Рішення № 140848752, 20.10.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14090/26

Провадження № 2/352/1703/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

20 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

17.08.2026 року з Івано-Франківського міського суду до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24.04.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" укладено в електронному вигляді кредитний договір № 49062993 згідно з яким відповідач отримав 5500 грн. ТОВ "ФК "Тайгер-Фінанс" умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Однак відповідач зі свого боку не виконав умови кредитного договору, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 27713,40 грн, з яких 5500 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 18638,40 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків, прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить - 825,00 грн. 4. прострочена заборгованість за штрафами становить - 2750,00 грн, яку і просить стягнути позивач, а також судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, без його участі, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлялась відповідно до вимог закону, в тому числі і шляхом розміщення оголошення на сайті суду. Правом на подання відзиву не скористалася, будь-яких клопотань від неї до суду не надходило.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 02.09.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 20.10.2026 року не з`явилися, суд, з дотриманням положень ч. 5 ст.268 ЦПК України зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4 ст.268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 24.04.2025 року ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» уклали кредитний договір № 49062993, у відповідності до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 5500 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Згідно п. 1.3 договору, кредит надається строком на 360 днів.

Згідно п. 1.4. договору, 1.4. Повернення кредиту сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії, має здійснюватися Позичальником відповідно до Графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання Графіку платежів): 19.04.2026.

Згідно п.п. 1.4.1., 1.4.2. позичальник зобов`язаний здійснити оплату Комісії до 24.05.2025 та повернути Суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, саме: 19.04.2026. Сторони погодили, що плата за надання кредиту є економічною сутністю комісії за надання кредиту, при цьому базою розрахунку комісії за надання кредиту є сума (загальний розмір) кредиту визначеного у п.1.2. цього Договору. Комісія за надання кредиту розраховується як фіксований відсоток від суми (загального розміру). У будь-якому разі Комісія не є платою за додаткову та/або супутню послугу Кредитодавця.

У п. 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 19 569,00 гривень в грошовому виразі та 2654.66 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 425 069,00 гривень.

Відповідно до п. 1.5.1. Денна процентна ставка становить 0.99 %.

Відповідно до п. 1.5.2. Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15% від Суми кредиту, що складає: 825,00 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 1.4.1. цього Договору.

Згідно п.1.6. стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 330.4 відсотків річних. Особливості нарахування стандартної (базової) процентної ставки процентів визначені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

Відповідно до п.1.7. акційний період - це період, який може обрати Позичальник у Особистому кабінеті на сайті Кредитодавця, у випадку якщо для нього існує активна акційна пропозиція. При цьому, строк акційного періоду починається з 1 дня строку кредитування та закінчується останнім днем, обраного Позичальником строку акційного періоду. Акційний період не може перевищувати 30 календарних днів.

Стандартний період - це період, який починається з наступного дня після закінчення строку дії акції і діє до закінчення строку кредитування, якщо інше не визначено Договором.

Згідно п. 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

Згідно п.2.2.3. договору, пільговий період 24.04.2025 по 24.05.2025 (30 днів) пільгова ставка - 0,8% в день, стандартний період 25.05.2025 по 19.04.2026 року (330 днів), стандартна процентна ставка - 0,96% в день.

Згідно п.2.3. договору, строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою Сторін, шляхом укладання Сторонами додаткового договору/угоди до цього Договору. Ініціювання Клієнтом продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для Клієнта.

Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором: k4UKKGLd (а.с.5-16).

Факт підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який направлений відповідачу на мобільний телефон НОМЕР_2 , підтверджується також довідкою № 24355848/1 від 28.05.2026 року (доказ в електронному вигляді).

Видача коштів по кредиту підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 20.04.2026 року, який дії згідно договору з ТОВ "ФК "ТАЙГЕР ФІНАНС" №2070524/А1-1909 від 07.05.2024 року, та повідомляє про виконану операцію з переказу коштів в сумі 5500 грн 24.04.2025 року на карту № НОМЕР_3 (доказ в електронному вигляді).

Також позивачем до матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту продукту «49062993», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (а.с.17-18).

У відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 49062993 від 24.04.2025 року зазначено, що 24.04.2025 року здійснено переказ коштів клієнту в розмірі 5500 горн, того ж дня нараховано комісію в сумі - 825 грн, нарахування відсотків за ставкою 0,8% в день здійснювалось в період з 24.04.2025 по 24.05.2025 року, за ставкою 0,96% за період з 25.05.2025 по 18.04.2026 , при цьому також позивач нараховував штрафи за прострочку в загальному розмірі 2750 грн (доказ в електронному вигляді).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 1 ст.629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо одноразової комісії за надання кредиту.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.

Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Щодо стягнення відсотків за ст. 625 КК України.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що 24.04.2025 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» кредитний договір № 49062993 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» в сумі 5500 грн строком на 360 днів, шляхом переказу на його банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,8% в пільговий період 30 днів, за наступних 330 календарних днів - 0,96%.

Оскільки належними й узгодженими між собою доказами підтверджено укладення сторонами електронного кредитного договору, перерахування відповідачу 5500 грн та відсутність повернення цієї суми у погоджений строк, вимога про стягнення тіла кредиту є обґрунтованою.

Крім цього, суд вважає, що відсотки за користування кредитом, нараховані в межах строку кредитування за період з 24.04.2025 по 18.04.2026 року підлягають стягненню з відповідача в сумі 18638,40 року (5500*0,8%*30днів+5500*0,96%*328днів).

В той же час, стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача залишку заборгованості по відсотках нарахованих за ст. 625 ЦК України в розмірі 2750 грн, то суд вважає, що така до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки (штрафу, пені), а також відсотків за ст. 625 ЦК України в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

Крім того, наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту, яку передбачає кредитний договір № № 49062993 від 24.04.2025 року.

Умови кредитного договору, якими визначено права споживача, є зрозумілими та не дають підстав для висновку, що одноразова комісія за надання кредиту може передбачати плату за інші послуги, які банк зобов`язаний надати безкоштовно, а отже і для висновку про нікчемність такої умови. Таким чином сума комісії, нарахованої за видачу кредиту, в розмірі 825 грн (5500*15%) підлягає стягненню з відповідача.

При цьому доказів відсутності заборгованості за кредитом, спростування розрахунку заборгованості чи факту надання кредиту відповідачем суду не надано.

Тому позов слід задовольнити частково в загальному розмірі 24 963,40 грн.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 2398,21 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, зважаючи на позиції сторін щодо цього питання, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 8 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 02.07.2025 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази: договір про надання правової допомоги № 0207 від 02.07.2025 року, ордер №1412829, акт наданих послуг № 2253 від 28.05.2026 року, свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №2093 на ім`я Усенко М.І. та детальний опис наданих послуг (докази в електронному вигляді).

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (п. 1, п.2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Вирішуючи вимоги заяви про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 12012,70 грн, то суд зазначає, що дані витрати відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи, оскільки пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для підготовки до розгляду справи.

Вказані витрати були здійснені позивачем у зв`язку з необхідністю проведення експертизи. У задоволенні позову в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 рішенням суду від 25 вересня 2026 року - відмовлено, тому витрати на проведення судової будівельно-технічної експертизи підлягають покладенню на відповідача ОСОБА_2 в розмірі 6 006,35 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно з ч. 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, позивачем надано належні докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 «розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

В той же час, відповідно до постанови ВС від 04 вересня 2023 року у справі №910/5352/21 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Суд зазначає, що аналогічні за змістом норми ГПК України, на які посилався ВС, містяться в ЦПК України, а саме в ч.4 ст.137 ЦПК України та ч.3-5, ч.9 ст.141 ЦПК України.

Відтак, враховуючи реальний обсяг допомоги представника позивача у суді, час витрачений на надання таких послуг (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді та кількість судових засідань), критерій реальності таких витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат, визначивши витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Суд вважає, що така сума буде співмірною зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс" заборгованість за кредитним договором № 49062993 від 24.04.2025 року в розмірі 24 963 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот шістдесят три) грн 40 коп., з яких: заборгованість за сумою кредиту становить 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн, заборгованість за сумою відсотків 18 638,40 (пвісімнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн 40 коп. та комісія за надання кредиту 825 (вісімсот двадцять п`ять) грн

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Тайгер-Фінанс" понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 398 (дві тисячі триста дев`яносто вісім) грн 21 коп та 3 000 (три тисячі) грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-фінанс», вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, 79000

відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Рішення складене у повному обсязі 20.10.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.