Рішення № 140846996, 19.10.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Дата ухвалення
19.10.2026
Номер справи
214/5986/26
Номер документу
140846996
Форма судочинства
Цивільне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 214/5986/26

провадження №2/216/4141/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого, судді Чирського Г.М.,

за участю секретаря судового засідання: Смолдирева М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 м. Кривого Рогу, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування», про відшкодування шкоди в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Між Акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та ТОВ «УЛФ ФІНАНС» було укладено Договір обов`язкового страхування наземного транспорту № FO 1103430. Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом ДАФ ХФ; НОМЕР_1 .

20.04.2024 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ДАФ ХФ; НОМЕР_1 , під керуванням Страхувальника та транспортного засобу МЕРСЕДЕС, НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно ЄВРОПРОТОКОЛУ ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. До АТ «СГ «ТАС» із заявою про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа. АТ «СГ «ТАС» здійснила виплату страхового відшкодування згідно страхового акту у розмірі 54 564,50 грн відповідно до ліміту відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу МЕРСЕДЕС; НОМЕР_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ СК «АРСЕНАЛ-СТРАХУВАННЯ » згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі ПрАТ СК «АРСЕНАЛ-СТРАХУВАННЯ » здійснило виплату у розмірі 36 304,95 грн. Отже, сума, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 складає 18 259,55 грн.

У зв`язку з вищевикладеним позивач просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 18 259,55 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки та 3% річних за період з 20.04.2024 до 18.05.2026 у розмірі 4 571,92 грн., а також просить суд стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 104,00 грн.

29.06.2026 року зазначена позовна заява надійшла до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на підставі ухвали Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.06.2026 року, за підсудністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено та передано на розгляд головуючому судді Чирському Г.М.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року цивільну справу прийнято до свого провадження, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

17.07.2026 року відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому останній заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заперечень зазначив, що оскільки шкоду завдано внаслідок ДТП за участю транспортного засобу під керуванням відповідача, цивільно-правова відповідальність останнього настала, а на момент ДТП така відповідальність була застрахована, обов`язок з виплати страхового відшкодування покладається на ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ». Таким чином належним відповідачем у даній справі є саме ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ». Крім того, відповідач зазначає, що не є власником автомобіля, тому не мав законних підстав укладати договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо ТЗ та в момент ДТП був водієм по найму у ТОВ «Нестеров» (пекарня «Агафон»). Транспортний засіб належав ФОП ОСОБА_3 , у якої відповідач проходив у цей час стажування.

Представник позивача АТ «Страхова група «ТАС» у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову просить суд розглянути справу без участі представника Позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі, поданий ним відзив підтримав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи в спрощеному позовному провадженні, судове засідання проводити без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог із наступних підстав.

21.08.2023 року між Акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та ТОВ «УЛФ ФІНАНС» було укладено Договір обов`язкового страхування наземного транспорту № FO 1103430.

20.04.2024 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу DAF XF 480 FT, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ТОВ «УЛФ ФІНАНС» - ОСОБА_4 , та транспортного засобу MERSEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Відповідно Європротоколу ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Транспортний засіб DAF XF-420, д.н.з. НОМЕР_1 , на час ДТП (20.04.2024) був застрахований в АТ «Страхова група «ТАС» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-216391705, строк дії якого з 21.08.2023 р. по 20.08.2024 р. включно.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу MERSEDES-BENZ, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ-СТРАХУВАННЯ» на підставі на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР 2880916.

22.04.2024 року ТОВ «УЛФ ФІНАНС» (потерпіла особа) звернулося до АТ «СГ «ТАС» із заявою про настання події та 23.04.2024 року із заявою про страхове відшкодування.

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування та згідно платіжної інструкції № 20937 від 25.04.2024 року АТ «СГ «ТАС» здійснила виплату страхового відшкодування ТОВ «УЛФ ФІНАНС», згідно страхового акту у розмірі 54 564,50 грн.

АТ «СГ «ТАС» 09.05.2024 року звернулося із заявою про виплату страхового відшкодування у вищезазначеній сумі до ПрАТ СК «АРСЕНАЛ-СТРАХУВАННЯ».

Згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі ПрАТ СК «АРСЕНАЛ-СТРАХУВАННЯ» здійснило виплату страхового відшкодування на розрахунковий рахунок АТ «СГ «ТАС» відповідно до платіжної інструкції № 25118035 від 24.05.2024 року у розмірі 36 304,95 грн.

Отже, сума, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 складає 18 259,55 грн. (54564,50 грн. 36 304,95 грн.).

