Ухвала суду № 140849473, 22.10.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2565/26

провадження 1-кп/462/393/26

У Х В А Л А

22 жовтня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого востаннє 29.07.2025 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області за ч.4 ст.70, ч.3 ст.187 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 8 років 7 місяців з конфіскацією майна, звільнений 02.12.2025 року, судимість не погашена, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч.4 ст.189 КК України,

встановив:

У провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12026141390000023 від 10.01.2026 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 та ч. 2 ст. 146 КК України, при цьому кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Винуватість обвинуваченого, на думку прокурора, підтверджується сукупністю доказів та матеріалів кримінального провадження. Прокурор зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, не втратили актуальності. Зокрема, обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. З огляду на це, а також дані про особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінальних правопорушень та їх суспільну небезпечність, прокурор вважав, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання зазначеним ризикам, у зв`язку з чим просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, покликаючись на мотиви такого, яке просить задовольнити.

Сторона захисту проти задоволення клопотання заперечила, з підстав, викладених у письмових запереченнях, просила застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов`язання з покладенням відповідних процесуальних обов`язків або ж визначити розмір застави.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши мотиви клопотання, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставою для його застосування є наявність відповідних ризиків, передбачених частиною 1 даної статті.

Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 12.01.2026 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.02.2026 року, підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 10.03.2026 року, без визначення розміру застави. У подальшому, ухвалами Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_4 продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.

Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків.

Судом враховується, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України віднесені до нетяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення.

При цьому, суд також виходить з того, що на даному етапі розгляду кримінального провадження суд не вправі визнавати особу винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, водночас дійшов висновку, що можлива причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подальшого його продовження, на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Доказів протилежно під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу стороною захисту не надано.

Так, ОСОБА_4 станом на момент розгляду вказаного клопотання обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення (злочину), за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років та нетяжкого злочину, покарання за яке передбачає обмеження волі терміном на 5 років або позбавленням волі на той самий строк, що свідчить про наявність ризику вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від суду.

Також інкриміновані кримінальні правопорушення вчинені відносно потерпілого, який є особою з інвалідністю 1 групи загального захворювання з дитинства, що вказує на відсутність достатніх моральних цінностей, може спонукати його переховуватись від суду та до вчинення інших кримінальних правопорушень, впливати на потерпілого та свідків, з метою зміни показів останніми та уникнення кримінальної відповідальності, які станом на момент розгляду клопотання судом не допитані.

Таким чином, враховуючи характер та обставини інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, а також тяжкість можливих наслідків у разі визнання його винуватим, суд дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, зокрема можливості переховування обвинуваченого від суду та вчинення ним дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному проваджен

Питання наявності зазначених ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, було встановлено слідчим суддею при обранні запобіжного заходу. Водночас суд дійшов висновку, що на даний час вищезазначені ризики відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не втратили актуальності та продовжують існувати, а тому дані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного та стадії судового провадження, коли докази судом ще не досліджено у повному обсязі, правових підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який не вбачається, оскільки на переконання суду інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі і домашній арешт, не зможуть забезпечити належну поведінку обвинуваченого, а обраний ОСОБА_4 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких даних, які б свідчили про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та могли б бути підставою для застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, під час судового розгляду не встановлено, а стороною захисту не надано належних та допустимих доказів на спростування існування зазначених ризиків або на підтвердження можливості забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Покликання захисника на відсутність ризиків та можливість застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу не підтверджені жодними доказами, зводяться до припущень та незгоди із доводами прокурора. Разом з тим, покликання на наявність міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_4 ( одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, місце постійного проживання) судом до уваги не беруться, оскільки ці обставини існували на момент події інкримінованих злочинів, а тому не спростовують ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Також суд відхиляє доводи сторони захисту про неможливості подальшого тримання ОСОБА_4 під вартою через погіршення стану здоровя, оскільки як вбачається із долученої довідки, виданої філією ДУ «Центр охорони здоров`я» державної кримінально-виконавчої служби України у Львівській області на сьогоднішній день стан здоров`я ОСОБА_4 задовільний, він перебуває на обліку лікарів, отримує відповідне лікування.

Отже, продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є достатнім та адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки обвинуваченого не зменшилися, що виправдовує подальше його тримання під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів.

Щодо можливості визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні як альтернативного запобіжного заходу, суд зазначає таке.

Так, відповідно до ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави для обвинуваченого, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК, суд зазначає, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем впевненості, за якого перспектива втрати застави у випадку відсутності обвинуваченого в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою судовому розгляду кримінального провадження.

Положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) наявність особливого характеру справи; 3) майновий стан підозрюваного і масштаб його фінансових операцій; 4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; 5) дані про особу підозрюваного; 6) встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК; 7) «професійне середовище» підозрюваного; 8) помірність обраного розміру застави та можливість її внесення.

Також при вирішенні такого питання варто взяти до уваги практику ЄСПЛ, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Основним критерієм при визначенні розміру застави має бути не розмір предмету інкримінованого кримінального правопорушення чи розмір отриманої особою вигоди, а достатність розміру застави задля запобігання втечі обвинуваченого та гарантування забезпечення його належної процесуальної поведінки. Заразом обов`язково має враховуватись майновий стан особи, щоб запобігти унеможливленню внесення такої застави. Вказане узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема, позицією, викладеною у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 та справі «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018. Встановлення завідомо непомірного розміру застави, який обвинувачений об`єктивно не спроможний сплатити протягом тривалого часу перебування під вартою, перетворює цей захід на безальтернативне тримання під вартою, що суперечить принципу пропорційності. Про те, що застава має бути реальною альтернативою триманню під вартою, наголосив і Конституційний Суд України у рішенні від 21.07.2026 року № 9-р(ІІ)/2026 у справі про забезпечення альтернативності застави триманню під вартою.

Вищий антикорупційний суд в ухвалі від 09.07.2026 року у справі № 991/8863/26 вказав на те, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого боку - не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне. Водночас КПК визначає саме суд суб`єктом визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, що ґрунтується на суддівському розсуді, тобто на суб`єктивній оцінці об`єктивних обставин справи.

Суд враховує положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, згідно якого суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 альтернативних запобіжних заходів, суд враховує обставини кримінального провадження, характер та тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також те, що ОСОБА_4 інкримінується вчинення кримінального правопорушення із застосуванням насильства, підстав для визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу суд не вбачає. При цьому покликання сторони захисту на досліджені на даному етапі докази, які, на її думку, не підтверджують застосування до потерпілого насильства, не заслуговують уваги, оскільки судовий розгляд триває, залишаються не дослідженими інші письмові докази, не допитані свідки та безпосередньо потерпілий.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181-184, 318, 323, 335, 369, 372 КПК України, суд

постановив:

клопотання задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12026141390000023 від 10.01.2026 року на 60 днів, тобто до 20.12.2026 року включно без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно. Оригінал ухвали міститься в матеріалах справи №462/2565/26. Ухвала 22.10.2026 набрала законної сили.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Копія виготовлена

Суддя: ОСОБА_1