Рішення № 140841471, 22.10.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1377/26

Провадження №2/155/1058/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Яремчук С.М.,

при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

Позивач ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 17839,97 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02 лютого 2019 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №954202457 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 8E53NE9N. Відповідно до п. 1.1. договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 3200,00 гривень. 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, згодом укладено додаткові угоди, якими продовжено строк договору та відповідно до умов яких перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №954202457 від 02 лютого 2019 року. 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №954202457 від 02 лютого 2019 року на загальну суму 17839,97 гривень. 05 червня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» уклали договір факторингу №05/06/25-Е, за результатами якого право грошової вимоги за кредитним договором №954202457 від 02 лютого 2019 року перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс».

Загальна сума заборгованості на момент подання позовної заяви за кредитним договором №954202457 від 02 лютого 2019 року становить 28272,90 гривні, яка складається з наступного: 6996,34 гривень заборгованість за тілом кредиту, 10843,63 гривні заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 10432,93 гривні - заборгованість за штрафними санкціями.

З огляду на наведене, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №954202457 від 02 лютого 2019 року в розмірі 17839,97 гривень (без урахування штрафних санкцій) та понесені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.

Відзив на позов

25 серпня 2026 року від відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Ейс» в якому остання зазначає, що позов визнає частково, а саме 7000,00 гривень тіла кредиту, 1324,77 гривень процентів (з урахуванням сплати 8419,00гривень). Також відповідач визнає витрати на правову допомогу в сумі 1000,00 гривень і судовий збір пропорційно задоволених вимог. Крім того, як вбачається з договору та додаткових угод, відповідачка отримала тіло кредиту в розмірі 3200,00 грн., 3200,00 грн. та 600 грн. Також вона підписувала додаткові угоди щодо продовження строку користування кредитом. Остання додаткова угода була підписана 27.08.09 терміном на 30 днів, тобто до 28.09.19 року, а тому нарахування процентів за користування кредитом після цієї дати є неправомірним. Станом на 28.09.26 року загальна заборгованість складала 8324,77 гривні, яку ОСОБА_1 і визнає. Зокрема, фактично позивач нараховує кредити з урахуванням пролонгації, що не відповідає вимогам Договору (не надано доказів такої пролонгації). З огляду на викладене ОСОБА_1 просить позов ТОВ «ФК «Ейс» задовольнити частково у розмірі 8324,77 гривні, також витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 гривень та судовий збір пропорційно задоволених вимог.

Відповідь на відзив

26 серпня 2026 року від представника позивача ТОВ «ФК «Ейс» до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що відповідно до п. 1.3. договору кредит надається строком на 30 (тридцять) днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,73 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (далі «процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору. Всі нарахування відсотків здійснювались в межах погоджених умов кредитного договору. У позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії (відповідно до ст.1048 ЦК України) так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст.625 ЦК України).

Рух справи в суді

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 18 серпня 2026 року справу прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали. Судове засідання призначено на 22 жовтня 2026 року.

Ухвалою Горохівського районного суду Волинської області від 18 серпня 2026 року витребувано від Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» письмові докази.

Позиція учасників судового розгляду

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте в позовній заяві зазначив, що просить провести розгляд цивільної справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки за фактичним місцем реєстрації, а також розміщенням оголошення у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України на офіційному веб-сайті судової влади України. Причину неявки в судове засідання остання не повідомила, будь-яких клопотань, а також відзив на позов не подала.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 02 лютого 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка ОСОБА_1 уклали договір №954202457 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 8E53NE9N.

Відповідно до п. 1.1. договору товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 3200 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 (тридцять) днів.

Відповідно до п. 1.4. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,73 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом (далі «процентна ставка»), починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору.

Згідно з п. 1.5. договору, з врахуванням положень п.1.4 Договору, Позичальник сплачує Товариству проценти за користування Кредитом за фактичний час користування Кредитом з розрахунку 266,45 відсотків річних.

Відповідно до п. 4.1. договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua.

Згідно з п. 4.2. договору сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п.1.4 цього договору процентна ставка менша ніж 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 1.5 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином, зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 договору.

Відповідно до п. 4.3. договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього договору, є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Із дослідженого судом договору встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлена та згідна з умовами договору, що підтверджується її електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. Уклавши договір, підтвердила, що ознайомилася повністю, розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримувались Правил надання грошових коштів позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, текст яких розміщений на сайті www.moneyveo.ua.

Згідно з копією заяви на отримання грошових коштів в кредит від 02 лютого 2019 року, ОСОБА_1 , зазначила свої персональні дані з номером карти.

Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» стверджується, що заявку на отримання кредиту подано 02.02.2019 об 11:43, цього ж дня договір відправлено позичальнику, акцепт оферти позичальника (підписання договору одноразовим ідентифікатором) 8E53NE9N та перераховано грошові кошти позичальнику 02.02.2019 12:04:31, а також зазначено паспортні дані і номер телефону позичальника.

Крім того, між сторонами 03.03.2019 року укладено додаткову угоду до договору №954202457 від 02 лютого 2019 року, відповідно до якої сторони у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжили строк, на який був наданий кредит за договором №954202457 від 02 лютого 2019 року на двадцять дев`ять днів. Відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди до договору, на дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності. Починаючи з 04.03.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 1,62 відсотків в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди.

Крім того, між сторонами 01.04.2019 року укладено додаткову угоду до договору №954202457 від 02 лютого 2019 року, відповідно до якої сторони у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжили строк, на який був наданий кредит за договором №954202457 від 02 лютого 2019 року на двадцять дев`ять днів. Відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди до договору, на дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності. Починаючи з 02.04.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 1,62 відсотків в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди.

Крім того, між сторонами 30.04.2019 року укладено додаткову угоду до договору №954202457 від 02 лютого 2019 року, відповідно до якої сторони у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжили строк, на який був наданий кредит за договором №954202457 від 02 лютого 2019 року на двадцять дев`ять днів. Відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди до договору, на дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності. Починаючи з 01.05.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 0,81 відсотків в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди.

Крім того, між сторонами 30.05.2019 року укладено додаткову угоду до договору №954202457 від 02 лютого 2019 року, відповідно до якої сторони у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжили строк, на який був наданий кредит за договором №954202457 від 02 лютого 2019 року на тридцять днів. Відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди до договору, на дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності. Починаючи з 30.05.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 0,81 відсотків в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди.

Крім того, між сторонами 27.06.2019 року укладено додаткову угоду до договору №954202457 від 02 лютого 2019 року, відповідно до якої сторони у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжили строк, на який був наданий кредит за договором №954202457 від 02 лютого 2019 року на двадцять вісім днів. Відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди до договору, на дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності. Починаючи з 29.06.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 0,81 відсотків в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди.

Крім того, між сторонами 23.07.2019 року укладено додаткову угоду до договору №954202457 від 02 лютого 2019 року, відповідно до якої товариство зобов`язується збільшити суму кредиту на 3200,00 грн. 00 коп. з 23.07.2019 року на строк дії договору на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору.

Крім того, між сторонами 27.07.2019 року укладено додаткову угоду до договору №954202457 від 02 лютого 2019 року, відповідно до якої сторони у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжили строк, на який був наданий кредит за договором №954202457 від 02 лютого 2019 року на тридцять днів. Відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди до договору, на дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності. Починаючи з 27.07.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 0,81 відсотків в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди.

Крім того, між сторонами 15.08.2019 року укладено додаткову угоду до договору №954202457 від 02 лютого 2019 року, відповідно до якої товариство зобов`язується збільшити суму кредиту на 600,00 грн. 00 коп. з 15.08.2019 року на строк дії договору на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору.

Крім того, між сторонами 27.08.2019 року укладено додаткову угоду до договору №954202457 від 02 лютого 2019 року, відповідно до якої сторони у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжили строк, на який був наданий кредит за договором №954202457 від 02 лютого 2019 року на тридцять днів. Відповідно до пунктів 2, 3 додаткової угоди до договору, на дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом та пеню, у випадку її наявності. Починаючи з 26.08.2019 року, позичальник сплачує за користування кредитом 0,81 відсотків в день від суми кредиту згідно даної додаткової угоди.

Довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» встановлено, що на виконання кредитного договору №954202457 від 02 лютого 2019 року (далі Договір), укладеного між позичальником/отримувачем ОСОБА_1 та кредитодавцем/платником Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами: надавач платіжних послуг платника: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", сума платіжної операції: 3200,00 грн, ідентифікатор платіжної операції: b4b07139-7b98-44c3-9928-0c84c23ab777, дата ініціювання платіжної інструкції: 02.02.2019 12:04:32, сума платіжної операції: 3200,00 грн ідентифікатор платіжної операції: ef9c5d93-1861-4af7-a7fa-2d0bdafaa011, дата ініціювання платіжної інструкції: 23.07.2019 13:18:06, а також сума платіжної операції: 600,00 грн ідентифікатор платіжної операції: 0e8d8cf0-0572-4af7-9a98-5434962f9aa8, дата ініціювання платіжної інструкції: 15.08.2019 18:31:28.

