Рішення № 140840422, 22.10.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 рокусправа № 580/6957/26м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши правилами загального позовного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

29.06.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ проспект Повітряних Сил буд.6; код ЄДРПОУ 00034022) (далі відповідач), з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог від 09.07.2026 вх.№ 37155/26, про:

визнання протиправним і скасування рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.02.2026 №18/в, п.8., про відмову їй у призначенні одноразової грошової допомоги;

зобов`язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, у зв`язку з загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України рядового ОСОБА_2 матері ОСОБА_1 , в розмірі 1/2 (одна друга) від встановленої суми абзацом другим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022.

Стверджує, що її син помер під час проходження військової служби. Тому вона набула право на отримання вказаної допомоги.

Ухвалою від 06.07.2026 суддя прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила провадження у справі та вирішила розгляд справи здійснювати правилами спрощеного позовного провадження.

31.07.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає доводи позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказав, що рішення Комісії Міноборони (протокол № 18/в від 27.02.2026) про відмову батькам загиблого солдата ОСОБА_2 у призначенні одноразової грошової допомоги є законним і обґрунтованим, оскільки встановлений висновком експерта факт перебування військовослужбовця в стані алкогольного сп`яніння під час виконання обов`язків військової служби (наявність у крові етилового спирту 0,48%), зафіксований актом спеціального розслідування від 05.06.2025. Відповідно до частини 4 статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» прямо виключає можливість здійснення такої виплати, при цьому процесуальна неможливість притягнення померлої особи до адміністративної відповідальності в судовому порядку не спростовує самого факту вчинення правопорушення та не створює обов`язку щодо призначення допомоги.

Розпочавши розгляд справи, суд дійшов висновку здійснити перехід зі спрощеного до загального позовного провадження, про що постановив ухвалу від 03.08.2026 та призначив підготовче засідання на 23.09.2029 о 12 год 00 хв. У зазначене засідання сторони не прибули внаслідок тривалої повітряної тривоги. Крім того позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою від 23.09.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив до судового розгляду по суті у письмовому провадженні.

Зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами.

Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Син позивачки ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до витягу з бойового наказу військової частини НОМЕР_2 №667/дск.КП-08.00 28.11.2024 для виконання визначених бойових (спеціальних) завдань на період з 09.00год. 28 листопада до 09.00год. 29 листопада 2024 року призначено бойову обслугу у складі солдата ОСОБА_2 .

За фактом групового нещасного випадку зі смертельними наслідками, що стався 29.11.2024 у військовій частині НОМЕР_2 , проведено спеціальне службове розслідування, за результатами якого складено акт від 05.06.2025та враховані наступні факти. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №747 від 30.11.2024, виданим Державною спеціалізованою установою «Київське обласне бюро судовомедичної експертизи», смерть ОСОБА_2 настала внаслідок «отруєння чадним газом». Під час судово-медичної експертизи зразка крові трупа ОСОБА_2 ,виявлено наявність етилового спирту в кількості 0,48 % (проміле) (висновок експерта Боярського відділення ДСУ "Київське обласне бюро судово-медичної експертизи" від 09.01.2025 вх. № 747). Висновки комісії щодо осіб, які допустили порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів, внаслідок яких стався нещасний випадок, та пропозиції щодо притягнення їх до відповідальності: осіб із числа особового складу, посадових осіб військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку зі смертельним наслідком встановлено службовим розслідуванням, призначеним від 28 січня 2025 року №18. Тому комісія вважає, що алкогольне сп`яніння солдата ОСОБА_2 не є основною причиною загибелі військовослужбовців. Відповідно до витягу з наказу від 05.08.2025 № 223 солдата ОСОБА_2 , оператора пункту бойового управління групи бойового управління 10 групи зенітних ракетних дивізіонів, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 через «Отруєння чадним газом». Нещасний випадок при неконтрольованій пожежі у бліндажі» у зв`язку з загибеллю виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і надіслати документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Смерть пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з витягом з наказу від 05.08.2025 № 60-pc відповідно до пункту 230 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України нижчепойменованих осіб рядового, сержантського та старшинського складу Солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу Збройних Сил України у зв`язку із загибеллю.

