Рішення № 140846909, 15.10.2026, Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 195/1378/26

2/195/713/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

15.10.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі : головуючого судді - Омеко М.В., за участі секретаря судового засідання - Мартиновї Н.В., представника відповідача у справі - Постоєнко М.М. (в режимі ВКЗ), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Мунтян Тимофій Іванович, до Акціонерного товариства "Марганецький Гірничо-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заробітної плати та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Мунтян Т.І., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький Гірничо-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заробітної плати та моральної шкоди та просить суд, наступне.

Стягнути з Акціонерного товариства" Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 недонараховану та невиплачену частину заробітної плати за період з січня 2021 року по по серпень місяць 2022року, у розмірі 220 000грн (двісті двадцять тисяч гривень )

Стягнути з Акціонерного товариства" Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 100 000 ( сто тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв?язку з не нарахуванням та невиплатою заробітної

плати, обгрунтовуючи наступним.

З 19.09.1994 року позивача ОСОБА_1 , прийнято на роботу до Марганецького державного гірничо-збагачувального комбінату, який згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 22.12.1995 року N? 12/138-АО було перетворено на Відкрите акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат».

01.02.2012 року, позивача було переведено на шахту N? 8 на посаду підземного

гірничого робітника очисного забою 6 розряду.

3 06 травня 2015 року позивача було призвано до військової частини за V чергою мобілізації. На виконання вимог статті 119 Кодексу законів про працю України за ОСОБА_1 було збережено місце роботи та посада.

У 2016 році ОСОБА_1 звернувся до Урядової гарячої лінії з приводу порушення законодавства про працю керівництвом ПАТ «МАРГАНЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО.

ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», а саме: не отримання підвищення заробітної плати у зв?язку з підвищенням тарифу на погодинну заробітну плату на 13%.

Управлінням з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області встановлено порушення вимог статті 27 Закону ВР України «Про оплату праці» М? 108/95-BP від 24.03.1995 року, підпункту 1) пункту 1 розділу V Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України N? 100 від 08.02.1995 року.

ОСОБА_1 працював на підприємстві до 12 серпня 2022 року підземним гірником очисного забою 6-го розряду. Відповідно до наказу N?298/к-тр від 12.08.2022 р. звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв?язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров?я.

За період з квітня 2020 року по 12 серпня 2022 року працівнику нарахована та виплачена заробітна плата у повному обсязі згідно з чинним законодавством України:

Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 N? 322-VIII (із зманами), Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 N? 108/95-ВР (із зманами), Податковим кодексом України від 02.12.2010 N? 2755-VI (із зманами) та умовами трудового договору.

На думку представника позивача при звільненні позивача ОСОБА_1 з підприємства відповідач не виконав вимоги діючого законодавства, а саме згідно про Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність, встановлюють гарантії військовослужбовцям. Оскільки гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків закріплені статтею 119 Кодексу законів про працю України.

У звязку з чим позивач ббув змушений звернутися д осуду з даними позовними вимогами.

Позивач та представник позивача будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не зявились, проте від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі, заявлені позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити.

17.09.2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідч просить суд відмовити в задоволені заявлених позовних вимог в повному обсязі через необгрунтованість та неправомірність.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог та вважає їх необгрунтованими, безпідставними та таким, що не відповідають дійсності.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

За вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Зокрема судом встановлено, що згідно наказу № 1662 від 19.09.1994 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Марганецького державного гірничо-збагачувального комбінату, який згідно з наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 22.12.1995 року № 12/138-АО було перетворено на Відкрите акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», що підтверджується записом № 7 у Трудовій книжці Позивача. 01.02.2012 року, відповідно до наказу № 53/к від 30.01.2012р., ОСОБА_1 було переведено на шахту № НОМЕР_1 на посаду підземного гірничого робітника очисного забою 6 розряду (запис № 17 у Трудовій книжці).