03.04.2026 року АТ «СГ «ТАС» звернулося до ОСОБА_1 із заявою (претензією) про добровільну виплату останнім залишку невідшкодованої шкоди у розмірі 18259,55 грн.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 5 статті 1187 ЦК України закріплено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Тлумачення частини другої статті 1187 ЦК України свідчить про те, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто нормами частини другої статті 1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Пунктом 2.2 Правил дорожнього руху України встановлено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Крім того, за приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій під час керування транспортним засобом зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 01 березня 2018 року в справі № 201/14573/16-ц.

Аналогічні роз`яснення містяться у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положення частини 1 статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина 2 статті 1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Так, відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 року, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода (в тому числі, моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до статті 1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року (справа № 759/4049/16-ц, провадження № 61-1505 св 18), постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2018 року (справа №372/1789/17-ц, провадження № 61-29014св18).

У своєму відзиві відповідач як на підставу незгоди із позовом зазначив, що він в момент ДТП був водієм по найму у ТОВ «Нестеров» (пекарня «Агафон») і транспортний засіб належав ФОП ОСОБА_3 , у якої відповідач проходив у цей час стажування. Однак, належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин до суду не надано.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні докази перебування відповідача з власником транспортного засобу ОСОБА_3 у трудових відносинах та того, що в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, останній виконував свої трудові обов`язки, суд приходить до висновку, що завдані збитки мають відшкодовуватися винним водієм.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров?ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов?язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодувания (регламентної виплати) та виплатити його. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв?язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов?язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено порядок стягнення коштів, виплачених моторним (транспортним) бюро України на відшкодування шкоди, заподіяної потерпілій у ДТП особі, а саме: в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Таким чином, зважаючи на викладене вище до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» у порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від винної особи ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу DAF XF 480 FT, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.04.2024.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, враховуючи те, що вина відповідача ОСОБА_1 у вчиненні зазначеної вище ДТП не спростована, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в порядку відшкодування завданої майнової шкоди 18259,55 грн.

Щодо стягнення пені, трьох процентів річних та збитків від інфляції.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки та 3% річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 20.04.2024 до 18.05.2026 у розмірі 4 571,92 грн.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені, яка сплачується за кожен день прострочення, полягає в тому, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожним днем (місяцем) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно ст. 36.5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку (пункт 36.7 статті 36 Закону).

Отже, згідно зі статтею 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду; особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, стягнення пені у разі прострочки виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Тобто, в даному випадку розглядається спір про здійснення страхового відшкодування, тому у Відповідача немає заборгованості перед Позивачем.

На підставі викладеного можна дійти висновку, що позовні вимоги є спірними та розглядаються по даній цивільній справі, вони не є узгодженими, а тому не є заборгованістю Відповідача перед Позивачем, і лише після набрання чинності судового рішенням можуть вважатися встановленою заборгованістю, Тому, правових підстав для розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних відсутні.

Така правова позиція викладена у Постановах КЦС від 20.11.2019 р. справа №760/500/16-ц; від 19.02.2020 р. справа №758/16044/16-ц; від 21.03.2018 р. справа №569/13697/15.

З огляду на недоведеність позивачем вини страховика відсутні підстави для стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату страхового відшкодування у цій частині (стаття 625 ЦК України).

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Представник позивача просив вирішити питання про стягнення з відповідача на їх користь витрати на правову допомогу в розмірі 3 104,00 гривень.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, на основі Договору про надання правничої допомоги № 1/2026 від 19.03.2026року укладеного між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП», а також укладеної додаткової угоди до вищевказаного договору вартість правничої допомоги становить 3 104,00 грн., що є фіксованою ставкою та є вартістю за повне супроводження справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечень проти розміру та розрахунку витрат на правову допомогу з боку відповідача не надходило.

Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 104,00 грн., витрачені позивачем, є документально підтвердженими, а отже є підстави для задоволення стягнення витрат на правову допомогу з відповідача на користь позивача.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (80%) у розмірі 2129,92 грн.

Керуючись ст. ст. 5-8, 10,11, 12,13,81,141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243) матеріальні збитки в сумі 18 259,55 грн. (вісімнадцять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 55 коп.). В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ 30115243) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 129,92 грн. (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 104,00 грн.(три тисячі сто чотири гривні 00 коп.).

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Г.М. Чирський

Часті запитання

Який тип судового документу № 140846996 ?

Документ № 140846996 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 140846996 ?

Дата ухвалення - 19.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140846996 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140846996 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 140846996, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Судове рішення № 140846996, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.

Судове рішення № 140846996 відноситься до справи № 214/5986/26

Це рішення відноситься до справи № 214/5986/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140846994
Наступний документ : 140847001