Постановою від 25.08.2025 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111380001247 від 29.11.2024, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Тобто, за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України.

Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0724-1042-1621-7 від 24.07.2025 «Центральна ВЛК ЗСУ (Київ)» травма солдата ОСОБА_2 , «Отруєння чадним газом». Нещасний випадок при неконтрольованій пожежі в бліндажі», яка стала причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть ДСУ «Київське ОБ СМЕ» від 30.11.2024 № 747, висновком експерта від 26.12.2024 № 747, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , яке видане 05.12.2024 Медвинською сільською радою, Актом про нещасний випадок від 19.06.2025 № 91, військово-обліковою документацією, - ТРАВМА, ЯКА ПРИЗВЕЛА ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ВИКОНАННЯМ ОБОВ`ЯЗКІВ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

Позивач звернулася до Міністерства оборони України із заявою від 17.10.2025 щодо виплати їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її сина солдата ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу з протоколу комісії Міністерства оборони України від 27.02.2026 № 82/в, розглянувши подані документи, Комісія прийшла до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги: Батьку ОСОБА_3 та матері ОСОБА_1 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок травми, пов`язаної із виконанням обов`язків військової служби, солдата ОСОБА_2 . У протоколі зазначено, що відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення, або вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння.

Тому позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.02.1993 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно зі ст.41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, стаття 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через один рік після звільнення її з військової служби;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою із строкової військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов`язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

9) отримання військовозобов`язаним, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або резервістом поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов`язків служби у військовому резерві.

Абзац другий пункту 3 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого: розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривен.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов`язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть його реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Днем виникнення такого права є дата складання актового запису про смерть, зазначена у свідоцтві про смерть особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок причин, зазначених в абзаці першому цього пункту, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється у випадках, передбачених статтею 118-4 Кодексу цивільного захисту України, статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію» та статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Так, відповідно до частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Пункт 10 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ визначає, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Підпунктом 1 пункту 4 зазначеного Порядку визначено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Згідно з п. 11 Порядку № 975 одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі смерті військовослужбовця або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть;

у разі загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Відповідно до пункту 9 Порядку № 975 до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать, зокрема, батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їх батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

П. 25 Порядку № 975 визначено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Відповідно до п. 29 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Порядку право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи за рішенням суду, яке набрало законної сили.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя.

Як зазначено вище, законодавець України вказує на умови, за яких відповідна одноразова грошова допомога не призначається, а за яких може не призначатися. Водночас для відсутності права на її отримання мають існувати докази безпосереднього причинного зв`язку між фактом смерті чи поранення тощо із перерахованими в п.29 Порядку №975 фактами.

Службовим розслідуванням щодо обставин смерті сина позивача не встановлено безпосереднього зв`язку між фактом його отруєння газом та наявності в його тілі алкоголю. Також у цих матеріалах відсутні відомості про обставини, які би давали об`єктивну можливість вважати взаємопов`язаними вказані факти, як то недотримання службової дисципліни чи особистої безпеки військовослужбовця під час несення військової служби у день його загибелі.

Відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, відповідач, керуючись приписами ст.16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", врахував висновок експерта Київського обласного бюро судово-медичної експертизи від 26.12.2024 № 747, в якому зазначено, що під час проведення судово-токсикологічного дослідження в крові ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,48 %. Проте такий висновок є передчасним до з`ясування всіх обставин і фактів взаємозв`язку отруєння зі вживання алкоголю.

Сама по собі наявність у крові загиблого військовослужбовця слідів етилового спирту автоматично не свідчить про наявність законних підстав для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у спірному випадку його матері до встановлення доказами, що отруєння стало наслідком такого вживання. Як вказують відомості службового розслідування, отруєння відбулося саме чадним газом.