З 06 травня 2015 року ОСОБА_1 було призвано до військової частини за V чергою мобілізації. На виконання вимог статті 119 Кодексу законів про працю України, за ним було збережено місце роботи та посада.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на ст. 1, 2 Закону

України «Про військовий обов`язок і військову службу» та на ст. 119 Кодексу законів про працю, що в даному випадку є неправомірним, необґрунтованим та недоречним.

Оскільки, в позовній заяві зазначається, що 06.05.2015 року позивача було призвано до військової частини за V чергою мобілізації.

Проте, суд звертає увагу на те що, позивач залишив поза увагою та не надав до суду всю наявну та необхідну інформацію, яка має істотне значення для вирішення справи по суті, а саме.

В грудні 2020 року ОСОБА_1 відповідно до припису командира військової частини звільнився з військової служби в запас та прибув до АТ «Марганецький ГЗК» для подальшої роботи на підприємстві.

У відповідності до наказу АТ «Марганецький ГЗК» від 21.12.2020р. № 378/к-тр «Про припинення контрактної служби» ОСОБА_1 , підземний гірник очисного забою 6 розряду шахти № 8, приступає до роботи за основним місцем роботи.

21.12.2020 року позивач був переведений підземним гірником очисного забою 6 розряду дільниці шахти № НОМЕР_1 на шахту № 3/5, що підтверджується відповідним записом (під № 21) в трудовій книжці Позивача.

12.08.2022 року Позивача звільнено з АТ «Марганецький ГЗК».

Стосовно трудових відносин з працівником ОСОБА_1 у період з січня 2021року по 12.08.2022 року слід відзначити, що ОСОБА_1 фактично не виконував роботута у вказаний період перебував або у відпустці, або на лікарняному, або мав вихідний день за графіком, або мав донорський день, що підтверджується довідкою про зайнятість працівника, та нараховану і виплачену зарплату (інших виплат) за вказаний період.

Згідно Довідки АТ Марганецький ГЗК про зайнятість працівника ОСОБА_1 , та нараховану і виплачену зарплату (інших виплат) за період з січня 2021р. по день звільнення 12.08.2022р., Позивачу здійснено нарахування та виплати за відповідні звітні місяці (періоди) до складу яких, залежно від їх наявності, входили: заробітна плата, відпускні, оплата тимчасової непрацездатності, оплата донорських днів, винагорода за вислугу років, матеріальна допомога, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші виплати згідно з даними бухгалтерського обліку, а саме:

всього нараховано за вказаний період - 307 186,89 грн.,

всього виплачено за вказаний період - 245 966,51 грн.

Таким чином, як вбачається із наведених вище даних і відповідно до фактичних обставин, у період з січня 2021 року по 12.08.2022 року позивач не призивався та не перебув на військовій службі.

Згідно ч. 3 статті 119 КЗпП (в редакції, яка діяла у вказаний період)зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві запрацівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу запризовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації,на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичногозвільнення.

Норма частини 3 ст. 119 КЗпП, яка передбачала збереження середнього заробітку для вищевказаної категорії працівників, призваних на військову службу, діяла до 19.07.2022 року (зміни внесено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022р. 2352-IX).

Таким чином, виходячи з вищенаведених обставин та враховуючи не перебування ОСОБА_1 на військовій службі у період з січня 2021р. по 12.08.2022р., застосування позивачем ст. 119 КЗпП є необґрунтованим та неправомірним.

Враховуючи вищезазначені обставини, відсутністю порушення зі сторони відповідача щодо ненарахування та невиплати частини заробітної плати у період з січня 2021р. по серпень 2022р., заявлена позивачем в позовних вимогах сума 100 000 грн. (сто тисяч грн.) в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з не нарахуванням та невиплатою заробітної плати - є необґрунтованою та неправомірною, а тому не підлягає стягненню з Відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.13,27, 77-80,141,263-267,268 ЦПК України, ст.ст. 119, 233,237-1 Кодексів законів пр опрацю України, суд, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства "Марганецький Гірничо-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення заробітної плати та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо або через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст рішення виготовлено 20.10.2026 року

Суддя: М. В. Омеко