 по червень 2019 на 12-ти арк.; книги наказів про зарахування на навчання до складу учнів ліцею на 4-х арк.; книги наказів про відрахування зі складу учнів ліцею на 5-ти арк.; поіменної книги обліку особового складу учнів (алфавітної книги) на 20-ти арк.; відомості про нарахування і перерахування на особові карткові рахунки стипендій, премій, компенсацій та інших виплат помісячно за період з жовтня 2016 до червня 2019 на 205 арк.; які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1