Верховний Суд у подібній категорії справ (наприклад, у постановах від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19 та від 18.03.2024 у справі № 120/13997/21-а) наголошує, що визначальним критерієм для вирішення питання про виплату ОГД є не сам факт наявності в крові алкоголю, а наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між вживанням спиртних напоїв і настанням смерті військовослужбовця. Уповноважений орган зобов`язаний перевірити обставини загибелі з урахуванням даних довідок і висновків ВЛ. Проте наявність мікроконцентрацій спирту за відсутності їх впливу на трагічну подію не виключає права родичів на отримання допомоги.

Як встановлено вище, актом проведення спеціального розслідування від 05.06.2025 за фактом нещасного випадку, висновком експерта № 747, довідкою про причини смерті (до форми № 106/о № 747), лікарським свідоцтвом про смерть № 747 від 30.11.2024, загибель (смерть) військовослужбовця ОСОБА_2 настала у зв`язку з отруєнням чадним газом. Відповідно до витягу з наказу від 05.08.2025 № 223 смерть солдата ОСОБА_2 пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Відповідно до акта проведення спеціального службового розслідування від 05.06.2025 комісія вважає, що алкогольне сп`яніння солдата ОСОБА_2 не є основною причиною загибелі військовослужбовців. Згідно з висновком експерта №747 при судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа виявлено 0,48% етилового спирту, що за життя могло відповідати незначному алкогольному сп`янінню. Відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0724-1042-1621-7 від 24.07.2025 «Центральна ВЛК ЗСУ (Київ)» причинно-наслідковий зв`язок між незначним алкогольним сп`янінням та настанням смерті висновком експерта та актом проведення спеціального розслідування не встановлений. Пункт 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735, вказує, що установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Отже, не встановлено причинного зв`язку між смертю сина позивача (військовослужбовця ОСОБА_2 ) та наявністю в його тілі етилового спирту, кількість якого не є істотною, аби вважати, що саме його дії могли спричини такий наслідок. Тому право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок нещасного випадку отруєння чадним газом, що стався 29.11.2024, у позивача наявне.

Відповідач спірним рішенням безпідставно не врахував зафіксовану у крові загиблого концентрацію етилового спирту 0,48‰, що є мінімальною (на межі похибки або легкого ступеня) та свідчить про незначну кількість алкоголю і відсутні докази спричинення цим втрати самоконтролю чи навмисних дій сина позивача. Зважаючи на обставини справи, смерть військовослужбовця настала внаслідок отруєння чадним газом під час раптової пожежі в бліндажі, а мікроконцентрація алкоголю об`єктивно не могла ані спричинити нещасний випадок, ані вплинути на розвиток трагічних подій.

То ж оскаржуване рішення щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги не відповідає критеріям обгрунтованості, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, внаслідок неправильного застосування приписів п.29 Порядку № 975. Тому наявні підстави визнати його протиправним і скасувати.

Згідно з частинами 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки недоліків у офомленні позивачем документів не встановлено, відсутні інші підстави для відмови у призначенні спірної допомоги, наявні підстав зобов`язати відповідача призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю сина -військовослужбовця Збройних Сил України солдата ОСОБА_2 , передбачену постановою КМУ № 168 від 28.02.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на підтвердження квитанцією від 26.06.2026 понесення позивачем судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн, наявні підстави для його розподілу відповідно до ст.ст.132-139 КАС України у повному розмірі, які стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України солдата ОСОБА_2 , його матері ОСОБА_1 , прийняте згідно з протоколом № 18/в від 27.02.2026.

Зобов`язати Міністерство оборони України (03168, м.Київ, Повітрянофлотський проспект, 6, код 00034022) призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України солдата ОСОБА_2 , передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, його матері ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрянофлотський проспект, 6, код 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

СуддяАнжеліка БАБИЧ