Крім того, згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» за №20.1.0.0.0/7-260901/24689-БТ від 07 вересня 2026 року, наданою на виконання ухвали суду від 18 серпня 2026 року, стверджується, що банківська карта № НОМЕР_1 -XXXX-0746 емітована на ім`я ОСОБА_1 , на яку було зараховано кошти в сумі 3200,00 гривень за період з 02.02.2019 року по 07.02.2019 року, в сумі 3200,00 гривень за період з 23.07.2019 року по 28.07.2019 року, в сумі 600,00 гривень за період з 15.08.2019 року по 20.08.2019 року.

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.

28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду №26 від 31 грудня 2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року та №28/1118-01.

31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до п. 1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.2. визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

Пунктом 4.1. встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього Договору.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №55 від 03 грудня 2019 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором №954202457 від 02 лютого 2019 року у розмірі 24109,41 гривень, яка складається з 6996,34 гривень сума заборгованості за основним зобов`язанням, 17113,07 гривень заборгованість за нарахованими відсотками.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01.

Згідно з п. 1.3. Договору факторингу право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 04 листопада 2020 року від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором №954202457 від 02 лютого 2019 року у розмірі 17839,97 гривень, яка складається з 6996,34 гривень сума заборгованості за основним зобов`язанням, 10843,63 гривні заборгованість за нарахованими відсотками.

05 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу №05/06/25-Е. За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №05/06/25-Е від 05 червня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №954202457 від 02 лютого 2019 року на загальну суму 28272,90 гривні, яка складається з 6996,34 гривень сума заборгованості за тілом кредиту, 10843,63 гривні сума заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом, 10432,93 гривні сума заборгованості за штрафами, пенею.

Як вбачається розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором №954202457 від 02 лютого 2019 року, станом на 03 грудня 2019 року (перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс»), ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 24109,41 гривень, яка складається з 6996,34 гривень сума заборгованості за основним зобов`язанням, 17113,07 гривень заборгованість за нарахованими відсотками. Відповідач ОСОБА_1 здійснила часткову оплату, яку первісний кредитор ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зарахував на сплату тіла кредиту в сумі 3,66 гривні та відсотків сумі 8415,34 гривень. Загальний розмір повернутих коштів становить 8419,00 гривень.

Як вбачається розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за договором №954202457 від 02 лютого 2019 року, станом на 04 листопада 2020 року (перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»), ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 17839,97 гривень, яка складається з 6996,34 гривень сума заборгованості за основним зобов`язанням, 10843,63 гривні заборгованість за нарахованими відсотками.

З виписки з особового рахунку ТОВ «Ейс» за кредитним договором №954202457 від 02 лютого 2019 року вбачається, що станом на 15 червня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 становить 28272,90 гривні гривень, з яких: 6996,34 гривень заборгованість за тілом кредиту, 10843,63 гривні заборгованість за відсотками, 10432,93 гривні - заборгованість за штрафними санкціями.

Отже, позивач ТОВ «Ейс» набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту №954202457 від 02 лютого 2019 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Загальна сума заборгованості за кредитним договором №954202457 від 02 лютого 2019 року, яку позивач просить стягнути становить 17839,97 гривень (без урахування штрафних санкцій), з яких: 6996,34 гривень прострочена заборгованість за тілом кредиту, 10843,63 гривні прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Таким чином, установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору .

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Спір у даній справі виник у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язання з повернення кредитної заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до закону, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у певних випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Коли позикодавцем є юридична особа договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми позики (стаття 1047 ЦК України).

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

У постанові від 07.04.2021у справі№ 623/2936/19 Верховний суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений 02 лютого 2019 року ОСОБА_1 договір №954202457 із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України визначає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 02 лютого 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 договору №954202457 в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису та додаткових угод до договору.

Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТзОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право стягнення з відповідача кредиторської заборгованості.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Станом на час розгляду справи відповідач не спростувала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, не надала доказів сплати нею зазначеної суми в повному розмірі.

Оскільки відповідач не довела, що сплатила за договором усю суму тіла кредиту, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 7000,00 гривень, яка нею частково сплачена, що жодним чином не спростовано відповідачкою, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідачки 6996,34 гривень тіла кредиту.

Разом з тим, щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Так, відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у якій припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З наданого стороною позивача розрахунку заборгованості ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором №954202457 від 02 лютого 2019 року вбачається, що проценти за ставкою 0,73%, 1,62%, 0,81% в день нараховані відповідачу за період з 02 лютого 2019 року до 03 грудня 2019 року включно, тобто до відступлення права вимоги ТзОВ «Таліон Плюс». Заборгованість за відсотками склала 17113,07 гривень.

Надалі ТзОВ «Таліон Плюс» нарахувало відповідачу відсотки за користування кредитом за період з 04 грудня 2019 року по 14 грудня 2019 року. Розмір відсотків склав 10843,63 гривні з урахуванням внесених платежів у сумі 7577,78 гривень, які зараховані на погашення відсотків, що вбачається з розрахунку заборгованості ТзОВ «Таліон Плюс».

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювали нарахувань відсотків за кредитним договором №954202457 від 02 лютого 2019 року.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку позивачем відповідачу нараховано проценти за користування кредитом поза строком кредитування, які відповідно до п. 4.3. договору є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

При цьому суд зауважує, що нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

За умовами договору, укладеного між первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 , а саме п. 4.2, передбачено продовження строку договору шляхом укладення додаткових угод до договору. Відтак, до матеріалів справи долучено додаткові угоди, укладені між первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 , які підтверджують факт продовження строку договору №954202457 від 02 лютого 2019 року до 25.09.2019 року включно.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачці нараховано до стягнення відсотки у розмірі 17113,07 гривень за період з 02 лютого 2019 року до 03 грудня 2019 року (з урахуванням часткової сплати боргу відповідачем), в той час, коли розмір відсотків у межах строку кредитування (25.09.2019 року) становить 9371,77 гривень.

Водночас, відповідач частково сплатила заборгованість за кредитом у сумі 8419,00 гривень, з яких 8415,34 гривень зараховані первинним кредитором на погашення відсотків за кредитом. Відтак, заборгованість за відсотками становить 956,43 гривень (9371,77-8415,34).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що право позивача нараховувати проценти за користування кредитом припинилося зі спливом строку кредитування 25 вересня 2019 року, відповідно до додаткової угоди від 27.08.2019 року. Тому суд вважає правомірною позовну вимогу про стягнення відсотків у розмірі 956,43 гривень за період з 02 лютого 2019 року по 25 вересня 2019 року включно.

При цьому, відсотки, нараховані з 26 вересня 2019 року по 03 грудня 2019 року та з 04 грудня 2019 року по 14 грудня 2019 року, за своїм характером є річними процентами, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» не заявляло вимоги про стягнення відсотків відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Відтак, відсотки, нараховані у період з 26 вересня 2019 року по 14 грудня 2019 року до задоволення не підлягають.

Суд звертає увагу на ту обставину, що ТзОВ «Таліон Плюс» після набуття ним у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги за договором №954202457 від 02 лютого 2019 року до ОСОБА_1 , не мало права нараховувати відсотки за кредитом, оскільки строк кредитування закінчився 25 вересня 2019 року.

Відтак, борг за кредитним договором становить 7952,77 гривні (6996,34 гривень тіло, 956,43 гривень - відсотки).

Отже, відповідач не виконала повністю свого обов`язку з повернення кредитних коштів у передбачений чинним законодавством та договорами строк, чим допустила прострочення виконання грошового зобов`язання. Доказів протилежного відповідачкою суду не надано.

Будучи повідомленою про час і місце розгляду справи, відповідач в судове засідання не з`явився, не надала суду контррозрахунок сум заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи про невірність наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №954202457 від 02 лютого 2019 року підлягають задоволенню частково у розмірі 7952,77 гривень.

Щодо судових витрат у справі

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15 (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження заявлених вимог на правову допомогу представник позивача надав суду наступні докази: копію договору про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року №20/01/26-01, додаткову угоду №25770955905 до договору про надання правничої допомоги, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги, копію акта прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, відповідно до якого на складання позовної заяви затрачено 2 години, вартість послуги 5000,00 гривень, вивчення матеріалів справи 2 години, вартість послуги 1000,00 гривень, підготовка та подання адвокатського запиту 1 година, вартість послуги 500 гривень, підготовка та подача клопотання - 1 година, вартість послуги 500 гривень.

Відповідач заявив про неспівмірність витрат зі складністю справи.

Суд дійшов висновку про те, що заявлений розмір на професійну правничу допомогу не може вважатись обґрунтованим. А навпаки, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи зі змісту ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, оскільки ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ці обставини свідчать про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом, обсягом наданих послуг та значенням справи для позивача.

Враховуючи те, що правова допомога позивачу все ж таки надавалась, а рішення суду ухвалено на користь позивача, на думку суду, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень будуть співмірними по відношенню до обставин, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України та відповідатимуть характеру і обсягу узгоджених між сторонами і фактично наданих адвокатом послуг.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив на 44,60% (7952,77х100:17829,97), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 1187,43 гривень (2662,40х44,60:100).

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 207, 509, 512-514, 516-518, 526, 530, 598, 610, 625, 626, 628, 638, 639, 1046, 1048-1050, 1054, 1082 ЦК України, ст. 10, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором в розмірі 7952 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956) понесені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 1187 (одна тисяча сто вісімдесят сім) гривень 43 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторонами у справі є:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956;

відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Яремчук С.М.