Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2846/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправною бездіяльність начальника Української військово-медичної академії щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров`я за абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю інвалідності;
- зобов`язати начальника Української військово-медичної академії звільнити ОСОБА_1 з військової служби за станом здоров`я за абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходить військову службу та звернувся до відповідача із рапортом на звільнення з військової служби у зв`язку із наявністю інвалідності. Позивач вказує, що надав відповідачу достатні документи на підтвердження наявності підстав для звільнення з військової служби за станом здоров`я за абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а тому у відповідача були відсутні підстави як для відмови у задоволенні його рапорту, так і для нерозгляду рапорту з підстав самовільного залишення позивачем місця служби. Позивач стверджує, що нормами чинного законодавства не містять заборони видавати накази про звільнення у разі звільнення військовослужбовця від займаної посади та призупинення з ним військової служби, при наявності у нього інвалідності. З вказаних підстав позивач просив суд задовольнити позов.
Відповідач заперечував проти позову та вказав, що 19.12.2025 р. позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину (СЗЧ) та відсутній на військовій службі без поважних причин, чим вчинив кримінальне правопорушення будучи військовослужбовцем. Також відповідач повідомив, що за результатами проведеного службового розслідування з вказаного факту притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана» та внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №620262400040001255 від 09.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Таким чином, відповідач вказує, що для можливості розгляду рапорту про звільнення позивач зобов`язаний прибути (звернутися) до одного із батальйонів резерву або до підрозділу військової служби правопорядку. Відповідач вказує, що рапорт позивача на звільнення був належним чином розглянутий, проте доведення вказаного рапорту унеможливило перебування позивача у СЗЧ з 19.12.2025 р., а тому в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність. Також відповідач зазначив, що встановлення позивачу ІІІ групи інвалідної відбулось під час його перебування у СЗЧ , при цьому КНП «Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» не є військовим закладом охорони здоров`я, а матеріали справи не містять доказів того, що позивач в установленому порядку направлявся до цієї лікарні для проходження медичного обстеження/огляду. Таким чином, відповідач зазначає, що висновок вказаного лікувального закладу не є документом, передбаченим законодавством як підстава для направлення військовослужбовця на стаціонарне лікування, не замінює висновку лікаря військової частини і не може бути підставою для прийняття командиром відповідного рішення поза встановленою процедурою.
Рух справи у суді
Судом відкрито провадження у справі, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Ухвалою суду від 17.09.2026 р. витребувано у відповідача додаткові докази по справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Наказом начальника Української військово-медичної академії від 19.12.2025 р. №280 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини позивачем. (а.с. 13).
Матеріали справи містять наказ начальника Української військово-медичної академії від 23.01.2026 р. №26 про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини позивачем, в якому визнано вваж ти позивача таким, що самовільно залишив військову частину без поважних причин та притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА». (а.с. 31-32).
Також матеріали справи містять копію акта службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини позивачем. (а.с. 35-37).
07.05.2026 року Українською військово-медичною академією було надано відповідь на адвокатський запит представника позивача від 23.04.2026 року: Щодо питання № 1 «Чи значиться у списках осіб що самовільно залишили Українську військово-медичну академію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 »: станом на дату даної відповіді на Запит від 23.04.2026 ОСОБА_2 числиться у списках осіб, які самовільно залишили місце служби з 19.12.2025 і його місцезнаходження невідомо; Щодо питання № 2 «Чи проводилося з цього приводу службове розслідування, якщо так то прошу видати витяг із наказу?»: Наказом Начальника УВМА № 280 від 19.12.2025 було ініційовано проведення службового розслідування щодо можливого самовільного залишення ОСОБА_3 місця служби в умовах воєнного стану (копія наказу надається до відповіді на Запит від 23.04.2026), наказом Начальника УВМА №26 від 23.01.2026 року службове розслідування було завершено; Щодо питання № 3 «Чи направлялось до ДБР повідомлення, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про самовільне залишення Української військово-медичної академії, якщо так то прошу надати витяг з ЄРДР»: надаємо докази повідомлення правоохоронних органів щодо внесення відомостей до ЄРДР за ч. 5 ст. 407 КК України за фактом самовільного залишення ОСОБА_3 військової частини/місця служби в умовах воєнного стану 19.12.2025 (копія витягу з ЄРДР № 62026240040001255 надається до відповіді на Запит від 23.04.2026); Щодо питання № 4 «У зв`язку з бажанням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 повернутись на службу до Української військово-медичної академії чи надається відношення про не заперечення для повернення на військову службу?»: УВМА не надається відношення для подальшого проходження військової служби (зокрема, військової служби у складі УВМА). Разом з тим, зазначаємо, що з алгоритмом дій, що мають вчинити військовослужбовці, які бажають повернутися на службу після СЗЧ можна самостійно ознайомитись на офіційному сайті Міністерства оборони України, і , як наслідок, ОСОБА_2 може скористатись цим алгоритмом повернення на службу. (а.с. 7-8).
