Рішення № 140849491, 22.10.2026, Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/2612/26

провадження № 2/445/2166/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

22 жовтня 2026 року

Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Бакаїм М.В.

секретаря судового засідання Назар С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТзОВ ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8065744 від 27.09.2024 в розмірі 10 000,00 грн та понесених судових витрат.

Обґрунтовує позов тим, що 27.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №8065744 (в електронній формі), відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 10 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/термін, що визначені договором, з можливістю продовження строку кредитування. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконала умов кредитного договору - не повернула отримані кошти, також не сплатила проценти за користування кредитом, комісію та штраф/пеню. 24.02.2025 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №115-МЛ. Згідно з вказаним договором, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до відповідача. Вживались заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами. На поштову адресу боржника було відправлено претензію щодо сплати боргу, а також інформацію про заміну кредитора. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 25100 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка. З них: - Прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10000 гривень; - Прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить 0 гривень; - Прострочена заборгованість за відсотками становить 0 гривень; - Прострочена заборгованість за комісіями за обслуговування кредиту становить 10200 гривень; - Заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 4900 гривень. Просить позов задовольнити, стягнути вказану суму боргу та судові витрати.

Протоколом автоматизованого розподілу від 23.09.2026 визначено суддю Бакаїм М.В.

Ухвалою від 25.09.2026 прийнято позов до розгляду, відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом відповідача) та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Витребувано з AT «Райффайзен Банк»,письмові докази.

Представник позивача адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

05.10.2026 від AT «Райффайзен Банк» на адресу суду надійшла інформація по платіжній карті відповідача .

Відповідач у судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомила, відзив на позовну заяву чи клопотання про відкладення розгляду справи не подала. За згодою представника позивача відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Установлено, що 27.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено кредитний договір №8065744 (в електронній формі), відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 10 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/термін, що визначені договором, з можливістю продовження строку кредитування.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

24.02.2025 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №115-МЛ. Згідно з вказаним договором, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до відповідача .

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

З матеріалів справ вбачається, що вказаний договір є електронним і укладений відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про споживчий кредит, відповідно до якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, зокрема, відповідно до п. 2.1 договору надається позичальнику грошові кошти в безготівковій формі, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, і сплатити проценти за користування кредитом. Сума кредиту становить 10 000 грн, комісія за видачу кредиту становить 30,00 грн., яка нараховується 0,30 % від суми кредитуодноразово в момент видачі кредиту.

На підтвердження укладення кредитного договору позивач долучив договір про надання споживчого кредиту №8065744 від 27.08.2024, графік платежів, контактні дані позичальника та його ідентифікацію, заяву на отримання кредиту, анкету-заяву на кредит, розрахунок заборгованості, виписку з особового рахунку.

З витребуваної судом інформації AT «Райффайзен Банк» вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку банком-емітентом 27.09.2024 успішно зараховано платіж у сумі 10 000 грн.

Відповідно до розрахунку та виписки з особового рахунку, наданого позивачем, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, укладеним 27.09.2024, заборгованість становить 25100 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка. З них: - Прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 10000 гривень; - Прострочена заборгованість за комісіями за надання кредиту становить 0 гривень; - Прострочена заборгованість за відсотками становить 0 гривень; - Прострочена заборгованість за комісіями за обслуговування кредиту становить 10200 гривень; - Заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 4900 гривень.

Позивачем вживались заходи щодо досудового врегулювання спору між сторонами. На поштову адресу боржника було відправлено претензію щодо сплати боргу, а також інформацію про заміну кредитора.

Позивач виконав свої зобов`язання згідно умов кредитного договору, однак, відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані відсотки за кредитним договором.

Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань, суду не надано.

Окрім заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом, позивач просить стягнути на його користь з відповідача комісію в розмірі 10 200,00 грн. за вказаним договором, яка на переконання суду задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Дії по «оформленню кредиту» є діями, які кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). В свою чергу, наявність кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. Відтак, умови Кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення кредиту», є нікчемними згідно статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.

Позивачем у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтовано законності вимоги про стягнення комісії «за надання кредиту», а тому нарахована позивачем комісія в розмірі 10200 грн за договором №8065744 від 27.09.2024 задоволенню не підлягає.

Також позивач просить стягнути на його користь з відповідача за вказаним договором заборгованість по неустойці в розмірі 4900,00 грн, які на переконання суду задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

З позовних вимог позивача випливає, що слід застосувати спеціальну норму права, якою є Закон України «Про споживче кредитування», п. 6 Прикінцевих та перехідних положень якого визначено: «У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону». Тобто неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24 січня 2024 року, оскільки з цієї дати така заборона відсутня.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, за яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова ВП ВС від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), постанова ВП ВС від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78) та постанова ВП ВС від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

За таких обставин слід дійти висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої неустойки в розмірі 4900,00 грн. за договором кредиту №8065744 від 27.09.2024.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушила умови кредитного договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість в розмірі 10 000,00 грн.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові від 28.09.2023 у справі №686/31892/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, зокрема складність даної справи, проаналізувавши обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг позивачу, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд, вважає, що відшкодуванню на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 3 000,00 грн., оскільки зазначений стороною позивача розмір не відповідає загальним засадам цивільного законодавства справедливості та розумності.

Зазначений розмір судових витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони та тривалості слухання справи у суді.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №367/6289/21.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.141, 142 ЦПК України, задовольняючи позовні вимоги частково (39,84%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1060 грн 70 коп.

На підставі статей 525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 12, 81, 89, 133, 137, 141, 142, 247, 263-265, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ТзОВ ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), заборгованість за Кредитним договором № 8065744 від 27.09.2024 року, в сумі: 10 000,00 грн., на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»(ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами код ЄДРПОУ: 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх) сплачений судовий збір в сумі 1060,70 грн та витрати на професійну правничу допомогу 3 000,00 грн.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається безпосередньо до Золочівського районного суду Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 22.10.2026.

Суддя М.В. Бакаїм