11.05.2026 р. позивач подав рапорт Українській військово-медичній академії про звільнення з військової служби за станом здоров`я за абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю інвалідності. 26.05.2026 р. відповідачем складено лист із повідомленням позивача про неможливість розгляду вказаного рапорту, у зв`язку із перебуванням позивача у СЗЧ. Вказано, що для звільнення з військової служби позивачу необхідно скористатись алгоритмом повернення військовослужбовців, які вчинили СЗЧ, прибути до батальйону резерву відповідного оперативного командування (щоб не перебувати у СЗЧ) або звернутись до найближчого підрозділу Військової служби правопорядку, поновитися на військовій служби та повторно подати відповідний рапорт про звільнення з військової служби разом з оригіналами або належним чином посвідченими копіями документів, що підтверджують підстави для звільнення. (а.с. 40, 56, 61).
Матеріали справи містять Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 15.01.2026 р. №190/26/91/Р про встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності. (а.с. 9-11).
Мотивувальна частина
Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийняття оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до п. 6 ст. 2 Закону №2232-XII розрізняють наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону №2232-XII.
Згідно з абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
На підставі наданих суду доказів встановлено, що з 19.12.2025 р. позивач вважається таким, що самовільно залишив та відсутній на військовій службі без поважних причин, що вказує на вчинення кримінальне правопорушення будучи військовослужбовцем.
11.05.2026 р. позивач подав рапорт Українській військово-медичній академії про звільнення з військової служби за станом здоров`я за абз. 2 пп. «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з наявністю інвалідності. 26.05.2026 р. відповідачем складено лист із повідомленням позивача про неможливість розгляду вказаного рапорту, у зв`язку із перебуванням позивача у СЗЧ. Вказано, що для звільнення з військової служби позивачу необхідно скористатись алгоритмом повернення військовослужбовців, які вчинили СЗЧ, прибути до батальйону резерву відповідного оперативного командування (щоб не перебувати у СЗЧ) або звернутись до найближчого підрозділу Військової служби правопорядку, поновитися на військовій служби та повторно подати відповідний рапорт про звільнення з військової служби разом з оригіналами або належним чином посвідченими копіями документів, що підтверджують підстави для звільнення.
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі Порядок) рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації.
Згідно з п. 2 розділу І Порядку з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).
Так, відповідно до п. 4 розділу ІІІ Порядку у випадку, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.
Відповідно до п. 9 ІІІ розділу Порядку розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.
На підставі матеріалів справи встановлено, що 26.05.2026 р. відповідачем складено лист із повідомленням позивача про неможливість розгляду поданого позивачем рапорту, у зв`язку із перебуванням позивача у СЗЧ. Вказаний лист був направлений простим поштовим відправленням 04.06.2026 р. на адресу позивача: АДРЕСА_1 . Підтвердженням вказаного є копії інформації оплати послуг зв`язку. Відстежити вказане поштове відправлення не складає можливим, що підтверджується листом АТ «Укрпошта» від 23.09.2026 року. Поряд із цим, підстав сумніватись у надісланні відповідачем листа від 26.05.2026 р. на адресу позивача у суду відсутні.
Таким чином, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи позивача щодо не розгляду відповідачем його рапорту від 11.05.2026 р.
Суд приймає доводи відповідача, що КНП «Кіцманська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» не є військовим закладом охорони здоров`я, який визначає військовослужбовцям придатність за станом здоров`я до військової служби та погоджується із доводами відповідача, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач в установленому порядку направлявся до цієї лікарні для проходження медичного обстеження/огляду.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
В статті 14 Розділу 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) визначено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може вирішити - до наступного прямого начальника. Порядок направлення військовослужбовців до закладів охорони здоров`я визначено Розділом 6 згаданого Статуту.
Згідно статей 254, 255 Статуту військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини. Амбулаторний прийом проводиться в медичному пункті військової частини лікарем (фельдшером) у години, встановлені розпорядком дня військової частини. Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.
Частиною 3 ст. 262 Статуту визначено, що в особливий період військовослужбовці, які згідно з висновком військово-лікарської комісії мають право на відпустку для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) чи визнані непридатними до військової служби, направляються до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання документів з військової частини щодо надання відпустки або звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України. Військовослужбовці також мають право особисто подавати документи для оформлення відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а також для оформлення звільнення з військової служби у порядку, встановленому Міністерством оборони України.
Порядок направлення військовослужбовців на медичний огляд військово-лікарською комісією визначено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2008 №402.
На підставі матеріалів справи встановлено у спірних правовідносинах відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з лав Збройних Сил України за станом здоров`я у зв`язку з наявністю інвалідності, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Решта доводів учасників справи не спростовують висновків суду щодо не підтвердження протиправної бездіяльності військової частини у спірних правовідносинах.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач довів правомірність рішення щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення.
Відповідачем доведено обставини розгляду та правомірність вчинених дій під час розгляду рапорту позивача, в той час як доводи позивача про допущення бездіяльності у спірних правовідносинах не підтверджено, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати
Відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки відповідач не поніс відповідні витрати з розглядом справи, суд не вирішує питання про їх стягнення.
Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: Українська військово-медична академія (пров. Несторівський, 13/19, м. Київ, код ЄДРПОУ 22998499).
Суддя Т.М. Брезіна
Судове рішення № 140840451, Чернівецький окружний адміністративний суд було прийнято 21.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 600/2846/26-а. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: